Постанова

від 18.02.2015 по справі 826/19124/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 1/573 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И (в порядку письмового провадження) м. Київ 18 лютого 2015 року                    15:42                             № 826/19124/14 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В.., розглянувши у  порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріалізація" до  Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного  управління Міндоходів у м. Києві   про  зняття суми недоїмки та вилучення суми недоїмки із картки, В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю “Індустріалізація” (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі – відповідач) з наступними позовними вимогами: -          зобов'язати відповідача, а саме ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів України, зняти з позивача всю суму недоїмки, яка неправомірно нарахована відповідачем в податковій вимозі від 06.05.2014 року за №7373-25 в сумі 193 335,20 грн.; -          зобов'язати відповідача, а саме ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів України, вилучити вищезазначену суму із картки особового рахунку ТОВ “Індустріалізація”, яка була занесена згідно листа Міністерства доходів і зборів України від 07.02.2014 №3194/7/99-99-19-03-01-17 таким чином, щоб значення рядка 03.20 Додатка ІД вважалося таким, що дорівнює нулю. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/19124/14. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від  20 січня 2015 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. В судовому засіданні 16.02.2015 представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просили задовольнити позов у повному обсязі. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце судового засідання по справі. Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи положення ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 16.02.2015 суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне. Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Шевченківському  районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було винесено податкову вимогу від 06.05.2014 № 7373-25 (т. 1, арк. 29), згідно якої станом на 05.05.2014 сума податкового боргу ТОВ “Індустріалізація” (код ЄДРПОУ 38062126) за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 193335,20 грн., з якої за основним платежем – 193335,20 грн., штрафні (фінансові) санкції – 0,00 грн., пеня – 0,00 грн., за платежами податок на прибуток приватних підприємств. Проте, позивач заперечує проти наявності у ТОВ “Індустріалізація” узгодженого податкового боргу та вважає, що відповідач вдруге обклав всю суму прибутку позивача за ставкою податку 10%, оскільки товариство вже сплатило податок на прибуток приватних підприємств. У зв'язку з чим, ТОВ “Індустріалізація” зверталося до ДПІ у Шевченківському  районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та Головного управління Міндоходів у м. Києві з проханням зняти всю суму недоїмки в розмірі 193335,20 грн., як неправомірно нараховану (т. 1, арк. 31-32). Головне управління Міндоходів у м. Києві листом від 20.11.2014 № 828/10/26-15-23-01-20 (т. 1, арк. 33-34) повідомило про причини виникнення податкового боргу у ТОВ “Індустріалізація”. Однак, позивач не погодився з такою позицією податкового органу, оскільки, стверджує, що у ТОВ “Індустріалізація” відсутня заборгованість з податку на прибуток, а тому звернувся до суду. Оцінивши за правилами ст. 86 КАС України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України. Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. Пунктом 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Проте, відповідно до п. 59.4 ст. 59 ПК України, податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Крім того, згідно п. 59.5 ст. 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Підпунктом 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу. Відповідно до п. 59.3 ст. 59 ПК України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. Відтак, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що право на формування податкової вимоги виникає у податкового органу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання. Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання. Пунктом 56.2 ст. 56 ПК України визначено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Згідно п. 56.18 ст. 56 ПК України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Шевченківському районі Головного управління  Міндоходів у м. Києві 06.05.2014 було винесено податкову вимогу № 7373-25 (т. 1, арк. 29), згідно якої станом на 05.05.2014 сума податкового боргу ТОВ “Індустріалізація” (код ЄДРПОУ 38062126) за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 193335,20 грн., з якої за основним платежем – 193335,20 грн., штрафні (фінансові) санкції – 0,00 грн., пеня – 0,00 грн., за платежами податок на прибуток приватних підприємств. Крім того, як встановлено судом із позовної заяви, позивач стверджує, що 06.05.2014 отримав податкову вимогу від 06.05.2014 № 7373-25 (т. 1, арк. 3). Відповідно до ч. 5 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк. Однак, як було встановлено судом у судовому засіданні 16.02.2015, ТОВ “Індустріалізація” не оскаржувало в судовому порядку податкову вимогу від 06.05.2014 № 7373-25, яку позивач отримав 06.05.2014. Відтак, на момент розгляду справи податкова вимога від 06.05.2014 № 7373-25 є чинною, не скасованою, а тому підлягає виконанню платником податків. Отже, враховуючи, що податкова вимога від 06.05.2014 № 7373-25 не оскаржена позивачем та не скасована, суд дійшов висновку про відсутність підстав для ствердження про неправомірне нарахування ДПІ у Шевченківському районі Головного управління  Міндоходів у м. Києві податкового боргу ТОВ “Індустріалізація” в розмірі 193335,20 грн., відповідно до податкової вимоги від 06.05.2014 № 7373-25. У зв'язку з чим, позовна вимога про зобов'язання відповідача, а саме ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів України, зняти з позивача всю суму недоїмки, яка неправомірно нарахована відповідачем в податковій вимозі від 06.05.2014 року за №7373-25 в сумі 193 335,20 грн. не підлягає задоволенню, оскільки дана податкова вимога є чинною та підлягає виконанню, а тому, як наслідок, за позивачем обліковується податковий борг (недоїмка). Крім того, відповідно до п. 1 Розділу 2 Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 05.12.2013 № 765, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 лютого 2014 р. за № 217/24994 (далі – Порядок № 765), з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати - за кожним платником. Згідно п. 9 Розділу 2 Порядку № 765, для зведеного оперативного обліку надходжень платежів, повернення коштів, помилково або надміру зарахованих сум територіальними органами Міндоходів в електронному вигляді ведуться реєстри надходжень та повернень платежів за відповідною формою. Відповідно до п. 10 Розділу 2 Порядку № 765, реєстри за платежами до бюджету ведуться виключно за кодами бюджетної класифікації, контроль за справлянням (стягненням) платежів за якими покладено на Міндоходів. Згідно п. 11 Розділу 2 Порядку № 765, форми інтегрованих карток платника мають лицьовий та зворотний боки. Зворотний бік інтегрованої картки відображає стан розрахунків платника (суми нарахованого та сплаченого платежів, пені, штрафних (фінансових) санкцій, процентів за користування розстроченням (відстроченням) грошових зобов'язань (податкового боргу), суми податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, надміру та/або помилково сплачені, заявлені до відшкодування тощо) за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами, операції, що проводяться з коштами передоплати. На лицьовому боці інтегрованої картки відображається додаткова інформація щодо стану розрахунків платника за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами та передоплатою. В той же час, пунктом 1 Розділу 3 Порядку № 765, нарахуванню в інтегрованій картці платника підлягають: зобов'язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, самостійно визначені платником; суми до сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником; зобов'язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, визначені територіальним органом Міндоходів та узгоджені відповідно до чинного законодавства; пеня за порушення встановлених строків погашення узгоджених сум зобов'язань за податками, зборами, митними платежами, єдиним внеском; пеня на суму заниження податкового зобов'язання, нарахованого територіальним органом Міндоходів або платником; проценти за користування розстроченням (відстроченням). Відповідно до п. 13 Розділу 2 Порядку № 765, занесення/перенесення, виключення/включення операцій в інформаційній системі проводяться структурними підрозділами територіальних органів Міндоходів, на які покладено функції з введення відповідної інформації. Контроль за достовірністю та повнотою відображення інформації в інформаційній системі забезпечується структурними підрозділами, на які покладено функції з введення відповідної інформації. Згідно п. 15 Розділу 2 Порядку № 765, на письмову вимогу платника звірення стану розрахунків платника за податками, зборами, митними платежами та єдиним внеском за звітний період оформляється актом (додаток 2). Отже, податковий орган лише відображає в інтегрованій картці стан розрахунків платника (суми нарахованого та сплаченого платежів, пені, штрафних (фінансових) санкцій, процентів за користування розстроченням (відстроченням) грошових зобов'язань (податкового боргу), суми податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, надміру та/або помилково сплачені, заявлені до відшкодування тощо) за податками. Як було встановлено судом, ТОВ “Індустріалізація” не оскаржувало в судовому порядку податкову вимогу від 06.05.2014 № 7373-25, якою позивачеві було визначено податковий борг в розмірі 193335,20 грн., хоча ТОВ “Індустріалізація” отримало її 06.05.2014. Відтак, наявність у позивача податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств має бути відображено в інтегрованій картці товариства. Таким чином, враховуючи, що податкова вимога від 06.05.2014 № 7373-250 є чинною та не скасованою, то податковий борг ТОВ “Індустріалізація” в розмірі 193335,20 грн.  підлягає обов'язковому  відображенню відповідачем в інтегрованій картці позивача. Крім того, наявність боргу у позивача підтверджується актом № 12672-20 від 01.10.2014, відповідно до якого між даними ТОВ “Індустріалізація” та даними ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві містяться розбіжності (т. 1, арк. 30). У зв'язку з чим, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, вилучити вищезазначену суму із картки особового рахунку ТОВ “Індустріалізація”, яка була занесена згідно листа Міністерства доходів і зборів України від 07.02.2014 №3194/7/99-99-19-03-01-17 таким чином, щоб значення рядка 03.20 Додатка ІД вважалося таким, що дорівнює нулю, оскільки за позивачем обліковується податковий борг в розмірі 193335,20 грн., що підтверджується матеріалами справи. З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутності підстав для їх задоволення. Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню. Згідно частини 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. В даному випадку відсутнє документальне підтвердження судових витрат відповідача, а тому вони стягненню не підлягають. Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - ПОСТАНОВИВ: 1. Відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю “Індустріалізація” повністю. 2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Індустріалізація” (код ЄДРПОУ 38062126) решту суми судового збору у розмірі 3480,03 грн. (три тисячі чотириста вісімдесят грн. 08 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001. Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.   Суддя                                                                                                Н.В. Клочкова