Рішення

від 11.02.2015 по справі 910/27689/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2015Справа №910/27689/14

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Швеця С.С.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МКМ Сервіс Лтд"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Е-Лєктра"

про стягнення 145 342,04 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Нечай К.В. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

За клопотанням позивача, з метою з'ясування фактичних обставин справи, дослідження додаткових доказів, строк слухання спору по даній справі було продовжено додатково на 15 (п'ятнадцять днів), що відповідає вимогам частини 3 статті 69 ГПК України і знайшло своє відображення у процесуальних документах суду.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "МКМ Сервіс Лтд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Е-Лєктра" про стягнення з останнього основного боргу в сумі 122 221,68 грн., пені в сумі 13 568,32 грн., трьох процентів річних у сумі 1 436,52 грн. та інфляційних втрат у розмірі 8 115,52 грн.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 4 2 , 4 3 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття у судове засідання представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що позивачем було перераховано відповідачу передоплату за поставку кабельної продукції у розмірі 122 221,68 грн., згідно рахунку від 07.07.2014 № 6285, що підтверджується платіжним дорученням від 11.07.2014 № 3481.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МКМ Сервіс Лтд" 29.07.2014 направило Товариству з обмеженою відповідальністю "Е-Лєктра" проект договору поставки товару № 7262, останній даний проект не узгодив, у відповідь направив 14.08.2014 позивачу свій варіант договору від 11.07.2014 № 0111072014, в якому не було визначено строків поставки та відповідальності Постачальника.

Позивач направив відповідачу претензію від 27.08.2014 № 2840 з вимогою перерахувати суму попередньої оплати на свій розрахунковий рахунок. Втім, зазначена вимога залишилася відповідачем без відповіді та задоволення.

Оскільки, відповідач товар не поставив, кошти отримані в якості передоплати за поставку не повернув, у зв'язку з чим за ним утворився борг у розмірі 122 221,68 грн., який позивач і намагається стягнути.

З посиланням на приписи ч. 6 ст. 231 ГК України позивач намагається стягнути з відповідача пеню у розмірі 13 568,32 грн. за період з 12.07.2014 по 01.12.2014.

Позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, а тому намагається стягнути з нього три проценти річних у сумі 1 436,52 грн. та інфляційні втрати у розмірі 8 115,52 грн. за період з 12.07.2014 по 01.12.2014.

Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу статті 526 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, згідно з пунктом 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 693 ЦК України визначено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Чинним законодавством України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб. Між позивачем та відповідачем з моменту отримання рахунку від 07.07.2014 № 6285 виникли договірні зобов'язання. Позивач належним чином виконав покладені на нього зобов'язання, а саме оплатив виставлений йому рахунок з передоплати за товар, але відповідач у розумні строки товар не поставив, кошти отримані в якості передплати за поставку не повернув. За такими обставинами позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 122 221,68 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно вимог частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Так як мало місце несвоєчасна поставка, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних у сумі 1 436,52 грн. та інфляційних у розмірі 8 115,52 грн. за період з 12.07.2014 по 01.12.2014 також обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Приписами ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", із змінами та доповненнями передбачено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати. Також слід зазначити, що

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини. Передбачений частиною шостою статті 231 ГК України розмір відповідальності за порушення грошових зобов'язань застосовується, якщо інше не узгоджено сторонами в договорі або не передбачено законом. Вказані обставини підтверджено приписами статей 1 та 2 Законі України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11 1996 року за № 543/96-ВР де вказано, що якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, пеня стягненню не підлягає, за винятком, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства. У разі встановлення сторонами розміру пені меншого ніж передбачено чинним законодавчими актами, пеня підлягає стягненню у межах, визначених чинним актами законодавством.

Оскільки договір поставки не було укладено у письмовій формі та відповідно сторонами не було передбачено стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, тому у задоволенні стягнені пені в сумі 13 568,32 грн. слід відмовити, як необґрунтовано заявленої.

З урахуванням викладеного витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно вимог частини п'ятої статті 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 11.02.2015, згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 525, 610, 625, 693, 712 ЦК України, ст.ст. 181, 193, 265 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 34, ч.3 ст. 43, 44, 69, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МКМ Сервіс Лтд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Е-Лєктра" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Е-Лєктра", 02140, м. Київ, вул. Лариси Руденко, буд. 21, код ЄДРПОУ 38473989, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "МКМ Сервіс Лтд", 07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Шолуденка, буд. 19, код ЄДРПОУ 36444694, основний борг у сумі 122 221,68 грн., три проценти річних у сумі 1 436,52 грн., інфляційні втрати у розмірі 8 115,52 грн. та судовий збір у розмірі 2 635,47 грн., видавши наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 16.02.2015 року

Суддя Ю.О.Підченко