Ухвала

від 27.01.2015 по справі 823/218/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2015 року м. Київ К/800/7544/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Маринчак Н. Є. Рибченко А. О. Титенко М. П. Лісовський А. В., Лисенко Ю. М. Недосєка І. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову та ухвалуЧеркаського окружного адміністративного суду від 19.03.2013 року Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 року у справі№ 823/218/13-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» до Катеринопільської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 19.03.2013 року у справі № 823/218/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Катеринопільської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби від 18.01.2013 року № 0000022301, № 0000032301, № 0000042301, № 0000052301.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.3.6 п. 7.3, пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп. 11.1 п. 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом України, ст. ст. 11, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Катеринопільський елеватор» з питань взаєморозрахунків з ТОВ «Фірма Сервістрансмаш», ТОВ «Химтрейд», ТОВ «Агро Право», ТОВ «Міа Моноліт-Люкс», ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9, ПП «Аваї», ПП «Павлоград-Інвест-Агро», ПП «Джета-Плюс», ПП «Потенца», ФОП ОСОБА_14, ТОВ «Баланс Агро», ПП «Вікторія К», ПП «Стандарт 2009», ПП «Парус Юг», ТОВ «Ватикан», ТОВ «Агрокрок», ТОВ «Агротера», ТОВ «Юні Трейд Компані», ТОВ «Дельта В.В.В.» за період з 01.08.2009 року по 31.03.2012 року складено акт від 08.01.2013 № 2/22-017/32580463, яким зафіксовано порушення: пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. п. 198.1, 198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено податковий кредит на суму 4 748 860,00 грн.; абз. 2 пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 803 095,00 грн., абз. 3 пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту на 3 942 030,00 грн.; пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ на 3 355 854,00 грн.; пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 5 933 183,00 грн.

На підставі акта відповідачем 18.01.2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000022301, яким про збільшено ТОВ «Катеринопільський елеватор» грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 803 095,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 200 773,75 грн.;

- № 0000032301, яким зменшено ТОВ «Катеринопільський елеватор» розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 3 942 030,00 грн.;

- № 0000042301, яким зменшено ТОВ «Катеринопільський елеватор» бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на суму 3 355 854,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкцій в сумі 1 552,00 грн.

- № 0000052301, яким про збільшено ТОВ «Катеринопільський елеватор» грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 5 933 183,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкцій в сумі 1 296 332,25 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем належним чином підтверджено факт здійснення спірних господарських операцій з ТОВ «Фірма Сервістрансмаш», ТОВ «Химтрейд», ТОВ «Агро Право», ТОВ «Міа Моноліт-Люкс», ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9, ПП «Аваї», ПП «Павлоград-Інвест-Агро», ПП «Джета-Плюс», ПП «Потенца», ФОП ОСОБА_14, ТОВ «Баланс Агро», ПП «Вікторія К», ПП «Стандарт 2009», ПП «Парус Юг», ТОВ «Ватикан», ТОВ «Агрокрок», ТОВ «Агротера», ТОВ «Юні Трейд Компані», ТОВ «Дельта В.В.В.»

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів, враховуючи наступне.

Згідно з п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат підприємства включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку (пп. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пп. 7.5.1 п. 7.5 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними (пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Аналогічні положення закріплені в статтях 138-139, 198, 200 Податкового кодекс України.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Фірма Сервістрансмаш», ТОВ «Химтрейд», ТОВ «Агро Право», ТОВ «Міа Моноліт-Люкс», ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9, ПП «Аваї», ПП «Павлоград-Інвест-Агро», ПП «Джета-Плюс», ПП «Потенца», ФОП ОСОБА_14, ТОВ «Баланс Агро», ПП «Вікторія К», ПП «Стандарт 2009», ПП «Парус Юг», ТОВ «Ватикан», ТОВ «Агрокрок», ТОВ «Агротера», ТОВ «Юні Трейд Компані», ТОВ «Дельта В.В.В.» підтверджуються наданими позивачем доказами, зокрема, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками, обліковими регістрами, звітами про рух товарно-матеріальних цінностей, складськими свідоцтвами, що за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства.

Виконання будівельних робіт ТОВ «Міа Моноліт Люкс» на елеваторах, каналізаційно-насосній станції, складах та інших об'єктах нерухомості, які належать позивачу на праві власності згідно зі свідоцтвами про право власності на нерухоме майно від 18.06.2012 серії САС 726867 та серії САС 726868, підтверджується актами приймання виконаних робіт форми № КБ-2в за серпень, жовтень, листопад, грудень 2009 р. та лютий, квітень, травень, червень та липень 2010 року, які містять види та обсяги будівельних та ремонтних робіт, період, протягом якого роботи виконувались, дату та підписи осіб, печатки підприємств і підтверджують реальне здійснення господарських операцій.

На момент здійснення правовідносин контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Посилання відповідача на обставини, встановлені в актах перевірок спірних контрагентів, обґрунтовано відхилено судами першої та апеляційної інстанції, оскільки вони не є безумовною підставою для висновків про безтоварність спірних операцій за умови наявності інших документів, які спростовують такі доводи.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

Посилання на ненадання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних не можуть бути підставою для висновків про нездійснення господарської операції в разі спростування таких доводів первинним документами.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що зі змісту наданих позивачем товарно-транспортних накладних вбачається, що всі вони містять штамп вагової позивача, кількість та назву зерна, що прийняте позивачем, дату прийняття та підпис уповноваженої особи, печатку позивача. Відтак, вказаними відмітками підтверджується факт одержання товару (кукурудзи, соняшнику, пшениці) позивачем.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновків акта перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності фактичного виконання господарських операцій із зазначеними в акті перевірки контрагентами викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19.03.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 року у справі № 823/218/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді Н. Є. Маринчак

А. О. Рибченко