Ухвала

від 21.01.2015 по справі 2а-3415/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2015 року м. Київ К/800/1841/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М ., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.04.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012

у справі № 2а-3415/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційні Технології - Сервіс»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.04.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012, задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційні Технології - Сервіс» (надалі - позивач, ТОВ «Інформаційні Технології - Сервіс») до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва (надалі - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000392305 від 24.02.2012.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що проведення позивачем господарських операцій на підставі укладеного договору засвідчується документально, що підтверджує правильність збільшення ТОВ «Інформаційні Технології - Сервіс» податкового кредиту відповідних періодів.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.04.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 і відмовити в позові в повному обсязі.

Позивач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09.02.2012 за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Інформаційні Технології - Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.03.2008 по 30.09.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.03.2008 по 30.09.2011, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва складено акт № 387/23-522/35550819, яким, зокрема, встановлено порушення позивачем пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість») та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму 25 800,00 грн.

24.02.2012 на підставі акта перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000392305, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 25 800,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6 451,00 грн.

Підставою для збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість став висновок податкового органу про нікчемність договору, укладеного позивачем з ТОВ «Марк-Торг-Ультра». Так, СВ ПМ ДПА у Житомирській області під час досудового слідства по кримінальній справі № 089009/11 було встановлено факт безпідставного включення ТОВ «Індустріальний Союз Полісся» до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, отриманими від ряду транзитних та фіктивних підприємств, серед яких ТОВ «Марк-Торг-Ультра», а також встановлено відсутність вказаного контрагента за юридичною та фактичною адресами, вказаними в реєстраційних документах.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону , протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

З огляду на викладені норми, колегія суддів дійшла висновку про те, що для формування податкового кредиту платник податків-покупець має отримати належно оформлену податкову накладну, сплатити грошові кошти контрагенту в сумі, визначеній в податковій накладній, а також фактично виконати господарську операцію, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Так, позивачем з ТОВ «Марк-Торг-Ультра» було укладено договір про надання консультаційних послуг та послуг по супроводженню програмного забезпечення № 15/20 від 15.10.2009. За вказаним договором позивачу були надані відповідні послуги на загальну суму 154 800,00 грн. (в тому числі ПДВ - 25 800,00 грн.). На підтвердження проведення господарських операцій були оформлені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та видані податкові накладні. Позивачем отримані послуги оплачено повністю з урахуванням ПДВ у розмірі 25 800,00 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що контрагент позивача - ТОВ «Марк-Торг-Ультра» - на час виконання зобов'язань був зареєстрований платником податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість було анульовано лише 04.05.2011, тобто після завершення господарських відносин з ТОВ «Інформаційні Технології - Сервіс».

Висновки податкового органу про неможливість здійснення контрагентом позивача господарської діяльності, відсутність його за юридичною та фактичною адресами, порушення кримінальних справ щодо посадових осіб інших суб'єктів господарювання не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість і не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання незаконної податкової вигоди позивачем.

Отже, досліджені судами першої та апеляційної інстанцій первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності, тому колегія суддів вважає, що ТОВ «Інформаційні Технології - Сервіс» правильно сформувало податковий кредит з податку на додану вартість відповідних періодів за результатом проведення господарських операцій з дотриманням вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України також не може погодитись із посиланнями відповідача на нікчемність укладеного позивачем договору, оскільки висновки про наявність мети укладання правочину, що порушує публічний порядок, може зробити лише суд в межах кримінального провадження, що має наслідком винесення вироку суду щодо конкретних суб'єктів та набуття чинності таким вироком. Укладений між ТОВ «Інформаційні Технології - Сервіс» та ТОВ «Марк-Торг-Ультра» договір не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання його недійсним, відтак, наведене свідчить про передчасність висновків органу владних повноважень про наявність в діях позивача при укладанні договору із зазначеним суб'єктом господарювання ознак порушення публічного порядку, удаваності з метою приховання сплати податків третіх осіб, отримання податкової вигоди, порушення конституційних прав, невідповідність інтересам держави та суспільства.

З урахуванням наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача при формуванні податкового кредиту.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.04.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 у справі № 2а-3415/12/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Лосєв Судді: (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна