Постанова

від 23.07.2015 по справі 826/19050/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" липня 2015 р. м. Київ К/800/24729/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Таргет Груп»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 лютого 2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року

у справі № 826/19050/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таргет Груп»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Таргет Груп» (далі - ТОВ «Таргет Груп»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві; відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0015092206 від 04 листопада 2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ТОВ «Таргет Груп», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 лютого 2015 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Таргет Груп» з питання дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Технік-ТРК» за період з 01 квітня 2014 року по 30 квітня 2014 року, за результатами якої складено акт № 1545/26-59-22-06/32985469 від 23 жовтня 2014 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0015092206 від 04 листопада 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 467 084,00 грн. (373 667,00 грн. - основний платіж, 93 417,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість при придбанні в ТОВ «Технік-ТРК» маркетингових послуг, а також послуг з просування товарів (під торговими марками Persil, Losk, Rex, Silan, Perwoll, Bref, Clin, Pur, Somat, LG) та стимулювання росту продажів (через мерчандайзинг) за контрактами № 1403-01 від 24 березня 2014 року та № 1404-02 від 24 березня 2014 року з підстав відсутності факту реального вчинення господарських операцій.

Такий висновок контролюючим органом зроблено з огляду на акт № 1464/26-59-22-04-19/39015999 від 20 червня 2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, в якому зазначено про неперебування ТОВ «Технік-ТРК» за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, а також викладено думку про провадження ним господарської діяльності, спрямованої на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову повністю, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недоведеність платником реального характеру розглядуваних господарських операцій та зв'язку цих операцій з його господарською діяльністю.

Проте, із вказаними доводами погодитись не можна, зважаючи на таке.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання послуг (робіт) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Водночас ненадання деякої запитуваної контролюючим органом інформації або документів, статус яких не визначений як первинні, не може бути беззаперечною підставою для висновку про фіктивний характер проведених господарських операцій.

В розглядуваній ситуації судами з'ясовано, що на підтвердження фактичного виконання господарських операцій з придбання маркетингових послуг та послуг з мерчандайзингу в ТОВ «Технік-ТРК» позивачем подано акти надання послуг (виконаних робіт), податкові накладні, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості, звіти, рекомендації, моніторинги, кошториси на маркетингові послуги. Придбані в контрагента послуги передано ТОВ «Таргет Груп» в рамках виконання договірних зобов'язань Товариству з обмеженою відповідальністю «Хенкель Україна» (договори № 8846 від 29 серпня 2011 року та № 8845 від 25 серпня 2011 року) та Підприємству з іноземною інвестицією «ЛГ Електронікс Україна» (договір № 8878/2 від 23 квітня 2013 року), що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Однак, представлені товариством докази, зокрема кошториси, рекомендації, моніторинги, звіти, судові інстанції не визнали такими, що підтверджують правомірність формування товариством даних податкового обліку з огляду на їх непредставлення на перевірку.

Така позиція судами попередніх інстанцій мотивована посиланням на пункт 44.6 статті 44 ПК України, відповідно до якого у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Однак, колегія суддів не може погодитись із вказаними доводами судових інстанцій, позаяк суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Посилання судів першої та апеляційної інстанцій на ненадання позивачем документів на підтвердження погодження підприємствами-замовниками (ТОВ «Хенкель Україна» та ПІІ «ЛГ Електронікс Україна») питання про залучення до надання маркетингових послуг та послуг з мерчандайзингу субпідрядної організації (ТОВ «Технік-ТРК»), що є порушенням укладених з ними договорів, колегія суддів оцінює критично з огляду на те, що для з'ясування змісту господарських операцій необхідно брати до уваги термінологію та вимоги податкового законодавства, а обґрунтування податкових правопорушень не може здійснюватись з посиланням на недотримання норм інших галузей законодавства, в тому числі цивільного.

Доводи податкового органу про участь ТОВ «Технік-ТРК» у фіктивних операціях з іншими особами, як на підставу для виключення з податкового кредиту сформованих ТОВ «Таргет Груп» за проведеними із вказаним контрагентом операціями сум податку на додану вартість, також помилково підтримано попередніми судовими інстанціями, адже платник податку не повинен відповідати за порушення, допущені іншою особою, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні такої особи.

Втім, будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували узгодженість дій позивача з ТОВ «Технік-ТРК» з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаність з такими діями постачальника, в матеріалах справи відсутні.

Згідно із статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

При цьому відповідно до частини 2 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним вважається рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, порушення судами норм матеріального та процесуального права є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нової постанови про задоволення позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Таргет Груп» задовольнити.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року.

Прийняти у справі нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0015092206 від 04 листопада 2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таргет Груп» витрати із сплати судового збору в розмірі 10 718,41 грн.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Маринчак Н.Є.