Постанова

від 08.04.2015 по справі 911/4283/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2015 року Справа № 911/4283/14

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Студенця В.І.,

Харченка В.М.,

розглянувши

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"БМБ Бленд"

на рішення господарського суду Київської області від 04.12.2014 р. та постанову Київського апеляційного

господарського суду від 18.02.2015 р.

у справі № 911/4283/14 господарського суду

Київської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інгредія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"БМБ Бленд"

про стягнення 40 089,26 грн.

за участю представників:

ТОВ "Інгредія" - Первомайський О.О.;

ТОВ "БМБ Бленд" - не з'явилися;

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інгредія" звернулося до господарського суду Київської області з позовом та просило суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ Бленд" 40 089,26 грн., у т.ч. 39 958,20 грн. основної заборгованості та 131,06 грн. процентів річних.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань в частині здійснення остаточного розрахунку за поставлений йому товар відповідно до умов договору поставки № ІН-12/1/13 від 12.11.2013 р. (т.1 а.с.3-7).

Відповідач у справі - ТОВ "БМБ Бленд" до прийняття рішення по суті заявлених вимог відзиву на позов не надав, однак, просив відстрочити виконання рішення суду.

Рішенням господарського суду Київської області від 04.12.2014 р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 39 958,20 грн. та 128,09 грн. процентів річних (т.1 а.с.209-214).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

- відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання в установлений договором строк в частині здійснення остаточних розрахунків за поставлений йому товар;

- за порушення виконання грошових зобов'язань ст. 625 ЦК України встановлено відповідальність у вигляді зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням трьох процентів річних, у зв'язку з чим вимоги позивача у цій частині мотивовані. При цьому, вимога про стягнення процентів річних задоволена частково з урахуванням здійсненого судом перерахунку.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2015 р. рішення господарського суду Київської області від 04.12.2014 р. залишено без змін (т.1 а.с.237-240).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права (т.2 а.с.3-4).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції під час вирішення спору у справі по суті заявлених вимог та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку відповідно встановлені наступні обставини.

12.11.2013 р. між сторонами у справі укладено договір поставки № ІН-12/11/13, за умовами якого продавець (позивач у справі) зобов'язувався передати у власність покупця, а покупець (відповідач у справі) - прийняти та сплатити на умовах даного договору сировину відповідно до накладних (п. 1.1 договору).

Судами першої та апеляційної інстанцій правильно визначено правову природу спірного договору та віднесеного його до договору поставки. Так, відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов'язку за цим договором щодо здійснення остаточних розрахунків за поставлений товар.

Укладений сторонами договір, в силу ст. ст. 173-175 ГК України, є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань.

За умовами укладеного сторонами договору, відповідач взяв на себе зобов'язання оплатити поставлений йому позивачем товар.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п.4.1 договору покупець протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару оплачує 100% його вартості на розрахунковий рахунок покупця.

Поставка позивачем товару у період з 13.11.2013 р. по 21.07.2014 р. на суму 126 998,04 грн., як вірно встановлено судами, підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, сплативши 87 039,84 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями та довідкою № 01-4.4/3770 від 13.11.2014 р. ПАТ "КБ "Євробанк". Таким чином сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 39 958,20 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За таких обставин, суди дійшли правильного висновку про обгрунтованість заявлених вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 39 958,20 грн. основної заборгованості за поставлений товар.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, суд першої інстанції, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов правильного висновку щодо часткового задоволення вимог про стягнення процентів річних у розмірі 128,09 грн. за період з 22.08.2014 р. по 29.09.2014 р.

Судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи по суті та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду.

Розглядаючи заяву відповідача про відстрочку виконання судового рішення, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, з урахуванням вимог ст. 121 ГПК України, оцінив надані відповідачем докази в обґрунтування поданої заяви та дійшов висновку про неможливість надання відповідачу відстрочки виконання рішення у даній справі.

З огляду на те, що процесуальний закон не наводить навіть приблизного переліку обставин, за наявності яких може бути надано відстрочку виконання судового рішення, і покладає розв'язання цього питання безпосередньо на суд, який розглядає відповідну заяву з урахуванням всіх обставин, колегія суддів вважає, що оскільки суди двох інстанцій зазначені обставини з'ясували та не визнали за можливе надати відповідачу відстрочку виконання судового рішення, то підстави для задоволення заяви відповідача відсутні.

Крім того, переоцінка обставин, які суди враховували, виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені ст. 111 7 ГПК України.

За таких обставин, підстав для зміни чи скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2015 р., якою залишено без змін рішення господарського суду Київської області від 04.12.2014 р., немає.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2015 р. у справі № 911/4283/14 господарського суду Київської області залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ Бленд" - без задоволення.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Студенець В.І.

Харченко В.М.