Постанова

від 18.02.2015 по справі 911/3347/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2015 року Справа № 911/3347/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіБожок В.С., суддівКостенко Т.Ф., Сибіги О.М. розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Аерохендлінг", с. Чайки, Київська обл. на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 року у справі господарського суду Київської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Українська хендлінгова компанія", смт. Баришівка, Київська обл. доТовариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Аерохендлінг", с. Чайки, Київська обл. простягнення 87 301,33 грн.

за участю представників

позивача: Михайлова Н.М.,

відповідача: Шепіло І.А.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська хендлінгова компанія" (далі за текстом - ТОВ "Українська хендлінгова компанія") звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Аерохендлінг" (далі за текстом - ТОВ "Транс-Аерохендлінг") про стягнення 84 107, 54 грн. основного боргу по оплаті наданих послуг, 2 352, 71 грн. пені, 841, 08 грн. інфляційних втрат, що всього складає 87 301, 33 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 28.10.2014 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 року позовні вимоги задоволено повністю: присуджено до стягнення з ТОВ "Транс-Аерохендлінг" на користь ТОВ "Українська хендлінгова компанія" 84 107, 54 грн. основної заборгованості, 2 352, 71 грн. пені, 841, 08 грн. інфляційних втрат та судовий збір.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу та штрафних санкцій за надані послуги за Договором про наземне обслуговування є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки факт надання послуг і заборгованості відповідача в сумі 84 107, 54 грн. підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, і, актами здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг), а такі послуги на вказану суму в порушення умов Договору оплачено не було, в результаті чого утворилась заборгованість у вищевказаній сумі.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ТОВ "Транс-Аерохендлінг" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 28.10.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 року і прийняти нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розпорядженням від 16.02.2015 року № 03-05/223 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Божок В.С., судді - Костенко Т.Ф., Сибіга О.М.

ТОВ "Українська хендлінгова компанія" до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу, в якому позивач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

В судовому засіданні представник відповідача просив касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Київської області від 28.10.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 року - скасувати і прийняти нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, а представник позивача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Українська хендлінгова компанія" (субпідрядна обслуговуюча компанія) та ТОВ "Транс-Аерохендлінг" (обслуговуюча компанія) було укладено Додаток Б 1.0/09/10-13 від 01.11.2013 року до Стандартної угоди про наземне обслуговування (в редакції січень 2004 року) (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого субпідрядна обслуговуюча компанія зобов'язана надавати послуги, що вказані в Договорі, у відповідності до інструкцій, інших нормативних документів перевізника в частині пасажирського обслуговування (розділ 4. Договору).

Згідно з п. 6.1. розділу 6. Договору субпідрядна обслуговуюча компанія зобов'язується щомісячно виставляти рахунки обслуговуючій компанії за послуги, що надані протягом попереднього місяця. Всі рахунки повинні бути оплачені обслуговуючою компанією протягом 30 днів від дати отримання рахунку-фактури субпідрядною обслуговуючою компанією. Платежі будуть розглядатися, як виконані, станом на дату списання з банківського рахунку обслуговуючої компанії належної суми. Рахунки направлені факсом чи по електронній пошті мають юридичну силу до моменту отримання оригіналу.

Субпідрядна обслуговуюча компанія щомісячно складає акт виконаних робіт за послуги, що надані протягом попереднього місяця і відправляє його обслуговуючій компанії на адресу, що вказана в Договорі. Акт виконаних робіт повинен бути підписаний обслуговуючою компанією протягом 30 днів від дати отримання. Якщо одна зі сторін не підписує акт виконаних робіт протягом 30 днів і не складає претензій іншій стороні, в такому випадку акт автоматично вважається підписаним (п. 6.3. розділу 6. Договору).

Згідно з п. 8.1. розділу 8. Договору він вступає в силу з 01.11.2013 року і діє до 31.10.2014 року, якщо не буде розірваний раніше, відповідно до умов Договору, чи однією зі сторін не буде підписано додаткову угоду про щорічне продовження Договору.

Відповідно до п. 15.1. розділу 15. Договору платежі між сторонами здійснюються в національній валюті України по курсу Національного банку України на дату виставлення рахунку, в тому числі, передбачені даним Договором штрафи в іноземній валюті.

Додатковою угодою від 21.02.2014 року № 1 сторони на підставі п. 8.2. Договору домовились припинити дію Договору з 15.03.2014 року за згодою сторін, за виключенням п. 3.1. розділу 3 і п. 10.2. розділу 10, які зберігають дію до 24.04.2014 року, а також грошових зобов'язань, що передбачені розділом 6.

На виконання умов Договору ТОВ "Українська хендлінгова компанія" за період з 1 по 14 березня 2014 року надано ТОВ "Транс-Аерохендлінг" послуги з обслуговування міжнародних рейсів в міжнародному аеропорту "Жуляни", у зв'язку з чим ТОВ "Українська хендлінгова компанія" виставлено рахунки від 17.03.2014 року № СФ-0000302 на суму 169 644, 37 грн. та № СФ-0000303 на суму 36 482, 66 грн., всього на суму 206 127, 03 грн., термін дії рахунку один день.

З матеріалів справи вбачається, що вказані рахунки-фактури відповідачем оплачено не було.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, факт надання позивачем послуг та їх отримання відповідачем, а також факт несплати за такі послуги згідно з вищезазначеними рахунками від 17.03.2014 року підтверджено матеріалами справи та не заперечується і самим відповідачем.

Відтак, у зв'язку з неоплатою відповідачем рахунків від 17.03.2014 року всього на суму 206 127, 03 грн., закінченням терміну їх дійсності та, з урахуванням п. 15.1. Договору, відповідно до якого платежі між сторонами здійснюються в національній валюті України за курсом Національного банку України на дату виставлення рахунку в іноземній валюті, ТОВ "Українська хендлінгова компанія" повторно виставлені рахунки на оплату від 30.04.2014 року № СФ-0035737 на суму 201 465, 94 грн. та № СФ-0035738 на суму 43 326, 00 грн., відповідно до яких вартість послуг за Договором за період з 01 по 14 березня 2014 року складає 244 791, 94 грн.

Листом від 06.05.2014 № 457/01 ТОВ "Українська хендлінгова компанія" на адресу ТОВ "Транс-Аерохендлінг" було направлено рахунки-фактури від 30.04.2014 року № СФ-0035737 на суму 201 465, 94 грн. і № СФ-0035738 на суму 43 326, 00 грн. та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2014 року № ОУ-0000995 на суму 201 465, 94 грн. та № ОУ-0000996 на суму 43 326, 00 грн.

Вказаний лист ТОВ "Транс-Аерохендлінг" було отримано 13.05.2014 року, проте грошові кошти за послуги сплачено не було.

З матеріалів справи вбачається, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) ТОВ "Транс-Аерохендлінг" підписано не було, проте жодних претензій щодо наданих послуг, від відповідача не надходило; докази протилежного у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до умов Договору якщо одна зі сторін не підписує акт виконаних робіт протягом 30 днів і не складає претензій іншій стороні, в такому випадку акт автоматично вважається підписаним.

Відтак, оскільки зазначений строк сплив, вказані акти виконаних робіт вважаються підписаними.

На підтвердження наявності заборгованості до матеріалів справи надано довідку від 20.08.2014 року № 08.7.0.0.0/140820171011 з банківської установи, в якій відкрито поточний рахунок ТОВ "Українська хендлінгова компанія", що засвідчена підписом уповноваженої особи банку та скріплена відбитком його печатки, за весь спірний період правовідносин з ТОВ "Транс-Аерохендлінг", відповідно до якої судами встановлено відсутність надходжень грошових коштів від ТОВ "Транс-Аерохендлінг" як за рахунками від 17.03.2014 року, так і за рахунками від 30.04.2014 року.

Крім того, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Українська хендлінгова компанія" та ТОВ "Транс-Аерохендлінг" було укладено також Договір про надання послуг від 08.11.2013 року № 9/11-13, відповідно до якого ТОВ "Транс-Аерохендлінг" надавались послуги ТОВ "Українська хендлінгова компанія" та за яким у позивача наявна заборгованість перед відповідачем в розмірі 160 684, 40 грн. за рахунками від 10.05.2014 року № СФ-0000103, від 10.05.2014 року № СФ-0000104, від 30.04.2014 року № СФ-0000096, від 30.04.2014 року № СФ-0000095, від 20.04.2014 року № СФ-0000088, від 20.04.2014 року № СФ-0000087, від 10.04.2014 року № СФ-0000081, від 10.04.2014 року № СФ-0000082, від 31.03.2014 року № СФ-0000071, від 31.03.2014 року № СФ-0000072, від 20.03.2014 року № СФ-0000065, від 20.03.2014 року № СФ-0000066, від 10.03.2014 року № СФ-0000061, від 10.03.2014 року № СФ-0000060.

З огляду на приписи ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Отже, необхідними умовами для проведення взаємозаліку є однорідність та зустрічність вимог, зокрема, зустрічність вимог означає, що сторони одночасно беруть участь у двох зобов'язаннях і при цьому кредитор в одному зобов'язанні є боржником в іншому зобов'язанні.

До матеріалів справи додано заяву від 26.06.2014 року № 671/01 про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої ТОВ "Українська хендлінгова компанія" зараховано 160 684, 40 грн. заборгованості за Договором про надання послуг від 08.11.2013 року № 9/11-13.

Враховуючи зустрічне зарахування однорідних вимог, факт надання послуг і наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 84 107, 54 грн. позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з відповідним позовом.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є стягнення боргу, пені та інфляційних втрат за невиконання умов договору про надання послуг в частині оплати отриманих послуг, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити надану послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, договір про надання послуг є двостороннім та консенсуальним, тобто таким, що вважається укладеним з моменту досягнення згоди за всіма істотними умовами.

Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що господарськими судами попередніх інстанцій правомірно не було прийнято до уваги заяву відповідача про зарахування зустрічних вимог щодо зарахування штрафів за неякісне наземне обслуговування пасажирів та щодо оренди спецтранспорту, оскільки стягнення заборгованості за надані послуги та оплата штрафу не є однорідними зобов'язаннями, а тому не можуть бути взаємно зарахованими, так як обов'язок сплатити штраф за невиконання зобов'язання не є зобов'язанням в розумінні положень чинного законодавства, тому що штраф є одним із видів забезпечення виконання основного зобов'язання, в тому числі, й грошового.

Крім того, судами вірно відзначено, що суми штрафів та підстави для їх нарахування заперечені позивачем, тобто є спірними та відповідачем не доведені.

Поряд з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на той обставину, що посилання відповідача під час розгляду справи по суті в судах попередніх інстанцій та в своїй касаційній скарзі на неправомірність виставлення позивачем нових рахунків-фактур з урахуванням нового курсу іноземної валюти на дату їх виставлення, що призвело до збільшення суми заборгованості, а також на те, що в наданих послугах відсутня валютна складова, а в актах виконаних робіт (наданих послуг) вказано меншу суму (за першими рахунками-фактурами), правомірно не було прийнято судами до уваги з огляду на наступне.

Так, згідно з п. 15.1. розділу 15. Договору платежі між сторонами здійснюються в національній валюті України по курсу Національного банку України на дату виставлення рахунку, в тому числі, передбачені даним Договором штрафи в іноземній валюті.

Відтак, самими сторонами в Договорі узгоджено, що оплата послуг здійснюється в національній валюті по курсу Національного банку України на дату виставлення рахунку.

Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що акти виконаних робіт (надання послуг) є документами, які підтверджують сам факт надання відповідних послуг позивачем і прийняття їх відповідачем, а Договір не пов'язує суму заборгованості із сумами, вказаними в актах виконаних робіт, оскільки в даному випадку ціна послуг визначена в іноземній валюті і визначальним є саме курс Національного банку України на дату виставлення рахунку.

До того ж, укладений сторонами Договір не містить обгрунтування прив'язки платежів до валютної складової, а відтак доводи відповідача щодо відсутності валютної складової в якості неможливості застосування курсу Національного банку України при визначенні вартості послуг є безпідставними.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України наголошує, що виходячи з принципу свободи договору та з огляду на приписи чинного законодавства, зокрема, ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, а відтак посилання відповідача на те, що позивачем самовільно збільшено вартість послуг є безпідставними та спростовуються умовами самого ж Договору.

За таких обставин, з урахуванням умов Договору, оскільки оплата згідно з виставленими рахунками від 17.03.2014 року відповідачем не здійснювалась, строк їх дійсності (вказаний в рахунках) - закінчився, а курс Національного банку України по рахункам, які оплачено не було, в подальшому змінився, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди дійшли вірних висновків про правомірність виставлення позивачем нових рахунків відповідно до офіційного курсу Національного банку України на дату їх виставлення.

Враховуючи вищезазначені правові приписи та беручи до уваги встановлені судами обставини справи, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, що вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 84 107, 54 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи.

Також ТОВ "Українська хендлінгова компанія" на підставі п. 6.4 Договору, крім основної заборгованості, просило стягнути з ТОВ "Транс-Аерохендлінг" пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен календарний день прострочення в розмірі 2 352, 71 грн. та 841, 08 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 6.4 Договору у випадку несвоєчасної оплати послуг, передбачених п. 6.1 даного Договору, обслуговуюча компанія зобов'язана виплатити субпідрядній обслуговуючій компанії пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період виникнення заборгованості, за кожен день несплати заборгованості враховуючи день її погашення.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір передбачений ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

В ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. В ст. 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (пункт 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року № 14).

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій обґрунтовано, з посиланням на норми чинного законодавства дійшли висновку, що виходячи з законодавчих приписів та умов Договору, вимоги позивача про стягнення з відповідача 84 107, 54 грн. основної заборгованості, 2 352, 71 грн. пені та 841, 08 грн. інфляційних втрат за надані послуги за Договором про наземне обслуговування є обґрунтованими та такими, що правомірно підлягають задоволенню, оскільки факт надання послуг і заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 84 107, 54 грн. підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, і, актами здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг), але такі послуги в порушення умов Договору оплачено не було.

Поряд з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що доводи ТОВ "Транс-Аерохендлінг", викладені у касаційній скарзі, суперечать положенням самого Договору, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують сам факт надання позивачем послуг і обгрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходять до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 року у справі № 911/3347/14 - залишити без змін.

Головуючий суддяВ.С. Божок СуддіТ.Ф. Костенко О.М. Сибіга