Постанова

від 17.02.2015 по справі 909/743/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2015 року Справа № 909/743/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е., суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л., за участю представників: позивача -не з'явились, відповідача третьої особи -Вінтоняк Н.М., -не з'явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуФінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 у справі№909/743/14 за позовомФінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до (третя особа ТОВ "Західмістбуд" - виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради) про зобов'язання укласти договір про пайову участь ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 05.08.2014 (суддя Фрич М.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 (судді: Дубник О.П., Костів Т.С., Скрипчук О.С.), в позові відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.

Фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме ст.179 ГК України та ч.ч.2,9 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Зокрема, скаржник вважає, що замовник будівництва зобов'язаний до прийняття об'єкта в експлуатацію звернутися до місцевого виконавчого органу для укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста і термін "до прийняття об'єкта в експлуатацію" стосується тільки замовника будівництва, а не фінансового управління, яке, в разі невиконання згаданого обов'язку відповідачем, має повне право спонукати останнього в судовому порядку до укладання такого договору навіть після введення об'єкта в експлуатацію.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши у засіданні пояснення представника відповідача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з копії витягу про державну реєстрацію прав серії СЕІ № 589161 від 08.11.2012р. вбачається, що ТОВ "Західмістбуд" є власником нежитлової будівлі загальною площею 329,4кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Максимовича,13, м.Івано-Франківськ. Підставою виникнення права власності у витягу зазначено рішення господарського суду Івано-Франківської області від 08.08.2012 у справі №5010/850/2012-9/36.

Відповідно до ч.3 ст.179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Таким чином, у відповідача в силу прямої вказівки закону виник обов'язок щодо укладення договору на пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Івано-Франківська.

Статтею 187 ГК України передбачено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що згідно декларації про готовність об'єкта до експлуатації №ІФ 14311085395 від 24.11.2011 реконструкція з надбудовою та переплануванням нежитлових приміщень в м.Івано-Франківську по вул.Максимовича, 13 належить до третьої категорії складності. Інспекцією ДАБК Івано-Франківської області ця декларація зареєстрована 24.11.2011р.

Відповідно до п.п.2,11,12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою КМ України від 13.04.2011 №461 прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I-III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами (далі - Інспекція) поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - декларація). Датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката. Експлуатація об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

Таким чином, видана відповідачу декларація про готовність об'єкта до експлуатації №ІФ 14311085395 від 24.11.2011 свідчить про те, що об'єкт реконструкції з надбудовою та переплануванням нежитлових приміщень по вул.Максимовича,13 в м.Івано-Франківську прийнято в експлуатацію. Відомості про недійсність даної декларації чи її оспорювання в суді у матеріалах справи відсутні.

Колегія враховує, що для реєстрації декларації чинне на той час законодавство не вимагало як подання замовником договору про пайовий внесок у розвитку інфраструктури населеного пункту, так не визначало відсутність такого договору в якості перешкоди для введення об'єкта в експлуатацію.

За таких обставин, укладення між сторонами договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста не було обов'язковою передумовою для подальшого прийняття об'єкта в експлуатацію 24.11.2011р.

Разом з тим, відповідно до ч.ч.2,5,9 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію .

При цьому, приписи ч.9 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", які визначають граничний термін для укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту (не пізніше дати прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію), є імперативними, тобто підлягають обов'язковому виконанню всіма учасниками спірних правовідносин, а не лише відповідачем як замовником будівництва.

У зв'язку з цим, касаційна інстанція не приймає до уваги твердження скаржника про те, що замовник будівництва зобов'язаний до прийняття об'єкта в експлуатацію звернутися до місцевого виконавчого органу для укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста і термін "до прийняття об'єкта в експлуатацію" стосується тільки замовника будівництва, а не фінансового управління, яке, в разі невиконання згаданого обов'язку відповідачем, має повне право спонукати останнього в судовому порядку до укладання такого договору навіть після введення об'єкта в експлуатацію.

Адже, такі твердження ґрунтуються виключно на помилковому довільному тлумаченні імперативної норми ч.9 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яка не містить жодних застережень щодо непоширення відповідного граничного терміну стосовно позивача як виконавчого органу Івано-Франківської міської ради, уповноваженого здійснювати роботу щодо укладання договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури міста.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, на момент звернення позивача до відповідача з вимогою укласти договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної інфраструктури м.Івано-Франківська замовником вже були оформлені відповідні документи та об'єкт будівництва прийнятий в експлуатацію.

Зважаючи на достеменно встановлені судами обставини справи, колегія вважає висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог законним та обґрунтованим.

Як правильно зазначив суд, до прийняття об'єкта в експлуатацію договір про пайову участь між сторонами укладений не був, тоді як на момент звернення позивача до відповідача з відповідною вимогою об'єкт вже прийнятий в експлуатацію. Оскільки, в силу обставин, встановлених судами у даній справі, минув передбачений законом граничний термін для укладення такого виду договору (до одержання дозволу на виконання будівельних робіт), і чинне законодавство у сфері містобудування не передбачає можливість продовження чи відновлення цього терміну, то позов задоволенню не підлягає.

Наведене також випливає з вимог ч.ч.1,2 ст.14 ЦК України, згідно яких цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Зокрема, відповідач (замовник будівництва) не може бути примушений судом до вчинення необов'язкових дій щодо укладення договору про пайову участь у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м.Івано-Франківська за межами законодавчо встановленого терміну.

Водночас, посилаючись на пп.2 п.7.3 Положення "Про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста", затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради від 28.02.2012 №599-21, в обґрунтування обов'язку замовника укласти договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста навіть після введення об'єкта в експлуатацію, заявник помилково не врахував того, що вказане рішення органу місцевого самоврядування в цій частині суперечить імперативним вимогам ч.9 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а згідно з ч.2 ст.4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для задоволення скарги.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.111 5 ,111 7 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 у справі №909/743/14 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун