Ухвала

від 28.01.2015 по справі 2а/0270/5088/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2015 року м. Київ К/9991/18794/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22.12.2011

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.02.2012

у справі № 2а/0270/5088/11 Вінницького окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Лама-СК»

до Державної податкової інспекції у м. Вінниці

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22.12.2011, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.02.2012, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці від 02.11.2011 № 0003812330.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Вінниці просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 18.10.2011 № 4100/2330/37159177. Згідно з цими висновками позивач порушив норми підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): завищив суму податкового кредиту у податковому обліку за липень 2010 року на 135125,93 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ «Регіогпромгруп» за наслідками безтоварного правочину з поставки позивачу товару (катанка мідна) з огляду на відсутність доказів транспортування товару, що призвело до заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за липень 2010 року на 135126,00 грн..

На підставі акту перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.11.2011 № 0003812330, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання із податку на додану вартість на 133618,00 грн. за основним платежем та на 33405,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що позивач сформував податковий кредит у податковому обліку за липень 2010 року у сумі 135125,93 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ «Регіогпромгруп» за наслідками господарських операцій з поставки товару (катанка мідна) згідно договору купівлі-продажу від 24.06.2010 № 2406-1. Умовами договору передбачено, що поставка товару здійснюється на складі продавця.

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення валових витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Обов'язкове встановлення факту поставки як підстави для включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор» до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

На підставі приєднаних до справи доказів, а саме: копії договору купівлі-продажу від 24.06.2010 № 2406-1 (а.с. 21-22), видаткової та податкової накладних, договору оренди складського приміщення від 01.01.2010 № 1/3, укладеного між позивачем та ТОВ «Регіогпромгруп», акту приймання-передачі складського приміщення, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних, виписаних за наслідками поставки послуг з оренди складу; договору оренди приміщення від 01.07.2010 № 01/07, - суди попередніх інстанцій встановили факт поставки позивачу товару ТОВ «Регіогпромгруп» та його зберігання на складі останнього, що підтверджує доводи позивача стосовно причини відсутності транспортування товару від продавця до покупця. Крім того, судами попередніх інстанцій встановлені обставини подальшої реалізації позивачем придбаного у ТОВ «Регіогпромгруп» товару ТОВ «Фірма «ВОІС», ТОВ «Прометей-А», ПП «Прикарпаткабель», транспортування яких здійснювалось перевізником - СПД ОСОБА_4 за договором про надання транспортно-експедиційних послуг від 07.07.2010 № 7/07/2010, що підтверджується доданими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними. Оцінка доказів судами попередніх інстанцій відповідає нормам ст. 86 КАС України.

Відповідно до цих обставин суди попередніх інстанції дійшли юридично правильного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту за наслідками господарської операції із ТОВ «Регіогпромгруп».

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність цих висновків, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22.12.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.02.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін М.П. Зайцев