Постанова

від 09.11.2010 по справі 2а-7395/09/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2010 р. № 2а-7395/09/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді - Качур Р.П. ,

за участю секретаря судового засідання - Подібки М.З.

від позивача: Малярчук О.О., від відповідача Чабан О.С. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ТзОв "Торговий дім "Експрес" до ДПІ у Франківському районі про про скасування податкового повідомлення-рішення ,

встановив :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Експрес»до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова №0000491510/0/25230215/12944 від 11.06.07 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова, викладені в акті перевірки № 1884/15-1/25230215 від 01 червня 2007 року та прийнятому на його підставі податковому повідомленні-рішенні - суперечать законодавству з питань оподаткування, оскільки норми чинного законодавства, на підставі яких ДПІ у Франківському районі відмовив у поверненні надміру сплаченого податку на прибуток, поширюються лише на випадки порушення правил оподаткування, шляхом заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, та не поширюються на випадки надмірної сплати податку на прибуток.

Представник позивача, в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав, просить їх задовольнити, з підстав викладені в позовній заяві та в усних поясненнях.

Представник відповідача проти позову заперечив, зазначив, що подання уточнюючих розрахунків по податку на прибуток після початку податкової перевірки є незаконним, відтак порушення, викладені в акті перевірки фактично мали місце, а тому підстав для скасування спірного рішення немає.

Суд розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, дослідив та оцінив докази, які мають значення для справи в їх сукупності та встановив.

ДПІ у Франківському районі м. Львова 14.12.06 р. розпочато планову документальну перевірку. За результатами перевірки складено Акт від 16.02.07 № 291/23-0/25230215. Проведеною перевіркою охоплено періоди фінансово-господарської діяльності, за які платником було подано уточнюючі розрахунки. Уточнюючі розрахунки були подані позивачем 30.01.07 р., після початку проведення перевірки.

За період з 01.04.2004 р.-30.10.2006 р. позивачем подавались до ДПІ у Франківському районі м. Львова податкові декларації з податку на прибуток. Відповідно до цих декларацій скоригований валовий дохід позивача складає: за 2004 р. -13 064 000,0 грн., за 2005 р. - 19 199 300,00 грн. за 9-ть місяців 2006 р. -9083950 грн.

30.01.2007 р. подано до ДПІ у Франківському районі м. Львова уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виправлених помилок, згідно яких скориговано доходи від продажу товарів (робіт, послуг) за 2004 рік в сумі - 240,6 тис. грн. та відповідно зменшено податок на прибуток за 2004 рік в сумі - 60,2 тис. грн., за 2005 рік скориговано доходи від продажу товарів (робіт, послуг) в сумі - 430,2 тис. грн. та відповідно зменшено податок на прибуток за 2005 рік в сумі -107,6 тис, грн., скориговано доходи від продажу товарів (робіт, послуг) за 9-ть міс.2006 року в сумі - 342,062 тис. грн. та відповідно зменшено податок на прибуток за 9-ть міс.2006 року в сумі - 85,5 1 5. тис. грн.

01.06.07 р. ДПІ у Франківському районі м. Львова здійснено невиїзну документальну (камеральну) перевірку податкової звітності з податку на прибуток, за результатами перевірки складено акт № 1884/15-1/25230215. Перевіркою виявлено порушення Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом ДПА України від 29.03.2003 р. № 143, п. 17.2 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами, та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ із змінами і доповненнями, Наказу ДПА України від 22 жовтня 2002 року № 503 "Про затвердження Податкового роз'яснення щодо граничних строків сплати податкового зобов'язання, визначеного платником у новій (уточненій) податковій декларації, що містить виправлені показники", як наслідок встановлено заниження у період за 2004 - 9 місяців 2006 р. податку на прибуток на суму 253 315,00 грн.

На підставі вказаного акту винесено податкове повідомлення-рішення №0000491510/0/25230215/12944 від 11 червня 2007 р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств відповідно до підпункту «в»підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, та п. 17.1.4 ст. 17 Закону України «Про прядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у розмірі 253 315,00 грн.

Як вбачається з акта № 1884/15-1/25230215 від 01.06.07 р. та податкового повідомлення рішення № 0000491510/0/25230215/12944 від 11.06.07 р. позивачу було відмовлено в поверненні надмірно сплаченого податку на прибуток, оскільки позивачем подано уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок після того, як була розпочата виїзна планова документальна перевірка, за ті ж періоди, що були охоплені перевіркою. При проведенні перевірки податковим органом не встановлювався факт переплати позивачем податку на прибуток.

Підставою відмови у поверненні надміру сплаченого податку на прибутку визначено порушення граничного строку подачі декларації на прибуток встановленого пунктом п. 17.2 ст. 17 Закону № 2181- III. Інших порушень податкового законодавства Актом № 1884/15-1/25230215 ДПІ у Франківському районі не встановлено.

Пункт 5.1 статті 5 Закону України № 2181- III передбачає, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Підпункт 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України № 2181- III встановлює граничні строки для подання заяв на повернення надміру сплачених або невідшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів). Згідно цієї норми заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Відповідно до п.17.2 ст.17 Закону № 2181- III, платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

З наведених норм випливає, що посилання відповідача на порушення позивачем п. 17.2 ст. 17 Закону № 2181- III є безпідставним, оскільки стаття 17 Закону № 2181-ІІІ регулює питання штрафних санкцій (штрафів), та стосується випадків заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів. Оскільки уточнюючі розрахунки з податку на прибуток стосувалися надміру сплачених сум податку, тобто позивачем виявлено переплату, відповідач не мав підстав застосовувати п. 17.2 ст. 7 Закону № 2181- IIІ.

Щодо посилання відповідача на положення Податкового роз'яснення щодо граничних строків сплати податкового зобов'язання, визначеного платником у новій (уточненій) податковій декларації, що містить виправлені показники затвердженого наказом ДПА України від 22 жовтня 2002 року № 503 суд не має підстав застосовувати положення вказаного податкового роз'яснення до правовідносин між сторонами. Зі змісту наведеного податкового роз'яснення вбачається, що його правила поширюються лише на випадки, коли платником податків подаються нові (уточнені) декларації де самостійно визначаються суми занижених податкових зобов'язань за звітний період, які підлягають доплаті до бюджетів або державних цільових фондів. Правила зазначеного роз'яснення не поширюються на випадки подання платником податків уточнюючих декларацій у випадку виявлення надмірно сплаченого податку на прибуток, який підлягає поверненню з бюджетів або державних цільових фондів на рахунок платника податку.

У зв'язку з вищенаведеним, суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що позивач був позбавлений права подати уточнюючий розрахунок по податку на прибуток після початку планової перевірки періоду, суми податку на прибуток за який коригувалися відповідними уточнюючими розрахунками.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем було дотримано вимоги, щодо граничних строків подання уточнюючої декларації надміру сплаченого податку на прибуток передбачених підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України №2181- III, а у відповідача не було з цих підстав виносити податкове повідомлення-рішення № 0000491510/0/25230215/12944 від 11.06.07р.

Крім того, пунктами 2.3.1-2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N 327 передбачено, що результати невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок групуються за окремими видами податків і зборів (обов'язкових платежів) та у розрізі податкових періодів. За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення. Відповідно до пункту 2.4 вказаного Порядку, у висновку акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок зазначаються узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства з посиланням на підпункти, пункти, статті нормативно-правових актів.

Як випливає зі змісту Акта перевірки №1884/15-1/25230215, відповідач не зазначив у ньому інших підстав для нарахування податкового зобов'язання, окрім як відсутності у позивача права подати уточнюючий розрахунок по податку на прибуток після початку планової перевірки. В оскаржуваному повідомленні-рішенні у графі "підстава" зазначено акт № №1884/15-1/25230215 від 01.06.2007 року. Зважаючи на цю обставину, необґрунтованим є посилання відповідача на інші підстави прийняття оскаржуваного рішення ніж ті, що зазначені в описовій частині акту та його висновках.

Щодо законності проведення відповідачем документальної невиїзної перевірки результати якої оформлені актом, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11 Закону України від 04.12.1990 р. №509-XII "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Абзац третій пункту 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, який затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 10..08.2005 р. N 327 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205 передбачає, що невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

В той же час, пунктом 8.5 Регламенту адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого наказом ДПА України від 9 лютого 2006 року N 62 передбачено, що документальні невиїзні перевірки проводяться у разі виявлення органом державної податкової служби арифметичної або методологічної помилки у поданих платниками податків податкових деклараціях, звітах та інших документах, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), а також у випадках заявленого до відшкодування податку на додану вартість.

З наведеного випливає, що закон та підзаконні нормативно-правові акти пов'язують право податкових органів проводити документальні невиїзні перевірки з фактом подачі податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків, та виявленням у них арифметичної або методологічної помилки.

Уточнюючі декларації по податку на прибуток були подані до ДПІ у Франківському районі 30.01.2007 року та були прийняті податковим органом. З часу подачі цієї декларації, відповідач не повідомляв позивача про виявлення будь-яких методологічних чи арифметичних помилок у поданих уточнюючих розрахунках. Також, як вбачається з тексту Акту, відповідачем не було встановлено факту ні арифметичних, ні методологічних помилок, як і не було нормативно обґрунтовано факту заниження позивачем податку на прибуток.

Виходячи з наведених норм законодавства, відповідач не мав законних підстав проводити документальну невиїзну перевірку, оскільки відсутні умови передбачені чинним законодавством для проведення такої перевірки. Частиною 3 статті 70 КАС України, передбачено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Таким чином, суд дійшов висновку, що твердження відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства, та заниження позивачем податкового зобов'язання грунтуються на доказах, які отримані з порушенням закону.

Як вже зазначалося вище, прийнявши оскаржуване повідомлення-рішенння відповідач фактично відмовив позивачу у поверненні надміру сплаченого податку на прибуток за 2004-ІІІ квартал 2006 років. При цьому, акт податкової перевірки № 1884/15-1/25230215, на якому ґрунтується повідомлення рішення не містить будь-яких обгрунтувань та посилань на норми законодавства, які б вказували на незаконність позиції позивача щодо виправлення помилок допущених при формуванні валових доходів, а саме їх завищення та, як наслідок, виникнення переплати з податку на прибуток.

Суд зобов'язаний перевірити законність та обгрунтованість податкового повідомлення-рішення в цілому, та встановити чи мав законні підстави позивач здійснювати коригування валових доходів за попередні періоди, та чи мала місце переплата по податку на прибуток з боку позивача.

Наданими суду доказами підтверджується, що основним видом діяльності позивача за період з 01.01.2004 року по 30.09.2006 року була гуртова та роздрібна торгівля друкованими засобами масової інформації (газетами, журналами).

Господарські операції по продажу друкованої продукції здійснювалися позивачем шляхом укладення з контрагентами (покупцями) договорів на розповсюдження періодичних друкованих видань. На підтвердження обставин по справі, позивачем надано суду договори № 52/247 від 01.01.05 р., укладений з Івано-Франківською дирекцією УДППЗ «Укрпошта»( а.с. 20 Т. І), договір № 013-218/438 від 25.12.2003 року, укладений з Львівською дирекцією УДППЗ «Укрпошта»(а.с. 23 Т. ІІІ), договір № 282 від 30.12.04 р., укладений з ТзОВ «Рівне-Преса»(а.с. 19 Т. І), договір № 228 від 02.01.06 р., укладений з ТзОВ «Луцькпреса»(а.с. 23 Т. І). Зазначені договори використовуються позивачем як типові, у зв'язку з великою кількістю контрагентів (покупців), які розповсюджують друковану продукцію позивача. Договори, які були укладені з іншими контрагентами містять аналогічні положення щодо регулювань питань оплати лише за реалізовану продукцію та передачі покупцеві права проводити списання та утилізацію непроданої продукції.

Відповідно до змісту вказаних договорів, безпосередньо реалізацією продукції займаються контрагенти позивача. В процесі здійснення господарських операцій за цими договорами, частина друкованої продукція не була реалізована контрагентами позивача, та відповідно до умов договорів підлягала поверненню позивачу, та утилізації (здачі на макулатуру). Здійснення фізичного переміщення нереалізованої друкованої продукції на склад позивача було недоцільно через збитковість такої операції, оскільки вартість перевезення продукції значно перевищує дохід від здачі цієї макулатури на макулатуру. Право контрагентів (покупців) здійснювати утилізацію нереалізованої продукції передбачено договорами укладеними між позивачем та його контрагентами (п. 1.6 Договору № 228 від 02.01.06 р; п.п. 2.3, 2.4 Договору № 52/247 від 01.01.05 р.; п. п. 7, 8 Договору . № 282 від 30.12.04 р.).

Зокрема, відповідно до пункту 1.6 Договору № 228 від 02.01.06 р. укладеного з ТзОВ «Луцькпреса», нереалізовані протягом встановленого терміну реалізації екземпляри списуються Покупцем і підлягають утилізації. Пункти 2.3, 2.4 Договору № 52/247 від 01.01.05 р. укладеного з Івано-Франківською дирекцією УДППЗ «Укрпошта»передбачають, що розповсюджувач здійснює реалізацію видань у термін -30 днів для газет, 6 днів для журналів з моменту їх отримання. Акти на нереалізовані примірники складаються по закінченню терміну реалізації і надсилаються Постачальнику протягом 25 днів після закінчення терміну реалізації. Нереалізовані примірники, якщо сторонами за окремим погодженням не обумовлено інше, здаються в макулатуру. Кошти за макулатуру залишаються розповсюджувачу. Повернення нереалізованого роздрібного тиражу здійснюється тільки за письмовим погодженням з постачальником згідно з діючими тарифам за рахунок постачальника. Пункти 7, 8 Договору № 282 від 30.12.04 р. укладеного з ТзОВ «Рівне-Преса»встановлено, що нереалізовані друковані видання підлягають списанню розповсюджувачем з 25 по 28 число наступного місяця за рахунок постачальника, про що складається Акт. Один примірник Акту направляється постачальнику. У випадку неотримання нереалізованих видань Постачальником у термін передбачений даним Договором, Розповсюджувач списує по Акту нереалізовані видання і здає в макулатуру. Нереалізовані примірники, якщо сторонами за окремим погодженням не обумовлено інше, списуються Розповсюджувачем від імені постачальника і в подальшому використовуються Розповсюджувачем на власний розсуд (п.2.4 Договору № 013-218/438 від 25.12.2003 року).

Оплата за реалізовані друковані видання проводиться після проведення списання нереалізованих видань (п. 1.9 Договору № 228 від 02.01.06 р.; п. 12 Договору № 282 від 30.12.04 р., п. 3.3 Договору № 52/247 від 01.01.05 р., п. 3.2, 3.3 Договору № 013-218/438 від 25.12.2003 року).

На підтвердження вказаних обставин, позивач надав суду копії первинних документів, з яких випливає, що контрагенти (покупці) позивача здійснювали списання нереалізованих примірників друкованих видань у кількості та за ціною, яка вказану відповідних актах. Зокрема, позивач надав копії Актів на списання, які складені контрагентами ТзОВ «Торговий дім «Експрес»за перший квартал 2004 року, а саме Акт складений Хмельницький Всесвiт від 31.01.04 на суму 105,19 грн.; Акт складений Трускавець ПП Шпак від 31.01.04 грн. на суму 43,50 грн., Акт складений Радехів Прокопенко від 31.01.04 на суму 167,61 грн.; Акт складений Луцьк Інтерпрес від 31.01.04 на суму 155,06 грн.; Акт складений ОППЗ Волиньпошта від 31.01.04 на суму 904,90 грн.; Акт складений ОППЗ Львiвпошта від 31.01.04 на суму 19251,19 грн.; Акт складений Рівне Інтерпрес від 31.01.04 на суму 55,06 грн.; Акт складений ОППЗ Рiвнепошта від 31.01.04 на суму 1286,16 грн.; Акт складений ОППЗ Чернiвцiпошта від 31.01.04 на суму 672,43 грн.; Акт складений ОППЗ Тернопiльпошта від 31.01.04 на суму 3734,69 грн.; Акт складений Рівне ОГО від 29.02.04 на суму 32,60 грн.; Акт складений Калуш Прокошева від 29.02.04 на суму 37,74 грн.; Акт складений ОППЗ Львiвпошта від 29.02.04 на суму 13596,70 грн.; Акт складений Стрий "Преса" від 29.02.04 на суму 79,33 грн.; Акт складений ОППЗ Івано-Франківськпошта від 29.02.04 на суму 3638,08 грн.; Акт складений Дрогобич Пресса від 29.02.04 на суму 518,31 грн.; Акт складений Червоноград Пресса від 29.02.04 на суму 102,20 грн.; Акт складений Iвано-Франкiвський поштамт від 29.02.04 на суму 87,64 грн.; Акт складений Тернопіль Інтерпрес від 29.02.04 на суму 103,69 грн.; Акт складений Калуш Кредо від 29.02.04 на суму 440,39 грн.; Акт складений ОППЗ Закарпатпошта від 29.02.04 на суму 182,82 грн.; Акт складений Долина Амiк від 29.02.04 на суму 408,10 грн.; Акт складений Луцьк Пресса від 29.02.04 на суму 99,88 грн.; Акт складений Рiвне Кругозiр від 29.02.04 на суму 32,91грн.; Акт складений ОППЗ Львiвпошта від 29.02.04 на суму 754,65 грн.; Акт складений Івано-Франківськ Пресса від 31.03.04 на суму 175,59 грн.; Акт складений Стрий "Преса" від 31.03.04 на суму 98,95 грн.; Акт складений Луцьк Пресса від 31.03.04 на суму 192,94 грн.; Акт складений ОППЗ Рiвнепошта від 31.03.04 на суму 236,59 грн.; Акт складений ОППЗ Львiвпошта від 31.03.04 на суму 1356,68 грн.; Акт складений ОППЗ Львiвпошта від 31.03.04 на суму 14081,12 грн.; Акт складений Львiв Поступ від 31.03.04 на суму 873,93 грн.; Акт складений Львiв Поступ від 31.03.04 на суму 1138,13 грн.; Акт складений ОППЗ Івано-Франківськпошта від 31.03.04 на суму 2515,47 грн.; Акт складений Iвано-Франкiвський поштамт від 31.03.04 на суму 100,14 грн. Акт складений Тернопіль Інтерпрес від 31.03.04 на суму 217,65 грн.; Акт складений Тернопіль Торгпреса від 31.03.04 на суму 1552,98 грн. Акт складений Хмельницький Всесвiт від 31.03.04 на суму 99,65 грн.; Акт складений Луцьк Пресса від 31.03.04 на суму 155,19 грн.; Акт складений Дрогобич Пресса від 31.03.04 на суму 331,33 грн.; Акт складений Калуш Іваницька від 31.03.04 на суму 351,12 грн.; Акт складений Рiвне Кругозiр від 31.03.04 на суму 41,06 грн.; Акт складений Рівне Інтерпрес від 31.03.04 на суму 25,97 грн., Акт складений Червоноград Пресса від 31.03.04 на суму 66,29 грн., Акт складений Луцьк Інтерпрес від 31.03.04 на суму 6,40 грн., Акт складений ОППЗ Волиньпошта від 31.03.04 на суму 904,05 грн., Акт складений ОППЗ Тернопiльпошта від 31.03.04 на суму 2083,37 грн.. Оскільки, опреації по списанню нералізованого товару протягом ІІ квартлу 2004 року - ІІІ кварталу 2007 року відбувались аналогічно до списань у І кварталі 2004 року на підтавердження списань, які проводились позивач надав реєстр первинних документів по списанню газет за період з 01.01.2004 -31.12.2004; реєстр первинних документів по списанню газет за період з 01.01.2005 -31.12.2005; реєстр первинних документів по списанню газет за період з 01.01.2006 -30.09.2006.

З наданих позивачем бухгалтерських документів (аналіз рахунку 36 по контрагентах ТзОВ "Торговий дім "Експрес") вбачається, що нереалізована друкована продукція не була оплачена контрагентами (покупцями) позивача.

Таким чином, у межах одного звітного податкового періоду, облік товарів позивача відбувався у наступному порядку:

- позивач, на підставі цивільно-правових договорів, передавав контрагентам (покупцям) друковану продукцію для наступної їх реалізації за домовленою ціною, з передачею (сплатою) позивачеві, після реалізації (продажу), домовленої ціни. Облік вівся з Кт. рах. 28 "Рух товарів" на Дт рах.36 "Розрахунки з покупцями";

- контрагенти позивача (покупці) реалізовували товари та сплачувались позивачеві виручені від продажу кошти, у розмірі домовленої ціни. Отримані позивачем кошти входили до складу валового доходу позивача. Облік вівся з Дт. рах. 31 "Рахунки в банках" на Кт рах.36 "Розрахунки з покупцями";

- частина переданого контрагентам друкованої продукції не була реалізована, яка списувалася (утилізовувалася) контрагентами (покупцями). За нерелізований (непроданий) товар позивач не отримував оплати, у зв'язку з чим доходу у позивача не виникало. Облік вівся з сторно рах. 36 "Розрахунки з покупцями" на Кт рах.97 "Інші витрати";

- нереалізований товар списувався покупцями друкованої продукції, та утилізовувався як макулатура. Кошти, які отримували покупці внаслідок здачі списаного товару в макулатуру залишалися в розпорядженні покупців в якості компенсації за транспортування та зберігання нереалізованого товару.

Посилання відповідача на п. 11.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», котрим передбачено, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувалася будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема дата відвантаження товарів, може бути взяте до уваги тільки при фактичній реалізації товару в момент відвантаження.

Згідно п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р., об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку, та/або суму амортизаційних нарахувань. Відповідно до п. 4.1 ст.4 Закону, валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход, зокрема, включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів і фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону)

Згідно п. 1.31 ст. 1 Закону про оподаткування прибутку підприємств, продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на ці товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з йбшння товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Враховуючи вказані приписи Закону про оподаткування прибутку підприємств, податок сплачується платником податку з доходу, одержаного внаслідок реалізації товарів (робіт, послуг), а саме товарів, за котрі платник отримав кошти, оскільки відвантаження товарів (тобто перша подія) не означає їх реалізацію. Зазначене підтверджується також і результатами аналізу норм Закону закріплених в п. 5.10 ст. 5 та п. 3.1 ст. 3 Закону.

З вищевикладених норм закону вбачається, що законом чітко визначено, що відвантаження товарів є першою подією, яка створює для позивача обов'язок ведення податкового обліку, однак таке відвантаження не є підставою для реального отримання доходу від повного обсягу відвантаження та, відповідно, сплати податку. Лише прибуток зі скоригованого валового доходу є об'єктом оподаткування, а не з доходу, який виникає внаслідок відвантаження товарів.

Натомість, позивач помилково відносив до валових доходів суму вартості продукції, яка передавалася його контрагентам для реалізації, але не була ними реалізована та оплачена, а відтак була списана та утилізована. Тобто, позивач помилково включав до складу валових доходів кошти, які не були ним отримані, у зв'язку з тим, що реалізація друкованої продукції третіми особами не відбувалася. Саме з метою виправлення цієї помилки, допущеної позивачем при формуванні валових доходів та переплатою податку на прибуток, були подані уточнюючі розрахунки по податку на прибуток.

Посилання відповідача на те, що при проведенні планової документальної перевірки ТзОВ «Торговий дім «Експрес»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004р. по 30.09.2006р. податковою інспекцією не встановлено завищення платником валового доходу в періодах, за які були подані уточнюючі розрахунки спростовуєься наступним.

Актом виїзної планової документальної перевірки ТзОВ «Торговий дім «Експрес»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 р. по 30.09.2006 р. від 16.02.07 № 291/23-0/25230215 встановлено порушення позивачем вимог п. 3.1. ст. 3 та п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки останнім занижено валовий дохід внаслідок невключення до його складу приросту балансової вартості запасів.

На підставі даного Акту, було прийнято податкове повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова № 3444/10/23-0 від 15.02.2007 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання за податком на прибуток в розмірі 253734 грн. 75 коп., в тому числі основний платіж - 169156 грн. 50 коп. та нараховані штрафні санкції -84578 грн. 25 коп.

Постановою господарського суду Львівської області від 14.08.2007р. у справі № 5/503-25/89А скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова № 3444/10/23-0 від 15.02.2007 р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 253734 грн. 75 коп., в тому числі основний платіж -169156 грн. 50 коп. та нараховані штрафні санкції -84578 грн. 25 коп. Зазначена постанова суду першої інстанції була залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2008 року, та ухвалою Вищого адміністративного суду від 13.07.2010 року.

Наведеним спростовуються посилання відповідача в акті перевірки від 01.06.07 р. на результати документальної перевірки, оформлені актом від 06.02.07р. № 291/23-0/25230215, як на встановлений факт, оскільки податкове повідомленя-рішення прийняте на підставі цього акту постановою господарського суду Львівської області від 14.08.2007р. у справі № 5/503-25/89А визнано протиправним та скасовано.

Предметом даного спору були виключно питання невключення до складу валових доходів платника податку приросту товарно-матеріальних цінностей, оскільки у ТзОВ «Торговий дім «Експрес»приросту товарно-матеріальних цінностей не відбулося, а повернутий покупцями товар реалізовувався у звітних податкових періодах із включенням отриманих від продажу коштів до об'єкту оподаткування, з якого сплачено податок на прибуток.

Під час розгляду цієї справи суд перевіряв законність коригування позивачем валових доходів лише в частині нереалізованого товару (газет), який повертався покупцями позивачу та здавався ним на макулатуру за ціною 0,01 грн., що була нижчою ціни придбання, оскільки товари (газети) втратили актуальність, новизну, товарну цінність тощо, а також законність включення отриманих після такого продажу коштів до валового доходу товариства, що враховувався при визначені об'єкту оподаткування. Інші обставини, які стосуються законності коригування валових доходів внаслідок списання контрагентами позивача неповернутих газет не входили до предмету спору по справі № 5/503-25/89А.

Таким чином, зі змісту судових рішень прийнятих судами по даній справі не вбачається встановлення обставин, які в силу статті 72 КАС України мають преюдиціальне значення для вирішення даної справи.

Таким чином, висновки органу державної податкової служби не є обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами.

При вирішенні даного спору судом враховано, що відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Відтак, відповідно до положень ст. 68 Основного Закону відповідач зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно із вимогами ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. В порушення зазначеної норми відповідач не довів суду правомірності прийняття ним спірного рішення, та не спростував фактичних обставин, які є підставою позову.

А тому, суд вважає, що позов слід задовольнити визнавши протиправним, та таким що підлягає скасуванню оскаржуване податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова №0000491510/0/25230215/12944 від 11.06.07р.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і нечинним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова № 0000491510/0/25230215/12944 від 11.06.07р.

3. Стягнути з Державного бюджету на користь ТзОВ «Торговий дім «Експрес» (вул. Стрийська, 104, м. Львів, код ЄДРПОУ 25230215) судові витрати у розмірі 3 (три) грн. 40 (сорок) коп.

Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 15 листопада 2010 року.

Суддя Качур Р.П.