Ухвала

від 15.02.2012 по справі 2а/0270/5088/11

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/5088/11

Головуючий у 1-й інстанції: Альчук М.П.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

при секретарі: Семеновій Г.В.

за участю представників сторін:

відповідача: Лесика В.В. (довіреність від 10.11.2011р.)

позивача: Ковальчука С.В. (довіреність 10.11.2011 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельна компанія "Лама-СК" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "ТК "Лама-СК" звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Вінниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003812330 від 02.11.2011 року. Позовні вимоги мотивовано тим, що ДПІ у м. Вінниці з 07.10.2011 року по 13.10.2011 року було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "ТК "Лама-СК" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо здійснення фінансово-господарської діяльності при формуванні суми податкового кредиту з податку на додану вартість з ТОВ "РегіонПромГруп" за липень 2010 року, за наслідками якої було складено акт перевірки № 4100/2330/37159177 від 18.10.2011 року. На підставі акту перевірки ДПІ у м. Вінниці винесено податкове повідомлення-рішення № 0003812330 від 02.11.2011 року про донарахування податку на додану вартість в сумі 133618 грн. та 33405 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Вважаючи такі висновки податкового органу неправомірними, а рішення - незаконними, просили визнати податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22.12.2011 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22.12.2011 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22.12.2011 року скасувати, а у задоволенні позову - відмовити, дав пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав у повному обсязі, проти її задоволення заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обгрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, дав пояснення по суті апеляційної скарги, аналогічні викладеним в письмових запереченнях, що приєднані до матеріалів справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ "ТК "Лама-СК" зареєстроване виконавчим комітетом Вінницької міської ради 11.01.2010 року як юридична особа, свідоцтво про державну реєстрацію Серії А01 № 643229, код ЄДРПОУ 37159177 (а.с. 10-12) , перебуває на податковому обліку у ДПІ у м. Вінниці з 11.06.2010 року за № 46720 (а.с.13) та є платником ПДВ з 22.06.2010 року, свідоцтво № 100289663 НБ № 398034 (а.с.14).

ДПІ у м. Вінниці з 07.10.2011 року по 13.10.2011 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "ТК "Лама-СК" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо здійснення фінансово-господарської діяльності при формуванні суми податкового кредиту з податку на додану вартість з ТОВ "РегіонПромГруп" за липень 2010 року, про що складено акт перевірки № 4100/2330/37159177 від 18.10.2011 року.

Перевіркою встановлено заниження позивачем податку на додану вартість в сумі 135126 грн., оскільки податковим органом не встановлено факту передачі товару від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю відповідних документів, що засвідчують транспортування товару (а.с. 16-19).

На підставі акту перевірки відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0003812330 від 02.11.2011 року про донарахування податку на додану вартість в сумі 133618 грн. та 33405 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с. 15).

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що пунктом 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит визначений як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 цього Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як встановлено п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Згідно п.п. 7.2.4 цього пункту право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Матеріалами справи підтверджується, що правочин між ТОВ "ТК "Лама-СК" та ТОВ "РегіонПромГруп" підтверджений податковою накладною, яка містить всі реквізити, передбачені п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення". Позивач на момент здійснення господарської операції знаходився на податковому обліку як платник ПДВ, його свідоцтво про державну реєстрацію платника ПДВ на час здійснення цих господарських операцій не було анульоване, правочин з цим суб'єктом господарювання, а також первинні бухгалтерські та податкові документи не визнані у встановленому чинним законодавством України порядку недійсними.

Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції в тій частині, що законодавством України не встановлено обов'язковість транспортування придбаного покупцем товару на власний склад. Так само і право покупця на включення суми сплаченого в ціні товару ПДВ до складу податкового кредиту не може ставитися в залежність від транспортування чи не транспортування придбаного товару на склад покупця.

В зв'язку з викладеним, висновки відповідача, наведені в акті перевірки, зокрема про безтоварність операції з придбання позивачем катанки мідної у ТОВ "РегіонПромГруп" через відсутність товарно-транспортної накладної на перевезення товару, є безпідставними.

Позивачем як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії податкових, видаткових накладних, актів здачі-приймання робіт (послуг) (а.с. 23-26). Вказані документи відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Дослідженими судом першої інстанції документами судом підтверджено реальний характер операції з придбання позивачем катанки мідної у контрагента, і в сукупності із цим наявність податкової накладної надає позивачу право включення сплаченого в ціні придбаного товару податку на додану вартість в сумі 135025 грн. до складу податкового кредиту за липень 2010 року.

Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень. Твердження податкового органу про відсутність підстав для оприбуткування товару у зв'язку із відсутністю у сторін правочину товарно-транспортних накладних на підтвердження його доставки, судом розцінюються як припущення.

Доводи апеляційної скарги щодо безтоварності господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ "РегіонПромГруп" спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці, - залишити без задоволення, а постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року, -без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 20 лютого 2012 року .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Залімський І. Г.