Ухвала

від 04.02.2015 по справі 826/9147/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" лютого 2015 р. м. Київ К/800/62250/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П., за участю представників позивача:Вєннікова О.Д. відповідача:не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Продінтергруп»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014

у справі № 826/9147/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Продінтергруп»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного

управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.2014 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Продінтергуп» (надалі - ТОВ «Продінтергруп») визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0003072203 від 22.04.2014, №0003082203 від 22.02.2014, №0001532203 від 17.02.2014, №0001542203 17.02.2014.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.09.2014, ухвалено нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ «Продінтергруп» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві (надалі - ДПІ у Подільському районі м. Києва) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Скасовуючи судове рішення, суд апеляційної інстанції погодився з висновками податкового органу щодо безтоварності здійснених позивачем господарських операцій.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 і залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.2014.

Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначив, зокрема, що господарські операції позивача з його контрагентами фактично не здійснювались, а тому рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фахівцями ДПІ у Подільському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Продінтергруп» з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Медпрофіт», ТОВ «Алатер - Техно», ТОВ «ТД-Техінвест», ПП «Гран-Трейд», ТОВ «Руст», ТОВ «Спрос Юей», ТОВ «Зв'язок Буд», ТОВ «Едвертайзінг Консалт», ТОВ «ВКП Спецінвест 2012», ТОВ «Фрістайл Спорт», ТОВ «Камелот-Київ», ТОВ «Акватрейдінг», ТОВ «Статус Люкс» за весь період діяльності, за результатами якої складено відповідний Акт від 24.01.2014 №172/26-56-22-03-09/37038438.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. п. 14.1.27, п. 14.1 ст. 14, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139, п. 185.1. ст. 185 Податкового кодексу України. В результаті чого, на думку відповідача, позивачем занижено податок на прибуток на суму172839,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування на загальну суму 1301868,00 грн.; п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено на 381309,00 грн. суму податку на додану вартість та завищено від'ємне значення з податку на додану вартість на загальну суму 29362,00 грн.

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: від 17.02.2014: №0001512203, яким встановлено завищення на 29362,00 грн. розміру від'ємного значення податку на додану вартість; №0001522203, яким зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток на 1301868,00 грн.; №0001532203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 494484,00 грн.; №0001542203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 172839,00 грн.

За результатом адміністративного оскарження вищезазначених податкових повідомлень-рішень, Рішенням Головного управлінням Міндоходів у м. Києві №3183/10/26-15-10-06-15 від 08.04.2014 залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 17.02.2014 №0001532203 та №0001542203; скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.02.2014 №0001512203 та зобов'язано відповідача винести податкове повідомлення-рішення форми "В4" про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 29362,00 грн.; скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.02.2014 №0001522203 та зобов'язано відповідача винести податкове повідомлення-рішення форми "П" про зменшення розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1301868 грн.

На підставі рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві ДПІ у Подільському районі м. Києва винесено податкові повідомлення-рішення від 22.04.2014: №0003072203, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на суму 29362,00 грн. та №0003082203, яким зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток у розмірі 1301868,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем, як замовником, та ТОВ «Статус Люкс», як перевізником та експедитором, укладено договір від 01.07.2011 №010711 на транспортно-експедиторське обслуговування. Також, між позивачем та ТОВ «Акватрейдінг» укладено договір від 13.09.2011 №130911 на транспортно-експедиторське обслуговування.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціям, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21.01.2011 у справі № 21-37а10. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Фактичне виконання господарських зобов'язань підтверджується наданими позивачем: актами виконаних робіт, податковими та товарно-транспортними накладними. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що оплата визначених договорами робіт підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунку позивача, платіжними дорученням.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, Київський апеляційний адміністративний суд зазначив, зокрема, що не всі надані позивачем товарно-транспортні накладні оформлені належним чином та мають підписи і печатки вантажоодержувача, відомості щодо одиниці виміру товару, відомостей щодо осіб, відповідальних за отримання товару, вказівок щодо подорожніх листів; суду не надано подорожні листи, довіреності на матеріально-відповідальних осіб (водіїв, експедиторів), журнал реєстрації виданих довіреностей позивачем.

Проте зазначене не може бути належним та допустимим доказом відсутності реально здійснених позивачем господарських операцій, оскільки формальні помилки у первинних документах не можуть свідчити про безтоварність укладених позивачем правочинів. Натомість оцінка господарським операціями повинна здійснюватись комплексно, з урахуванням всіх особливостей укладених правочинів та порядку їх виконання.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні також посилається на висновок Головного відділу податкової міліції у Дніпровському районі м. Києва ДПС 14.03.2013 №427ДПІ/074/38, в якому податковим органом зроблено висновок про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Статус Люкс».

Колегія суддів не погоджується із вищезазначеною позицією суду апеляційної інстанції, оскільки висновок податкового органу базується виключно на припущеннях та не може бути належним доказом відсутності реального здійснення господарської діяльності контрагентом позивача.

Відповідно до частини другої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої відповідачем не виконано.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що надані позивачем первинні документи підтверджують реальність та фактичність виконання господарських зобов'язань, та спростовують законність оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 221, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Продінтергруп» задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 у справі № 826/9147/14 скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.2014 у справі № 826/9147/14 залишити в силі.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Лосєв Судді: (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна