Ухвала

від 10.02.2015 по справі 2а-9068/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2015 р. Справа № 141135/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Механізована колона № 55» Відкритого акціонерного товариства «Південьзахіделектромережбуд» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2011 року у справі за позовом Дочірнього підприємства «Механізована колона № 55» Відкритого акціонерного товариства «Південьзахіделектромережбуд» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ДП «Механізована колона № 55» ВАТ «Південьзахіделектромережбуд» (далі ДП «Механізована колона № 55») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова, яким просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 19.01.2011 року № 0000112302/0/1619, яким йому збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 23709,00 грн., з них 18967,00 грн. основний платіж і 4742,00 грн. штрафні (фінансові) санкції (штрафи), та від 02.06.2011 року № 0001322302/1/8005, яким йому збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 24,75 грн., з них 20,00 грн. основний платіж і 4,75 грн. штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Постанова мотивована тим, що ДП «Механізована колона № 55» занижено податок на додану вартість за травень 2010 року на суму 18967,00 грн. внаслідок порушення вимог п. 4.9 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», яким передбачено, що якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація розглядається для цілей оподаткування як поставка таких основних фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості. Оскільки позивач самостійно прийняв рішення про ліквідацію основних фондів, він був зобов'язаний нарахувати і сплатити податкове зобов'язання з податку на додану вартість із вартості цих фондів, однак протиправно не зробив цього.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач, вважає її незаконною та необґрунтованою, оскільки суд неповно з'ясував обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також суд порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що податковий орган не має повноважень самостійно вирішувати та визначати перелік документів, які підтверджують факт знищення, розібрання або перетворення основного фонду, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням та вимагати подання платником податків таких документів на підтвердження правильності і нарахування податку на оддану вартість.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд, в період з 11.11.2010 року до 24.11.2010 року працівники Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова провели позапланову виїзну перевірку ДП «Механізована колона № 55» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року до 11.11.2010 року, за результатами якої складено акт від 29.11.2010 року № 3006/23-2/30994911.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог п. 4.9 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого підприємство занизило податкове зобов'язання з податку на додану вартість за травень 2010 року на суму 18967,00 грн.

На підставі даного акта перевірки Державна податкова інспекція у Залізничному районі міста Львова прийняла податкове повідомлення-рішення від 19.01.2011 року № 0000112302/0/1619, яким ДП «Механізована колона № 55» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 23709,00 грн., з них 18967,00 грн. основний платіж і 4742,00 грн. штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Позивач оскаржив зазначене податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, за результатами якого скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а також прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.06.2010 року № 0001322302/1/8005, яким ДП «Механізована колона № 55» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 24,75 грн., з них 20,00 грн. основний платіж і 4,75 грн. штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з таких підстав.

Відповідно до протоколу засідання Ради ВАТ «Південьзахіделектромережбуд» від 22.03.2010 року вирішено створити ліквідаційну комісію ДП «Механізована колона № 55» та встановити порядок ліквідації підприємства.

Розпорядженням голови ліквідаційної комісії ДП «Механізована колона № 55» від 22.03.2010 року вирішено провести огляд очисних споруд інвентаризаційний номер 1223, 1987 року введення в експлуатацію, для встановлення стану фізичного зносу та придатності до подальшого використання.

Згідно з актом списання основних фондів ДП «Механізована колона № 55» від 22.03.2010 року, затвердженим головою ліквідаційної комісії підприємства, технічний стан зазначених очисних споруд незадовільний у зв'язку з їх знищенням та зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили (часу), тому через неможливість використання очисних споруд у майбутньому за первісним призначенням такі необхідно списати.

Згідно з протоколом засідання центральної комісії ДП «Механізована колона № 55» від 22.03.2010 року № 1 щодо розгляду акту списання з балансу позивача фізично зношених і нерентабельних до відновлення основних засобів, вирішено списати очисні споруди, інвентаризаційний номер 1223, 1987 року введення в експлуатацію.

А наказом голови ліквідаційної комісії ДП «Механізована колона № 55» від 22.03.2010 року № 1 вирішено списати зазначені основні фонди.

Як вбачається з інвентарної картки обліку основних засобів (для будівель і споруд) № 1223 на зазначені вище очисні споруди, 14.05.2010 року було внесено відмітку (бухгалтерський запис) про їх вибуття в зв'язку із списанням.

ДП «Механізована колона № 55» стверджує, що списання зазначених основних фондів здійснено в зв'язку з їх незадовільним технічним станом, який є наслідком знищення та зруйнування через обставини непереборної сили (часу), тому таке списання не є поставкою основних фондів в розумінні норм Закону України «Про податок на додану вартість» і відповідно не є об'єктом оподаткування.

В свою чергу Державна податкова інспекція у Залізничному районі міста Львова вважає, що списання (ліквідація) зазначених основних фондів здійснено за самостійним рішенням ДП «Механізована колона № 55», тому позивач зобов'язаний сплатити податок на додану вартість як з операції поставки цих основних фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, але не менше їх балансової вартості.

Відповідно до п. 4.9 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів, така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

Правила цього пункту не поширюються на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.

У разі коли внаслідок ліквідації основного фонду отримуються комплектуючі, складові частини, компоненти або інші відходи, які мають вартість, ліквідація таких комплектуючих, складових частин, компонентів або інших відходів проводиться за правилами, встановленими для ліквідації основного фонду.

Згідно з пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 цього Закону об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Проаналізувавши зміст п. 4.9 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», колегія суддів зазначає наступне.

Абзацом 2 даного пункту визначено чіткий перелік випадків звільнення платника податків від обов'язку сплатити податок на додану вартість у випадку ліквідації основних фондів, а саме: 1) коли основні фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили; 2) в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення основних фондів; 3) коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.

Колегія суддів враховує, що із змісту наведеної норми вбачається, що ліквідація основних фондів не вважається поставкою таких основних фондів і відповідно не є об'єктом оподаткування лише у випадках їх списання в зв'язку з фактичною ліквідацією (знищення, зруйнування, викрадення, розібрання, перетворення тощо) і така ліквідація здійснюється без згоди (без волі) платника податку або коли основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.

Як зазначено вище, позивач стверджує, що списання очисних споруд здійснено в зв'язку з їх знищенням та зруйнуванням через дії обставин непереборної сили, якими, на думку позивача, є дія часу, що спричинило їх незадовільний технічний стан і неможливість подальшого використання.

Колегія суддів вважає таке твердження необґрунтованим, оскільки позивач помилково ототожнює фізичне зношення об'єкта внаслідок його тривалої експлуатації з його знищенням (зруйнуванням), а також помилково вважає дію часу обставиною непереборної сили, якою є непередбачена та невідворотна подія надзвичайного характеру, зокрема, стихійні і техногенні катастрофи, епідемії, війна, масові безпорядки тощо.

Також, на думку колегії суддів, позивач не надав належних та достатніх доказів того, що така ліквідація здійснювалась без згоди підприємства, оскільки всі надані ним докази, про які зазначено вище, навпаки підтверджують, що списання очисних споруд здійснене за самостійним рішенням платника податку.

Також ДП «Механізована колона № 55» не надало ні відповідачу, ні суду документа про знищення (перетворення) очисних споруд, внаслідок чого вони не можуть використовуватись за призначенням.

ДП «Механізована колона № 55» здійснила в бухгалтерському обліку списання зазначеного вище основного фонду без його фактичної ліквідації, тому наданий позивачем акт форми № 03-3 не можна розцінювати як документ, що підтверджує фактичне знищення очисних споруд.

Крім того, позивач надав суду складені ПП Кархутом І.І. Технічні висновки за результатами обстеження очисних споруд ДП «Механізована колона № 55» про вул. Д.Апостола, 10 в м. Львові, яке проводилось у вересні 2011 року, тобто на цей час вказані очисні споруди не були фактично ліквідовані (знищені), хоч ДП «Механізована колона № 55» здійснило їх списання в бухгалтерському обліку ще 14.05.2010 року.

Таким чином, на думку колегії суддів, ДП «Механізована колона № 55» не надало суду належних та достатніх доказів наявності будь-якої з обставин, передбачених абз. 2 п. 4.9 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», які є підставою звільнення платника податків від обов'язку сплатити податок на додану вартість у випадку ліквідації (списання) основних фондів, в зв'язку з чим визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість є законним, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними і обґрунтованими.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Механізована колона № 55» Відкритого акціонерного товариства «Південьзахіделектромережбуд» залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2011 року у справі № 2а-9068/11/1370 за позовом Дочірнього підприємства «Механізована колона № 55» Відкритого акціонерного товариства «Південьзахіделектромережбуд» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький