Ухвала

від 11.02.2015 по справі 821/1357/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/1357/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

при секретарі - Ханділян Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2014 року ФОП ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.12.2013 року №0008741700 про збільшення грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 52673,73 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 42138,98 грн. та за штрафними санкціями у сумі 10534,75 грн.; №0008701700 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальній сумі 63981,66 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 51185,33 грн. та за штрафними санкціями у сумі 12796,33 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалась безпідставність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки висновки податкового органу щодо нереальності господарської операції ФОП ОСОБА_1 з його контрагентами ПП "Пєлєнг" та ПП "Алексгрупп" ґрунтуються на інформації, викладеної в актах перевірки вказаних контрагентів, що є неналежним доказом. При цьому, позивач вказував, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку щодо отримання товару та послуг від вказаних контрагентів оформленні у відповідності до вимог податкового законодавства, що не заперечується відповідачем. Крім цього, позивач зазначав, що висновок відповідача щодо безтоварності операцій з вказаними контрагентами спростований рішенням суду, яке набрало законної сили, і відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України не підлягають додатковому доказуванню у даній справі.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2014 року адміністративний позов було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.12.2013 року №0008741700 про збільшення грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 52673,73 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 42 138,98 грн. та за штрафними санкціями у сумі 10 534,75 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.12.2013 року №0008701700 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальній сумі 63981,66 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 51 185,33 грн. та за штрафними санкціями у сумі 12 796,33 грн.

Не погоджуючись з даною постановою суду податковий орган подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрований виконавчим комітетом Новокаховської міської ради 23.10.2007 року, номер запису 2 501 000 0000 005360, перебуває на обліку в органах державної податкової служби з 24.10.2007 р. №6239, та є платником податку на додану вартість з 26.11.2007 р., що підтверджується свідоцтвом НОМЕР_2.

Основним видом діяльності позивача за КВЕД є: 46.73 - оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст.20, ст. ст. 75, 77, 82 Податкового Кодексу України від 02.12.10р. № 2755-УІ та відповідно до наказу від 31.10.2013 р. № 218 Новокаховською ОДПІ проведена документальна планова перевірка фінансово - господарської діяльності з питань дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01 2011 р. по 31.12.2012., за результатами якої складено акт №1494/172/НОМЕР_1 від 13.12.2013 року (далі - акт перевірки).

Висновками даного акту є встановлені порушення, зокрема:

- п. 177.4 ст. 177 ПК України в результаті чого у 2011,2012 роках було занижено податок з доходів фізичних осіб у розмірі 42138,98 грн.;

- п. 187.1 ст.187, 198.3. ст. 198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 51185,83 грн. у 2011,2012 роках;

На підставі вказаних висновків податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.12.2013 року за № 0008741700 про збільшення грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у сумі 42138,98 грн. та за штрафними санкціями у сумі 10534,75 грн., за № 0008701700 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у сумі 51185,33 грн. та за штрафними санкціями у сумі 12796,33 грн., які є предметом оскарження у даній справі.

Підставою для визначення податковим органом грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 42 138,98 грн. є встановлені під час перевірки факти завищення ФОП ОСОБА_1 валових витрат, відображених у декларації про доходи за 2011 - 2012 роки, внаслідок декларування господарських операцій з контрагентами-постачальниками ПП "Пєлєнг" та ПП "Алексгрупп" на загальну суму 280926,65 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у податкового органу не було законних підстав для визначення в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток фізичних осіб.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Податкового кодексу України.

Податковий орган виходив з того, що витрати, понесені фізичною особою - підприємцем за нікчемними угодами, в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, не є витратами підприємця в розумінні ст.138, п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України.

Проте з таким висновком погодитись не можна з огляду на таке.

За змістом пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, передбачено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

На підставі підпункту 14.1.27 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За правилами п. 177.3 ст. 177 Податкового кодексу України для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

За змістом п. 138.1. ст. 138 цього Кодексу до витрат операційної діяльності включається собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати, конкретний перелік цих витрат наведено в пунктах 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктах 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 ст. 138 Кодексу.

На підставі п.2.3.2.2 розділу ІІ "Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №395 від 14.03.2013 року, зареєстрованого в Мінюсті України 12.04.2013 за №607/23139 (далі по тексту - Порядок № 395), у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

З описової частини акту перевірки вбачається, що перевіркою повноти відображення сум одержаного доходу у деклараціях про доходи та податковому обліку, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та документально підтверджених, з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки, встановлено: що до складу валових витрат відповідного звітного періоду ФОП ОСОБА_1 віднесено витрати на придбання товарно - матеріальних цінностей від постачальників, зокрема -

- ПП " Алекс груп" (код ЄДРПОУ 35788359) отримано у квітні, червні, вересні 2011 року піску у кількості 10336,66 тн. на загальну суму 249516,66 грн., в т.ч. ПДВ 41586,11 грн., вартість без ПДВ становить 207930,55 грн., згідно видаткових накладних, перелік яких наведений в акті перевірки;

- ПП "Пєлєнг" (код ЄДРПОУ 35594772) отримано у травні 2012 року послуги з перевезення вантажів, на загальну суму 87 595,32 грн., в т.ч. ПДВ 14599,22 грн., вартість без ПДВ становить 72 996,10 грн., без опису первинних документів, проте не заперечуючи про їх надання позивачем до перевірки.

В акті перевірки також відображено, що розрахунки за вказаними господарським операціями відбувались у безготівковій формі.

Таким чином, вищевказана інформація акту перевірки є вичерпною при встановлені фактів виявлених порушень позивачем податкового законодавства, і тому з метою офіційного з'ясування обставин справи судом витребувано від позивача додаткові докази щодо фактичного виконання спірних господарських операцій з придбання продукції та послуг від вказаних контрагентів.

Стосовно взаємовідносин ФОП ОСОБА_1 з контрагентом - постачальником приватним підприємством "Алексгрупп" встановлено наступне.

Між позивачем (покупець) та ПП "Алексгрупп" (продавець) укладено декілька договорів, зокрема договір поставки товару за № 01-04/11 від 01.04.2011 р. (строк дії договору до 30.03.2012 р.) та договір купівлі-продажу піску за № 01.08/11 від 30.08.2011 р. (строк дії договору до 31.12.2011 р), за умовами яких продавець (ПП "Алексгрупп") зобов'язується передати у власність покупця (ФОП ОСОБА_1.) пісок будівельний. Оплата за виконані роботи здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, згідно видаткових накладних. Поставка товару здійснюється згідно заявок покупця та умовах само вивезення.

На виконання умов вказаних договорів у квітні, червні, вересні 2011 року ПП "Алексгрупп" продав ФОП ОСОБА_1 пісок будівельний на загальну суму без ПДВ 207930,55 грн., крім того ПДВ на сум 41 586,11 грн., що підтверджується видатковими накладними та податковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи. Оплата отриманої продукції здійснена у безготівковій формі, про що свідчать надані до матеріалів справи копії банківських виписок. Транспортування продукції від вказаного постачальника до позивача ОДПІ не заперечувалось, оскільки в акті перевірки відображено, що транспортування товарно-матеріальних цінностей проводилось за рахунок ФОП ОСОБА_1, який для даних цілей залучав приватних підприємців ОСОБА_4, ОСОБА_5, TOB "Карготранс", ПП " Пеленг", про що складено договори на перевезення вантажів.

На підтвердження використання у своїй підприємницькій діяльності придбаної продукції у спірного постачальника ФОП ОСОБА_1 до матеріалів справи надано видаткові, податкові накладні, довіреності, банківські виписки щодо подальшої реалізації будівельного піску покупцям, зокрема ТОВ "Вертикаль", ЗАТ " Новокаховський завод силікатної цегли", Державного підприємства дослідного господарства "Асканійське" Асканійської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук, ТОВ " Завод будівельних матеріалів №1", ТОВ "Мега".

Стосовно взаємовідносин ФОП ОСОБА_1 з контрагентом - постачальником приватним підприємством "Пєлєнг" встановлене наступне.

17.04.2012 р. між позивачем (замовником) та ПП "Пєлєнг" (первізник) укладено договір перевезення вантажу №2, за умовами якого перевізник зобов'язується згідно замовлення забезпечити перевезення водним транспортом будівельних матеріалів, а замовник зобов'язується сплатити встановлену даним договором плату за перевезення (фрахт) зазначену в заявці. Оплата за виконані роботи здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, згідно виставлених рахунків.

На виконання умов даного договору у травні 2012 р. ПП "Пєлєнг" надало позивачу послуги з перевезення на загальну суму без ПДВ 72996,10 грн., сума ПДВ 14599,22 грн., що підтверджується актом здачі-приймання робіт від 22.05.2012 р. за №ОУ-0000005, актами завантаження судна №14, 16 від 22.05.2012 р., податковими накладними. Оплата отриманих послуг здійснена у безготівковій формі, про що свідчать надані до матеріалів справи копії банківських виписок. Отримання вказаної послуги від вказаного контрагента з метою використання у господарській діяльності підтверджується фактичною діяльністю ФОП ОСОБА_1 у сфері оптової торгівлі будівельними матеріалами, що зумовлює перевезення цих матеріалів. Крім того, в акті перевірки вказано, що основним видом діяльності ПП "Пєлєнг" є вантажний річковий транспорт, що відповідає предмету спірної господарської операції.

Варто зазначити, що станом на момент проведення господарської операції позивачем з вказаними контрагентами-постачальниками, останні знаходились в Єдиному реєстрі, як юридична особа, та були платником ПДВ, що підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи витягами з ЄДР щодо контрагентів ПП "Алексгрупп" та ПП "Пєлєнг".

Таким чином, з наданих позивачем первинних документів, копії яких долучено до матеріалів справи, можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, в них зазначено одиниці виміру та вартість отриманих товарів та послуг, осіб відповідальних за здійснення господарських операцій. Тобто, вказані документи, у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції зі спірним контрагентом повністю підтверджені відповідними первинними документами.

До того ж висновки податкового органу щодо неправомірного завищення позивачем податкового кредиту та відповідно, заниження грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 51185,33 грн. по взаємовідносинам позивача з контрагентами ПП "Пєлєнг" та ПП "Алексгрупп" ґрунтуються на невірному тлумаченні податкового законодавства та не відповідає фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

За змістом п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі п.198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За правилами п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними податковими накладними та первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

До документів, які засвідчують факт придбання товару, діюче законодавство висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару. Факт отримання позивачем товару підтверджується вище зазначеними податковими, видатковими накладними, платіжними дорученнями, що приєднані до матеріалів справи, іншими доказами по справі.

З акту перевірки вбачається, то на порушення пп. 198.3. ст. 198 ПК України, а також ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, ФОП ОСОБА_1 завищено податковий кредит у квітні, червні 2011 р. у сумі 36 586,11 грн. в результаті визнання угод нікчемними з ПП "Алексгрупп" згідно переліку податкових накладних, наведених в акті перевірки, а також завищено податковий кредит у травні 2012 р. у сумі 14 599,22 грн. в результаті визнання угод нікчемними з "Пєлєнг".

Зазначений висновок податкового органу ґрунтується на обставинах, викладених в актах ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області №175/15-3/35788359 від 22.06.2011 року та №58/15-3/35788359 "Про неможливість проведення позапланової виїзної перевірки суб'єкта господарювання ПП "Алексгрупп" щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами постачальниками та покупцями за квітень, червень-липень 2011 року, якими не підтверджено господарські відносини ПП "Алексгрупп" з його постачальниками, а також відсутність ПП "Алексгрупп" за юридичною адресою. Крім того, актом Дніпродзержинської ОДПІ ГУ Міндоходів Дніпропетровської області № 158/5/04-03-22-04/35594772 від 31.07.2013 р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Пєлєнг" по взаємовідносинам та взаєморозрахункам з ПП "Екоскан Сервіс" (код ЄДРПОУ 33517827) за період вересень 2012 року, ПНВП "Техніка" (код ЄДРПОУ 19099225) за липень 2012 року та з ПП "Мегіур" (код ЄДРПОУ 33338822) за період травень-червень 2012 року встановлено, що господарські операції ПП "Пєлєнг" направлені на документування без реального їх вчинення, оскільки вказане підприємство має стан направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, ПП "Пєлєнг" безпідставно сформовані податкові зобов'язання через відсутність підтверджуючих документів.

Таким чином, єдиним доводом податкового органу при встановлені порушення позивачем ст. 198 ПК України є вищевказані висновку актів перевірок контрагентів позивача, проте суд вважає, що відповідно до ст. 83 Податкового кодексу України, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. Проте, цим Кодексом не встановлено, що податковий орган може запитувати, отримувати та використовувати у документальних перевірках платників податків в якості доказів акти перевірок інших платників податків. Більш того, цим Кодексом не встановлено, що висновки, які містяться в актах перевірки інших платників податків, є достатніми та допустимими доказами наявності чи відсутності документів, фактів та інших обставин, які мають юридичне значення для інших платників податків, ніж той, відносно якого проводилась перевірка. Не встановлюють вказаних прав податкового органу інші законодавчі та нормативно-правові акти.

З огляду на це, данні, вказані в актах перевірки інших платників податків, можуть бути використані податковим органом лише як інформація, яка дає підстави для перевірки того чи іншого факту.

Також варто зауважити, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, за змістом якої законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних. Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати або податковий кредит з ПДВ, належать до виключного прерогативи судових органів.

Враховуючи, що встановлене відповідачем порушення ст. 198 ПК України є суміжним з порушенням ст. 177 цього Кодексу внаслідок висновку ОДПІ щодо безтоварності господарської операції, укладеної між позивачем та ПП "Алексгрупп" та ПП "Пєлєнг", яке спростовано вищеописаними первинними документами та іншими письмовими доказами, а відтак, недоведеним з боку податкового органу факт неправомірного включення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ на загальну суму 51 185,33 грн.

До того ж, слід прийняти до уваги, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04.03.2014 р., яка набрала законної сили, згідно ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2014 р. по справі №821/296/14, оскільки даними судовими рішеннями було скасовано рішення №0008781700 від 26.12.2013 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, та вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0008771700 від 26.12.2013 р., в основу прийняття яких було покладено висновок вищевказаного акту документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 № 1494/172/НОМЕР_1 від 13.12.2013 року щодо визнання безтоварними господарські операції позивача з контрагентами-постачальниками ПП "Пєлєнг" та ПП "Алексгрупп". Вказані висновки судів першої та апеляційної інстанції ґрунтуються на встановлених під час розгляду справи № 821/296/14 обставинах щодо підтвердження фактичного здійснення господарських операцій позивача з ПП "Алексгрупп" та ПП "Пєленг" та не надання ОДПІ належних та достовірних доказів щодо своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання товару та послуг від ПП "Алексгруп" та ПП "Пєленг" в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення валових витрат та податкового кредиту без фактичного отримання від них товарів чи послуг.

За змістом ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ФОП ОСОБА_1 правомірно включив до складу витрат та податкового кредиту у перевіряємому періоді вартість отриманої та сплаченої продукції/послуг за господарськими операціями з ПП "Алексгрупп" та ПП "Пєленг", у зв'язку з чим висновки акту перевірки про порушення позивачем п. 177.2, п. 177.4 ст. 177, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів власного судження про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, оскільки вони базуються лише на особистих припущеннях податкового органу, без урахування всіх обставин та документів, наданих до перевірки, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягають.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2014 року у справі № 821/1357/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення судового рішення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення у повному обсязі і підписання рішення суду - 16 лютого 2015 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян