Ухвала

від 21.01.2015 по справі 32/200-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2015 року м. Київ К/9991/49906/12

№ К/9991/49906/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Веденяпіна О.А., Зайцев М.П., при секретарі: Ковтун О.С.

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Господарського суду м. Києва від 01.03.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2012

у справі № 32/200-А Господарського суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліс-Україна»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду м. Києва від 01.03.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2012, позов задоволено: та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 16.12.2005 № 1230/23-08/0.

У касаційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі м. Києва просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача за травень, червень 2004 року бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 541980,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням від 16.12.2005 № 1230/23-08/0, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 16.12.2005 за № 661/23-08/30972751. Згідно цих висновків позивачем порушені норми пункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): завищено податковий кредит на загальну суму 541980,00 грн. за податковими накладними, виписаними ПП «Медея», що призвело до завищення суми податку на додану вартість, яка заявлена до відшкодування з бюджету на загальну суму 541980,00 грн. у податковому обліку за травень, червень 2004 року.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.12.2005 № 1230/23-08/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у податковому обліку за травень, червень 2004 року у загальній сумі 541980,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 241757,00 грн.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (у редакції до внесення змін Законом України від 25.03.2005 № 2505-IV) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг) (підпункт 7.4.5 цієї статті у редакції Закону України від 26.09.97 № 550/97-ВР).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

На підставі приєднаних до матеріалів справи доказів: копій податкових та видаткових накладних, вантажно-митних декларації, договору комісії від 11.05.2003 № 21/03, укладеного між позивачем (комітент) та ТОВ «Інтерсталь» (комісіонер), згідно якого комісіонер зобов'язувався здійснити продаж товару на експорт, виписок із банківського рахунку, оцінка яким дана з дотриманням норм ст. 86 КАС України, суди попередніх інстанцій встановили факт поставки позивачу ПП «Медея» товару (заслонки для печей термообробки та поковок із жаростійкої сталі), які у подальшому були експортовані за межі митної території України ТОВ «Інтерсталь» за умовами договору комісії 11.05.2003 № 21/03.

За встановленого факту реальної поставки позивачу ПП «Медея» товару, суди попередніх інстанцій зробили правильний та такий, що відповідає обставинам справи висновок про правомірність віднесення позивачем витрат на сплату сум податку на додану вартість у ціні отриманого товару до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів, який у подальшому був включений позивачем до складу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, яка підлягає поверненню.

Заперечуючи проти позову та доводячи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум бюджетного відшкодування та податкового кредиту, податковий орган посилався на висновок комплексної криміналістичної експертизи металів та сплавів від 08.12.2004 № 8325, згідно якого матеріал двох зразків сталі по хімічному складу не відповідає жодній марці сталі, зокрема вимогам технічних умов ТУ У 27.1.-31384547-001-2004, які придатні для виготовлення заслонок для печей термообробки лиття та поковок із жаростійкої сталі. Вказана експертиза була проведена у межах кримінальної справи № 4440412, порушеної за фактом вчинення службовими особами ВАТ «Енергодарське МППЗТ» злочину, передбаченого частиною 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.

Листом від 21.10.2011 № 3906/09-005 ДПА в Запорізькій області повідомила, що постановою Орджонікідзевського районного суду від 05.11.2004, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 19.01.2005, скасовано постанову про порушення зазначеної кримінальної справи; в подальшому ВПМ Енергодарської ОДПІ винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, та сформований відмовний матеріал. В цьому матеріалі відсутній висновок комплексної металознавчої експертизи металів та сплавів від 08.12.2004 № 8325 по дослідженню заслонок для печей термообробки лиття та поковок із жаростійкої сталі, а також будь-які матеріали, пов'язані з призначенням та проведенням цієї експертизи (а.с.3-4, т. 2).

Враховуючи зазначене, а також факт експортування позивачем придбаного у ПП «Медея» товару в повному обсязі, суди попередніх інстанцій зробили обґрунтований висновок про недоведеність з боку податкового органу, що для вказаної експертизи відбирались зразки товару, які були поставлені позивачу від ПП «Медея», а відтак і що товар не відповідав даним податкових накладних щодо його якісних, кількісних характеристик та ціни.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність цього висновку, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Києва від 01.03.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко Судді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев