Рішення

від 05.02.2015 по справі 5002-34/5302-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2015Справа №5002-34/5302-2011

За зустрічним позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в

особі Фонду державного майна України;

до Приватного акціонерного товариства "Санаторій "Золотий пляж";

про визнання права власності та витребування майна.

Суддя О. В. Мандриченко

Представники:

Від прокуратури: Шевченко О.В., посвідчення № 002629 від 05.09.2012 р.;

Від позивача: Кирпичова Т.Б., представник, довіреність № 247 від 17.09.2014 р.;

Від відповідача: Терещук О.О., представник, довіреність № б/н від 29.12.2014 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2014 (колегія у складі суддів: Любченко М.О., Босий В.П., Нечай О.В.) припинено провадження у справі за позовом приватного акціонерного товариства "Санаторій "Золотий пляж" до Фонду державного майна України про визнання права власності на майно, а саме: будівлю їдальні, літ."В", загальною площею 1 728,3 кв.м; спальний корпус №1, літ."А", загальною площею 2 324 кв.м; спальний корпус №2, літ."Б", загальною площею 1 390,5 кв.м; спальний корпус №4, літ."Г", загальною площею 5 666,3 кв.м; пляжний корпус №5, літ."Д", загальною площею 896,8 кв.м.; адміністративний корпус літ."Е", загальною площею 370,1 кв.м; човнову станцію літ."З", загальною площею 153,4 кв.м; літній кінозал з відкритою площадкою, літ."И", загальною площею 31,6 кв.м; склад, літ."Ж", загальною площею 288,7 кв.м; склад, літ."К", загальною площею 83,6 кв.м; майстерню, літ."М", загальною площею 27,3 кв.м; склад, літ."Н", загальною площею 45,1 кв.м; резервуар на 300 куб.м; резервуар на 500 куб.м. Відмовлено у задоволенні зустрічного позову заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Приватного акціонерного товариства "Санаторій "Золотий пляж" про визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на майно санаторію "Золотий пляж", а саме спальний корпус №1, літ."А", площею 2324 кв.м; спальний корпус №2, літ."Б", площею 1390,5 кв.м; резервуари площею 240,8 кв.м; човнову станцію літ."З", площею 153,4 кв.м; склади літ."Ж", "К", "Н"; майстерню, літ."М"; літній кінозал, літ."І". площею 31,6 кв.м; адміністративний корпус, літ."Е", площею 370,1 кв.м; пляжний корпус, літ."Д", площею 896,8 кв.м; будівлю ідальні, літ."В", площею 1728,3 кв.м; спальний корпус №4, літ."Г", площею 5666,3 кв.м, які розташовані на Алупкінському шосе, 2, смт.Курпати у м.Ялта; витребування від Приватного акціонерного товариства "Золотий пляж" на користь держави в особі Фонду державного майна України майно санаторію "Золотий пляж", а саме: спальний корпус №1, літ."А", площею 2324 кв.м; спальний корпус №2, літ."Б", площею 1390,5 кв.м; резервуари площею 240,8 кв.м; човнову станцію літ."З", площею 153,4 кв.м; склади літ."Ж", "К", "Н"; майстерню, літ."М"; літній кінозал, літ."І". площею 31,6 кв.м; адміністративний корпус, літ."Е", площею 370,1 кв.м; пляжний корпус, літ."Д", площею 896,8 кв.м; будівлю ідальні, літ."В", площею 1728,3 кв.м; спальний корпус №4, літ."Г", площею 5666,3 кв.м, які розташовані на Алупкінському шосе, 2, смт.Курпати у м.Ялта, повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 (колегія у складі суддів: Тарасенко К.В., Гончарова С.А., Самсіна Р.І.) рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2014 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.12.2014 у справі № 5002-34/5302-2011 касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2014 скасовано в частині відмови у задоволенні зустрічного позову заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, справу № 5002-34/5302-2011 в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Обгрунтовуючи свою постанову, Вищий господарський суд України посилається, зокрема, на те, що суди попередніх інстанцій безпідставно не врахували доводи заступника прокурора про те, що у справі господарського суду Автономної Республіки Крим № 2-26/2335.1-2006 Фонд державного майна України не був стороною, тому поза увагою судів залишилось те, що право власності дійсного та законного власника майна - держави в особі Фонду не припинилося внаслідок винесення судового рішення господарським судом Автономної Республіки Крим від 31.05.2007, оскільки воно постановлено за наслідками розгляду судового спору між особами, які в силу закону не уповноважені здійснювати управління майном колишніх загальносоюзних громадських організацій. Також в порушення положень ст. 43 ГПК України суди попередніх інстанцій необґрунтовано надали перевагу доводам позивача за первісним позовом про знищення спірного майна.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва від 10.12.2014 року № 04-23/1215 "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ", справа № 5002-34/5302-2011 передана для розгляду судді Мандриченку О. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2014 р. прийнято справу № 5002-34/5302-2011 до провадження суддею Мандриченко О.В., слухання справи призначено на 13.01.2015 р.

Через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва 25.12.2014 р. представником відповідача було подана заява про застосування строків позовної заяви.

Господарський суд, розглянувши заяву відповідача про застосування строків позовної заяви, прийшов до висновку про її відхилення з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Частина 1 ст. 261 ЦК України встановлює загальні критерії визначення початку перебігу строку позовної давності, який обчислюється від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

У своїй зустрічній позовній заяві заступник прокурора міста Києва просить суд поновити строк на звернення із зустрічним позовом до суду. При цьому посилаючись на те, що про наявність порушення інтересів держави прокуратурі м. Києва стало відомо після вступу у розгляд даної справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне визнати поважною причину пропущення строку позовної давності прокуратурою міста Києва, а порушене право Фонду державного майна України таким, що підлягає захисту.

У судових засіданнях 13.01.2015р. та 27.01.2015 оголошувалась перерва у справі відповідно до ч. 3 статті 77 ГПК України.

У судовому засіданні 05.02.2015 р. представники від прокуратури та від позивача вимоги викладені у зустрічному позову підтримали, просили зустрічний позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.02.2015 р. та у своєму письмовому відзиві б/н від 09.04.2013р. проти задоволення зустрічного позову заперечив, посилаючись на наявність у Приватного акціонерного товариства "Санаторій "Золотий пляж" права власності на спірне майно.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням №264(5) від 02.07.2001р. виконавчого комітету Ялтинської міської ради "Про оформлення права власності на спальні корпуси №1, №2 санаторію "Золотий пляж" по Алупкінському шосе, 2 в смт. Курпати" вирішено оформити право власності на спальні корпуси №1, №2 санаторію "Золотий пляж" по Алупкінському шосе, 2 в смт. Курпати за Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

Рішенням №382(15) від 12.10.2001р. виконавчого комітету Ялтинської міської ради "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна санаторію "Золотий пляж" вирішено оформити право власності на об'єкти нерухомого майна санаторію "Золотий пляж" за Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та видати свідоцтво про право власності відповідно до додатку.

28 серпня 2001р. виконавчим комітетом Ялтинської міської ради були видані свідоцтва №822 та №823, за змістом яких Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" є власником спальних корпусів №1 та №2 санаторію "Золотий пляж".

24 червня 2002р. виконавчим комітетом Ялтинської міської ради були видані свідоцтва №1264, №1265, №1266, №1267, №1269, №1270, №1271 про право власності Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на будівлю їдальні, літ.В; спальний корпус №4, літ.Г; пляжний корпус, літ.Д; адміністративний корпус, літ.Е; склад, літ.Ж, склад, літ.К, майстерню, літ.М, склад, літ.Н; літній кінозал з відкритим майданчиком, літ.И; резервуари на 80 кв.м та 160,8 кв.м, що розташовані по Алупкінському шосе в смт.Курпати, буд.2.

Згодом, радою Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" було прийнято рішення №Р3-І9 від 16.04.2003р. "Про створення Закритого акціонерного товариства "Санаторій "Золотий пляж".

03 червня 2003р. між Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кримський фонд інвестицій та реформ" було укладено установчий договір про створення та діяльність Закритого акціонерного товариства "Санаторій "Золотий пляж", який було зареєстровано виконавчим комітетом Ялтинської міської ради 12.06.2003р. за реєстраційним номером 04055765100020572.

Відповідно до п.4.1 установчого договору засновники дійшли згоди про формування статутного фонду товариства у розмірі 15 697 100 грн.

При цьому, за змістом п.4.2 договору Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" вносить в статутний фонд цілісний майновий комплекс Дочірнього підприємства "Санаторій "Золотий пляж" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", його активи і пасиви.

Пунктом 1 постанови Верховної Ради УРСР від 03.08.1990 «Про реалізацію Закону «Про економічну самостійність Української РСР» визначено, що всі дії суб'єктів господарських відносин, які суперечать державному суверенітету та економічним інтересам Української РСР, визнаються недійсними та забороняються.

Указом Президії Верховної Ради України від 30.08.1991 «Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави» та Законом України від 10.09.1991 «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» встановлено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташовані на території нашої країни, є державною власністю України.

Постановою Верховної ради України від 04.02.1994 «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» встановлено, що до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованих на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю. До законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Фонд державного майна України здійснює право розпорядження цим майном в процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій (їх структурних підрозділів).

Профспілки, які діяли за загальним статутом профспілок СРСР, були загальносоюзною громадською організацією. У зв'язку із цим спірні об'єкти належали до майнового комплексу громадської організації колишнього Союзу РСР, який розташований на території України та є державною власністю в силу закону.

Як вбачається із переліку нерухомого майна ПАТ «Санаторій «Золотий Пляж» від 2003 року, спальний корпус літ. «А», їдальня літ. «В», майстерня літ. «М», склад літ. «Ж» та резервуар на 300 м куб. побудовано у 1937 році, адміністративний корпус літ. «Е» - у 1950 році, спальний корпус літ. «Б» у 1964 році.

На виконання постанови Ради Міністрів Української РСР № 606 від 23.04.1960 «Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР» усі діючі госпрозрахункові санаторії, будинки відпочинку та пансіонати Міністерство охорони здоров'я УРСР зобов'язане передати у строк до 01.05.1960 Українській республіканській Раді профспілок з метою подальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок. Згідно з п. 2 вказаної Постанови майно передавалося профспілковим організаціям у відання.

Відсутність у вказаній постанові прямої вказівки про передачу майна у власність однозначно вказує на відсутність наміру власника - УРСР в особі уповноваженого органу - Ради Міністрів УРСР відчужувати санаторії, будинки відпочинку, пансіонати та передавати їх у власність Українській республіканській Раді профспілок.

Водночас за змістом розділу 5 Конституції УРСР 1937 року соціалістична власність УРСР має форму державної власності (всенародне майно) або форму кооперативно-колективної власності (власність окремих колгоспів, кооперативних об'єднань). Тобто Конституцією 1937 року не передбачалося форми власності профспілок, а такі особи не відносились до суб'єктів права власності.

Поняття власності профспілкових та інших громадських організацій виникло з дати набрання чинності ЦК УРСР - 01.01.1964. Так, глава 9 цього кодексу визначала, що профспілкові та інші громадські організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їм на праві власності, відповідно до їх статутів (положень).

Можливість існування права власності профспілкових організацій на майно закріплене в Конституцій УРСР 1978 року, стаття 10 якої місить визначення, що соціалістичною власністю є також майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань.

Відтак, чинне на той час законодавство, не передбачало існування такого різновиду соціалістичної власності, як право власності профспілок.

Крім того, після введення нової форми власності - права власності професійних спілок на майно, цивільні відносини щодо набуття та припинення права власності регулювалися, у тому числі ЦК УРСР.

В свою чергу, за змістом ст. 128 ЦК УРСР право власності (право оперативного управління) у набувача за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Разом із тим, після 1964 року держава в особі уповноважених органів не приймала будь-яких актів щодо закріплення за Українською республіканською радою профспілок спірного майна, відсутні будь-які договори щодо відчуження такого майна.

За вказаних обставин, після 1964 року власник (держава) не вчиняв дій, спрямованих на відчуження спірного майна, а приписи Конституції УРСР 1978 року та ЦК УРСР 1963 року, встановлюючи нову форму власності (власність профспілок), не містять будь-яких перехідних положень щодо автоматичного набуття у власність раніше одержаного профспілками у володіння державного майна.

Правовий режим майна, одержаного профспілками у володіння чи користування до 1964 року, не змінювався та не міг змінюватись лише у зв'язку із запровадженням нової форми власності. Зміна могла мати місце виключно у спосіб, передбачений діючим після 1964 року законодавством. Враховуючи викладене, відчуження державного майна шляхом внесення його Федерацією незалежних профспілок України до статутного капіталу ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» та» як наслідок» у подальшому внесення цього майна до статутного капіталу ЗАТ «Санаторій «Золотий пляж» відбулося поза волею дійсного власника - держави Україна та з порушенням норм діючого на той час законодавства.

На момент створення ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» спірне майно перебувало у державній власності, а тому могло бути відчужено виключно за згодою власника.

Постановою Верховної Ради України від 10 квітня 1992 року "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" передбачено, що майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, передані тимчасово Фонду державного майна України.

За змістом постанови Верховної Ради України від 4 лютого 1994 року "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

Питання щодо суб'єктів права власності зазначеного майна на законодавчому рівні не врегульовано, майно колишніх профспілкових організацій на теперішній час залишається державною власністю, а тому правові підстави для розпорядження Федерацією профспілок України майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР (продажу, передачі до статутних фондів господарських товариств, відчуження у будь-який інший спосіб) відсутні.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, вимоги заступника прокурора міста Києва про визнання за державою в особі Фонду державного майна України право власності на майно санаторії «Золотий пляж»», а саме: спальний корпус № 1 літ. «А» площею 2324 кв. м, спальний корпус № 2 літ. «Б» площею 1390, 5 кв. м, резервуари площею 240,8 кв, м, човнову станцію літ. «З» площею 153, 4 кв. м, склади літ» «Ж», «К» 5 «H»; майстерню літ. «М», літній кінозал літ. «І» площею 31,6 кв. м, адміністративний корпус літ. «Е» площею 370,1 кв. м, пляжний корпус літ, «Д» площею 896,8 кв. м, будівлю їдальні літ. «В» площею 1728,3 кв. м, пляжний корпус № 4 літ. «Г» площею 5666,3 кв. м на Алупкінському шосе, 2, смт. Курпати, у м.Ялта, та витребування даного майна на користь Фонду державного майна, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Вимога прокурора, яка викладена у зустрічній позовній заяві, про забезпечення зустрічного позову шляхом накладення арешту та встановлення заборони Приватному акціонерному товариству "Санаторій "Золотий пляж" та будь-яким особам вчиняти дії щодо відчуження спірного нерухомого майна залишена судом без задоволення з урахуванням наступного.

Згідно зі ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 Господарського процесуального кодексу України заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, у тому числі, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмету спору.

Відповідно до змісту п.1 Постанови №16 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Тобто, при зверненні до суду з заявою про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту та заборони відповідачу та будь-яким іншим особам вчиняти певні дії заявником мають бути визначені підстави такого звернення, обставини, за наявності яких виконання ймовірного позитивного рішення по справі може стати неможливим, докази того, що запропоновані заходи до забезпечення позову дійсно можу виключити можливість невиконання або утруднення виконання судового рішення.

Проте, всупереч вимогам ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, прокурором та позивачем за зустрічним позовом не було доведено наявності обставин, з якими Господарський процесуальний кодекс України пов'язує можливість вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно та встановлення заборони вчиняти певні дії. Зокрема, прокурором та Фондом державного майна України не представлено до матеріалів справи доказів, з фактом існування яких прокурор та позивач пов'язують необхідність застосування заявлених заходів до забезпечення позову.

Враховуючи викладене, позовні вимоги за зустрічним позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Приватного акціонерного товариства "Санаторій "Золотий пляж" до Приватного акціонерного товариства "Санаторій "Золотий пляж" задовольняються судом частково.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Згідно з п. 4.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Зустрічний позов задовольнити частково.

2. Визнати за державою в особі Фонду державного майна України право власності на майно санаторію «Золотий пляж», а саме: спальний корпус № 1 літ. «А» площею 2324 кв. м, спальний корпус № 2 літ. «Б» площею 1390, 5 кв. м, резервуари площею 240,8 кв, м, човнову станцію літ. «З» площею 153, 4 кв. м, склади літ» «Ж», «К» 5 «H»; майстерню літ. «М», літній кінозал літ. «І» площею 31,6 кв. м, адміністративний корпус літ. «Е» площею 370,1 кв. м, пляжний корпус літ, «Д» площею 896,8 кв. м, будівлю їдальні літ. «В» площею 1728,3 кв. м, пляжний корпус № 4 літ. «Г» площею 5666,3 кв. м на Алупкінському шосе, 2, смт. Курпати, у м. Ялта.

3. Витребувати від ПАТ «Санаторій «Золотий пляж» (інд. 98600, м. Ялта, смт. Курпати, шосе Алупкінське, 2, код ЄДРПОУ 02650593) на користь держави в особі Фонду державного майна України майно санаторію «Золотий пляж», а саме: спальний корпус № 1 літ. «А» площею 2324 кв. м, спальний корпус № 2 літ. «Б» площею 1390, 5 кв. м, резервуари площею 240,8 кв. м, човнову станцію літ, «З» площею 153, 4 кв. м, склади літ. «Ж», «К», «Н»; майстерню літ. «М», літній кінозал літ. «І» площею 31,6 кв. м, адміністративний корпус літ. «Е» площею 370,1 кв. м, пляжний корпус літ. «Д» площею 896,8 кв. м, будівлю їдальні літ. «В» площею 1728,3 кв. м, пляжний корпус № 4 літ. «Г» площею 5666,3 кв. м на Алупкінському шосе, 2, смт. Курпати, у м. Ялта.

4. В іншій частині зустрічного позову відмовити.

5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Санаторій "Золотий пляж" (інд. 98600, м. Ялта, смт. Курпати, шосе Алупкінське, 2, код ЄДРПОУ 02650593) в доход Державного бюджету України 2 436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп. судового збору.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

7. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 13.02.2015 р.