Ухвала

від 12.02.2015 по справі 2а-6755/09/1170

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 лютого 2015 рокусправа № 2а-6755/09/1170

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юхименка О.В.

суддів: Олефіренко Н.А. Нагорної Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Лащенко Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Кіровоградського обласного відділення

Фонду соціального захисту інвалідів,

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду

від 29 липня 2014 року

у справі № 2а-6755/09/1170

за позовом Кіровоградського обласного відділення

Фонду соціального захисту інвалідів,

вул. 50 років Жовтня, 7а, м. Кіровоград, 25009;

до відповідача Житлово-експлуатаційної контори № 12

Головного управління житлово-комунального господарства

Кіровоградської міської ради,

вул. Єгорова, 56, м. Кіровоград, 25015;

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

встановив: Кіровоградським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів подано позов до Житлово-експлуатаційної контори № 12 Житлово-експлуатаційної контори № 12 Головного управління житлово-комунального господарства Кіровоградської міської ради про стягнення 26.889,36 грн. адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів упродовж 2008 року та 989,22 грн. пені.

Кіровоградський окружний адміністративний суд (суддя Брегей Р.І.) своєю постановою від 29 липня 2014 року у позові відмовив.

Постанова суду мотивована відсутністю вини в діях Відповідача. Підприємством було вжито всіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, були проведені всі організаційні заходи щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та були надані суду належні докази інформування державної служби зайнятості.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, Позивач, вказує на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на те, що виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року N 875-XII, вважається працевлаштування інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

З огляду на приписи статті 20 цього Закону підприємства, установи, організації, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

При цьому, сплата зазначених санкцій не ставиться в залежність від того, чи вживав роботодавець необхідних, передбачених законодавством заходів, щодо працевлаштування інвалідів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені.

Просить постанову окружного адміністративного суду скасувати та ухвалити нове рішення. Позов задовольнити.

Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні Сторони не скористались. З огляду на приписи статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Обставини справи: За даними «Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік» (форма 10-ПІ річна):

середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу 47 осіб;

кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів - 2 особи,

фактично на підприємстві у 2008 році працевлаштована (з 03.11.08) 1 особа.

Середньорічна заробітна плата на підприємстві становила 13.444,68 грн.

Стягнення 26.889,36 грн. адміністративно господарських санкцій та 989,22 грн. пені за період з 16.04. по 16.07.2009р. включно було предметом судового позову.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесені оскарженої постанови, виходить з наступного.

У відповідності до статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ, чим обґрунтовує свої вимоги заявник апеляційної скарги, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

З огляду на приписи статті 238 Господарського кодексу України до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, та за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, стаття 218 цього Кодексу, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відтак, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.

Так, згідно до статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року N 875-XII забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів, з огляду і на приписи Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року N 70, роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно до частини першої статті 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року N 875-XII, інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.

В силу частини 3 статті 18-1 цього Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Єдиною обов'язковою формою інформування підприємством, установою, організацією, незалежно від форм власності, щодо наявності у таких підприємствах, установах, організаціях вільного робочого місця (вакантної посади) для працевлаштування інваліда, є затверджена форма звітності - форма № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій».

За інформацією Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості Підприємство дійсно подавало звіти за формою 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» на посаду двірника для осіб з інвалідністю з серпня по грудень 2008 року включно відповідно електронної бази даних центру зайнятості. Особи з інвалідністю з числа безробітних, які перебували на обліку протягом 2008 року на цю вакансію не направлялись за відсутністю кандидатур згідно вимог підприємства та вимог індивідуальних програм реабілітації.

У звітах, які були подані станом на 20.02.2008 року та 03.04.2008 року були указані вакансії двірника для працевлаштування квотної категорії громадян.

Підприємство не допустило порушення приписів статті 18 Закону, оскільки звітувало про наявність вільних вакансії з лютого 2008 року (час відкриття вакансії) та не відмовляло центру зайнятості у працевлаштуванні осіб, які визнанні інвалідами.

Таким чином, якщо роботодавець вживав необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, то застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій, у зв'язку з наявністю вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів, не є правильним.

В межах апеляційної скарги підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 липня 2014 року у справі № 2а-6755/09/1170 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції у порядку та у строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: О.В. Юхименко

Суддя: Н.А. Олефіренко

Суддя: Л.М. Нагорна