Ухвала

від 10.02.2015 по справі 802/3327/14-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/3327/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дончик В.В.

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

10 лютого 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Боровицького О. А. Граб Л.С. ,

за участю секретаря судового засідання: Литвинюка С.О.,

за участю представників сторін:

представника позивача: Джугострана В.І.,

представника відповідача: Романовича С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Династія-2012" до Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергокомфорт", про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

у вересні 2014 року приватне підприємство "Династія-2012" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергокомфорт", про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001202200 від 03.06.2014 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою адміністративний позов залишити без задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу від 11.04.2014 року №326 на підставі п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового Кодексу України проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП "Династія 2012" за період з 01.07.2013 року по 31.07.2013 року, результати якої оформлено актом від 05.05.2014 року №417/22/38343842 (а. с. 7-11).

Відповідно до акту перевірки було встановлено порушення пп. 198, пп. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ПП "Династія 2012" в перевіряємому періоді занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 74651 грн., в т.ч.: в липні 2013 року в сумі 74651 грн.

Не погодившись з актом перевірки, позивач подав свої заперечення, за результатами розгляду яких Жмеринською ОДПІ надана відповідь № 4439/Д/10/22-008 від 29.05.2014 року про результати розгляду заперечення до акту перевірки від 05.05.2014 року №417/22/38343842, яким заперечення залишено без задоволення, а акт перевірки - без змін (а. с. 19-22).

У відповіді про результати розгляду заперечення податковий орган вказав, що разом із запереченнями на акт перевірки ТОВ "Династія-2012" було надано ксерокопії товарно-транспортних накладних на 32 аркушах та виписка банку на 1 аркуші, не засвідчені підписом посадової особи та не скріплені печаткою, що є недотриманням платником вимог пп.20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, а тому копії наданих документів при розгляді заперечення до уваги не взято.

На підставі встановлених порушень податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.06.2014 року №0001202200 по податку на додану вартість в сумі 111976,50 грн. (в т.ч. за основним платежем 74651 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 37325,50 грн.) (а. с. 6).

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішення, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки акту перевірки є безпідставними, а податкове повідомлення-рішення від 03.06.2014 року № 0001202200 підлягає скасуванню як протиправне.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між приватним підприємством "Династія-2012" (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергокомфорт" (Експедитор) було укладено договір надання послуг (надання транспортно-експедиційних послуг) №01/02/13-02 від 01.02.2013 року (том 1, а. с. 23-24).

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору Експедитор зобов'язується доставити за заявкою Замовника вантаж від пункту відправлення до пункту призначення, а Замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату, погоджену Сторонами.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем до матеріалів справи долучено: податкові накладні №17 від 05.07.2013 року, №16 від 04.07.2013 року, №31 від 11.07.2013 року, №38 від 15.07.2013 року, №30 від 10.07.2013 року, №43 від 18.07.2013 року, №56 від 24.07.2013 року, №61 від 25.07.2013 року, №66 від 26.07.2013 року, №74 від 30.07.2013 року, №75 від 30.07.2013 року, №76 від 30.07.2013 року, №77 від 30.07.2013 року, №78 від 30.07.2013 року, №79 від 31.07.2013 року, №80 від 31.07.2013 року, №81 від 31.07.2013 року (том 1, а. с. 42-58); акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000417 від 04.07.2013 року, №ОУ-0000425 від 10.07.2013 року, №ОУ-0000431 від 11.07.2013 року, №ОУ-0000439 від 15.07.2013 року, №ОУ-0000418 від 05.07.2013 року, №ОУ-0000443 від 18.07.2013 року, №ОУ-0000455 від 24.07.2013 року, №ОУ-0000461 від 25.07.2013 року, №ОУ-0000465 від 26.07.2013 року, №ОУ-0000473 від 30.07.2013 року, №ОУ-0000474 від 30.07.2013 року, №ОУ-0000475 від 30.07.2013 року, №ОУ-0000479 від 30.07.2013 року, №ОУ-0000493 від 30.07.2013 року, №ОУ-0000498 від 31.07.2013 року, №ОУ-0000504 від 31.07.2013 року, №ОУ-0000505 від 31.07.2013 року (том 1, а. с. 25-41); товарно-транспортні накладні за липень 2013 року щодо транспортування шроту соняшникового контрагентам ТОВ "Рогатин-Корм", ТОВ "Кам'янець-Подільський Комбікормовий завод", ТОВ "Самбірська птахофабрика", ТОВ "Рогатин-Корм", ТОВ "ГЕРРОМ Інвест-Україна", ТОВ "Сільськогосподарська виробничо-торгова фірма "ІЗА", ТОВ "Зернова компанія "Агропрогрес", СГ ПП імені Гагаріна, ТОВ "Д-МІКС УКРАЇНА", ФГ "Бізон-1", ТОВ "ТРАУ НУТРИШИН УКР", ФГ "Перлина Турії" (том 1, а. с. 59-89); заявки на транспортне замовлення транспортно-експедиційного обслуговування за липень 2013 року (том 1, а. с. 90-120) та рахунки-фактури постачальника ТОВ ТД "Енергокомфорт за липень 2013 року платнику ПП "Династія-2012" на оплату послуг за договором 01/02/13-02 від 01.02.2013 року (том 1, а. с. 121-137).

На підтвердження того, що отримані від товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергокомфорт" послуги пов'язані з господарською діяльністю позивача в судовому засіданні досліджено та долучено до матеріалів справи докази продажу приватним підприємством "Династія-2012" товарів, що перевозились відповідно до договору про надання транспортно-експедиційних послуг, а саме: копії договорів поставки №15/07/2013-1 від 15.07.2013 року з ТОВ "ГЕРРОМ Інвест-Україна", №25/12/2012-1 від 25.12.2012 року з ТОВ "Хорост Поділля", №51 від 19.12.2012 року з ТОВ "Рогатин-Корм", №25/12/2012-2 від 25.12.2012 року з ПП "Сільськосподарська виробничо-товарна фірма "ІЗА", №18/02/2013-1 від 18.02.2013 року з ФГ "Перлина Турії", №23/01/2013-1 від 23.01.2013 року з ФГ "Бізон-1", №12/03/2013 від 13.03.2013 року з ТОВ "Д-Мікс Україна", №17/01/2013-4 від 17.01.2013 року з с/г ПП імені Гагаріна, №13/03/2013-2 від 13.03.2013 року з ТОВ "Зернова компанія "Агропрогрес", виконання яких підтверджується видатковими накладними №РН-0000333 від 05.07.2013 року, №РН-0000334 від 05.07.2013 року, №РН-0000342 від 10.07.2013 року, №РН-0000341 від 10.07.2013 року, №РН-0000343 від 11.07.2013 року, №РН-0000344 від 11.07.2013 року, №РН-0000348 від 15.07.2013 року, №РН-0000349 від 15.07.2013 року, №РН-0000350 від 15.07.2013 року, №РН-0000356 від 18.07.2013 року, №РН-0000357 від 18.07.2013 року, №0000358 від 18.07.2013 року, №РН-0000369 від 24.07.2013 року, №РН-0000370 від 24.07.2013 року, №РН-0000371 від 24.07.2013 року, №РН-0000368 від 24.07.2013 року, №РН-0000372 від 25.07.2013 року, №РН-0000373 від 25.07.2013 року, №РН-0000375 від 26.07.2013 року, №РН-0000376 від 26.07.2013 року, №РН-0000386 від 30.07.2013 року, №РН-0000385 від 30.07.2013 року, №РН-0000387 від 30.07.2013 року, №РН-0000388 від 31.07.2013 року (том 1, а. с. 192-234).

Відповідно до умов зазначених договорів поставка здійснювалась на умовах "DAP" правил Інкотермс - 2010, а саме Постачальник зобов'язаний замовити і оплатити поставку Товару до Покупця згідно умов Договору.

Вказані первинні документи були досліджені судом першої інстанції, на підставі чого суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про реальність операцій позивача щодо придбання послуг, оскільки ці операції призвели до зміни майнового стану платника податків, а їх придбання пов'язане з господарською діяльністю позивача.

Колегія суддів відхиляє посилання податкового органу на розбіжності, які містяться в окремих товарно-транспортних накладних, оскільки сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність необхідності придбання транспортно-експедиційних послуг з огляду на наявність у позивача орендованих транспортних засобів.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Законодавець надав платнику податків право здійснювати господарську діяльність на власний ризик і можливість самостійно оцінювати економічну доцільність укладення угод, а також самостійно обирати виконавців послуг або постачальників товарів.

Враховуючи, що платник податків на власний розсуд вирішує наявність необхідності придбання транспортно-експедиційних послуг, доводи податкового органу щодо відсутності такої необхідності є необґрунтованими.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання податкового органу на отриману від Вінницької ОДПІ податкову інформацію (Акт від 24.12.2013 року №1303/22-03/31189735 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Торговий дім "Енергокомфорт").

Відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Згідно з пунктом 4.4 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затверджених наказом державної податкової адміністрації України № 236 від 22.04.2011 у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - Журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Таким чином, за результатами проведення зустрічної звірки складається довідка, а у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема, у зв'язку із встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), складається акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання.

Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання є службовим документом органів податкової служби, який складається не за результатами здійснення органом державної податкової служби певних дій, зокрема, у зв'язку з проведенням зустрічної звірки, а у зв'язку із встановленням факту що не дає змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання. Такий акт не може містити факти порушень податкового законодавства з питань повноти нарахування і сплати податків, оскільки зустрічна звірка, якою могли бути встановлені такі факти, не відбулась.

Крім того, чинне на момент виникнення спірних правовідносин податкове законодавство не ставить в залежність отримання результатів перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування від підтвердження правомірності віднесення ним до податкового кредиту сум податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В акті перевірки зазначено, що позивачем не було надано жодних інших первинних документів, що підтверджують факт надання транспортно-експедиційних послуг, крім податкових накладних та актів здачі-прийняття робіт.

Відповідно до п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Положення вказаної статті є обов'язковими для податкового органу при здійсненні ним своїх функцій.

В свою чергу, адміністративний суд при розгляді справи керується ст. 11 КАС України, якою встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Товарно-транспортні накладні та інші первинні документи, які підтверджують реальність здійснення господарської операції долучені позивачем до матеріалів справи.

Крім того, копії товарно-транспортних накладних та виписка з банку додавались позивачем до заперечення на акт перевірки.

Відповідно до абз. 2 п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що наданими позивачем доказами підтверджується правомірність задекларованої позивачем суми податкового кредиту по операціям з товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергокомфорт".

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 17 лютого 2015 року.

Головуючий Сапальова Т.В.

Судді Боровицький О. А.

Граб Л.С.