Ухвала

від 17.02.2015 по справі 825/3605/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2015 року м. Київ К/800/11666/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Менської об'єднаної державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - ДПІ) на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомбінат «Тепличний» (далі - Товариство) до ДПІ,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 0000762200 від 9.08.2013 року.

Зазначило, що ДПІ при здійсненні перевірки прийшла до помилкового висновку про те, що розрахунки за операціями з експорту - імпорту товарів повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів, оскільки Товариство придбало спеціальне обладнання (котел промисловий центрального опалення типу СН 250 міцністю 2500 кВт), аналогів якого немає в Україні.

Враховуючи технологічні норми виробництва зазначеного обладнання, мінімальний термін його виготовлення становить не менше 180 робочих днів.

22 листопада 2013 року постановою Чернігівського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року, позов задоволено.

Податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0000762200 від 9.08.2013 року визнане протиправним та скасоване.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Чернігівського окружного адміністративного суду та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 16.07.2013 року до 22.07.2013 року ДПІ була здійснена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 5.12.2012 року до 22.07.2013 року за договором поставки № 192/12 від 11.11.2012 року, за наслідками якої 29.07.2013 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариство у порушення вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» , п. 3 постанови Правління Національного банку України № 475 від 16.11.2012 року , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.11.2012 року за № 1921/22233 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» прострочило сплату дебіторської заборгованості, у розмірі 121 500,00 Євро.

Крім того, Товариство порушило декларування валютних цінностей, доходів та майна, які перебувають за межами України станом на 1.04.2011 року та 1.07.2013 року, відповідно до вимог ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19.02.1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» .

9 серпня 2013 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000762200 щодо нарахування Товариству пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД невиконання зобов'язань та ШС за порушення валютного законодавства, у розмірі 531 043,14 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову з таких підстав.

Згідно з ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 10.10.2013 року основним видом діяльності Товариства є вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів.

Згідно з ст. 1 Закону України № 959-ХІІ від 16.04.1991 року «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) - це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 11.11.2012 року між Товариством та СТОВ «Комконт» (Республіка Білорусь) були укладені договір № 192/12 (далі - Договір № 192/12) і додаткова угода № 1 щодо поставки котельного обладнання, загальна сума договору становила 243 000,00 Євро. Строк поставки котла складав від 90 днів до 150 календарних днів з моменту оплати 1-го етапу.

5 лютого 2013 року між Товариством та СТОВ «Комконт» була укладена додаткова угода № 2 (далі - Додаткова угода № 2) щодо визначення строків поставки котла з 180 робочих днів до 240 календарних днів з моменту оплати 1-го етапу.

Відповідно до листа № 242 від 17.06.2013 року СТОВ «Комконт» роз'яснив Товариству строк виготовлення котельного обладнання. Виготовлення котельного обладнання здійснюється СТОВ «Комконт» індивідуально для кожного клієнта, в залежності від вологості деревного палива та розміщення обладнання в котельні, термін виготовлення котельного обладнання з котлом СН 250 (2500 кВт) складає не менше 180 робочих днів.

На виконання умов Договору №192/12 Товариство здійснило попередню оплату за котельне обладнання згідно платіжного доручення в іноземній валюті № 1 від 5.12.2012 року, на загальну суму 121 500,00 Євро, що становить за офіційним курсом Національного банку України 1 271 424,60 грн.

Згідно з платіжними дорученнями в іноземній валюті № 2 від 19.06.2013 року та № 3 від 10.09.2013 року Товариством була здійснена оплата котельного обладнання.

Зазначені операції відображені у бухгалтерському обліку Товариства за рахунком 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками», а також котельне обладнання оприбутковане в бухгалтерському обліку Товариства за рахунком 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів».

Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що підставою відповідальності резидента за порушення Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є наявність у його діях факту правопорушення.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Законом України № 5480-УІ від 6.11.2012 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення інструментів впливу на грошово-кредитний ринок» статтю 2 Закону України «Про Національний банк України» доповнено частиною четвертою, відповідно до якої Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Згідно з ч.,ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» строки, зазначені у статтях 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення.

Порядок віднесення операцій резидентів до зазначених у частині першій цієї статті та умови видачі висновків на перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.,п. 4, 5, 7, 9, 10 Порядку продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1409 від 29.12.2007 року , для одержання висновку резидент подає Мінекономіки такі документи: 1) складений у довільній формі лист-звернення, що містить дані про стан виконання зовнішньоекономічного договору (контракту) на момент звернення, із зазначенням суми заборгованості та обґрунтуванням необхідності продовження встановленого строку на певний період; 2) засвідчені в установленому порядку копії: зовнішньоекономічного договору (контракту), в якому зазначаються адреса та банківські реквізити іноземних контрагентів. Якщо договір укладено іноземною мовою, заявник додає його переклад на українській мові; свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - резидента; документів, що підтверджують здійснення зовнішньоекономічної операції, зокрема платіжних банківських документів, довідок банків, вантажних митних декларацій, коносамента, актів приймання-передачі товару (виконання робіт, надання послуг).

Датою подання документів, на підставі яких видається висновок, вважається дата їх реєстрації в Мінекономіки.

Мінекономіки розглядає подані резидентом документи протягом 10 робочих днів після їх реєстрації і видає висновок або письмово відмовляє у його видачі із зазначенням підстави.

У видачі висновку може бути відмовлено в разі: 1) подання резидентом документів: з порушенням вимог, зазначених у пункті 4 цього Порядку; що містять недостовірну інформацію; після закінчення встановлених строків; 2) невідповідності поданих резидентом документів законодавству.

У разі усунення недоліків, що стали підставою для відмови у видачі висновку, резидент може повторно подати документи для його отримання. При цьому строк розрахунків може бути продовжено, починаючи з дати реєстрації в Мінекономіки повторно поданих документів.

Суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що Товариство здійснило всі необхідні заходи для своєчасного та добросовісного виконання умов Договору № 192/12, оскільки 7.02.2013 року, 25.03.2013 року, 11.06.2013 року Товариство зверталося з листами до Департаменту зовнішньоекономічної діяльності Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо продовження йому строків розрахунків за Договором № 192/12.

Міністерство економіки рішення у відповідності до вимог чинного законодавства щодо продовження Товариству строків розрахунків чи відмову в продовжені строків не прийняло.

26 липня 2013 року Товариство зверталося з листами до Міністерства фінансів України та Міністерства доходів і зборів України щодо надання йому розстрочки зі сплати платежів.

Крім того, Товариство направило у межах 90 днів до Мінекономіки заяву про продовження строків розрахунків в іноземній валюті.

Міністерством економіки відповідне рішення на заяву Товариства не прийняте і Товариство не отримало відповіді із-за незалежних від нього обставин.

У касаційні скарзі ДПІ посилається на порушення Товариством вимог п. 3 постанови Правління Національного банку України № 475 від 16.11.2012 року , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.11.2012 року за № 1921/22233 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» (далі - Постанова НБУ № 475).

Відповідно до п. 3 Постанови НБУ № 475 розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» , повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Згідно з п. 12 Постанови НБУ № 475 постанова набирає чинності з наступного робочого дня після дня її офіційного опублікування. Пункти 3 - 8 цієї постанови діють протягом 6 місяців з моменту набрання чинності цією постановою .

Таким чином, термін дії пунктів 3-8 Постанови НБУ № 475 закінчився 19.05.2013 року, відповідно до розрахунку податкового органу період прострочення Товариством платежів зазначався з 5.03.2013 року до 22.07.2013 року, що є порушенням ДПІ.

Крім того, ДПІ у касаційній скарзі посилається на не подання Товариством у встановлені законодавством строки декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, станом на 1.04.2013 року, у порушення вимог ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19.02.1993 року «Про систему валютного регулювань і валютного контролю» .

Відповідно до п. 4.1 Договору № 192/12 транспортування обладнання згідно Специфікації № 1 здійснюється транспортом замовника (Товариства) зі складу СТОВ «Комконт» (Республіка Білорусь) на умовах FCA м. Гомель (Incoterms 2010).

У вересні 2010 року Міжнародна торгова палата оголосила про випуск нової редакції правил щодо використання національних і міжнародних торгових умов Incoterms 2010. Ці правила, які застосовуються компаніями при проведенні численних операцій у всьому світі, набули чинності 1 січня 2011.

Incoterms 2010 - це остання редакція міжнародних стандартних правил з тлумачення найширше використовуваних торгових умов в галузі зовнішньої торгівлі, які регламентують момент передачі права власності на товар і всіх пов'язаних із цим ризиків.

За умовами поставки FCA (м. Гомель) (Free Carrier (вказане місце): товар доставляється перевізнику замовника) товар передається на територію Республіки Білорусь, датою переходу права власності резиденту-покупцю буде рахуватися дата передачі товару, яка зазначена в товарно-транспортних документах (CMR та інших).

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили, що відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної право власності на обладнання у Товариства виникло 23.07.2013 року, інформація зазначена в декларації, станом на 1.07.2013 року, є вірною.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220 , 220-1, 223 , 224 , 230 , 231 Кодексу адміністративного судочинства України ,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Менської об'єднаної державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у Чернігівській області відхилити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.