Ухвала

від 05.02.2015 по справі 820/227/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2015 року м. Київ К/800/20487/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби та Державної податкової служби у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2013

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2013

у справі № 820/227/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Демос-Агро»

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, Державної податкової служби у Харківській області

про скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Демос-Агро» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Демос-Агро») звернулось до суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач-1, Харківська ОДПІ) та Державної податкової служби у Харківській області (далі по тексту - відповідач-2, ДПС у Харківській області) про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.10.2012 №0000880223 та рішення про результати розгляду скарги від 21.12.2012 №6294/10/10.2-17.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2013, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2013, позов задоволено частково. Скасовано в повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 22.10.2012 №0000880223. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В касаційних скаргах відповідачі просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПС України в Харківській області проведено фактичну перевірку позивача щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документів, що підтверджують державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

В ході перевірки встановлені порушення позивачем п. 7.3 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок №614 від 01.12.2000 (далі ар тексту - Порядок) та п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (далі по тексту - Положення).

За результатами перевірки відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу нараховані штрафні санкції у розмірі 608861,20 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 2.6 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (РРО) або використанням розрахункових книжок (РК) оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Згідно з п. 4.1 Положення для забезпечення здійснення розрахунків готівкою підприємства повинні мати касу (приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків), а усі надходження і видачу готівки в національній валюті відображати у касовій книзі (п. 4.2 Положення).

З огляду на викладене, оприбуткування готівки в касі підприємства, яке проводить готівкові розрахунки із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (використанням розрахункових книжок), є здійснення обліку такої готівки у книзі обліку розрахункових операцій (на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій або даних розрахункової книжки) та відображення надходжень цієї готівки у касовій книзі підприємства.

Порядок реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 №614.

Пунктом 7.5 Порядку передбачено, що використання КОРО, зареєстрованої на господарську одиницю, передбачає зокрема: - наявність КОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; - підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках КОРО; - щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому, дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм законодавства, необхідно зауважити на той факт, що проведення розрахункових операцій через РРО, щоденне друкування фіскальних звітних чеків та їх зберігання у КОРО є свідченням того, що готівкові кошти оприбутковані, оскільки їх рух відображено в фіскальній пам'яті реєстратора розрахункових операцій, роздруковано та вклеєно відповідний Z-звіт.

Натомість, щоденний запис про рух готівки та суми розрахунків у КОРО - це лише звіт про фактичне надходження готівкових коштів до каси. Відсутність такого запису у КОРО при наявності у ній відповідних розрахункових документів та відображення надходжень цієї готівки у касовій книзі підприємства чи наявність такого запису, зробленого олівцем, а не кульковою ручкою, не свідчить про факт ненадходження грошових коштів до каси, її неоприбуткування, а означає лише порушення порядку ведення КОРО, а саме - п. 7.5 Порядку.

Чинне законодавство України не передбачає, що наявність запису у Книзі обліку розрахункових операцій олівцем при наявності прибуткового касового ордеру, фіскальних звітних чеків є однозначним підтвердженням факту неоприбуткування коштів.

Судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що під час проведення перевірки виявлено зроблені записи олівцем у КОРО від 20.06.2012 №32023001340р/1-177, №2023004347р./1-179 та №2023004346р./1-178.

При цьому, доказом отримання готівкових коштів є денні Z звіти, зафіксовані у фіскальних чеках, що були вклеєні в книгу обліку розрахункових операції за 20.06.2012 №32023001340р/1-177, №2023004347р./1-179 та №2023004346р./1-178 за період серпень-вересень 2012 року на суму 121772,24 грн., що підтверджено в ході проведення перевірки.

Матеріалами справи підтверджено, що спірна сума відповідає даним, зазначеним у відповідних касових документах.

Підтверджено також той факт, що готівка у серпні-вересні 2012 року на суму 121772,24 грн. оприбуткована позивачем у відповідності до п. 4.2 Положення.

Факт оприбуткування готівки підтверджується звітністю, поданою до Харківської ОДПІ, в якому визначена сума розрахунків у серпні-вересні 2012 року, яка відповідає сумі коштів, визначених у фіскальних чеках.

Крім того, розбіжностей між даними КОРО та сумами, внесеними в касу підприємства, перевіркою не встановлено.

Доказів наявності у позивача умислу ухилитись від оприбуткування готівкових коштів щодо внесення у КОРО запису олівцем, відповідачами не надано.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби та Державної податкової служби у Харківській області відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров