Ухвала

від 31.05.2016 по справі 802/3681/14-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2016 року м. Київ К/800/11594/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області

на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015

та постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24.11.2014

у справі № 802/3681/14-а

за позовом Колективного підприємства фірми «Агропромшляхбудіндустрія»

до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Колективне підприємство фірма «Агропромшляхбудіндустрія» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області від 07.10.2014 № 0008492201 та № 0008482201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 415 808 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 24.11.2014, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення в оскаржуваних частинах.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки КПФ «Агропромшляхбудіндустрія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2013, складено акт №1921/2201/13314254 від 15.07.2014, в якому зафіксовано порушення: пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 , п. 137.10 ст. 137 , п. 138.1 , п. 138.2 , пп. 138.12.1 п. 138.12 ст. 138 , пп. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139 , п. 146.2 , п. 146.11 , п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України , в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 362 712 грн.; п. 198.1 , п. 198.3 , п. 198.6 ст. 198 , п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України , в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 260 113 грн.; пп. 164.2.1 , п. 164.2 ст. 164 ПК України , в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за вересень 2013 року в сумі 1 500 грн.

За наслідками розгляду заперечень на акт перевірки, податковим органом листом № 17748/10/2201 від 04.08.2014 позивача повідомлено про зміну пункту 1 висновків акту перевірки № 1921/2201/13314254 від 15.07.2014 та визначено, що підприємством занижено податок на прибуток на суму 343 011 грн., в іншій частині висновки акту перевірки залишено без змін.

07.08.2014 відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0006982201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 390 170 грн., в т.ч.: 260 113 грн. основного платежу та 130 057 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0006992201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 514 517 грн., в т.ч.: 343 011 грн. основного платежу та 171 506 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

19.08.2014 позивач в порядку адміністративного оскарження подав первинну скаргу на вказані податкові повідомлення-рішення.

В зв'язку з поданням та розглядом такої скарги на підставі ст. 20 , пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 , п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Вінницької ОДПІ № 2541 від 05.09.2014, посадовими особами Вінницької ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка КПФ «Агропромшляхбудіндустрія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт № 2513/2201/13314254 від 23.09.2014, в якому зафіксовані порушення: пп. 135.5.4 , пп. 135.5.13 п. 135.5 ст. 135 , п. 138.8 , 138.12.1 п. 138.12 ст. 138 , пп. 139.1.5 , пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 , п. 146.2 , п. 146.11 , п. 146.12 , п. 146.13 ст. 146 Податкового кодексу України , в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 286 136 грн.; п. 198.1 , п. 198.3 , п. 198.6 ст. 198 , п. 201.1 ст. 201 ПК України , в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 260 113 грн.

З урахуванням висновків акту перевірки № 2513/2201/13314254 від 23.09.2014 ГУ Міндоходів у Вінницькій області прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги № 14985/10/02-32-10-02-11 від 29.09.2014, яким скасовано податкові повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ від 07.08.2014 № 0006982201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 390 170 грн. в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 65 028,50 грн. та № 0006992201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 56 875 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 28 428 грн. В решті вищезазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

На підставі рішення ГУ Міндоходів у Вінницькій області про результати розгляду первинної скарги № 14985/10/02-32-10-02-11 від 29.09.2014 Вінницькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.10.2014:

- № 0008482201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 429 204 грн., в т.ч.: 286 136 грн. основного платежу та 143 068 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0008492201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 325 141,50 грн., в т.ч.: 260 113 грн. основного платежу та 65 028,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що в перевіряємому періоді позивач перебував у господарських взаємовідносинах з ТОВ «Стокс» та ТОВ «Авріл-2007» у зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей, однак відповідач вважає, що діяльність підприємства і його контрагентів була спрямована на укладення цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій з метою надання податкової вигоди, штучного формування податкового кредиту та завищення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Між позивачем та ТОВ «Стокс» було укладено договори поставки № 200511 від 20.05.2011 та № 26/04/12 від 26.04.2012, відповідно до яких ТОВ «Стокс» зобов'язувалось передати у власність позивача товар (бітум, мазут, цеглу, пічне паливо). Поставка товару по кількості здійснюється згідно письмової заяви позивача, витрати по доставці товару сплачує постачальник.

За результатами проведених господарських операцій контрагентом КПФ «Агропромшляхбудіндустрія» виписано видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні.

Оплата придбаного у ТОВ «Стокс» товару підтверджена платіжними дорученнями.

Відповідач посилався на те, що видаткові накладні не є належними первинними документами, оскільки вони оформлені із порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, у них відсутні дані про особу, яка отримала товар від ТОВ «Стокс».

Судами встановлено, що у видаткових накладних відсутні дані (прізвища, ініціали) особи, яка прийняла товар для КПФ «Агропромшляхбудіндустрія», однак, на таких документах проставлено підпис особи, відповідальної за здійснення господарської операції та правильність її оформлення, що дає змогу ідентифікувати цю особу.

Також, судом першої інстанції допитано в якості свідка ОСОБА_2, який у спірний період працював начальником Стрижавської дільниці по виготовленню шляхо-будівельних матеріалів та на підставі наказу директора КПФ «Агропромшляхбудіндустрія» ОСОБА_1 від 10.11.2011, був уповноважений на підписання накладних при отриманні товарно-матеріальних цінностей на дільниці. Свідок підтвердив, що підписи, які містяться на видаткових накладних у графі «Отримав (ла)», проставлені ним особисто.

В підтвердження витрат на оплату палива пічного нафтового та правомірності формування податкового кредиту за липень 2012 року по господарських операціях з ТОВ «Авріл-2007» позивачем надано договір поставки № 20-06 від 20.06.2012, податкову, видаткову та товарно-транспортну накладні, платіжне доручення.

На момент укладення договору поставки контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа, перебував на обліку в ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів у Одеській області, а також був платником податку на додану вартість (свідоцтво платника ПДВ № 100296442 від 06.08.2010).

Посилання відповідача на те, що видаткова накладна, яка виписана ТОВ «Авріл-2007», не є належним первинним документом, судами обґрунтовано не прийнято до уваги, оскільки, як вже раніше зазначалось, фактично видається можливим ідентифікувати особу, яка брала участь у даній господарській операції. Крім того, зазначення відомостей у накладній російською мовою не свідчить про недійсність такого первинного документа.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей начальнику Стрижавської дільниці по виготовленню будівельних матеріалів ОСОБА_2 не виписувалась, оскільки він був уповноважений на отримання товару наказом директора КПФ «Агропромшляхбудіндустрія» від 10.11.2011.

Також, матеріалами справи встановлено, що податковий кредит за липень 2012 року сформований позивачем на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ «Аврал-2007», у графі «договір поставки від __ №__», якої відсутні заповнені відомості.

Судами вірно зазначено, що сама собою наявність чи відсутність окремих помилок в оформленні документів не є підставою для висновків про нереальність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Крім того, позивачем надано суду документальне підтвердження подальшого використання, придбаного у вказаних контрагентів, товару у власній господарській діяльності, зокрема, акти списання, складські карточки і відомості на переробку матеріалів та сировини, з яких вбачається, що такий товар (пічне паливо, бітум тощо) був використаний підприємством для виготовлення будівельних матеріалів власного виробництва.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України.

Так, згідно з п 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вказана норма дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Враховуючи наведене, визначення господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового законодавства.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 зазначеного Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Також, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 зазначеного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для формування витрат та визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Також, слід зазначити, що помилки в оформленні окремих документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Судами попередніх інстанцій з підтвердженням матеріалів справи встановлено формування позивачем витрат та податкового кредиту спірного періоду на підставі первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, та встановлено, що господарські операції фактично здійснені та спричинили реальні зміни в майновому стані платника податків - КПФ «Агропромшляхбудіндустрія», підтверджені первинними документами, тому податковим органом безпідставно донараховані грошові зобов'язання спірними податковими повідомленнями-рішеннями в оскаржуваних частинах.

Слід зазначити, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області відхилити.

Ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015 та постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24.11.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний