Постанова

від 28.07.2009 по справі 2/8-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/8-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2009 року                                                                 Справа №  2/8-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лотоцької Л.О. –доповідача;   

суддів: Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С.

при секретарі судового засідання Стуковенковій О.В.

       За участю представників сторін:

від позивача:  Бірюлін Л.Ю., представник, довіреність №565/01  від 26.12.08;

від відповідача:  Іванова О.М., представник, довіреність № б/н  від 01.02.09;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Айсберг", смт.Ювілейний   на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2009 року у справі № 2/8-09

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-Укрнєфтєпродукт", м.Київ   

до:  Товариства з обмеженою відповідальністю "Айсберг",смт.Ювілейний 

про стягнення заборгованості в сумі 389 490, 74 грн.

ВСТАНОВИВ:

   У грудні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-Укрнєфтєпродукт", м.Київ   звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айсберг",смт.Ювілейний   про стягнення з відповідача на користь позивача 389 490,74 грн.74 коп. в тому числі: 330 000 грн. –основного боргу; 27 914,71 грн. –пені; 23 326,03 грн. –20% річних; 1 650 грн. –втрат від інфляції; 6 600 грн. –штрафних санкцій.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2009 року (судя Боділовська М.М.) у справі № 2/8-09 стягнуто з рахунку відповідача на користь позивача : 307 490,74 грн.; 3 894,90 грн. держмита; 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

         Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Айсберг",смт.Ювілейний  подало апеляційну скаргу, в якій  просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2009 року у справі № 2/8-09 частково та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача частково, стягнувши з відповідача 133 486,40 грн.

Відповідач  вважає, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2009 року по справі № 2/8-09 винесено при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, при невідповідності висновків суду обставинам справи, а також при неправильному застосуванні норм процесуального права.

          Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.

     Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.06.2009 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд було призначено у судовому засіданні на 28.07.2009 року.

          Позивачем 28.07.2009 року було подано клопотання про забезпечення позову.

         Розглянувши клопотання, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне:

         Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. При цьому, за змістом вказаної норми, забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

      Отже, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог.

       Перелік заходів до забезпечення позову визначений ст.67 Господарського процесуального кодексу України і розширеному тлумаченню не підлягає.

        У відповідності з зазначеною нормою, до заходів забезпечення позову належать, зокрема, накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

     За вимогами ст.66 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. До предмета доказування в даному випадку входять: факти про наявність у боржника-відповідача майна (зокрема, грошових сум); ймовірність припущення, що майно (зокрема, грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися на момент виконання рішення.

         Окрім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

         При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

           Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. При цьому, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

          Між тим, всупереч положенням ст.66 Господарського процесуального кодексу України, заява позивача про забезпечення позову обґрунтована лише поверненням кореспонденції, направленої на адресу відповідача. 

        Таким чином, позивачем не надано доказів,  які б свідчили про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову.

         Позивачем  подано клопотання про збільшення позовних вимог, яке також не підлягає задоволенню, з огляду на приписи ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, оскільки подано після прийняття рішення у справі.

        Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне:

           Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підставі видаткових накладних:

- № 11/0000795 від 24.04.2008 року на суму 75 840 грн. за товарно-транспортною накладною цього ж номеру і дати на підставі довіреності серії ЯОД № 596470 від 02.04.2008 року;

- № 11/0000981 від 14.05.2008 року на суму 43 090,8 грн. за товарно-транспортною накладною цього ж номеру і дати на підставі довіреності серії ЯОД № 596498 від 14.05.2008 року;

- № 11/0000966 від 16.05.2008 року на суму 55 600 грн. за товарно-транспортною накладною цього ж номеру і дати на підставі довіреності серії ЯОД № 596498 від 14.05.2008 року;

- № 11/0001007 від 22.05.2008 року на суму 29 725 грн. за товарно-транспортною накладною цього ж номеру і дати на підставі довіреності серії ЯОД № 596498 від 14.05.2008 року;

- № 11/0001086 від 28.05.2008 року на суму 56 402,92 грн. за товарно-транспортною накладною цього ж номеру і дати на підставі довіреності серії ЯОД № 596498 від 14.05.2008 року;

- № 11/0001205 від 10.06.2008 року на суму 48 905,22 грн. за товарно-транспортною накладною цього ж номеру і дати на підставі довіреності серії ЯПА № 780957 від 10.06.2008 року;

- № 11/0001353 від 25.06.2008 року на суму 68 997,60 грн. за товарно-транспортною накладною цього ж номеру і дати на підставі довіреності серії ЯПА № 780957 від 10.06.2008 року

позивач поставив відповідачу паливно-мастильні матеріали всього на загальну суму 378 561,54 грн.

        Відповідачем отримана продукція в повному обсязі оплачена не була, що стало підставою для звернення з позовом.

       Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

           Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

        Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст   зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.          

       Враховуючи, що договір № 13 від 02.01.2008 року не був підписаний покупцем та з огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що передача товару за накладними та на підставі    доручень може кваліфікуватись як вчинення сторонами угоди купівлі-продажу, оскільки в накладних чітко визначено   найменування товару, одиниці виміру, кількість та їх вартість, тобто, погоджено всі необхідні для цієї угоди умови.          

          До того ж,  вчинення угоди  шляхом  визначення у накладних і довіреностях, підписаних  повноважними представниками сторін, вартості, найменування, кількості товару, не суперечить приписам ст. ст. 11, 202, 203, 207, 638, 526 ЦК України, виходячи із звичайних вимог, які ставляться при оплатній передачі речі від одного власника до іншого, якщо не     доведені обставини, що обмежують права і обов'язки сторін за такою угодою.

           Колегія суддів не може погодитися з посиланням відповідача в апеляційній скарзі на те, що за товарно-транспортними накладними № 11/0001205 від 10.06.2008 року на суму 48 905,22 грн. та № 11/0001353 від 25.06.2008 року на суму 68 997,60 грн.  працівник відповідача товар не отримував.

           Наведені накладні містять підпис отримувача матеріальних цінностей.

           Представництво за довіреністю врегульоване положеннями ст.244 Цивільного кодексу України.

           Посилання відповідача на візуальну різність підписів безпідставна, оскільки належним чином, як це передбачено ст.33 Господарського процесуального кодексу України, не доведено, що зазначені накладні підписані іншою особою, ніж тією, якій видана довіреність на отримання матеріальних цінностей.

          Крім того, факт отримання продукції за спірними накладними підтверджений факсовою копією акту звірки, підписаною відповідачем.

           Відповідно до ст.  9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність  в Україні" підставою   для   . бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

    Положенням про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженим наказом    Міністерства   фінансів України N 88 від 24.05.95 p., господарські операції визначено як факти підприємницької та іншої діяльності,   що  впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні ж документи повинні бути складені у   момент  проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її завершення (п. 2.2 Положення).

         Згідно з п. 2.4 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

        Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України N 99, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів.

         З врахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції встановлено, що документально підтвердженим слід   вважати отримання відповідачем продукції за вищенаведеними видатковими та товарно-транспортними накладними на загальну суму 378 561,54 коп.

            Відповідно до вимог до п.2 ст.530 Цивільного кодексу України, оскільки строк оплати отриманого товару сторонами погоджено не було, позивачем надіслано відповідачу вимогу про сплату –претензію № 335/04, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення від 17.06.2008 року, що підтверджує факт отримання відповідачем претензії.

           На час направлення вказаної претензії –вимоги щодо оплати отриманого товару –17.06.2008 року, товар за видатковою та товарно-транспортною накладною № 11/0001353 від 25.06.2008 року ще не був поставлений відповідачу. За таких обставин, позивач не довів, що за зазначеною накладною строк виконання зобов'язання щодо оплати товару за цією накладною настав, в зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення вартості товару за вказаною накладною.

           В оплату за отриману продукцію відповідачем перераховано 48 561,54 грн. 27.05.2008 року; 12.01.2009 року перераховано 32 000 грн., платіжними дорученнями від 08.05.2009 року, 12.05.2009 року та 13.05.2009 року відповідачем переховано 50 000 грн.

           Таким чином, сума отриманих та не оплачених матеріальних цінностей, строк оплати яких настав, складає 179 002,40 грн., які підлягали стягненню.

           Також підлягала стягненню, на підставі приписів ст.625 Цивільного кодексу України, сума втрат від інфляції за весь час прострочення суми, що підлягає стягненню, в сумі 1 305 грн.

           Що стосується стягнення пені, 20% річних та штрафних санкцій, то зазначені вимоги задоволенню не підлягали, оскільки вони витікали з договору № 13 від 02.01.2008 року, який сторонами укладений не був.

             З урахуванням викладеного, рішення місцевого господарського суду підлягає зміні.

   Керуючись ст.ст.103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -          

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Айсберг", смт.Ювілейний  задовольнити частково.

           Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2009 року у справі № 2/8-09 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

           "Позовні вимоги  задовольнити частково.

        Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Айсберг" (вул.Теплична, 23, Дніпропетровська область, смт.Ювілейне,52005, код ЄДРПОУ 30597627) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-Укрнєфтєпродукт" (вул.Набережна- Лугова,9, м.Київ, 04071, код ЄДРПОУ 33060700)   179 002,40 грн. основного боргу, 1 305 грн. втрат від інфляції, 1 803,07 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

           В решті частини позову відмовити."

  Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-Укрнєфтєпродукт"(вул.Набережна- Лугова,9, м.Київ, 04071, код ЄДРПОУ 33060700) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Айсберг"(вул.Теплична, 23, Дніпропетровська область, смт.Ювілейне,52005, код ЄДРПОУ 30597627) 635,92 грн. державного мита за розгляд справи апеляційною інстанцією.

Видачу наказів, відповідно до ст.ст.116, 117 Господарського процесуального кодексу України,   доручити господарському суду Дніпропетровської області.

      Головуючий суддя                                                            Л. О. Лотоцька

      Суддя                                                                                   Р. М. Бахмат

      Суддя                                                                                   О.С.Євстигнеєв