Постанова

від 03.02.2015 по справі 803/1107/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2015 року Справа № 7642/14/876

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участі секретаря - Ратушної М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ТРАНС ГРУП» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04 липня 2014 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ТРАНС ГРУП» до Управління Укртрансінспекції у Волинській області про визнання протиправними та скасування припису та постанов,

В С Т А Н О В И В :

В червні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ТРАНС ГРУП» (далі - ТОВ) звернулося до суду з позовом до Управління Укртрансінспекції у Волинській області (далі - Управління) про визнання протиправними та скасування припису відповідача від 26.05.2014 №026213 щодо усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт (далі - Припис) та постанов від 26.05.2014 №№009803-009831 (всього 29) про застосування адміністративно-господарського штрафу (далі - Постанови), покликаючись на те, що такі прийняті Управлінням безпідставно, оскільки у підприємства наявні усі реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водія, які надавались відповідачу та були представлені водієм при перевірці. Додатково, зазначає, що під час перевірки посадові особи відповідача не пред'явили посвідчення, не перевірили особу водія, не розписалися у дорожньому листі, чим порушили вимоги чинного законодавства.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 04 липня 2014 року в справі №803/1107/14 у задоволенні заявленого позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржило ТОВ, яке покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову якою задовольнити позов повністю. У поданій апеляційній скарзі вказує на обставини викладені в позовній заяві, та зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що штрафні (фінансові) санкції можуть бути накладені на підприємство за триваюче порушення лише один раз, а не 29 як вчинено Управлінням.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки факт порушення позивачем вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон №2344-ІІІ) є встановленим та підтверджується матеріалами справи, відповідач приймаючи оскаржувані рішення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Проте, такі висновки суду першої інстанції лише частково відповідають фактичним обставинам справи та є в більшості своїй помилковими з таких міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 13.04.2014 Управлінням Укртрансінспекції у Рівненській області було проведено рейдову перевірку транспортних засобів перевізників, що здійснюють перевезення пасажирів та вантажів на 268км + 100м та 272км автодороги Київ-Чоп з 11.04.2014 по 13.04.2014 (а.с.76-78).

За результатами вказаної перевірки було складено акт від 13.04.2014 №000532 (а.с.73) яким зафіксовано порушення відповідальність за яке передбачено ст.60 Закону №2344-ІІІ, а саме здійснення водієм ТОВ, міжнародних автомобільних перевезень вантажу без щоденних реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водія за 13.04.2014 та з 16.03.2014 по 12.04.2014.

19.05.2014 ТОВ було повідомлено про розгляд справи про порушення транспортного законодавства, допущене 13.04.2014 (а.с.74).

26.05.2014 за результатами розгляду справи Управлінням було прийнято Припис та Постанови, якими було зобов'язано ТОВ вжити заходів до усунення виявлених порушень у строк до 25.05.2014 та сплатити адміністративно-господарський штраф у сумі 680грн ( згідно кожної Постанови, всього 29) відповідно (а.с.10-36).

Не погодившись із такими рішеннями Управління, позивач звернувся до адміністративного суду із цим позовом.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень врегульовано положеннями Закону №2344-ІІІ.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №2344-ІІІ, основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Згідно ч.3 вказаної статті, державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, ліцензування, стандартизації та сертифікації на автомобільному транспорті, задоволення потреб автомобільного транспорту в паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах.

Відповідно до ч.12 ст.6 Закону №2344-ІІІ, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті визначає Кабінет Міністрів України (далі - КМУ).

Постановою КМУ від 08.11.2008 за №1567, затверджено «Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті» (далі - Порядок). Згідно п.3 якого органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Указом Президента України від 06.04.2011 №387/2011 (далі - Указ), затверджено «Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті» (далі - Положення), згідно якого Укртрансінспекція України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, на перевезення яким видано ліцензію, міському електричному, залізничному транспорті, експлуатації автомобільних доріг загального користування.

Розпорядженням КМУ від 29.08.2012 №628-р «Питання Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті» визначено, що Укртрансінспекція забезпечує покладені на неї Указом функції та повноваження.

Нормами пп.7 п.4.2 Положення визначено, що Укртрансінспекція України у сфері автомобільного транспорту, здійснює державний контроль і нагляд за дотриманням вимог нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки на автомобільному транспорті.

Пунктом 6 вказаного Положення визначено, що Укратрансінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, у випадках, передбачених законом, складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення.

Відповідно до ст.1 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно з приписами ст.34 зазначеного Закону, автомобільний перевізник, у тому числі, повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.

Статтею 48 Закону №2344-ІІІ визначено, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до п.15 Порядку, під час проведення рейдової перевірки перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону №2344-ІІІ; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, у відповідності із пунктом 21 Порядку складається акт.

Відповідно до п.6.1 «Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів», затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначений «Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті», затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 року №385.

Пункт 1.3 Інструкції декларує, що дія цього нормативного документу поширюється на суб'єктів господарювання які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортними засобами без будь-якого розмежування на види (міжнародні/внутрішні) перевезень.

Пунктом 1.1 Інструкції визначено, що її положення розроблені відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів №2344-ІІІ та «Про дорожній рух».

Відповідно до п.3.3 Інструкції, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом зобов'язаний мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена Європейською угодою щодо роботи екіпажів транспортних засобів (ЄУТР), які виконують міжнародні автомобільні перевезення, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

З 20.12.2010 набула чинності Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів (ЄУТР) в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних днів.

Отже, суд першої інстанції вірно зазначив, що у водія автобуса, котрий здійснює регулярні пасажирські перевезення, повинні бути в наявності реєстраційні листки (тахограми) за поточний день та попередні 28 календарних днів.

Більше того, в силу положень ст.53 Закону №2344-ІІІ водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов'язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їх реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокартки, а також у разі якщо у транспортному засобі використовується цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Як вбачається із матеріалів справи тахограми та роздруківки даних роботи тахографа під час рейдової перевірки водієм не надавались, що також підтверджується відсутністю відбитку печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв який повинен був бути проставлений посадовою особою яка здійснювала перевірку в разі їх пред'явлення у відповідності до п.п.21, 38 Порядку.

Також, згідно свідчень наданих самим водієм у суді першої інстанції, ним не було надано тахограми за 13.04.2014, щоб не пошкодити тахограф, чим фактично визнано порушення транспортного законодавства.

З огляду на те, що тахограми та роздруківки даних роботи тахографа (у разі обладнання ТЗ цифровим тахографом) є носієм інформації про дотримання водієм режиму праці та відпочинку, їх відсутність під час державного контролю підтверджує порушення режиму праці та відпочинку водіями колісних транспортних засобів.

Відповідно до абз.11 ч.1 ст.60 Закону №2344-ІІІ, за управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку застосовується штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Однак, слід зазначити, що аналіз змісту вказаної норми дає підстави для висновку, що зазначена адміністративно-господарська санкція встановлена за порушення вимоги закону щодо обов'язку дотримання водіями режимів праці та відпочинку. Вказане порушення встановлюється контролюючим органом за допомогою тахограм, які зобов'язаний мати при собі водій.

При цьому, не дотримуючись протягом певного періоду режимів праці та відпочинку, особа вчиняє триваюче порушення.

Враховуючи, що згідно зі ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване чи триваюче правопорушення, можливо притягнути до відповідальності лише один раз.

Отже, за вчинення порушення, яке встановлено абз.11 ст.60 Закону №2344-ІІІ, контролюючий орган може застосувати лише одну санкцію в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості днів, за які у водія під час перевірки виявлено відсутність тахокарт.

Вказана позиція апеляційного суду узгоджується з рішенням Верховного Суду України, зокрема, з постановою від 16 квітня 2013 року в справі №21-89а13 та від 04 червня 2013 року в справі №21-155а13.

Виходячи з аналізу наведених норм законодавства про автомобільний транспорт, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про можливість прийняття за одним актом двох (або більше) постанов про застосування адміністративно-господарських штрафів (в залежності від кількості виявлених порушень) у відповідності до ч.3 ст.60 Закону №2344-ІІІ, однак, управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку є одним порушенням, визначеним абз.11 ч.1 ст.60 Закону №2344-ІІІ.

Таким чином, оскільки фактично водієм ТОВ вчинено лише одне порушення законодавства про автомобільний транспорт (яке щодо тахокартки за 13.04.2014 ним до того ж і не заперечується), відповідальність за яке передбачена у вигляді адміністративно-господарського штрафу у розмірі 680грн, який застосовано постановою Управління 26.05.2014 №009803, у відповідача були відсутні підстави для винесення постанов про застосування штрафів (за теж саме правопорушення) №№009804-009831 у зв'язку із чим такі слід скасувати.

Що ж до позовних вимог ТОВ про визнання протиправними та скасування Припису, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати наступне.

Так, у відповідності до п.31 Порядку, за результатами розгляду справи про порушення керівник органу державного контролю або його заступник за наявності підстав виносить припис щодо усунення порушень законодавства про автомобільний транспорт.

Припис підлягає обов'язковому виконанню в зазначений у ньому строк. Про виконання припису уповноважена особа суб'єкта господарювання повинна письмово повідомити керівникові органу державного контролю.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, а також підтверджується і самим відповідачем (зокрема у запереченнях на позов, а.с.68-71), ТОВ 26.05.2014 під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт було усунуто виявлені під час перевірки порушення, зокрема представлено тахокартки за 13.04.2014 та з 16.03.2014 по 12.04.2014, а також бланки підтвердження діяльності водія (а.с.39-46).

Відтак, фактично в Управління були відсутні будь-які підстави для прийняття оскаржуваного Припису, оскільки ТОВ було виконано його вимоги ще при розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, у зв'язку із чим такий втратив свою актуальність, зокрема в силу відсутності порушень які ним приписано усунути.

Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до переконання про підставність позовних вимог ТОВ щодо визнання протиправними та скасування Припису та Постанов №№009804-009831.

З огляду на викладене, оскільки постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційну скаргу належить задовольнити частково, а оскаржувану постанову в частині відмови у задоволенні позову слід скасувати та прийняти нову постанову якою позов в цій частині задовольнити частково.

Згідно із ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позов заявлявся про скасування Постанов та Припису, а отже носив як майновий так і немайновий характер. За наслідками апеляційного перегляду, визнано протиправним та скасовано Припис та Постанови №№009804-009831, однак відмовлено в задоволенні позову в частині визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 26.05.2014 №009803 на загальну суму 680грн. Тому враховуючи, що майнова вимога ТОВ залишена без задоволення, а при поданні адміністративного позову позивачем сплачено лише 10 відсотків ставки, рішення суду першої інстанції в цій частині слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ТРАНС ГРУП» задовольнити частково.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04 липня 2014 року в частині відмови у задоволенні позову скасувати та прийняти нову постанову якою позов в цій частині задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати припис Управління Укртрансінспекції у Волинській області від 26 травня 2014 року №026213 щодо усунення Товариством з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ТРАНС ГРУП» порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Визнати протиправними та скасувати постанови Управління Укртрансінспекції у Волинській області від 26 травня 2014 року про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ТРАНС ГРУП» адміністративно-господарського штрафу №№009804, 009805, 009806, 009807, 009808, 009809, 009810, 009811, 009812, 009813, 009814, 009815, 009816, 009817, 009818, 009819, 009820, 009821, 009822, 009823, 009824, 009825, 009826, 009827, 009828, 009829, 009830, 009831.

В задоволенні решти позову відмовити.

В решті постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04 липня 2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 06 лютого 2015 року.