Постанова

від 16.02.2015 по справі 907/557/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2015 року Справа № 907/557/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Шевчук С.Р., Акулової Н.В., Алєєвої І.В. розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" на постанову та на рішенняЛьвівського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 року Господарського суду Закарпатської області від 17.09.2014 року у справі№ 907/557/14 господарського суду Закарпатської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" до 1. Дочірнього підприємства "Голден Фудс" 2. Районного відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції 3. Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів 1.Приватне підприємство "Єврофлекс" 2. Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі Обласного управління "Закарпаттяекоресурси" прозвільнення майна з-під арешту та виключення його з акту опису й арешту майна

За участю представників:

від позивача: Булгаков В.С. (дов.№908/70 р. від 14.01.2015 року);

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився;

від відповідача-3: не з'явився;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 17.09.2014 року у справі №907/557/14 (суддя: Якимчук Л.М.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 року у справі №907/557/14 (судді: Данко Л.С., Гриців В.М., Давид Л.Л.) рішення господарського суду Закарпатської області від 17.09.2014 року у справі № 907/557/14 - залишено без змін.

Прийняті судові акти мотивовані відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки будь-які права та охоронювані законом інтереси позивача не порушені.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Піреус Банк МКБ" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України в якій просить суд скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 року та рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.09.2014 року у справі №907/557/14 та прийняти нове рішення, яким звільнити з-під арешту майно.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та доводи касаційної скарги, просив її задовольнити.

Заслухавши представника позивача, який з'явився в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.06.2009 року між Відкритим акціонерним товариством "Піреус банк МКБ" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Піреус банк МКБ") (Банк) та Дочірнім підприємством "Голден Фудс" (позичальник) укладено Кредитний договір № 167 з Додатком до нього № 1 за умовами якого, Позивач відкриває Відповідачу-1 невідновлювальну відкличну кредитну лінію з максимальним лімітом у сумі 2 600 000,00 Євро (Кредит в сумі 1 638 000,00 Євро надається на рефінансування існуючої позики у ВАТ "Універсал Банк" + 962 000,00 Євро - на поповнення обігових коштів) на строк з 16.06.2009 року до 15.06.2011 року, включно, із щомісячною сплатою відсотків відповідно до умов цього договору (пункт 1.1).

На забезпечення виконання зобов'язань Відповідача-1 за вказаним Кредитним договором між його сторонами укладено Договір іпотеки від 16.06.2009 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Комарницькою О.В. та зареєстрований у Реєстрі за № 2730 з наступним внесенням до цього Договору іпотеки 19.07.2010 р. змін та доповнень, які посвідчені 19.07.2010 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Комарницькою О.В. та зареєстрований у Реєстрі за № 2963, 2964, згідно умов якого Відповідач-1 (іпотекодавець) передає Позивачу (іпотекодержатель) в іпотеку нерухоме майно, зазначене у пункті 2.1 цього Договору, а Позивач приймає його в іпотеку та набуває право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами Відповідача-1. (п.1.1. Договору).

02.07.2009 року між тими самими сторонами було укладено Договір застави № 167/4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Комарницькою О.В. та зареєстрований у Реєстрі за № 2453, за умовами якого, Заставодавець (Відповідач-1), з метою забезпечення своєчасного та повного виконання своїх зобов'язань за Кредитним договором № 167, передає в заставу власне рухоме майно, а саме: виробниче, офісне та технічне обладнання, що зазначене у ст. 2 цього Договору, а Заставодержатель (Позивач) приймає це рухоме майно в заставу на умовах, визначених у цьому Договорі.

Перелік рухомого майна, яке передається у заставу, зазначено у Додатку № 1 до Договору застави № 167/4.

Статтею 2 Договору застави передбачено, що предметом застави є рухоме майно, що належить Відповідачу-1 на праві власності, а саме: виробниче, офісне та технічне обладнання, що наведено у Додатку 1 до цього договору та є його невід'ємною частиною.

Згаданий Договір розірвано відповідно до Договору про розірвання договору застави № 167/4 від 26.06.2012.

Далі між сторонами укладено Договір застави № 167/12 від 17.05.2012 року та Додаток № 1 до цього Договору, 26.06.2012 р. сторони уклали Договір № 1 про внесення змін та доповнень до Договору застави № 167/12 від 17.05.2012 р., 19.06.2013 р. сторони уклали Договір № 2 про внесення змін та доповнень до Договору застави № 167/12 від 17.05.2012 р.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що в межах зведеного виконавчого провадження ВП № 42948369 з виконання ухвали господарського суду Закарпатської області від 03.12.2013 року по справі № 907/1093/13, якою затверджено мирову угоду укладену між Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, в особі Закарпатського обласного управління "Закарпаттяекоресурси" та Дочірнім підприємством "Голден Фудс" та судового наказу № 907/8/14 від 24.03.2014 року, старшим державним виконавцем Районного відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Росохою Й.О., проведено опис майна, яке належить боржнику (Відповідачу-1), та накладено на нього арешт, що підтверджується Актом опису й арешту майна від 14.04.2014 року № 42948369.

До вказаного Акту увійшло майно, що передане Позивачу у даній справі в іпотеку та заставу відповідно до Договорів іпотеки від 16.06.2009 року та застави № 167/12 від 17.05.2012 року, тому Позивач звернувся до суду з даним позовом про звільнення майна з-під арешту та виключення його з акту опису й арешту майна від 14.04.2014 року № 42948369.

Відповідно до статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

За правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що грунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним. (п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду УРСР від 27.08.1976 № 6 "Про судову практику в справах про виключення майна з опису".)

Судами попередніх інстанцій встановлено, що вимоги ПАТ "Піреус банк МКБ" по даній справі не ґрунтуються ні на праві власності на описане та арештоване майно, ні на праві володіння ним. Описане та арештоване майно належить ТзОВ "Голден Фудс".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно частин 6, 7 статті 3 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Статтею 37 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду. (ч.6 ст.20 Закону України "Про заставу").

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно п. 6.1. Договору застави № 167/12 від 17.05.2012 р. сторони, укладаючи вільно зазначений договір, обумовили підстави та випадки звернення стягнення на Предмет застави для одержання Заставодержателем задоволення своїх вимог з вартості Предмету застави переважно перед іншими кредиторами.

Відповідно п. 6.2. Договору застави сторони зазначили, що звернення стягнення на Предмет застави здійснюється на вибір Заставодержателя (1) за рішенням суду; (2) згідно з домовленістю сторін про задоволення вимог Заставодержателя, що міститься в цьому договорі. Право вибору способу задоволення вимог Заставодержателя, визначених цим Договором, належить Заставодержателю.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази звернення Позивача до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави згідно Договору застави 167/12 від 17.05.2012 р., та не надано відповідного витягу з реєстрацією запису щодо звернення стягнення, чи документів про оформлення права власності Банку на підставах позасудового способу звернення стягнення.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, оскільки суд першої інстанції та апеляційний господарський суд в порядку ст. ст.4 3 , 4 7 , 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосували матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Згідно ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанції норм права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятого рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника - Публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ".

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 ,111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 року та рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.09.2014 року у справі №907/557/14 залишити без змін.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

Судді: Н.В. Акулова

І.В. Алєєва