Ухвала

від 17.02.2015 по справі 826/10610/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" лютого 2015 р. м. Київ К/800/57840/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т., секретаря судового засідання Гулової О. І.,

за участю: представників позивача - Дьяченка А. П., Минайлюк Т. В.,

представника відповідача - Бездолі Ю. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Полігран" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Полігран" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про скасування припису та постанови,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Полігран" звернулось з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про скасування припису про усунення порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 20 червня 2014 року № С-2006/1 та постанови про накладення штрафу від 08 липня 2014 року № 30807/8-7/10-36/0807/09/02.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року, в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Заперечень на скаргу не надійшло.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що 20 червня 2014 року відповідачем на підставі направлення від 06 червня 2014 року № 1429.14/09/02 проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час будівництва дільниці зі знешкодження промислових та побутових відходів за адресою: Київська область, м. Славутич, с. Лісне, вул. Індустріальна, 1, замовник будівництва ТОВ «Виробничо - комерційна фірма «Полігран».

20 червня 2014 року відповідачем прийнято припис № С-2006/1 з вимогою усунути виявлені порушення, а саме: у строк до 20 вересня 2014 року.

На підставі встановлених порушень 08 липня 2014 відповідачем прийнято постанову № 3/0807/8-7/10-36/0807/09/02, якою за наведення недостовірних даних в наданій на реєстрацію декларації про початок будівельних робіт встановлено порушення вимог ст. ст. 34, 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», і на позивача накладено штраф в розмірі 109 620 грн відповідно до абз. 4 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Не погоджуючись з прийнятою постановою та приписом, позивач заявив цей позов.

Відмовляючи в позові, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність обґрунтованих підстав для його задоволення.

Колегія суддів не погоджується з висновками судів.

Відповідно до статті 32 Закону № 3038-VI усі об'єкти будівництва за складністю архітектурно-будівельного рішення та/або інженерного обладнання поділяються на I, II, III, IV і V категорії складності.

Категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до будівельних норм та державних стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва.

Віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва.

Порядок віднесення об'єктів до IV і V категорій складності визначається Кабінетом Міністрів України.

Аналіз приписів наведеної статті у системному зв'язку з іншими нормами Закону № 3038-VI та Порядку дає підстави для висновку, що вона встановлює загальне правило визначення категорії складності об'єкта будівництва. У випадках же, коли проектна документація на об'єкт будівництва відсутня, чи об'єкт їй не відповідає, віднесення такого об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності належить до компетенції органу державного архітектурно-будівельного контролю, а саме: Державної архітектурно-будівельної інспекції України та її територіальних органів.

Державна архітектурно-будівельна інспекція України (на сьогодні - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю) за змістом статей 6, 7 Закону № 3038-VI здійснює управління у сфері містобудівної діяльності, зокрема контроль за дотриманням законодавства, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, проектної документації.

Частиною третьою статті 41 Закону № 3038-VI та частиною другою статті 3 Закону України від 14 жовтня 1994 року № 208/94-ВР «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (у редакції Закону України від 22 грудня 2011 року № 4220-VI; далі - Закон № 208/94-ВР) до повноважень органу державного архітектурно-будівельного контролю віднесено також розгляд справ про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та застосування санкцій за ці правопорушення, наприклад, накладення штрафу за експлуатацію неприйнятого в експлуатацію об'єкта будівництва. Розмір штрафу за таке правопорушення залежить від категорії складності об'єкта будівництва (пункт 6 частини другої статті 2 Закону № 208/94-ВР).

Визначення категорії складності об'єкта будівництва за відсутності проектної документації, у якій би було зазначено відповідну категорію, не віднесено до компетенції жодного іншого державного органу.

Суди обох інстанцій погодилися з висновками відповідача, що об'єкт будівництва відноситься до V категорії складеності.

При цьому в оскаржуваній постанові та приписі вказано, що позивачем порушено вимоги ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", які стосуються наведення недостовірних відомостей у декларації про початок виконання будівельних робіт.

Тоді як відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник має право виконувати будівельні роботи після видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

Окрім того, суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за правопорушення, зокрема, з виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у зазначеній декларації: на об'єктах I категорії складності - у розмірі вісімнадцяти мінімальних заробітних плат; на об'єктах II категорії складності - у розмірі тридцяти шести мінімальних заробітних плат; на об'єктах III категорії складності - у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат, - відповідно до абз. 4 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

Проте відповідальність за правопорушення, що стосуються об'єктів будівництва V категорії складеності, передбачені іншими нормами Закону.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди дійшли суперечливих висновків, які стосуються міри відповідальності відповідно до цієї категорії складності об'єкта будівництва.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Установивши помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів вважає за необхідне направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Полігран" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: