Рішення

від 11.02.2015 по справі 916/62/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" лютого 2015 р.Справа № 916/62/15-г

Господарський суд Одеської області у складі:

Судді Зайцева Ю.О.

секретаря судового засідання Ошарін Д.С.

За участю представників сторін:

від позивача: Василик А.В. (довіреність №7 від 06.01.2015р.);

від відповідача: Стратієвський В.С. (довіреність №16-16-01/229 від 27.01.2015р.).

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом за позовом Державного підприємства „Українські спеціальні системи" до відповідача Відділу Держземагенства в Любашівському районі Одеської області про стягнення 44 277,53 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач на заявлених позовних вимогах наполягає, подав заяву про зменшення позовних вимог від 09.02.2015р. за вх.№2-652/15, в їх обґрунтування зазначає, що 22.07.2013р. між ДП „УСС" та Відділом Держземагентства в Любашівському районі Одеської області було укладено договір №11.199/13/ІН, за умовами якого позивач поставив відповідачу програмно-апаратний комплекс на загальну суму 30 000 грн., за який відповідач у строки, обумовлені договором, оплату не здійснив. З врахуванням існуючої заборгованості, позивач розрахував пеню, індекс інфляції та три проценти річних.

Відповідач проти позову заперечує, подав відзив на позов 28.01.2015р. за вх.№2408/15, де вказує, що протягом 2013-2014р.р. на розрахунковий рахунок за КПКВК 2803030 „Проведення земельної реформи" Відділу Держземагентства у Любашівському районі фінансування не відбувалось, але фінансові зобов'язання перед позивачем були зареєстровані в органі Державної казначейської служби. Одночасно, відповідач звернув увагу на те, що у зв'язку з тим, що Відділ утримується за рахунок державного бюджету, сторонами у п.4.2. договору від 22.07.2013р. було досягнуто домовленість про право замовника на відстрочку платежу в разі відсутності бюджетного фінансування, отже, відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій. Одночасно, відповідач зазначив, що він не використовує придбаний у позивача ПАК-ДЗК, оскільки він не пройшов державну експертизу за відсутності коштів для її проведення.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши пояснення представників сторін та їх правові позиції, суд встановив наступне:

22.07.2013р. між ДП „УСС" (постачальник) та Відділом Держземагентства у Любашівському районі Одеської області (замовник) було укладено договір №11.199/13/ІН про закупівлю програмно-апаратного комплексу за державні кошти, згідно з умовами якого постачальник зобов'язується виготовити у 2013 році та поставити замовнику один програмно-апаратний комплекс попередньої обробки та перевірки відомостей, які підлягають внесенню до державного земельного кадастру, захисту баз персональних даних та службової інформації зі спеціалізованим програмним забезпеченням (далі - ПАК-ДЗК), а замовник прийняти і оплатити ПАК-ДЗК. Технічні вимоги до ПАК-ДЗК викладені у додатку №1, що є невід'ємною частиною цього договору. Специфікація ПАК-ДЗК викладена у додатку №2, що є невід'ємною частиною цього договору. Придбавання ПАК-ДЗК здійснюється в межах кошторисних призначень замовника за КПКВК 2803030 „Проведення земельної реформи" КЕКВ 3110 „Придбання обладнання і предметів довгострокового користування" Код ПАК-ДЗК за Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016-2010 26.20.1 „Машини обчислювальні частини та приладдя до них (п.п.1.1., 1.2., 1.3., 1.4. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору №11.199/13/ІН від 22.07.2013р. ціна договору становить 30 000 грн. відповідно до специфікації ПАК-ДЗК та Протоколу погодження договірної ціни товару.

Замовник здійснює оплату ПАК-ДЗК на підставі видаткової накладної на ПАК-ДЗК, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника у розмірі, визначеному у пункті 3.1. договору. Оплата здійснюється замовником на підставі підписаної сторонами видаткової накладної на ПАК-ДЗК не пізніше закінчення 2013 фінансового року. Замовник має право на відстрочку платежу в разі відсутності бюджетного фінансування (п.п.4.1., 4.2. договору №11.194/13/ІН від 23.07.2013р., п.1 додаткової угоди №1 від 25.12.2013р.).

Відповідно до п.5.1. договору №11.199/13/ІН від 22.07.2013р., п.2 додаткової угоди №1 від 25.12.2013р. постачальник зобов'язується передати ПАК-ДЗК замовнику відповідно до договору не пізніше 31.12.2013р.

Згідно до п.11 договору №11.199/13/ІН від 22.07.2013р. цей договір набуває чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2013р., а в частині розрахунків та виконання сторонами взятих на себе зобов'язань - до їх повного виконання.

Крім того, сторонами до договору №11.199/13/ІН від 22.07.2013р. було підписано додатки №1 Технічні вимоги, №2 Специфікацію до програмно-апаратного комплексу, №3 Протокол погодження договірної ціни товару.

Так, на виконання договору №11.199/13/ІН від 22.07.2013р. позивач поставив відповідачу ПАК-ДЗК за накладною №РН-0000078 від 25.12.2013р. на суму 30 000 грн. на підставі довіреності №4 від 24.12.2013р.

Позивачем відповідачу було надіслано претензію про сплату наявної заборгованості №02-502 від 10.04.2014р., на що відповідач листом №16-16-01/2082 від 29.04.2014р. вказав на реєстрацію такого зобов'язання в органі держказначейства, однак, кошторис на 2014р. таких видатків не передбачає, у зв'язку з чим погасити існуючу заборгованість не має можливості.

Так, заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 30 000грн. внесена відповідачем до звіту про заборгованість за бюджетними коштами станом на 01.01.2014р.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані позивачем докази та викладену ним правову позицію, суд вважає заявлені ДП „УСС" позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 30 000 грн. правомірними, такими, що відповідають дійсними обставинам справи з огляду на наступні положення законодавства.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст. 656 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до ст.663, пп. 1), 2) ч.1 п.1 ст. 664 Цивільного Кодексу України Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Пунктом 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (п.п.1, 2, 3 ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

На підтвердження своїх заперечень відповідач подав до суду докази відсутності фінансування Відділу у 2013-2014р.р., а саме, кошторис на 2014рік, довідку про зміну до кошторису на 2014рік, звіти про заборгованість за бюджетними коштами на 01.01.2014р., на 01.01.2015р., звіт про надходження та використання коштів загального фонду за 2014р. Одночасно, відповідач послався на те, що умовами п.4.2. договору від 23.07.2013р. сторони передбачили право відповідача на відстрочку платежу в разі відсутності бюджетного фінансування.

Так, частина 2 ст.218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною 4 ст.13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Твердження відповідача про те, що відсутність бюджетного фінансування є підставою для неоплати відповідачем отриманого товару та відмови в задоволенні позову, судом до уваги не приймається, оскільки укладаючи договір від 22.07.2013р., відповідач повинен був передбачити бюджетні призначення та заздалегідь вжити необхідних заходів для фінансування видатків за цим договором або укласти його на інших умовах з врахуванням того, що Відділ Держземагентства у Любашівському районі Одеської області є державним підприємством, фінансування якого здійснюється з бюджету.

Крім того, суд зауважує, що у договорі сторони не передбачили порядок узгодження, строк відстрочення платежу за отриманий товар, з підстав чого відсутність бюджетного фінансування відповідача, за умови невіднайдення сторонами згоди на відстрочення платежу через таке, не є підставою для порушення відповідачем строку оплати вартості товару, не позбавляє позивача права вимагати оплати за поставлений товар, сплати штрафних санкцій, індексу інфляції, три проценти річних. При цьому, з врахуванням існування боргу 25.12.2013р. можна дійти висновку, що фактично до моменту подання даного позову відповідачу було відстрочено виконання зобов'язання за договором.

Таким чином, на думку суду, з огляду на наявні в матеріалах справи первинні документи, щодо поставленого позивачем товару за договором №11.199/13/ІН від 22.07.2013р., відсутності його оплати, є правомірними та обґрунтованими заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь 30 000грн. заборгованості.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 740,96 грн. пені за період з 01.01.2014р. по 04.02.2015р.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 1 ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п.1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зі змісту п.п.1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України. За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік. Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Позивачем, нарахована пеня за прострочення виконання зобов'язання за період з 01.01.2014р. по 04.01.2015р.

Проте, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом, встановлено належний строк нарахування пені за прострочення зобов'язання за договором, а саме з 01.01.2014р. по 01.07.2014р. та за допомогою системи "Ліга-Закон" здійснено власний розрахунок суми пені що підлягають стягненню з відповідача за порушення зобов'язання по своєчасності оплати за договором та встановлено її належний розмір у сумі 2 329,32 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 6 750,00 грн. індексу інфляції за період з 01.01.2014р. по 04.02.2015р., 986,30 грн. три проценти річних за період з 01.01.2014р. по 04.02.2015р.

У відповідності з п.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Суд, перевіривши зроблений позивачем розрахунок трьох процентів річних за період з 01.01.2014р. по 04.02.2015р., встановив, що його зроблено вірно, з огляду на що вказані позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Однак, при перерахунку індексу інфляції від суми боргу 30 000 грн. за період з 01.01.2014р. по 04.02.2015р. суд встановив, що втрати позивача від інфляції за вказаний період складають 8622,16грн., однак, з врахуванням заявлення позивачем до стягнення суми 6750грн., що є меншою від фактичного індексу інфляції, суд задовольняє позову вимогу позивача про стягнення саме 6 750грн. індексу інфляції.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача у справі пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства „Українські спеціальні системи"до відповідача Відділу Держземагенства в Любашівському районі Одеської області про стягнення 41 207,26 грн. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Відділу Держземагентства в Любашівському районі Одеської області (66502, Одеська область, смт. Любашівка, вул. Радянська, 105; код ЄДРПОУ 38147749) на користь Державного підприємства „Українські спеціальні системи" (04119, м. Київ, вул. Мельникова,83-Б, код 32348248) 30 000 /тридцять тисяч/ грн. 00 коп. основного боргу, 2 329 /дві тисячі триста двадцять дев'ять/ грн. 32 коп. - пені, 6 750 /шість тисяч сімсот п'ятдесят/ грн. 00 коп. - індексу інфляції, 986 /дев'ятсот вісімдесят шість/ грн. 30 коп. - три проценти річних та 1 772 /одна тисяча сімсот сімдесят дві/ грн. 19 коп. - судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 16 лютого 2015 р.

Суддя Ю.О. Зайцев