Постанова

від 16.02.2015 по справі 826/19050/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 лютого 2015 року 16:30 № 826/19050/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Таргет Груп» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.11.2014 року № 0015092206, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Таргет Груп» (надалі - позивач, ТОВ «Таргет Груп») з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.11.2014 року № 0015092206.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.12.2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що висновки акта ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 23.10.2014 року № 1545/26-59-22-06/32985469, складеного за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання ТОВ «Таргет Груп» вимог податкового законодавства при проведення фінансово-господарських операцій з контрагентом ТОВ «Технік-ТРК» за період квітень 2014 року, а саме: в частині заниження податкового кредиту з податку на додану вартість, сформованого за наслідками господарських взаємовідносин з виконавцем маркетингових і мерчандайзингових послуг - ТОВ «Технік-ТРК», згідно контрактів від 24.03.2014 року за № 1403-01 і № 1404-02, за твердженнями представника позивача, документально і нормативно не підтверджуються. На переконання позивача реальність вказаних правочинів підтверджується наявними у позивача та належним чином оформленими первинними документами (зокрема: актами прийому-передачі виконаних робіт (послуг), актами виконаних робіт, податковими накладними) і банківськими виписками. Однак, в ході проведення документальної перевірки відповідачем протиправно не враховано дані первинні документи, посилаючись на відсутність документів, які б підтверджували витрати Товариства на кожен захід, маркетингові дослідження ринку збуту та звітів про маркетингові дослідження. Крім того, перевіряючим були взятті до уваги висновки акта від 20.06.2014 року № 1464/26-59/22-04-19/39015999 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Технік-ТРК» за період квітень 2014 року, який, за твердженнями представника позивача, згідно чинного законодавства не являється беззаперечним доказом фіктивності господарських операцій суб'єктів господарської діяльності, з огляду що податкове повідомлення-рішення від 04.11.2014 року № 0015092206 підлягає визнанню нечинним і скасуванню.

У судове засідання 26.01.2015 року з'явилися представники позивача, які заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у вказане судове засідання не з'явився, явку свого представника не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, що у відповідності до положень ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою. Про причини неявки у дане судове засідання відповідач суду не повідомляв, клопотань чи заяв про розгляд справи без участі його представника або про відкладення судового засідання не заявляв.

При цьому, у судовому засіданні 19.01.2015 року представником позивача подано заперечення проти позову, в яких зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним і таким, що прийнято у межах та на підставі наявних у ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві повноважень у зв'язку з виявленими під час перевірки ТОВ «Таргет Груп» порушеннями вимог п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 і п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене вище, суд у судовому засіданні 26.01.2015 року на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, враховуючи неприбуття належним чином повідомленого відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, згідно норм пп. 78.1.1 і п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 82 Податкового кодексу України та на підставі наказу від 13.10.2014 року № 1402 і направлення на перевірку від 13.10.2014 року № 2758/22-06, проведена документальна позапланова виїзна перевірка з питань дотримання ТОВ «Таргет Груп» вимог податкового законодавства при проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Технік-ТРК» (ідентифікаційний код 39015999) за період з 01.04.2014 року по 30.04.2014 року, за результатами якої складений Акт від 23.10.2014 року № 1545/26-59-22-06/32985469 (надалі - акт перевірки).

У тексті акта перевірки, копія якого наявна в матеріалах справи, містяться висновки контролюючого органу про завищення позивачем, в порушення норм п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 і п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та п. 2.4 і п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, податкового кредиту за квітень 2014 року на суму податку на додану вартість 373 666,67 грн. Епізод даного податкового правопорушення відповідач пов'язує з фактом неправомірного віднесення ТОВ «Таргет Груп» до складу податкового кредиту за квітень 2014 року сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, що були виписані ТОВ «Технік-ТРК», згідно контрактів про надання послуг від 24.03.2014 року за № 1403-01 і № 1404-02.

Відповідно до наданих позивачем до перевірки первинних документів (перелік яких наведений на стор. 3 акта перевірки, що не заперечується позивачем) перевіряючим встановлено, що 24.03.2014 року ТОВ «Таргет Груп» (як Замовник) уклало з ТОВ «Технік-ТРК» (Виконавець) контракти за № 1403-01 і № 1404-02, за умовами яких Виконавець зобов'язується виконати за дорученням Замовника маркетингові послуги та послуги щодо просування товарів (під торговими марками «Persil, Losk, Rex, Silan, Perwoll, Bref, Clin, Pur, Somat» і «LG») та стимулювання росту продажів (через мерчандайзинг) у терміни, визначені Замовником.

Всього за даними актів виконаних робіт від 28.04.2014 року та від 30.04.2014 року ТОВ «Технік-ТРК» виконало роботи на суми 687 000,00 грн. (з ПДВ) та 1 555 000,00 грн. (з ПДВ). Також, на підставі даних контрактів ТОВ «Технік-ТРК» виписало на адресу перевіряємого підприємства податкові накладні від 28.04.2014 року № 524 на суму 687 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 114 500,00 грн.) і від 29.04.2014 року № 527 на суму 1 555 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 259 166,67 грн.), які були відображені у податковій звітності з ПДВ ТОВ «Таргет Груп» за квітень 2014 року в повному обсязі.

За результатами дослідження змісту наданих до перевірки первинних документів працівником ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві виявлено, що номенклатура послуг в податкових накладних не тільки не відповідає актам виконаних робіт і платіжним дорученням, а й суперечить умовам контрактів від 24.03.2014 року. Крім того, на думку перевіряючого, номенклатура в актах виконаних робіт не розкриває обсягів наданих послуг, змісту наданих послуг, а також в них відсутня інформація про фактично понесені витрати на проведення інформаційно-маркетингових послуг, тобто акти не відповідають вимогам п. 9.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не підтверджують фактичне отримання послуг і використання їх у господарській діяльності ТОВ «Таргет Груп».

Інших первинних документів, які б підтверджували витрати перевіряємого підприємства на маркетингові послуги (як то плани маркетингових заходів, розрахунки кошторису витрат по кожному заходу і маркетингових дослідженнях ринку збуту товарів, звітів про маркетингові дослідження) до перевірки надані не були.

Крім того, перевіряючим були враховані обставини та висновки, викладені в акті ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 20.06.2014 року № 1464/26-59-22-04-19/39015999 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Технік-ТРК» (ідентифікаційний код 39015999) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.02.2014 року по 30.04.2014 року, яким документально не підтверджено обсяги проведених цим підприємством господарських операцій з придбання та реалізації товарів (робіт, послуг) на користь платників податків (в т.ч. ТОВ «Таргет Груп»).

На підставі вищевикладеного, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві дійшола висновку про відсутність у ТОВ «Таргет Груп» достатніх правових підстав для формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі неналежних податкових накладних, оформлених за результатами правочинів з ТОВ «Технік-ТРК», що не підтверджені належними первинними документами.

За результатами проведеної документальної перевірки ТОВ «Таргет Груп» перевіряючий дійшов висновку про заниження позивачем податку додану вартість за квітень 2014 року на суму 373 666,67 грн.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки позивач подав 27.10.2014 року до канцелярії ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві письмові заперечення на висновки вказаного акта від 23.10.2014 року з обґрунтуванням своєї позиції.

Листом від 31.10.2014 року № 27154/10/26-59-22-06 відповідач залишив висновки Акта перевірки без змін, а заперечення ТОВ «Таргет Груп» відповідно - без задоволення.

04.11.2014 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі вказаного акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення (форми «Р») за № 0015092206, яким визначило ТОВ «Таргет Груп» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 467 084,00 грн., в т.ч. 373 667,00 грн. за основним платежем, 93 417,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

Нормою пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), який набрав чинності 01 січня 2011 року, визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У розумінні пп. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 ПК України, «маркетингові послуги (маркетинг)» - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Також, в Узагальнюючій податковій консультації щодо віднесення витрат на оплату маркетингових та рекламних послуг до складу витрат, затвердженої Наказом ДПА України від 15.02.2012 року № 123, міститься визначення поняття «мерчандайзинг» як одного із видів маркетингу, що сприяє інтенсивному просуванню товарів у роздрібній торгівлі без активної участі спеціального персоналу - вдале розміщення товарів у торговому залі, оригінальне оформлення прилавків та вітрин, організація презентацій з роздачею сувенірів, наданням знижок та пільг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною..

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме: Наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2014 року № 10 «Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 січня 2014 року за № 185/24962, (який набрав чинності 01.03.2014 року та був чинний станом на момент існування спірних правовідносин).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому, у листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів .

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце . Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011року № 1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно норм до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Крім того, у відповідності до положень норм п. 3 - 5 ст. 9 цього Закону, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Аналіз викладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції (в т.ч. з придбання маркетингових послуг), яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011року № 742/11/13-11.

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 14.01.2015 року К/9991/72258/12, від 21.10.2014року № К/800/6170/14 та від 26.08.2014року № К/800/6501/14, «податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії, покладається на податкову інспекцією як на суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, дане правило не виключає обов'язку платника довести обґрунтованість сформованих ним податкового кредиту по операціям з придбання товарів (робіт, послуг)» та «…правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах , а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку».

В ході судового розгляду також встановлено, що 24.03.2014 року між ТОВ «Таргет Груп» (Замовник), в особі директора Рашмана Б.Г., і ТОВ «Технік-ТРК» (Виконавець), в особі директора Накорнєєва В.В., були укладені однотипні письмові контракти про надання послуг, а саме:

- контракт від 24.03.2014 року за № 1403-01, за умовами якого Виконавець зобов'язується за дорученням Замовника надати маркетингові послуги та послуги щодо просування товарів і стимулювання росту продажів у терміни визначені Замовником. Зазначені послуги передбачають, зокрема: перевірку наявності на полицях та /або на складі торгової точки товару під торговими марками «Persil, Losk, Rex, Silan, Perwoll, Bref, Clin, Pur, Somat» та розміщення зазначених торгових марок згідно рекомендацій Замовника. Розміщення торгових марок має бути здійснено на основних полицях та на додатковому устаткуванні чи обладнанні; розміщення інформаційних матеріалів, додаткового обладнання, слідкування за наявністю цінників та інше; надання маркетингової інформації, яка стосується продукції торгових марок «Persil, Losk, Rex, Silan, Perwoll, Bref, Clin, Pur, Somat» та аналогічних продуктів інших виробників, які реалізують свою продукцію на території України (п. 1.1 - п. 1.4 роз. 1 зазначеного Контракту). Вартість послуг за вказаним Контрактом складає 687 000,00 грн. (з ПДВ) (п. 3.1 розд. 3 цього Контракту), хоча посилання на оформлення та погодження сторонами розрахунку (кошторису) витрат (в т.ч. як відповідного додатку до договору) в тексті Контракту відсутні.

Згідно цього ж розд. 1 Контракту № 1403-01, роботи мають виконуватися в містах Києві, Донецьку, Макіївці, Львові, Дніпропетровську, Запоріжжі, Харкові. При цьому в тексті цього Контракту відсутні посилання на жодні додатки, що містять перелік конкретних торгових точок у містах України (з найменуваннями та адресами магазинів (складів)), де знаходяться продукція відповідних торгових марок ;

- контракт від 24.03.2014 року за № 1404-02, за умовами якого Виконавець зобов'язується за дорученням Замовника, протягом термін дії цього Контракту, надати останньому маркетингові послуги та послуги щодо просування товарів торгової марки «LG» і стимулювання росту їх продажів через мерчандайзинг (п. 1.1 розд. 1 зазначеного Контракту). Вартість послуг за вказаним Контрактом складає 1 555 000,00 грн. (з ПДВ)(п. 3.1 розд. 3 цього Контракту), хоча посилання на оформлення та погодження сторонами розрахунку (кошторису) витрат (в т.ч. як відповідного додатку до договору) в тексті Контракту відсутні.

Згідно цього ж розд. 1 Контракту № 1404-02, послуги мають надаватися в містах Києві, Черкасах, Чернігові, Харкові, Житомирі, Дніпропетровську, Донецьку, Луганську, Запоріжжі, Маріуполі, Полтаві, Сумах, Кривому Розі, Одесі, Херсоні, Миколаєві, Львові, Івано-Франківську, Рівне, Хмельницькому, Вінниці, Тернополі та Ужгороді. При цьому в тексті цього Контракту відсутні посилання на жодні додатки, що містять перелік конкретних торгових точок у містах України (найменування магазинів та адреси), де знаходяться продукція ТМ «LG» .

Обов'язки сторін за вказаними Контрактами № 1403-01 і № 1404-02 закріплені в розд. 2 таких Контрактів. Зокрема, Замовник зобов'язується: забезпечити Виконавця інформацією, завданнями та інструкціями, які необхідні для належного надання послуг та виконання робіт згідно Контракту; підписати акт прийому-передачі наданих послуг ви надати Виконавцю обґрунтовану відмову у підписання такого акта; сплатити за надані Виконавцем послуги; на вимогу Виконавця забезпечити його достатньою кількістю рекламних та інформаційних матеріалів , право власності на які належать Замовнику; попереджувати Виконавця про візити до приміщень Виконавця чи місць діяльності за 24-и години.

В свою чергу, Виконавець зобов'язаний: надавати послуги і виконувати завдання та інструкції найкращим чином застосовуючи належні професійні та комерційні знання, та враховуючи загальноприйняті принципи організації та проведення маркетингових досліджень ринку; надавати Замовнику можливість контролювати якість послуг на будь-якому етапі їх надання , згідно цього Контракту; слідкувати, щоб усі працівники, залучені до виконання робіт та надання послуг згідно цього Контракту, мали всі дозволи і ліцензії, необхідні для виконання відповідних обов'язків згідно законодавства України; проводити регулярні інспекції стосовно належного зберігання та безпеки рекламних матеріалів Замовника, забезпечувати і підтримувати відповідні та ефективні засоби безпеки для захисту рекламних матеріалів , які знаходяться у володінні та/або під контролем; надавати Замовнику акт для підтвердження виконання послуг згідно цього Контракту; на вимогу Замовника повинен інформувати останнього про прогрес відносно надання послуг (виконання робіт), чи у разі необхідності, повинен надати письмовий звіт про всі етапи робіт згідно Контракту. Крім того, Виконавець для виконання обов'язків за цими Контрактами повинен наймати кваліфікованих працівників , та призначити менеджерів проектів, які будуть відповідальними за якість та виконання кожної наданої послуги згідно даних Контрактів.

Згідно п. 5.1 розд. 5 Контрактів № 1403-01 і № 1404-02, на підтвердження надання Виконавцем послуг (виконання робіт) та прийняття цих послуг (робіт) Замовниками сторони складають акт прийому-передачі наданих послуг.

Оплата за надані послуги (виконані роботи) за такими Контрактами здійснюється Замовником згідно виставлених Виконавцем рахунків в безготівковій формі (шляхом переказу коштів на рахунок Виконавця у банку) в повному обсязі протягом 15-ти банківських днів після підписання акта виконаних робіт (п. 3.1 - 3.2 розд. 3 даних Контрактів).

Пунктами 10.1 розд. 10 зазначених Контрактів визначені терміни дій Контракту № 1403-01 - протягом періоду з 01 квітня по 28 квітня 2014 року, а Контракту № 1404-02 - з 01 квітня по 30 квітня 2014 року.

Дослідивши та проаналізувавши зміст обох Контрактів від 24.03.2014 року суд встановив, що питання щодо способу та порядку (передачі-приймання) обміну між Замовником і Виконавцем завданнями, інструкціями та рекомендаціями, рекламними та інформаційними матеріалами, обладнанням, необхідним для надання маркетингових послуг за контрактами, питання щодо змісту та форми письмових звітів за результатами наданих маркетингових послуг, проведення контролю за повнотою і якістю наданих послуг - сторонами не врегульовані. Також, посилання на наявність будь-яких невід'ємних додатків до Контрактів про надання послуг (наприклад, замовлень/завдань (зокрема, щодо критеріїв та періодів формування маркетингом інформації відносно певних груп товарів), інструкцій, рекомендацій по розміщенню продукції певних торгових марок, розрахунків вартостей послуг (в т.ч. в розрізі по кожному окремому заходу чи виду послуг), адресних програм (переліків торгових точок) в текстах таких Контрактів взагалі відсутні.

На підтвердження фактів надання ТОВ «Технік-ТРК» маркетингових послуг та окремо мерчандайзингових послуг (тобто, послуг щодо просування товарів певних торгових марок і стимулювання їх продажів), а також проведення розрахунків за такі надані послуги позивач надав до суду копії наступних документів:

- акта надання послуг від 28.04.2014 року № 2804/011 на суму 687 000,00 грн. (з ПДВ), оформленого ТОВ «Таргет Груп» і ТОВ «Технік-ТРК» за наслідками надання послуг «оплата за послуги з мерчандайзингу побутової хімії» в кількості однієї послуги . Відповідно до усних пояснень представників позивача, наданих у судових засіданнях у справі, підписання такого акта з боку Замовника здійснювалося директором ТОВ «Таргет Груп» (в тексті акта відсутні відомості про П.І.П. і посаду особу, що підписала такий документ );

- акта виконаних робіт від 28.04.2014 року на суму 687 000,00 грн. (з ПДВ), оформленого ТОВ «Таргет Груп» і ТОВ «Технік-ТРК» як підтвердження виконання сторонами обов'язків «по наданню маркетингових послуг щодо просування товарів та стимулюванню росту продажів товарів ТМ Persil, Losk, Rex, Silan, Perwoll, Bref, Clin, Pur, Somat та розміщення зазначених торгових марок. Роботи обумовлені в розділі 1 Контракту № 1403-01 від 24 березня 2014року надано у наступних містах України: Київ, Донецьк, Макіївка, Львів, Дніпропетровськ, Запоріжжя Харків» та відсутності претензій з боку Замовника до виконаних робіт;

- акта виконаних робіт від 30.04.2014 року на суму 1 555 000,00 грн. (з ПДВ), оформленого ТОВ «Таргет Груп» і ТОВ «Технік-ТРК» як підтвердження виконання сторонами обов'язків «по наданню маркетингових послуг щодо просування товарів та стимулювання продажів товару під ТМ «LG» та стимулювання росту їх продажів через мерчандайзинг та розміщення зазначеної торгової марки. Роботи, обумовлені в розділі 1 Контракту № 1404-02 від 24 березня 2014року надано у наступних містах України: Київ, Черкаси, Чернігів, Харків, Житомир, Дніпропетровськ, Донецьк, Луганськ, Запоріжжя, Маріуполь, Полтава, Суми, Кривий Ріг, Одеса, Херсон, Миколаїв, Львів, Івано-Франківськ, Рівне, Хмельницький, Вінниця, Тернопіль, Ужгород» та відсутності претензій з боку Замовника до виконаних робіт;

- податкових накладних від 28.04.2014 року № 524 на суму 687 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 114 500,00 грн.) і від 29.04.2014 року № 527 на суму 1 555 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 259 166,67 грн.), де в ряд. «Номенклатура товарів/послуг продавця» наведено «Оплата за послуги з мерчендайзингу побутової хімії» і «Оплата за послуги з мерчендайзингу побутової техніки». Суд погоджується з відповідачем що формулювання номенклатур послуг, що наведені в податкових накладних не відповідають предмет договорів, згідно яких передбачені надання як маркетингових послуг (у випадку зібрання маркетингової інформації - по суті здійснення маркетингових досліджень), так і окремо мерчандайзингових послуг (розміщення товарів у певний спосіб та місцях);

- платіжних доручень від 28.04.2014 року № 1456 на суму 687 000,00 грн. (призначення платежу «оплата за послуги з просування побутової хімії за дог. № 1403-01 від 24.03.14р…»), від 29.04.23014 року № 1459 на суму 530 000,00 грн. та від 29.04.2014 року № 1460 на суму 1 025 000,00 грн. (призначення платежу: «оплата за маркетингові послуги з просуванню побутової техніки за дог. № 1404-02 від 24.03.14р…», роздруковані з бази «Клієнт-банк», та виписок АТ «Банк Богуслав» (МФО 380322) по особовому рахунку ТОВ «Таргет Груп» за 28 та 29 квітня 2014 року, з яких вбачається що оплата послуги по контракту від 24.03.2014 року № 1404-02 була проведена всупереч до підписання сторонами акта виконаних робіт;

- оборотно-сальдової відомості по рахунку бухгалтерського обліку

- виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ТОВ «ТЕХНІК-ТРК» станом на 12.12.2013 року, довідки з органу статистики відносно ТОВ «Технік-ТРК» станом на 04.02.2014 року та свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 200155561 від 24.12.2013 року;

- оборотно-сальдова відомість по рахунку 63 за квітень 2014 року по операціях з ТОВ «Технік-ТРК»;

- роздруківок у вигляді таблиць, діаграм і зображень, що незавірені підписами і печатками Виконавця (ТОВ «ТЕХНІКУ-ТРК»), за наступними найменування: «Ценовой моніторинг товарів побутової хімії в торгівельних точках за квітень 2014 року за договором між ТОВ «Технік-ТРК» та ТОВ «Таргет Груп» за № 1403-01 від 24.03.14 року», «Рекомендації щодо розміщення товарів побутової хімії в торговельній точці за квітень 2014року за договором між ТОВ «Технік-ТРК» та ТОВ «Таргет Груп» за № 1403-01 від 24.03.14 року», «Інформація по конкурентам, а саме товарів торгівельної марки Самсунг за квітень 2014 року за договором між ТОВ «Технік-ТРК» та ТОВ «Таргет Груп» № 1404-02 від 24.03.14 року», «Звіт з наявності товарів побутової хімії в торгівельних точках за квітень 2014 p. за договором між ТОВ «Технік-ТРК» та ТОВ «Таргет Груп» за № 1403-01 від 24.03.14 року», «Рекомендації по роботі мерчендайзера в торговельних точках по продажу товарів побутової техніки за квітень 2014 року за договором між ТОВ «Технік-ТРК» та ТОВ «Таргет Груп» за № 1404-02 від 24.03.14 року», «Рекомендації за процедурою приймання обладнання та розміщення в торгівельній точці товарів побутової техніки за квітень 2014 року за договором між ТОВ «Технік ТРК» та ТОВ «Таргет Груп» від 24.03.14 року», «Зведена таблиця з наявності товарів побутової техніки за квітень 2014 року за договором між ТОВ «Технік-ТРК» та ТОВ «Таргет Груп» за № 1404-02 від 24.03.14 року», «Наявність товарів побутової техніки за квітень 2014 року за договором між ТОВ «Технік-ТРК» та ТОВ «Таргет Груп» за договором між ТОВ «Технік-ТРК» та ТОВ «Таргет Груп» за № 1404-02 від 24.03.14 року». Зі змісту яких не можливо встановити автора зібраної інформації, та в деяких випадках - розташування торгових точок по яких здійснювалася вибірка інформації. Згідно усних пояснень представника позивача, наданих 19.01.2015 року в судому засіданні у справі, вказані звіти за результатами наданих послуг надавалися Виконавцем в електронному вигляді через їх значний обсяг. При цьому, жодних документальних доказів реальної взаємодії між сторонами в процесі узгодження формату (за критеріями та обсягами опрацювання інформації, структури і форми узагальнення зібраної інформації) та обміну рекомендаціями і звітами за результатами наданих маркетингових послуг як то роздруківок телефонних розмов і доказів ведення ділової переписки з ТОВ «Технік-ТРК» позивач суду не пред'явив;

- кошторисів на маркетингові послуги за квітень 2014 року, оформлених у вигляді адресних програм , які не фігурували в тексті самих контрактів .

Крім того, зі змісту акта перевірки ТОВ «Таргет-Груп» вбачається, що зазначені додаткові документи (кошториси на маркетингові послуги та звіти), які ідентифікуються позивачем як такі, що оформлені по спірним операціям, Товариством до перевірки не надавалися. Так, само такі документи не були надані й під час розгляду заперечень ТОВ «Таргет-Груп» на висновки акта перевірки, а тому, як наслідок, суд, з урахуванням приписів норм п. 44.6 ст. 44 ПК України, приходить до висновку про відсутність таких документів у позивача на момент формування показників податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Технік-ТРК» та відповідально складання податкової звітності.

Інших первинних документів та документів організаційно-розпорядчого характеру, листування, оформлених на підставі контрактів від 24.03.2014 року, зокрема: рахунків на оплату послуг (оформлення яких передбачено безпосередньо умовами таких контрактів); документальних доказів руху інформаційних матеріалів (завдання, інструкції, рекомендації та ін.) та товарно-матеріальних цінностей (рекламні матеріали та обладнання) між Замовником і Виконавцем, що були необхідні для надання послуг; документів ділової переписки про вирішення питань організаційного характеру (зокрема, погодження розрахунків вартостей послуг, обміну завданнями, інструкціями і рекомендаціями, затвердження форм звітів про наданні маркетингові послуги, визначення відповідальних працівників на місцях), що виникають в процесі виконання договорів; організаційно-розпорядчих документів про призначення відповідальних працівників для контролю за повнотою і якістю наданих послуг та отримання результатів наданих послуг, позивач суду не пред'явив та пояснень щодо причин їх відсутності не надав.

При оцінці правильності врахування позивачем у податковому обліку витрат на оплату вартості придбаних у контрагента послуг, судом досліджувалась не лише реальність виконання цих операцій та їх документування, а й факт отримання позивачем доходу за наслідками подальшого використання результатів наданих послуг у відповідних податкових періодах.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

У той же час, умовою відображення господарської операції у податковому обліку є її здійснення за наявності розумної економічної причини (ділової мети).

Аналогічно в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.11.2014 року № К/800/47453/14 зазначено, що: «…обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником.

З ціллю підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди необхідно встановити їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій. Оскільки, навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відтак, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів».

В своїх письмових поясненнях від 26.01.2015 року, які наявні в матеріалах справи, представник позивача вказує, що маркетингові послуги та послуги щодо просування товарів та стимулювання росту продажів, які отримано ТОВ «Таргет Груп» від контрагента за контрактами від 24.06.2014 року, пов'язані з його основною господарською діяльністю (за КВЕД 73.11 - рекламні агентства) та отриманням доходу, а саме: ТОВ «Технік-ТРК» було залучено в якості субпідрядної організації за ініціативою ТОВ «Таргет груп» в рамках договорів із замовниками маркетингових послуг - ТОВ «Хенкель Україна» і Підприємством з іноземною інвестицією «ЛГ Електронікс Україна».

Додатково позивачем до матеріалів справи були також надані наступні документи: витяг з ЄДР відносно ТОВ «ТЕХНІК-ТРК» станом на 22.01.2015 року, де містися інформація про не підтвердження відомостей про назване підприємство; копію статуту ТОВ «Таргет Груп», виписки з ЄДР та довідки з органу статистики відносно ТОВ «Таргет Груп», штатний розпис, затверджений на ТОВ «Таргет Груп» станом на 01.04.2014 року; договору від 01.09.2010 року № 01-01.09.2010, укладеного між ТОВ «Хенкель Україна» (Замовником) і ТОВ «Таргет Груп» (Виконавцем) щодо надання маркетингових послуг та послуг щодо просування товарів та стимулювання продажів згідно адресної програми та у терміни визначені Замовником у Додатку, додаткових угод і додатків до нього (адресних програм), актів прийому-передачі послуг, договору від 29.08.2011 року № 8846, укладеного між ТОВ «Хенкель Україна» (Замовником) і ТОВ «Таргет Груп» (Виконавцем) щодо надання послуг з організації виготовлення інформаційної та друкованої продукції для Замовника, передбачені у Додатках до Договору, договору від 25.08.2011 року № 8845, укладеного між ТОВ «Хенкель Україна» (Замовником) і ТОВ «Таргет Груп» (Виконавцем) щодо надання послуг з організації проведення промоакцій з просування торговельної марки, з метою стимулювання росту продажів згідно адресної програми та у терміни визначені Замовником у Додатку до Договору, договору про надання маркетингових послуг від 04.04.2013року № 8878/2, укладеного між Підприємством з іноземною інвестицією «ЛГ Електронікс Україна» (Замовником) і ТОВ «Таргет Груп» (Виконавцем) щодо надання певних маркетингових послуг за наведеним переліком, з додатком актом приймання-здачі наданих послуг до нього;

Однак, суд критично ставиться до даних документів, оскільки безпосередньо з їх змісту, по-перше, не вбачається причинно-наслідковий зв'язок між спірними господарськими операціями та наведеними документами, а, по-друге, такі документи не містять жодних відомостей про погодження підприємствами-замовниками питання про залучення до надання маркетингових послуг і виконання робіт субпідрядної організації ТОВ «Технік-ТРК» (адже, згідно положень пп. 4.4.3 п. 4.3 розд. 4 Договору від 04.04.2013року № 8878/2, умова щодо отримання згоди Замовника на залучення третіх осіб до надання послуг для позивача як виконавця є обов'язковою).

Більш того, зі змісту документів, оформлених позивачем із контрагентами-замовниками вбачається визначення та деталізація сторонами предметів таких договорів (окреслено перелік, обсяги і місця надання послуг), порядку та способу надання послуг (виконання робіт), контролю за виконанням робіт і оформлення результатів наданих послуг, на відміну від документації по операціях позивача з ТОВ «Технік-ТРК».

Враховуючи вищенаведений аналіз наявних в матеріалах справи первинних документів, що були надані позивачем, судом вбачається, що позивачем ані під час проведення документальної перевірки, ані в ході розгляду даної справи в суді, не були надані документи, зокрема первинні та розрахункові, які б в дійсності підтверджували як факти реального надання ТОВ «Технік-ТРК» маркетингових послуг (в т.ч. послуг мерчандайзингу) на користь позивача, так і наявність зв'язку таких операцій з господарською діяльністю ТОВ «Таргет Груп».

З огляду на те, що позивачем не підтверджено реальність фінансово-господарських операцій з його контрагентом (ТОВ «Технік-ТРК») належними первинними документами та зв'язок їх з його господарською діяльністю, суд дійшов висновку про правомірність висновків відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість за квітень 2014 року в сумі 373 666,67 грн. та відповідно донарахування контролюючим органом позивачу суми податку на додану вартість із застосуванням штрафної (фінансової) санкції спірним податковим повідомленням-рішенням від 04.11.2014 року № 0015092206.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ч. 6 ст. 128, ст.ст. 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Таргет Груп» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок