Ухвала

від 04.02.2015 по справі 2270/8080/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2015 року м. Київ К/9991/563/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.,

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.09.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.12.2011 по справі №2270/8080/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпродсервіс» до Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.09.2011, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.12.2011, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпродсервіс» (далі - ТОВ «Інтерпродсервіс», позивач) до Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому (далі - ДПІ у м. Хмельницькому, відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Хмельницькому №0003372301/1624 від 09.06.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 51258,00грн., у тому числі 41006,00грн. - основний платіж та 10252,00грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано правомірністю формування податкового кредиту з огляду на реальність вчинення спірних господарських операцій.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у м. Хмельницькому 21.12.2012 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 05.01.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.09.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.12.2011, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статей 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, статей 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову зв'язність в Україні», вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.06.1995 №88, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що уповноваженими особами ДПІ у м. Хмельницькому було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Інтерпродсервіс» з питань відображення у податковому обліку фінансово-господарських операцій з Приватним підприємством «Сент Айленд» (далі - ПП «Сент Айленд») за період з 01.12.2010 по 31.12.2010, за результатами якої контролюючим органом складено акт №3896/23-5/30145545 від 26.05.2011.

На підставі висновків викладених у вказаному акті перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003372301/1624 від 09.06.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 51258,00грн., у тому числі 41006,00грн. - основний платіж та 10252,00грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Правовою підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання став висновок податкового органу про порушення ТОВ «Інтерпродсервіс» вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та частини п'ятої статті 203, частини першої та другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України внслідок заниження податку на додану вартість, у періоді, що перевірявся, на 41006,00грн.

Фактичного висновок податкового органу про порушення ТОВ «Інтерпродсервіс» вимог податкового законодавства ґрунтується на неправомірному формуванні податкового кредиту за спірними господарськими операціями з ПП «Сент Айленд» з огляду на нікчемність укладених правочинів, що свідчить про укладення угод без настання реальних правових наслідків. Даний висновок відповідача мотивовано посиланням на акт перевірки №592/22-1/36110083 від 08.04.2011 ДПІ у Приморському районі м. Одеси «Про неможливість проведення документальної перевірки суб'єкта господарювання ПП «Сент Айленд» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період грудень 2010 року», яким вставлено відсутність у ПП «Сент Айленд» необхідних умови для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а тому угоди на підставі яких ПП «Сент Айленд» здійснювало господарські операції в грудні 2010 року є нікчемними.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Разом з тим, реальність та товарність спірних господарських операцій ТОВ «Інтерпродсервіс» з ПП «Сент Айленд» підтверджується матеріалами справи, зокрема, наданими позивачем договором поставки, видатковими накладними, податковими накладними, копіями аркушів журналу реєстрації прибулого автотранспорту, що не належить підприємству, та того, що вибув, ветеринарними свідоцтвами, сертифікатами відповідності товару, експертним висновками, висновками державної санітарно-епідеміологічної експертизи, складськими документами, товарно-транспортними накладними про передачу товарів покупцям; факт оплати отриманої продукції підтверджується виписками по банківським рахункам позивача та платіжними доручення, копії яких наявні в матеріалах справи.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що товари, придбані у ПП «Сент Айленд», використано позивачам у власній господарській діяльності саме для отримання прибутку.

Також, слід зазначити, що на момент вчинення спірних господарський операцій ПП «Сент Айленд» мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість та було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Отже, позивачем було включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, нарахованого у зв'язку з придбанням та фактичним отриманням товарів для подальшого використання у власній господарській діяльності, підтверджених документально, на підставі дійсних, реально виконаних правочинів з ПП «Сент Айленд».

Таким чином, слід погодитися з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з контрагентом.

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій, а наведені ДПІ у м. Хмельницькому у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ПП «Сент Айленд».

Враховуючи викладене, висновки судів попередніх інстанцій про неправомірність податкового повідомлення-рішення №0003372301/1624 від 09.06.2011 є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 220 1 , 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.09.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.12.2011 по справі №2270/8080/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

А.М. Лосєв