Рішення

від 23.12.2014 по справі 910/22776/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22776/14 23.12.14

За позовом Рибака Микити Анатолійовича

вул. Шепелєва, 9, кв. 24, м. Київ, 03061

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВРОТЕХІМПЕКС"

Повітрофлотський проспект, 52, м. Київ, 03020

про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства

Суддя А.М.Селівон

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Рибак М.А. - особисто, паспорт серії СО № 339650, виданий Жовтневим РУ ГУ МВС України в місті Києві 28.01.2000 р.

від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення .

СУТЬ СПОРУ:

Гр. Рибак Микита Анатолійович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВРОТЕХІМПЕКС» про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВРОТЕХІМПЕКС», прийняті та оформлені протоколом (протоколами) загальних зборів учасників товариства у вересні 2014 року, на підставі якого (яких) відбулася державна реєстрація змін у складі засновників товариства.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на необхідність визнання недійсними рішень загальних зборів учасників, які були прийняті у вересні 2014 року та на підставі яких було внесено зміни до складу учасників товариства, призначено нового директора та здійснено перерозподіл належних учасникам часток у зв'язку із тим, що вони грубо порушують права позивача, оскільки останній починаючи з 01.08.11 р. участі в управлінні товариством не приймав, а з 23.10.12 р. вважається таким, що вийшов зі складу учасників товариства.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2014 порушено провадження у справі № 910/22776/14 та призначено до розгляду на 04.11.14 р..

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 04.11.14 р. та 27.11.14 р. розгляд справи відкладався на 27.11.14 р. та 23.12.14 р. відповідно.

Ухвалою суду від 27.11.14 р. за клопотанням позивача строк розгляду спору продовжувався на 15 днів.

У судові засідання 04.11.14 р., 27.11.14 р. та 23.12.14 р. з'явився позивач особисто.

Уповноважений представник відповідача у вказані судові засідання не з'явився.

Копії ухвал суду від 22.10.14 р., 04.11.14 р. та 27.11.44 р., які направлялась відповідачу на вказану в позовній заяві адресу, а саме: Повітрофлотський проспект, 52, м. Київ, 03020, на час проведення судових засідань до суду не повернулись.

Докази отримання відповідачем ухвал суду від 22.10.14 р., 04.11.14 р. та 27.11.14 р. на час проведення судових засідань 04.11.14 р., 27.11.14 р. та 23.12.14 р. відсутні.

Згідно здійсненого судом запитів з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень №№ 0103032324456, 0103032326629, 0103032328214 відомості про вручення поштових відправлень уповноваженому представнику відповідача відсутні.

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача позивачу невідомі.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

При цьому, пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) роз'яснено, що за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на приписи ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та п.3.9.1 Постанови № 18 суд вважає, що відповідач повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

До початку судового засідання 27.11.14 р. на виконання вимог ухвали суду від 04.11.14р. щодо витребування за клопотанням позивача доказів згідно ст. 38 Господарського процесуального кодексу України через канцелярію суду Реєстраційною службою відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Солом'янського району Головного управління юстиції у м. Києві Міністерства юстиції України надано суду реєстраційну справу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВРОТЕХІМПЕКС».

У судовому засіданні 27.11.14 р. позивачем подано письмове клопотання б/н від 27.11.14 р. про долучення документів до матеріалів справи. Клопотання судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

Також в судовому засіданні 27.11.14 р. позивачем подано заяву б/н від 27.11.14 р. про зміну позовних вимог, відповідно до якої останній просив суд визнати недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова агенція розвитку» (після зміни назви - товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВРОТЕХІМПЕКС»), оформлених протоколом № 2 від 03.09.14 р. та стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1218,00 грн..

В обґрунтування вказаної заяви позивач посилається на те, що виходячи з матеріалів реєстраційної справи ТОВ «ЕВРОТЕХІМПЕКС», зміни до складу учасників товариства, призначення нового директора та здійснення перерозподілу належних учасникам часток відбулось на підставі рішення загальних зборів товариства, оформленого протоколом № 2 від 03.09.14 р., яке порушує права позивача у зв'язку із тим, що Рибак М.А., починаючи з 01.08.11 р. участі в управлінні товариством не приймав, а з 23.10.12 р. взагалі вважається таким, що вийшов зі складу учасників товариства.

Заява долучена судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 23.12.14 р. позивачем подано власне підтвердження б/н від 23.12.14 р. щодо відсутності у провадження господарських судів справи між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав та відсутності рішення цих органів з такого спору, яке долучено судом до матеріалів справи.

Також в судовому засіданні 23.12.14 р. позивачем подано письмове клопотання б/н від 23.12.14 р. про долучення до матеріалів справи доказів направлення заяви б/н від 27.11.14 р. про зміну позовних вимог на адресу відповідача. Клопотання судом задоволено, документи до матеріалів справи долучені.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Окрім того, згідно абзацу 7 підпункту 3.12 пункту 3 Постанови № 18 не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Пунктом 11 Постанови № 18 зазначено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Відповідно до п.3.12 Постанови № 18 право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Предметом позову як матеріально - правової вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є способи захисту цього права чи інтересу, передбачені ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову належать лише юридичні факти, тобто ті, з яким нормами матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів матеріального правовідношення.

Згідно п.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12р. "Про судове рішення" зміна предмета або підстав позову за заявою позивача допустима лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та якщо при цьому не порушено процесуальних прав відповідача, передбачених статтями 22 і 23 ГПК, і відповідачеві було надано можливість подання доказів щодо нового предмета або підстав позову та наведення його доводів у судовому засіданні. Волевиявлення позивача повинно викладатись у письмовій формі.

Отже, виходячи зі змісту вказаної заяви позивача про зміну позовних вимог та поданої позовної заяви, суд розцінює її як заяву про зміну предмету позову.

Враховуючи, що зміна предмету позову є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству, не порушує передбачені ст. 22 ГПК процесуальні права відповідача, а саме останньому було надано можливість надання заперечень щодо нового предмета позову та наведенні їх у судовому засіданні, суд приймає вищевказану заяву позивача про зміну позовних вимог (зміну предмету позову) до розгляду і спір вирішується з її урахуванням.

Від відповідача заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судових засідань 04.11.14 р., 27.11.14 р. та 23.12.14 р. до суду не надходило.

Документи, витребувані ухвалами суду від 22.10.14 р., 04.11.14 р. та 27.11.14 р. відповідачем суду не надані.

Про поважні причини неявки представника відповідача в судові засідання 04.11.14 р., 27.11.14 р. та 23.12.14 р. суд не повідомлено.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання позивачем суду не надано.

Відповідно до п.2.3 Постанова № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судові засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги те, що позивач проти розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судового засідання клопотань позивача щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач в судовому засіданні повідомив суд, що права та обов'язки йому зрозумілі.

Відводу судді позивачем не заявлено.

В судовому засіданні 23.12.14 р. позивач особисто підтримав заявлені позовні вимоги, викладені в позовній заяві, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог (предмету позову).

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими позивачем доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно даних реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВРОТЕХІМПЕКС» (код ЄДРПОУ 37533580) (далі - Товариство, відповідач у справі), наданої Реєстраційною службою відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Солом'янського району Головного управління юстиції у м. Києві Міністерства юстиції України, 15.03.11 р. було зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтингова агенція розвитку», номер запису 10741020000039197. На дату державної реєстрації засновниками зазначеного товариства були позивач - гр. Рибак Микита Анатолійович та гр. Коваленко Вадим Леонідович.

Відповідно до протоколу загальних зборів учасників товариства № 1 від 26.02.11 р., копія якого наявна в матеріалах справи, директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова агенція розвитку» було призначено гр. Коваленка Вадима Леонідовича, а головою загальних зборів - гр. Рибака Микиту Анатолійовича. Крім того вказаними загальними зборами затверджено статут Товариства.

01 серпня 2011 р. між гр. Рибаком М.А. (Установник управління - за договором, позивач у справі) та гр. Коваленком В.Л. (Управитель за договором) було укладено Договір управління корпоративними правами, відповідно до умов п. 2.3 якого в порядку та на умовах визначених цим Договором Установник управління передає Управителеві майно, передбачене в п. 2.2. даного Договору (частина частки (майна) в розмірі 50 % у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова агенція розвитку», яка належить на праві власності Установнику управління), в управління на строк, зазначений в Договорі, а Управитель зобов'язаний на безкоштовній основі здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах Установника управління.

На виконання умов вказаного Договору управління корпоративними правами від 01.08.11 р. гр. Рибаком М.А. в порядку та на умовах, визначених даним Договором, передано гр. Коваленку В.Л., а останнім прийнято майно, а саме частину частки (майна) в розмірі 50 % у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова агенція розвитку», яка належить на праві власності Установнику управління, що підтверджується відповідним Актом прийому - передачі корпоративних прав (Додаток № 1 до Договору управління корпоративними правами).

Відповідно до рішення загальних зборів товариства, оформленого протоколом від 01.08.2011 року, було вирішено, враховуючи укладення між учасниками товариства договору про управління корпоративними правами, обрати головою Загальних зборів засновників (учасників) товариства та усіх його органів гр. Коваленка Вадима Леонідовича. Також зазначеним протоколом було зобов'язано директора товариства гр. Коваленка В.Л., у разі необхідності, провести необхідні дії з метою інформування державного реєстратора про зміни у керівництві Товариства.

За п.3 ч.1 ст.116 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.10 Закону України "Про господарські товариства" учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, вийти у встановленому порядку з товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Дана норма кореспондується з приписами ст. 54 Закону України "Про господарські товариства".

Право учасника товариства вийти зі складу товариства передбачено також абзацом 5 частини 1 статті 88 Господарського кодексу України, згідно якого учасники господарського товариства мають право вийти в передбаченому установчими документами порядку зі складу товариства.

Сукупний аналіз вищенаведених норм свідчить, що в разі виходу учасника товариства - фізичної особи (громадянина), з товариства з обмеженою відповідальність, він зобов'язаний повідомити товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, своє волевиявлення про вихід зі складу учасників товариства повинен викласти письмово та подати товариству обов'язково нотаріально завірену заяву про вихід з товариства, та письмово розпорядитися своєю часткою у статутному капіталі товариства (продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства).

23 жовтня 2012 року гр. Рибаком М.А. було складено та нотаріально посвідчено заяву до загальних зборів учасників ТОВ «Консалтингова агенція розвитку» та її директора Коваленка В.Л. про вихід зі складу учасників товариства, а також про безоплатну передачу усіх прав, обов'язків та повноважень учасника, зокрема, належної позивачеві частки, що становить 50 відсотків в статутному капіталі Товариства, на користь іншого засновника товариства - Коваленка В.Л. із зазначенням, що будь - яких претензій, в тому числі і майнових до товариства та його учасників (Засновників) заявник не має.

Окрім того, судом згідно матеріалів справи встановлено, що вказану заяву гр. Рибак М.А. належним чином надіслав засобами поштового зв'язку на адресу товариства, що підтверджується наданими позивачем копіями поштової квитанції № 5378 від 31.10.12 р. та опису вкладення в цінний лист від 31.10.12 р..

Згідно із пунктом 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідальній посадовій особі або вручення заяви цим особам органом зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.

Вихід учасника з товариства породжує певні правові наслідки, зокрема припинення корпоративних правовідносин між учасником і товариством. З моменту виходу учасник втрачає право брати участь в управлінні товариством (право голосу на зборах) і право отримувати частину прибутку від діяльності товариства. Оскільки вихід з товариства призводить до фактичних змін складу учасників, виконавчий орган повинен скликати збори учасників для затвердження змін до установчих документів.

Момент виходу учасника з товариства законодавство не пов'язує з реєстрацією змін до установчих документів. Невнесення змін до установчих документів, не проведення державної реєстрації змін до установчих документів не означає, що учасник, який у встановленому порядку вибув з товариства, автоматично повертається в число учасників.

Таким чином, волевиявлення гр. Рибака М.А. про вихід з товариства, шляхом оформлення 23.10.12 року та надсилання засобами поштового зв'язку Товариству нотаріально завіреної заяви було реалізоване в порядку, визначеному діючим законодавством, доказів щодо заперечення вказаного волевиявлення сторонами суду не надано.

Згідно із рішенням загальних зборів учасників Товариства, оформленого протоколом № 24/11-12 від 05.11.2012 року, на розгляд було винесено питання виключення гр. Рибака М.А. зі складу засновників Товариства на підставі його заяви від 23.10.2012 року та передачу належної йому частки на користь іншого учасника - гр. Коваленка В.Л..

За результатами розгляду заяви позивача про вихід зі складу учасників Товариства було прийнято рішення вважати гр. Рибака М.А. такими, що вийшов зі складу Товариства з 05 листопада 2012 р..

Таким чином, як свідчать матеріали справи, підтверджено позивачем в судовому засіданні та відповідачем не спростовано, вказаним рішенням загальних зборів визнано отримання заяви гр. Рибака М.А. засобами поштового зв'язку та виключено його зі складу учасників Товариства з 05.11.2012 року.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що позивач - гр. Рибак М.А. вийшов зі складу товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова агенція розвитку з 05.11.2012 року.

В позовній заяві позивач просив суд визнати недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, оформлене протоколом № 2 від 03.09.2014 року, у зв'язку із своїм виходом та, як наслідок цього, відсутністю кворуму під час їх прийняття.

Відповідно до ст.58 закону України «Про господарські товариства» вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників, які складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі.

Збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності тільки як 60% голосів, а з питань, які потребують одностайності - всі учасники.

Так, відповідно до оскаржуваного рішення загальних зборів ТОВ «Консалтингова агенція розвитку», оформленого протоколом № 2 від 03.09.2014 року, головою загальних зборів обрано Рибака Микиту Анатолійовича, з 03.09.2014 року звільнено директора товариства Коваленка Вадима Леонідовича, з 04.09.2014 року призначено на посаду директора товариства Новичкову Вікторію Сергіївну, змінено склад учасників у зв'язку із виходом зі складу учасників Рибака Микити Анатолійовича та Коваленка Вадима Леонідовича і входом до складу учасників Новичкової Вікторії Сергіївни, затверджено частку Новичкової Вікторії Сергіївни у статутному капіталі товариства в розмірі 10000,00 грн. (100 %), змінено місцезнаходження товариства та змінено назву з Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова агенція розвитку» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Евротехімпекс».

Згідно із пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів управління товариства мають лише ті його акціонери (учасники), які були акціонерами (учасниками) на дату прийняття рішення, що оскаржується.

Згідно із ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Оскільки судом було встановлено факт виходу позивача зі складу учасників товариства з 05.11.2012 року, суд приходить до висновку про те, що станом на дату прийняття спірного рішення учасників загальних зборів товариства, оформленого протоколом № 2 від 03.09.2014 року, гр. Рибак М.А. не був учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова агенція розвитку».

За висновками суду, волевиявлення учасника вийти з товариства вважається вільним, таким, що відповідає його внутрішній волі та в подальшому спрямоване на настання правових наслідків передбачених ст.54 Закону України «Про господарські товариства».

Таким чином, враховуючи подачу учасником заяви, зареєстрованої в реєстрі за №3488, про вихід зі складу Товариства та передачу належної йому частки, цю особу слід вважати такою, що втратила статус учасника Товариства з моменту подання нею заяви про вихід. Відтак внаслідок виходу гр. Рибака М.А. зі складу учасників товариства його участь в товаристві є припиненою. Отже після виключення позивача з Товариства між ним та Товариством виникли виключно цивільні (майнові) правовідносини, змістом яких є зобов'язання товариства здійснити передбачені законом та статутом виплати.

Оскільки гр. Рибак М.А. вийшов із Товариства на підставі поданої ним заяви, то станом на час проведення загальних зборів товариства від 03.09.14 р. він вже не був його учасником і не повинен був брати участь у зборах.

При цьому подання вищевказаної заяви про вихід із ТОВ «Консалтингова агенція розвитку» є фактом беззаперечним та юридично закріпленим через нотаріальне посвідчення заяви учасника. Тобто, після вирішення питання щодо його участі у Товаристві, позивач втратив свої корпоративні (немайнові) права, як то: брати участь в управлінні справами Товариства, у загальних зборах учасників, у т.ч. голосувати на них.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Тобто, вказана норма Господарського процесуального кодексу України зобов'язує доводити свою правову позицію саме ту сторону, яка на неї посилається.

Доказів того, що під час ухвалення рішення загальними зборами учасників Товариства станом на 03.09.2014 року позивач мав статус учасника Товариства сторонами суду не надано. Натомість, судом встановлено, що гр. Рибак М.А. з 05.11.2012 року втратив статус учасника Товариства, а тому не міг брати участь у загальних зборах із правом голосу.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" встановлено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Проте, враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт виходу гр. Рибака М.А. зі складу зазначеного товариства з 05.11.2012 року, суд приходить до висновку, що рішенням загальних зборів товариства від 03.09.2014 року його права як учасника товариства не могли бути порушені, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Таким чином, за висновками суду, у позивача - гр. Рибака М.А. відсутнє суб'єктивне матеріальне право або охоронюваний законом інтерес на подання даного позову, оскільки на момент прийняття загальними зборами оспорюваного ним рішення він вже не був учасником товариства. Тобто, оскільки позивач не мав статусу учасника товариства на дату прийняття загальними зборами оскаржуваного рішення, оформленого протоколом, та не володіє цим статусом на дату прийняття рішення у справі, його права як учасника даного товариства не могли бути порушеними, отже позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Рибака Микити Анатолійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВРОТЕХІМПЕКС» про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВРОТЕХІМПЕКС» (код ЄДРПОУ 37533580), оформленого протоколом № 2 від 03.09.2014 року, відмовити повністю.

Повний текст рішення складений та підписаний 16 лютого 2015 року.

Суддя А.М.Селівон