Постанова

від 07.04.2009 по справі 2/8-09

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У к р а ї н а

У

к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

07.04.09                                                                                      

Справа №2/8-09

Колегія суддів

Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя

Хуторной В.М. судді  Хуторной В.М.    , Зубкова Т.П.  , Кричмаржевський В.А.

при секретарі Савченко

Ю.В.

          В присутності представників позивача

- Скорик А.В. - директор; від відповідача - ОСОБА_1 - приватний підприємець

Розглянувши в судовому

засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Буран» на рішення

господарського суду Херсонської області від 27.01.2009 р. по справі № 2/8-09

за позовом -

Приватного підприємства «Буран», м. Херсон (далі ПП «Буран»);

до відповідача -

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Херсон (далі ПП ОСОБА_1);

про стягнення 15000

грн.

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням голови

Запорізького апеляційного господарського суду №628 від 06.04.2009 р. справу №

2/8-09 передано для розгляду колегії у складі: Хуторной В.М. (головуючий,

доповідач), суддів - Зубкова Т.П., Кричмаржевський В.А., якою справу прийнято

до свого провадження.

Рішенням

господарського суду Херсонської області від 27.01.2009 р. по справі № 2/8-09

(суддя Скобєлкін С.В.) в позові відмовлено.

Вказане рішення

мотивовано тим, що зі спливом строку позовної давності суд відмовляє ПП «Буран»

у задоволенні позову.

Не погоджуючись з

рішенням господарського суду, ПП «Буран», позивач по справі, звернувся з

апеляційною скаргою до Запорізького апеляційного господарського суду

посилаючись на те, що господарським судом при прийнятті рішення порушено норми

процесуального та матеріального права, судом не повній мірі з'ясовано

обставини, що мають значення для справи. З висновком суду щодо можливості знищення

документів (акти, кошториси, платіжні документи) на підставі наказу №41

Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.1998 р.

«Про затвердження Переліку типових документів» не погоджується, оскільки між

сторонами не було укладено ніякого договору, а відтак не було і ніякого

знищення. Звертає увагу суду на те, що обов'язок підготувати проект договору

взяв на себе відповідач. Підписання договору було намічено на 26.10.2004 р., у

зв'язку з чим, у якості передплати позивачем і було перераховано кошти в сумі

15000 грн. Проте, через відрядження відповідача договір так і не було укладено.

Крім того, вказує, що у 2004 р. відповідач співпрацював з підприємствами

«Тех-Аіф» та «Алєан», засновником та керівником яких також є засновник та керівник

ПП «Буран» Скорик А.В., а не саме із ПП «Буран». Висновок суду, що сплив строк

позовної давності не погоджується, оскільки на думку заявника апеляційної

скарги, про порушення свого права йому стало відомо 10.12.2008 р. Просить суд

рішення по справі №2/8-09 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні

вимоги задовольнити в повному обсязі. 

Представник позивача в

судовому засіданні підтримує доводи апеляційної скарги.

ПП ОСОБА_1, відповідач

по справі, у відзиві на апеляційну скаргу вказує на законність судового

рішення. Просить суд апеляційну скаргу ПП «Буран» залишити без задоволення, а

рішення господарського суду від 27.01.2009 р. по даній справі - без змін. 

Відповідач у судовому

засіданні заперечує проти доводів апеляційної скарги та підтримує доводи

викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

За заявою

представників сторін судовий процес здійснювався без застосування технічних

засобів фіксації та в судовому засіданні 07.04.09 р. було проголошено лише

вступну та резолютивну частину постанови.

Відповідно до ст. 99

ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному

порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно ст. 101 ГПК

України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги

і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду

у повному обсязі.

Сутність спору.

Платіжним дорученням №53 від 26.10.2004 р. позивачем на рахунок відповідача

були перераховані грошові кошти в сумі 15000 грн., із призначенням платежу: «за

юридичні послуги згідно договору від 26.10.2004 р.».

26.11.2008 р.

позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу з проханням повернути

отримані кошти в сумі 15000 грн., оскільки договір не був підписаний та

відповідачем не було надано ніяких юридичних послуг, яку останнім отримано

02.12.2008 р., що підтверджується особистим підписом на поштовому повідомленні.

Вказана вимога залишилися без відповіді, що стало підставою для звернення з

позовом до суду.

Рішенням

господарського суду Херсонської області від 27.01.2009 р. в задоволені позову

відмовлено, з чим не погодився позивач та оскаржує його в апеляційному порядку.

Колегія суддів,

проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм

матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного судового

рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з

наступних підстав.

Позовні вимоги

мотивовано ч. 2 ст. 530 та ч. 4 ст. 611 Цивільного кодексу України, відповідно

до яких:

Стаття 530. ч. 2. Якщо

строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений

моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у

будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від

дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із

договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 611. Правові

наслідки порушення зобов'язання. 1. У разі порушення зобов'язання настають

правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

4) відшкодування

збитків та моральної шкоди.

Зазначені норми не

підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки позивачем не

зазначено, який обов'язок виник у відповідача з факту перерахування грошей; на

підставі чого випливає обов'язок відповідача повернути перераховані гроші; в

чому полягає склад правопорушення відповідача.

Відповідач у відзиві

на позовну заяву вказує та те, що договір від 26.10.04 р. був укладений, але ж

його примірник було знищено за закінченням терміну зберігання. При цьому

будь-яких доказів на підтвердження факту знищення договору відповідач не надає.

Правомірність чи не правомірність знищення нібито укладеного договору, на

підставі «Переліку типових документів, що створюються в діяльності органів

державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і

підприємств, із зазначенням термінів зберігання документів», затвердженого

Наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від

20.07.98 N 41, суд не оцінює, оскільки цей наказ не розповсюджується на

діяльність відповідача, який є приватним підприємцем.

Оскільки самого

письмового тексту договору від 26.10.04 р. сторонами суду не надано, то можна

зробити висновок, договір, зазначений в платіжному дорученні №53 від 26 жовтня

2004 р. укладено в усній формі. Будь-яких доказів на підтвердження надання

юридичних послуг позивачу (наприклад, актів приймання - передачі виконаних

робіт) суду не надано, як не надано і доказів розірвання цього договору.

Відповідно до статті

33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести

ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та

заперечень. Позивачем не спростовано, а відповідачем не доведено факт надання

юридичних послуг, після 26.10.04 р. В позовній заяві ПП «Буран» зазначає, що

вказані кошти відповідачем одержані безпідставно. Разом з тим, позивачем не

надано доказів того, що відповідач відмовився надавати юридичні послуги ПП

«Буран» у майбутньому.

За нормами, які

зазначені у позовній заяві, позов не підлягає задоволенню через його

недоведеність, бо не зрозуміло в чому полягають збитки позивача.

Крім того,

господарським судом Херсонської області правильно застосовано строк позовної

давності за нормами Цивільного кодексу України. Оскільки позивач вважає, що сума

15000 грн. була перерахована ним безпідставно, то строк позовної давності слід

застосовувати з наступного за перерахуванням суми дня, тобто з 27.10.2004 р.

Трирічний строк закінчується 26.10.2007 р., а позов заявлено 9 січня 2009 р.

Стаття 256. Позовна

давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про

захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 257. п. 1.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Стаття 267. п. 3.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою

до винесення ним рішення. Пункт 4. Сплив позовної давності, про застосування

якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивач не вірно рахує

строк позовної давності з дня направлення стороні Вимоги про повернення

безпідставно одержаних грошових коштів в розмірі 15000 грн. (лист Вих. №26/01

від 26.11.2008 р.). Цей лист є правочином, після вчинення якого, у відповідача

виник би обов'язок повернути гроші, якщо було б доведене, що гроші отримані без

достатніх підстав.

Інші доводи

апеляційної скарги не мають значення для справи та спростовуються

вищевикладеним.

Відповідно до ст. 49

Господарського процесуального кодексу України, витрати за подання апеляційної

скарги покладаються на позивача.

На підставі

викладеного, керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу

України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу

Приватного підприємства «Буран» залишити без задоволення, а рішення

господарського суду Херсонської області від 27.01.2009 р. по справі № 2/8-09 -

без змін.

Головуючий суддя

Хуторной В.М.

 судді 

Хуторной В.М. 

 Зубкова Т.П. 

Кричмаржевський В.А.