Ухвала

від 09.02.2015 по справі 2а-200/09/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

09 лютого 2015 року м. Київ В/800/309/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Сіроша М.В.,

Бухтіярової І.О.,

Вербицької О.В.,

Муравйова О.В.,

Карася О.В.,

перевіривши заяву Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 20 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Казус», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРС-ВА»,

про стягнення коштів отриманих за нікчемним правочином, -

ВСТАНОВИЛА:

20 жовтня 2014 року постановою Вищого адміністративного суду України касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Казус» задоволена.

Постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2010 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2011 року скасовані, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду касаційної інстанції, Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві звернулася із заявою про допуск для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 20 жовтня 2014 року і її скасування, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції ст. 208 Господарського кодексу України та ст.,ст. 215, 228 Цивільного кодексу України.

Як на приклад неоднакового застосування цих норм Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 21 лютого 2013 року, залишену без змін постановою Верховного Суду України від 18 березня 2014 року, у справі № 2а-19416/11/2670 за адміністративним позовом Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «БДО Лігал Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековент 2000» про стягнення коштів за нікчемним правочином.

Обговоривши викладені у поданій заяві доводи, колегія суддів прийшла до висновку, що заява про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 20 жовтня 2014 року не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України, однією з підстав звернення із заявою про перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що призвело до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права необхідно розуміти, як різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і/або обов'язків осіб, які беруть участь у справі; різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням ієрархії цих правових норм, а також дії норм у часі, просторі та за колом осіб, тобто незастосування закону, який підлягав застосуванню; різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню; різне застосування правил аналогії права чи закону в подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Залишаючи без змін судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «БДО Лігал Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековент 2000» про стягнення коштів за нікчемним правочином, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 21 лютого 2013 року посилався на вирок Печерського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2010 року яким встановлена фіктивність Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековент 2000», що виключає здійснення господарських операцій.

Відповідно до постанови Вищого адміністративного суду України від 20 жовтня 2014 року у задоволенні позову Державній податковій інспекції у Подільському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Казус», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРС-ВА» про стягнення коштів отриманих за нікчемним правочином відмовлено з тих підстав, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), який не визнаний судом недійсним, є правомірним.

Як вбачається із поданої заяви, правовідносини, що розглядаються, відмінні від тих, на які посилається заявник в обґрунтування наявності підстав для перегляду справи, що не дає можливості дійти висновку щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми матеріального права.

Таким чином, постанова Вищого адміністративного суду України від 20 жовтня 2014 року не підлягає перегляду Верховним Судом України, оскільки із доданих до заяви копій судових рішень не вбачається неоднакового застосування норм матеріального права.

Обговоривши доводи заяви, колегія суддів не знаходить підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України для перегляду постанови Вищого адміністративного суду України від 20 жовтня 2014 року.

Керуючись статтями 237, 240 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИЛА:

Відмовити Державній податковій інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві у задоволенні заяви про допуск до провадження Верховного Суду України справи за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Казус», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРС-ВА» про стягнення коштів отриманих за нікчемним правочином для перегляду постанови Вищого адміністративного суду України від 20 жовтня 2014 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Судді: Сірош М.В.

Бухтіярова І.О.

Вербицька О.В.

Муравйов О.В.

Карась О.В.