Ухвала

від 04.02.2015 по справі 2а-4526/11/1270

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2015 року м. Київ К/9991/17944/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції в м. Ровеньки (далі - ДПІ)

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19.07.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.09.2011

у справі № 2а-4526/11/1270

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Схід-Нафтотрейд" (далі - Товариство)

до ДПІ

про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19.07.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.09.2011, позов задоволено; визнано протиправними дії ДПІ щодо винесення податкового повідомлення-рішення від 24.05.2011 № 0000212342; вказане податкове повідомлення-рішення скасовано.

У прийнятті цих судових актів попередніх судові інстанції виходили з того, що господарські операції позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Газнафтакомерс» (далі - ТОВ «Газнафтакомерс») та з товариством з обмеженою відповідальністю «ПКФ «Дельта» (далі - ТОВ «ПКФ «Дельта») відображені у податковому обліку Товариства відповідно до їх дійсного економічного змісту на підставі належним чином оформлених первинних документів.

Посилаючись на невідповідність висновків судів, покладених в основу прийняття оскаржуваних рішень зі спору, положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та повністю відмовити у позові. Зокрема, скаржник зазначає, що фіктивний характер діяльності названих постачальників свідчить про номінальне оформлення спірних операцій з метою імітації руху активів та отримання Товариством завдяки цьому податкової вигоди.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог ДПІ з урахуванням такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, ДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань виявленої недостовірності даних по факту взаємовідносин з ТОВ «Газнафтакомерс» та ТОВ «ПКФ «Дельта», що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за період з 01.01.2011 по 31.01.2011. Результати цієї перевірки висвітлено в акті від 10.05.2011 № 214/23/36338139, на підставі якого податковим органом було визначено платникові суму завищення від'ємного значення ПДВ у розмірі 84510 грн. із застосуванням 1 грн. штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 24.05.2011 № 0000212342.

Так, податковий орган під час перевірки дійшов висновку про те, що операції з поставки нафтопродуктів у рамках господарських правовідносин з ТОВ «Газнафтакомерс» не опосередковувалися дійсним рухом активів, а послуги зі зберігання цього товару за договором зберігання від 01.11.2010 № 01/11 з ТОВ «ПКФ «Дельта» фактично не надавалися, у зв'язку з чим ДПІ не визнала право позивача на податковий кредит за вказаними операціями.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 цієї ж статті Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму понесених (нарахованих) витрат по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Керуючись наведеними правилами оподаткування при оцінці господарських операцій між позивачем та спірними постачальниками, суди встановили, що за договором поставки від 16.09.2010 № ГЗ-00110 ТОВ «Газнафтакомерс» (постачальник) зобов'язався поставити позивачеві (покупець) нафтопродукти у кількості, асортименті та за ціною, визначених у специфікаціях; виконання договору оформлено податковими накладними, видатковими накладними; оплата придбаного товару здійснена позивачем у безготівковому порядку на підставі виставлених постачальником рахунків-фактур, що підтверджується виписками з банківського рахунку Товариства; перевезення товару засвідчено залізничною накладною; придбані нафтопродукти були передані позивачем на зберігання ТОВ «ПКФ «Дельта» за договором зберігання від 01.11.2010 № 01/11 з оформленням акта прийому-передачі та податкової накладної.

На підставі цього, з огляду на існуючу в податковому праві презумпцію реальності господарської операції та достовірності поданих платником первинних документів (доки вказані факти не спростовано податковим органом в установленому порядку) суди дійшли об'єктивного висновку про реальність виконання цих операцій та їх відображення у податковому обліку Товариства відповідно до їх дійсного економічного змісту на підставі належних документів первинного обліку.

При цьому суди обґрунтовано відхилили посилання ДПІ на наявність ознак фіктивного підприємництва у діяльності названих суб'єктів господарювання.

Відсутність контрагента за юридичною адресою, вказаною в установчих документах, свідчить лише про недотримання цим контрагентом порядку державної реєстрації або внесення змін до установчих документів, однак не доводить того, що товар насправді не поставлявся позивачеві (послуги не надавалися).

Такі обставини, як відсутність у контрагента трудових ресурсів, мінімальна кількість працівників, відсутність у власності основних засобів, майна також не можуть спростовувати фактичне виконання спірних операцій з поставки, оскільки специфіка підприємницької діяльності з купівлі-продажу товару, полягає у тому, що підприємству, яке реалізує товарно-матеріальні цінності та є перепродавцем товару, як правило, не вимагається ані значної кількості працівників, ані наявності основних засобів, складських приміщень та транспорту для виконання взятих на себе зобов'язань.

Не заслуговують на увагу і посилання ДПІ на невиконання спірними постачальниками податкового обов'язку з декларування та сплати до бюджету необхідної суми ПДВ за наслідками виконання розглядуваних операцій.

Адже податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з діями його контрагентів по виконанню своїх податкових обов'язків, з наявністю у платника інформації про взаємовідносини його постачальників з податковими органами. Чинне законодавство не надає покупцеві товару (робіт, послуг) необхідних повноважень по контролю за відображенням його контрагентами у податковій звітності операцій по реалізації товарів (виконанню робіт, послуг) та їх оплаті, а також за сплатою ними податку до бюджету і поданням до податкового органу будь-яких документів.

З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій цілком об'єктивно зазначили про відсутність підстав для визнання необґрунтованою податкової вигоди, отриманої Товариством за наслідками виконання спірних операцій, та правомірно визнали протиправним оспорюване податкове повідомлення-рішення.

З огляду на відповідність висновків судів по суті спору вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам даного спору, правильність ухвалених у справі судових актів підстави для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої і апеляційної інстанцій та задоволення касаційних вимог відсутні.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції в м. Ровеньки відхилити.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19.07.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.09.2011 у справі № 2а-4526/11/1270 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько