Постанова

від 21.07.2009 по справі 9/665

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/665

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "21" липня 2009 р.                                                          Справа №  9/665

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Гулової А.Г.

суддів:                                                                        Будішевської Л.О.

                                                                                    Щепанської Г.А.

при секретарі                                                             Жарській І.В. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Лісовця В.О. - директора,

                        Голяченка А.П. - представника за довіреністю від 02.01.2009р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Укрспецзем" (м.Київ) в особі відособленого підрозділу Житомирської обласної філії ДП "Укрспецзем", м.Житомир

на рішення господарського суду Житомирської області

від "29" травня 2009 р. у справі № 9/665 (суддя Алексєєв М.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланда ЛТД", с.Зарічани Житомирського району

до Державного підприємства "Укрспецзем" (м.Київ) в особі відособленого підрозділу Житомирської обласної філії ДП "Укрспецзем", м.Житомир

про стягнення 391862,19грн.,

 ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 29.05.2009р. у справі №9/665 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланда ЛТД", с.Зарічани Житомирського району до Державного підприємства "Укрспецзем" (м.Київ) в особі відособленого підрозділу Житомирської обласної філії ДП "Укрспецзем", м.Житомир про стягнення 30000,00грн. боргу, 359900,00грн. пені, 1962,19грн. інфляційних нарахувань за період з 21.11.2008р. по 30.04.2009р. задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 30000,00грн. боргу, 2819,19грн. пені, 1962,19грн. інфляційних нарахувань, а також 347,85грн. витрат з державного мита та 27,74грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 357080,64грн. пені в позові відмовлено. Стягнуто з позивача в доход Державного бюджету України 3619,00грн. державного мита.

Вважаючи, що вказане рішення прийняте місцевим господарським судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати та прийняти нове рішення - про відмову в позові.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, що Медведчук Валентин Наумович, якого було призначено на посаду директора Житомирської обласної філії ДП "Укрспецзем" наказом 22.08.2008р., не мав права представляти інтереси філії 29.10.2008р. під час підписання ним договору купівлі-продажу між сторонами у даній справі, оскільки, відповідно до п.7 Положення "Про Житомирську обласну філію Державного підприємства "Укрспецзем" директор філії здійснює безпосереднє керівництво на підставі довіреності, одержаної від підприємства, однак, доручення на представництво  інтересів філії Медведчуку В.Н. було видане 02.01.2009р. і зареєстроване в філії за вх.№2 від 12.01.2009р.

На думку відповідача, договір купівлі-продажу від 29.10.2008р. є нікчемним та не породжує зобов"язань.

Позивач у письмовому відзиві №221 від 20.07.2009р. на апеляційну скаргу заперечив проти доводів відповідача, посилаючись на те, що відповідач до апеляційної скарги додав докази, які не були ним надані суду першої інстанції, а тому, з врахуванням ст.101 Господарського процесуального кодексу України, вони не повинні братись судом апеляційної інстанції до уваги.

Звертає увагу, що, не зважаючи на те, що місцевий господарський суд про розгляд справи повідомляв як ДП "Укрспецзем", так і його відособлений підрозділ - Житомирську філію, представник відповідача в судові засідання не з"являвся, письмовий відзив на позовну заяву відповідач не надавав.

Просить оскаржене рішення залишити без змін, а подану відповідачем апеляційну скаргу з вимогою про його скасування - без задоволення.

Представники позивача в судовому засіданні заперечили проти доводів та вимог апеляційної скарги, надавши пояснення в обґрунтування своїх заперечень. Вважають рішення господарського суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Представник відповідача в засідання суду не з"явився.

В адресованому апеляційному господарському суду клопотанні, що зареєстроване судом 21.07.2009р. за вх.№02-01/4648/09 представник відповідача - Алейников Олександр Сергійович просив відкласти розгляд апеляційної скарги, посилаючись на те, що відповідач уклав з ним угоду про надання адвокатських послуг лише 21.07.2009р.

При цьому, до вказаного клопотання було додано не угоду про надання адвокатських послуг на представництво інтересів відповідача у даній справі, а копію довіреності Житомирської філії ДП "Укрспецзем" №139 від 21.07.2009р., видану Алейникову Олександру Сергійовичу, в якій вказано, що він уповноважений вести справи та  представляти інтереси директора Житомирської обласної філії                          ДП "Укрспецзем" в усіх судових, адміністративних та інших установах незалежно від форм власності.

Враховуючи, що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги шляхом надсилання копії ухвали від 06.07.2009р. про призначення розгляду справи на 21.07.2009р. рекомендованою кореспонденцією, про що свідчить реєстр відправки рекомендованої кореспонденції Житомирського апеляційного господарського суду від 07.07.2009р., зважаючи на положення ст.101 цього Кодексу про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів визнала можливим здійснювати розгляд апеляційної скарги без участі представника відповідача за наявними в матеріалах справи доказами й відхилити клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки відповідач, отримавши ухвалу суду від 06.07.2009р. про прийняття апеляційної скарги до провадження, мав можливість завчасно вирішити питання про представництво його інтересів в апеляційному суді відповідно до ст.28 ГПК України та, крім того, свою позицію щодо оскарженого рішення відповідач виклав в апеляційній скарзі.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.10.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Ланда" (позивачем у справі) та Житомирською обласною філією ДП "Укрспецзем" (відповідачем у справі) було укладено договір купівлі-продажу (а.с.10-11), відповідно до якого ТОВ фірма "Ланда" (за договором "продавець") зобов'язалось передати у власність Житомирської обласної філії ДП "Укрспецзем" (за договором "покупець"), а покупець, в свою чергу, - прийняти офісні меблі на суму 30000,00грн. та оплатити їх згідно графіка погашення заборгованості, але не пізніше 31.01.2009р. (п.п.1.1, 2.2 договору).

Як передбачено пунктом 3.1 даного договору, оплата за меблі здійснюється покупцем за визначеною п.1.1 договору та у визначений п.2.2 договору строк шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця згідно наступного графіка погашення заборгованості:

- перший платіж: 9000,00грн. – до 20.11.2008р.;

- другий платіж: 7000,00грн. – до 20.120.2008р.;

- третій платіж: 7000,00грн. – до 20.01.2009р.;

- четвертий платіж: 7000,00грн. – до 31.01.2009р.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і                  ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як визначено ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Як встановлено ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено: у разі порушення зобов'язання, що включає його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Також відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч.1 ст.693 ЦК України).

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписами статей 6 та 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов. Згідно із п.1 ч.1 ст.208 та                                     ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, сторони у письмовій  формі   погоджують  умови   договору.

В даному випадку, договір купівлі-продажу товару від 29.10.2008р. підписано сторонами та скріплено їх печатками, а тому його умови є обов'язковими для виконання.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно частини 2 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов договору купівлі-продажу позивач поставив відповідачу товар (офісні меблі) на загальну суму 30000,00грн., що підтверджується актом здачі-прийняття меблів офісних №1/2008 від 10.12.2008р., накладною №470 від 10.12.2008р., податковою накладною №981 від 10.12.2008р. (а.с.14-16) оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні.

Однак, відповідач своє зобов'язання щодо оплати товару не виконав, у зв'язку з чим позивач надіслав йому претензію за №15 від 30.01.2009р. (а.с.12-13) з вимогою сплатити вартість переданих офісних меблів на суму 30000,00грн. та 99600,00грн. пені за прострочення розрахунків, нарахованої на підставі п.4.3 договору купівлі-продажу від 29.10.2008р., яким передбачено, що за прострочення здійснення розрахунку за товар покупець зобов'язаний за вимогою продавця сплатити останньому пеню у розмірі 10% від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу.

Вказану претензію відповідач отримав 30.01.2009р.

Проте, претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся в господарський суд Житомирської області з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 30000,00грн. боргу.

Заявою №50 від 12.05.2009р. (а.с.29-31) позивач збільшив позовні вимоги й просив стягнути з відповідача, крім боргу в сумі 30000,00грн., 1962,19грн. інфляційних нарахувань за період з листопада 2008 року по квітень 2009 року, 359900,00грн. пені за період прострочки платежу з 21.11.2008р. по 27.04.2009р., а також 15000,00грн. витрат на оплату юридичних (консультаційних) послуг.

Судовою колегією враховується наступне.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).

Перевіривши розрахунки позивача, здійснивши власні перерахунки, оцінивши доводи позовної заяви в сукупності з наданими позивачем доказами та аналізом норм чинного законодавства, що регулює зобов'язальні відносини, суд першої інстанції дійшов висновку, про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 30000,00грн. боргу, 2819,36грн. пені та 1962,10грн. інфляційних втрат та необхідність задоволення цих вимог.

В частині стягнення 357080,64грн. пені суд першої інстанції відмовив у зв'язку з тим, що позивачем, при проведенні розрахунку, не було враховано вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно якого розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня, тоді як позивач обчислював пеню у розмірі 10% від простроченої суми за кожний день прострочення.

Судова колегія погоджується з висновком суду про стягнення з відповідача на користь позивача 30000,00грн. боргу, оскільки всупереч, правилу ст.33 Господарського процесуального кодексу України, відповідач доказів на підтвердження оплати отриманого від позивача товару у строк, визначений договором, не надав.

Господарський суд першої інстанції правильно встановив, що позивачем при обчисленні пені не дотримано вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" в частині розміру пені.

Проте, суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунки місцевого господарського суду та зробивши власні розрахунки, дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 2366,47грн. пені за період прострочення платежу з 21.11.2008р. по 27.04.2009р.

Зокрема, згідно розрахунку апеляційного господарського суду:

сума боргу, на яку     період нарахування    кіль-ть  подв.обл.        сума пені в грн.  

нараховується пеня  пені                               днів      ставка НБУ  

9000,00грн.                з 21.11. по 20.12.08р.   30           12%                177,53грн.

16000,00грн.             з 21.12.08 по 20.01.09   31            12%                326,14грн.

23000,00грн.             з 21.01. по 31.01.09р.    11            12%               166,36грн.

30000,00грн.             з 01.02 по 27.04.09р.      86           12%               1696,44грн.

                                                                                   загалом:     2366,47грн.

Крім того, здійснивши перерахунок інфляційних нарахувань, колегія суддів дійшла висновок, що за період з листопада 2008 року по квітень 2009 року їх розмір становить 2292,10грн.

Однак, з врахуванням того, що позивачем заявлено до стягнення 1962,19грн. інфляційних нарахувань, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача 1962,19грн.

Господарський суд першої інстанції, цілком правомірно відмовив у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 15000,00грн. витрат на оплату юридичних послуг, оскільки як правильно відмітив суд, згідно ст.44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, а позивачем не надано доказів на підтвердження того, що підприємець Голяченко Андрій Петрович, з яким позивач уклав 02.01.2008р. договір про надання інформаційних (консультаційних) послуг, є адвокатом в розумінні статті 2 Закону України "Про адвокатуру".

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Житомирської області у даній справі підлягає зміні в частині стягнення пені та судових витрат. В решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що договір купівлі-продажу від 29.10.2008р. є нікчемним та не породжує зобов"язань, оскільки на час його підписання директор Житомирської обласної філії ДП "Укрспецзем" Медведчук Валентин Наумович не мав повноважень на підписання цього договору, не є підставою для скасування оскарженого рішення, оскільки в суд першої інстанції відповідач доказів на підтвердження того, що доручення Медведчуку В.Н. на представництво інтересів                   ДП "Укрспецзем", яке відповідач додав до апеляційної скарги, було видане лише 02.01.2009р., не надавав.

Згідно з ч.1 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.  Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої  інстанції  з причин, що не залежали від нього.

Проте, відповідач належними доказами не довів поважності причин неподання доказів того, що Медведчук В.Н. не був уповноважений на підписання договору купівлі-продажу від 29.10.2008р., суду першої інстанції.

Як свідчать матеріали справи, ухвали суду від 29.04.2009р. про призначення розгляду справи на 14.05.2009р., від 14.05.2009р. про відкладення розгляду справи на 29.05.2009р. (а.с.1,44), що були надіслані на адресу відповідача, відділенням поштового зв"язку не повертались, що свідчить про їх отримання відповідачем.

Однак, відповідач своїм правом на захист не скористався, в судові засідання 14.05.2009р. та 29.05.2009р. свого представника не направляв, будь-яких письмових пояснень з приводу спору суду не надсилав.

Окремо слід зазначити, що згідно пунктів 7.4, 7.5 Положення про Житомирську обласну філію Державного підприємства "Укрспецзем", затвердженого наказом Державного підприємства "Укрспецзем" від 13.07.2006р. №74 (а.с.84-87) директор Філії представляє підприємство і Філію в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед фізичними та юридичними особами, вчиняє правочини та видає довіреності в межах, встановлених відповідно до цього Положення. Угоди на суму, що перевищує 50000,00грн. укладаються директором Філії тільки за письмовим погодженням з підприємством. Генеральний директор підприємства може визначати інші угоди або господарські операції, які потребують обов"язкового попереднього письмового погодження з підприємством або мають вчинятися згідно встановленої форми.

Відповідно до наказу Державного підприємства "Укрспецзем" №44-к від 22.09.2008р. (а.с.88) Медведчук В.Н. призначений на посаду директора Житомирської обласної філії ДП "Укрспецзем" з 22.08.2008р., отже, вправі був укладати 29.10.2008р. договір на суму 30000,00грн. без довіреності, керуючись Положенням про Житомирську обласну філію Державного підприємства "Укрспецзем".

Отже, рішення господарського суду Житомирської області слід змінити в частині стягнення пені та судових витрат. З відповідача на користь позивача слід стягнути 2366,47грн. пені, 300,00грн. витрат по сплаті державного мита, 27,38грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а в доход Державного бюджету України - 43,29грн. державного мита. В частині стягнення 357533,53грн. пені слід відмовити. З позивача в доход Державного бюджету України слід стягнути 3575,34грн. державного мита за збільшення позовних вимог. В решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

  Керуючись ст.ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Укрспецзем" (м.Київ) в особі відособленого підрозділу Житомирської обласної філії ДП "Укрспецзем", м.Житомир залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 29 травня 2009 року у справі №9/665 змінити в частині стягнення пені та судових витрат.

3. В решті рішення залишити без змін.

4.  Резолютивну частину рішення викласти в такій редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства "Укрспецзем" в особі відособленого підрозділу Житомирської обласної філії ДП "Укрспецзем" (10002, м.Житомир, вул.Довженка,45, код ЄДРПОУ 34484761) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланда ЛТД" (12440, Житомирський район, с.Зарічани, 4-й км автошляху Житомир-Кишинів, код ЄДРПОУ 20401965) :

- 30000,00грн. боргу;

- 1962,19грн. інфляційних нарахувань;

- 2366,47грн. пені;

- 300,00грн. витрат по сплаті державного мита;

- 27,38грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 357533,53 грн. пені відмовити.

4. Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланда ЛТД" (12440,  Житомирський район, с.Зарічани, 4-й км автошляху Житомир-Кишинів, код ЄДРПОУ 20401965) в доход державного бюджету України - 3575,34 грн. державного мита.

5.Стягнути з Державного підприємства "Укрспецзем" в особі відособленого підрозділу Житомирської обласної філії ДП "Укрспецзем" (10002, м.Житомир, вул.Довженка, 45, код ЄДРПОУ 34484761) в доход державного бюджету України - 43,29грн. державного мита".

5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду Житомирської області.  

6. Справу №9/665 повернути до господарського суду Житомирської області.

 Головуючий - суддя:                                                              Гулова А.Г.

 судді:

                                                                                           Будішевська Л.О.  

                                                                                           Щепанська Г.А.  

 Віддрук.5 прим.:

1 - до справи

2 - ДП "Укрспецзем", м.Київ

3 - Житомирська філія ДП "Укрспецзем"

4 - позивачу

5 - в наряд