Ухвала

від 03.02.2015 по справі ап-2/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2015 року м. Київ К/800/36988/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Кошіля В.В. Моторного О.А. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на постанову та ухвалуГосподарського суду Івано-Франківської області від 28.02.2011 Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013 у справі № 13725/11/9104 за позовомпершого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську доДержавного підприємства Міністерства оборони України «Івано-Франківський ліспромкомбінат» пропримусове стягнення податкового боргу за рахунок активів платника податків ,-

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Івано-Франківської області в січні 2007 звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську до Державного підприємства Міністерства оборони України «Івано-Франківський ліспромкомбінат», в якому просив стягнути з відповідача податкову заборгованість у розмірі 1 015 528,84 грн. за рахунок активів платника податків.

Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 18.06.2007 (винесеною на підставі ст.164 КАС України) позов було задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь податкового органу 509 472,74 грн. податкового боргу. Вказана постанова сторонами оскаржена не була.

За результатами розгляду решти позовних вимог постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 28.02.2011, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013, позовні вимоги задоволено частково та стягнуто 125 381,49 грн. податку на додану вартість, 76 291,72 грн. пені по податку на додану вартість, 12 037,75 грн. земельного податку, 26 046,39 грн. пені по земельному податку, а всього 239 757,35 грн. податкового боргу, з врахуванням пені, в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 28.02.2011 та ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013, Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору (після винесення по справі Господарським судом Івано-Франківської області на підставі ст.164 КАС України постанови від 18.06.2007) є стягнення з відповідача суми податкового боргу у розмірі 125 381,49 грн. по податку на додану вартість та 240 228,81 грн. по земельному податку, а також 76 291,72 грн. пені по ПДВ та 64 154,08 грн. пені по земельному податку.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що суми податкових зобов'язань по податку на додану вартість у розмірі 125 381,49 грн. та пені по ПДВ у розмірі 76 291,72 грн. є узгодженими та визнаються відповідачем в якості податкового боргу, що підтверджується матеріалами справи.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що узгоджені суми податкових зобов'язань відповідача є його податковим боргом, доказів погашення якого останнім не надано. Крім того, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні решти позовних вимог у зв'язку з наявністю чинних судових рішень, якими відповідні спірні суми податкового боргу відповідача було списано.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пп.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на момент спірних правовідносин) узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно п.1.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

За змістом пп.16.1.1 п.16.1 ст.16 названого Закону після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Відповідно до пп.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.

Згідно пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності у відповідача податкового боргу, доказів погашення якого останнім не надано, підтверджується матеріалами справи.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.05.2005 залишено без змін рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.05.2005 у справі № П-12/174 про списання земельного податку на суму 228 191,06 грн.; постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.06.2006 залишено без змін рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.05.2005 у справі № П-12/173 про списання пені по земельного податку на суму 38 107,69 грн.

Вказані обставини матеріалами справи та доводами касаційної скарги не спростовано, а відтак, судами попередніх інстанцій при вирішенні спору вірно враховані наявні судові рішення щодо списання платнику податків сум податкового боргу.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 220 1 , 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 28.02.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013 залишити без змін .

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний