Постанова

від 18.02.2015 по справі 911/4283/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2015 р. Справа№ 911/4283/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Самсіна Р.І.

суддів: Гончарова С.А.

Шаптали Є.Ю.

За розглядом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Бленд» на рішення Господарського суду Київської області від 04.12.2014р. (суддя Лутак Т.В.) у справі № 911/4283/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інгредія»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Бленд»

про стягнення боргу та 3% річних

за участю представників сторін:

від позивача: Первомайський О.О. (довіреність від 20.10.2014р.);

від відповідача (скаржник): Іліка Н.І. (довіреність № 226 від 24.10.2014р.);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.12.2014р. частково задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інгредія», вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Бленд» 39 958, 20 грн. основного боргу, 128, 09 грн. 3% річних та 1 827 грн. судового збору; в іншій частині в позові відмовлено. Відмовлено так4ож, у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Бленд» про відстрочення виконання рішення суду на один рік.

Ухвалою суду від 25.12.2014р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Бленд» у якій скаржник просить змінити рішення Господарського суду Київської області від 04.12.2014р. по справі № 911/4283/14 в частині задоволення позовних вимог шляхом вирішення питання про відстрочення виконання рішення суду на один рік.

Згідно доводів скаржника, місцевий господарський суд допустив неповноту встановлення обставин справи, оскільки відповідачем було подано докази його важкого фінансового становища, але суд першої інстанції належним чином не дослідив вказані обставини та безпідставно не застосував ст. 83 ГПК України.

Від позивача отримано відзив на апеляційну скаргу (зареєстровано за вхідним суду № 09-11/336/15 від 15.01.2015р.), у якому зазначалося, що подана апеляційна скарга є бездоказовою та фактично не містить аргументів на підтвердження того, що рішення суду має бути змінено у відповідній частині.

За розглядом матеріалів справи, при дослідженні наявних доказів, враховуючи пояснення представників сторін та доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, судом відзначається про відсутність підстав для скасування судового рішення при врахуванні наступного.

Матеріалами справи підтверджено, не заперечується сторонами та встановлено під час розгляду справи судом першої інстанції, що 12.11.2013р. між сторонами укладено договір поставки № ІН-12/11/13, за умовами якого продавець (позивач у справі) зобов'язувався передати у власність покупця, а покупець (відповідач у справі) - прийняти та сплатити на умовах даного договору сировину відповідно до накладних (далі - товар) (п. 1.1 договору).

В силу укладення між сторонами договору, відповідно до п.1 ст. 174 Господарського кодексу України виникли господарські зобов'язання визначені договором поставки, регулювання якого на законодавчому рівні визначено параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України та у главі 54 Цивільного кодексу України.

На підтвердження виконання договору позивачем до справи надані видаткові накладні за період їх видачі з 13.11.2013р. по 21.07.2014р., які свідчать про здійснення поставки товару на суму 126 998, 04 грн..

Пунктом 9.4 договору передбачено, що договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013р.; у випадку якщо за 10 днів до закінчення строку дії договору одна із сторін письмово не попереджує про припинення договору іншу сторону, дія договору продовжується до 31.12.2014р..

Доказів припинення договору у встановленому порядку в періоді, за який розглянуто вимоги щодо стягнення боргу, матеріали справи не містять.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями та довідкою з банку (за вих. № 01-4.4/3770 від 13.11.2014р. ПАТ «КБ «Євробанк») підтверджено проведення відповідачем оплат у 2014 році на суму 87 039, 84 грн. (аркуш справи 193), внаслідок чого, на розгляд суду передані вимоги про стягнення з відповідача в межах заявленого позову боргу в сумі 39 958, 20 грн. та 131, 06 грн. 3% річних.

Згідно з п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно умов договору (п. 4.1) покупець протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару оплачує 100% його вартості на розрахунковий рахунок покупця.

За наведених умов договору, строк виконання зобов'язання щодо проведення оплат у відношенні боргу заявленого до стягнення (згідно рахунків виставлених за період листопад 2013р. - липень 2014р.), є таким що настав, а при встановленні зазначених обставин судом першої інстанції правомірно задоволено позов в частині стягнення з відповідача основного боргу.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

До стягнення позивачем заявлено суму 3% річних за розрахунком по періоду з 22.08.2014р. по 29.09.2014р., тобто за період прострочення тривалістю 39 днів, відповідно рішення суду першої інстанції про стягнення з відповідача 128, 09 грн. суми 3% річних за визначений позивачем період є правильним.

Посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права при розгляді заяви ТОВ «БМБ Бленд» про відстрочення виконання рішення суду на один рік не знаходить свого підтвердження, оскільки Господарський процесуальний кодекс України, визначає обов'язок суду розглянути клопотання учасника судового процесу, а не в обов'язковому порядку задовольнити його; статтею 83 ГПК України передбачено право господарського суду при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити виконання рішення, а не обов'язок суду вчинити зазначені дії за клопотанням сторони.

При розгляді заяви скаржника судом першої інстанції правильно зроблені посилання на п. 7.1.2, п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», згідно з якими підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При вирішенні питання про розстрочення судового рішення, необхідним є встановлення матеріальних інтересів обох сторін спору, оскільки, невиконання судового рішення порушує та впливає, насамперед на права та інтереси позивача за захистом яких він змушений був звернутись до суду.

Спір у справі вирішено про стягнення заборгованості, яка виникла з вини відповідача, несплата даної заборгованості протягом тривалого часу порушує матеріальні інтереси позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інгредія», що може призвести до негативних наслідків для нього, а кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни вцілому.

Наведені заявником підстави для відстрочення виконання судового рішення, зокрема, тяжке фінансове становище та настання кризових явищ у економіці країни, не є тими виключними обставинами, які можуть бути підставою для надання відстрочки виконання судового рішення, оскільки, важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від відповідача обставин.

Правильно оцінивши представлені заявником документи, як такі, що не підтверджують факт існування конкретних обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк, та врахувавши зокрема те, що позивач заперечує проти відстрочення виконання рішення, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача б/н б/д (вх. № 25642/14 від 17.11.2014) про відстрочення виконання рішення суду на один рік, а доводи апеляційної скарги в цій частині не є підставами для скасування чи зміни постановленого судового рішення згідно положень ч. 2, 3 ст. 104 ГПК України.

На підставі вищевикладеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення суду у даній справі ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Бленд» та зміни рішення Господарського суду Київської області від 04.12.2014 року.

Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Бленд» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 04.12.2014 року у справі № 911/4283/14 - без змін.

2. Матеріали справи № 911/4283/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Р.І. Самсін

Судді С.А. Гончаров

Є.Ю. Шаптала