Ухвала

від 10.02.2015 по справі 802/3681/14-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/3681/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Сало П.І.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

10 лютого 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю. ,

за участю секретаря судового засідання:Сокольвак Ю.В.,

за участю:

представник позивача: Арустамян А.Е.

представник відповідача: Бабій Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Колективного підприємства фірма "Агропромшляхбудіндустрія" (далі - позивач) до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень ,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача в якому просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0008492201 форми «Р», згідно якого позивачеві визначено грошове зобов'язання з ПДВ на суму 260113 грн., штрафна (фінансова) санкція 65028,50; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0008482201, згідно якого позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 286136 грн., штрафна санкція 143068 грн., в частині основного платежу в сумі 277205 грн. та застосованих штрафних санкцій в сумі 138603 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 24.11.2014 адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив колегію суддів її задовольнити.

Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги поданої позивачем.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до ст. 20, п. 77.2 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 ПК України та на виконання наказу Вінницької ОДПІ № 1624/22 від 05.06.2014 в період з 17.06.2014 по 08.07.2014 посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2013.

Результати перевірки знайшли своє відображення в акті № 1921/2201/13314254 від 15.07.2014, яким зроблено висновки про порушення позивачем податкового законодавства:

- пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.10 ст. 137, п. 138.1. п. 138.2, пп. 138.12.1 п. 138.12 ст. 138, пп. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139, п. 146.2, п. 146.11, п. 146.12 ст. 146 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 362 712 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 260 113 грн.;

- пп. 164.2.1, п. 164.2 ст. 164 ПК України, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за вересень 2013 року в сумі 1500 грн.

28 липня 2014 року позивачем було подано заперечення на вищевказаний акт перевірки, за наслідками розгляду яких відповідачем листом № 17748/10/2201 від 04.08.2014 повідомлено позивача про зміну пункту 1 висновків акту перевірки № 1921/2201/13314254 від 15.07.2014 та визначено, що позивачем занижено податок на прибуток на суму 343 011 грн. В іншій частині висновки акту перевірки залишено без змін.

Разом з тим 07.08.2014 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006982201, яким позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 390 170 грн., з них за основним платежем - 260 113 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 130 057 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 0006992201 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 514 517 грн., з яких за основним платежем - 343 011 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 171 506 грн.

Не погодившись з вказаними рішення відповідача, 19.08.2014 позивач в порядку адміністративного оскарження подав первинну скаргу на них до Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

У зв'язку з поданням і розглядом такої скарги на підставі ст. 20, пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 ПК України та відповідно до наказу Вінницької ОДПІ № 2541 від 05.09.2014 року посадовими особами Вінницької ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка КПФ "Агропромшляхбудіндустрія" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2013 року.

За результатами перевірки складено акт № 2513/2201/13314254 від 23.09.2014 року (том 1, а.с. 88-120), яким зроблено висновки про порушення позивачем вимог:

-пп. 135.5.4, пп. 135.5.13 п. 135.5 ст. 135, п. 138.8, 138.12.1 п. 138.12 ст. 138, пп. 139.1.5, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 146.2, п. 146.11, п. 146.12, п. 146.13 ст. 146 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 286 136 грн.;

-п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 260 113 грн.

Так, з урахуванням висновків акту перевірки № 2513/2201/13314254 від 23.09.2014 ГУ Міндоходів у Вінницькій області прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги № 14985/10/02-32-10-02-11 від 29.09.2014, яким скасовано податкові повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ від 07.08.2014 року № 0006982201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 390 170 грн. в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 65 028,50 грн. та № 0006992201 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 56 875 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 28 428 грн. В решті вищезазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

В подальшому на підставі рішення ГУ Міндоходів у Вінницькій області про результати розгляду первинної скарги № 14985/10/02-32-10-02-11 від 29.09.2014 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.10.2014 № 0008482201, яким позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток на суму 429 204 грн., в тому числі за основним платежем 286 136 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 143 068 грн., та № 0008492201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 325 141,50 грн., в тому числі за основним платежем на суму 260 113 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 65 028,50 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що неналежне виконання контрагентом позивача своїх обов'язків щодо належного оформлення податкових накладних, визначених ст. 197, 201 ПК України, за умови своєчасного та повного виконання ТОВ "Астон-Агро" зобов'язань щодо подання податкової звітності з податку на додану вартість до податкового органу, не може бути підставою для збільшення позивачу суми грошових зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції суть виявлених порушень полягає у тому, що позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість з придбання товарів від ТОВ "Стокс" та ТОВ "Авріл-2007", оскільки відповідач стверджує, що діяльність позивача і його контрагентів була спрямована на укладення цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій з метою надання податкової вигоди, штучного формування податкового кредиту та завищення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування. Крім того, на думку відповідача, здійснення поставок товарів для позивача від ТОВ "Стокс" та ТОВ "Авріл-2007". документально не підтверджується.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Стосовно господарської операції позивача з ТОВ "Стокс", то варто зазначити, що між позивачем та ТОВ "Стокс" було укладено договори поставки № 200511 від 20.05.2011 та № 26/04/12 від 26.04.2012.

Відповідно до п. 1.1 договору поставки № 200511 від 20.05.2011 ТОВ "Стокс" зобов'язувалось передати у власність позивача товар (бітум, мазут, цеглу). При цьому, умови поставки визначені у п. 2 цього договору. Так, поставка товару по кількості здійснюється згідно письмової згоди заявника КПФ "Агропромшляхбудіндустрія", витрати по доставці товару сплачує постачальник. Останній вправі відвантажити товар в транспортні засоби замовника. Згідно з п. 3.1 вищезазначеного договору підтвердженням якості товару з боку постачальника є посвідчення про якість.

Згідно з пп. 1.1 п. 1 договору поставки № 26/04/12 від 26.04.2012 ТОВ "Стокс" зобов'язувалось передати у власність позивача товар (пічне паливо). Поставка товару по кількості здійснюється згідно заявок покупця, а підтвердженням якості товару з боку постачальника є посвідчення про якість (пп. 1.1 п. 2, пп. 2.1 п. 2 договору).

При цьому за результатами проведених господарських операцій контрагентом КПФ "Агропромшляхбудіндустрія" виписано наступні документи:

- видаткові накладні № РН-000057 від 04.08.2011, № РН-000062 від 25.08.2011, № РН-00113 від 15.12.2011, № РН-00151 від 26.04.2012 року, № РН-00167 від 22.05.2012, № РН-00168 від 24.05.2012, № РН-00173 від 27.06.2012, № РН-00174 від 29.06.2012;

- податкові накладні № 2 від 04.08.2011, № 10 від 25.08.2011, № 8 від 15.12.2011, № 8 від 26.04.2012, № 4 від 22.05.2012, № 5 від 24.05.2012, № 4 від 27.06.2012 , № 5 від 29.06.2012;

- товарно-транспортні накладні від 22.05.2012, від 24.05.2012, від 27.06.2012, від 29.06.2012.

Оплата придбаної у ТОВ "Стокс" продукції підтверджується платіжними дорученнями № 885 від 19.10.2011, № 897 від 21.10.2011, № 44 від 19.01.2012, № 852 від 24.09.2012, № 862 від 24.09.2012, № 890 від 27.09.2012, № 892 від 28.09.2012, № 939 від 15.10.2012 та № 959 від 22.10.2012.

Отже, сукупність первинних, платіжних, звітних та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджує фактичне здійснення господарських операцій і не дає підстав для сумніву у їх реальності та безтоварності. Характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача та її основним видам.

Водночас необхідно зазначити, що документи та інші дані, які спростовують реальність здійснення господарських операцій, що відображені в податковому обліку, повинні оцінюватись з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, змісту послуг, що надаються, тощо, а сама по собі наявність чи відсутність окремих документів та помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Натомість відповідачем не надано належних і допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій. Також ним не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що дії позивача і його контрагента були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди.

Посилання відповідача на те, що вищевказані видаткові накладні не є належними первинними документами, оскільки вони оформлені із порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема у них відсутні дані про особу, яка отримала товар від ТОВ "Стокс", колегія суддів вважає безпідставними.

Як вбачається з матеріалів справи, що дійсно у всіх видаткових накладних відсутні дані (прізвища, ініціали) особи, яка прийняла товар для КПФ "Агропромшляхбудіндустрія". Проте, на таких документах проставлено підпис особи, відповідальної за здійснення господарської операції та правильність її оформлення, що дає змогу ідентифікувати цю особу.

Окрім цього, як слідує з показів свідка ОСОБА_5, що допитаний в судовому засіданні в суді першої інстанції і який у спірний період працював начальником Стрижавської дільниці по виготовленню шляхо-будівельних матеріалів та на підставі наказу директора КПФ "Агропромшляхбудіндустрія" ОСОБА_6 від 10.11.2011 був уповноважений на підписання накладних при отриманні товарно-матеріальних цінностей на дільниці. Водночас свідок підтвердив, що підписи, які міститься на видаткових накладних № РН-000057 від 04.08.2011, № РН-000062 від 25.08.2011, № РН-00113 від 15.12.2011, № РН-00151 від 26.04.2012, № РН-00167 від 22.05.2012, № РН-00168 від 24.05.2012, № РН-00173 від 27.06.2012 та № РН-00174 від 29.06.2012 у графі "Отримав (ла)", проставлений ним особисто.

При цьому відсутність у видаткових накладних відомостей про особу, яка прийняла товар, не впливає на правомірність таких первинних документів, оскільки фактично видається можливим ідентифікувати особу, яка брала участь у відповідній господарській операції.

Разом з тим, відсутність окремих первинних документів не може бути єдиною підставою для невизнання витрат з придбання товару та зменшення податкового кредиту, оскільки представлені позивачем документи у своїй сукупності підтверджують факт поставки товару від ТОВ "Стокс" та подальше його використання у господарській діяльності підприємства, що підтверджується відомостями на переробку матеріалів та сировини.

Так, для підтвердження витрат на оплату палива пічного нафтового та правомірності формування податкового кредиту за липень 2012 року по господарських операціях з ТОВ "Авріл-2007" позивачем представлено договір поставки № 20-06 від 20.06.2012, податкову накладну № 571 від 02.07.2012, видаткову накладну № 1580 від 02.07.2012, товарно-транспортну накладну від 26.06.2012, платіжне доручення № 566 від 04.07.2012.

На момент укладення договору поставки контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа, перебував на обліку у ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів у Одеській області, а також був платником податку на додану вартість (свідоцтво платника ПДВ № 100296442 від 06.08.2010.

Водночас колегія суддів не може взяти до уваги посилання відповідача на те, що видаткова накладна № 1580 від 02.07.2012, яка виписана ТОВ "Авріл-2007", не є належним первинним документом, оскільки, як вже раніше зазначалось, фактично видається можливим ідентифікувати особу, яка брала участь у даній господарській операції. Крім того, зазначення відомостей у накладній російською мовою не свідчить про недійсність такого первинного документа.

Також, як вірно встановлено судом першої інстанції, що довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей начальнику Стрижавської дільниці по виготовленню будівельних матеріалів ОСОБА_5 не виписувалась, оскільки він був уповноважений на отримання товару наказом директора КПФ "Агропромшляхбудіндустрія" від 10.11.2011.

Окрім цього, податковий кредит за липень 2012 року сформовано позивачем на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ "Авріл-2007", за № 571 від 02.07.2012, у якій дійсно в графі "договір поставки від ___ № ___" відсутні заповнені відомості. Однак, на переконання суду, сама по собі наявність чи відсутність окремих помилок в оформленні документів не є підставою для висновків про нереальність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

До того ж під час перевірки податковому органу надавалися усі необхідні первинні документи, пов'язані з господарською операцією між позивачем і ТОВ "Авріл-2007", в тому числі договір поставки № 20-06 від 20.06.2012 на виконання умов якого було виписано вищезазначену податкову накладну № 571 від 02.07.2012.

В контексті даної спірної ситуації акт податкового органу не містить будь-якого документального підтвердження стосовно не виконання фінансово-господарських взаємовідносин позивача по взаєморозрахунках з контрагентом, а викладені у ньому висновки не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПКУ України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно із п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Згідно із п. 201.1 ст. 201 ПК України податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, -продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктами 201.6, 201.8, 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Отже, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

З аналізу наведених вище норм випливає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Однак, наявність лише податкової накладної не є підставою для формування податкового кредиту. Для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту необхідна наявність і інших первинних документів, які б свідчили про реальність такої господарської операції.

Крім того, позивачем додатково надано суду документальне підтвердження подальшого використання придбаного у вказаних контрагентів товару у власній господарській діяльності, зокрема акти списання, складські карточки і відомості на переробку матеріалів та сировини з яких вбачається, що такий товар (пічне паливо, бітум тощо) було використано підприємством для виготовлення будівельних матеріалів власного виробництва.

Разом з тим правомірність свого рішення податковий орган обґрунтовує нереальністю спірних господарських операцій, посилаючись при цьому на спецповідомлення про викриття "конвертаційного" центру Управління податкової міліції ДПА в Луганській області № 7609/8/26-312 від 30.06.2009, в якому зазначено, що ТОВ "Авріл-2007" є учасником "конвертаційного" центру, викритого у рамках порушеної 25.06.2009 кримінальної справи за ч. 3 ст. 212 КК України.

Проте, порушення, про які зазначається у цьому спецповідомленні, були викриті у червні 2009 року, в той час як спірні господарські операції позивача із таким суб'єктом господарювання мали місце у липні 2012 року. Більше того, відповідачем на вимогу суду не надано обвинувального вироку чи іншого рішення суду про визнання винними службових осіб ТОВ "Авріл-2007" у вчиненні податкових злочинів, що позбавляє доказової сили висновки відповідача про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ "Авріл-2007".

При цьому, оскільки за умовами договорів поставки відповідальними за перевезення придбаного позивачем товару були його контрагенти, безпідставними слід вважати також посилання відповідача на те, що транспортним засобам, якими здійснювалася поставка товарів позивачу, не отримали погодження на перевезення небезпечного вантажу в органах Державтоінспекції, а форма наданих до перевірки товарно-транспортних накладних не відповідає формі, яка передбачена для перевезення нафтопродуктів.

Чинним законодавством на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в тому числі дотримання ними вимог податкового чи іншого закону. Кожен платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі на його контрагентів. Отже, позивач не може нести відповідальність за діяльність свого контрагента.

Податковий кодекс України не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Неможливість встановлення сплати продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на формування податкового кредиту, якщо він виконав усі передбачені законом умови і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 та 31.01.2011 і повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, викладеною зокрема у рішенні від 22.01.2009 "Булвес" АД проти Болгарії".

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Оскільки доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 17 лютого 2015 року .

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Сторчак В. Ю.