Ухвала
від 20.02.2015 по справі 925/1221/13
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

20 лютого 2015 року Справа № 925/1221/13

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: Півнюк К.М. - за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2 - особисто; ОСОБА_3 - за довіреністю;

від ДВС: Діденко С.Б. - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за

позовом Обласного об'єднання колгоспних ринків Черкаської обласної спілки споживчих товариств

до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою ( в рамках поданої скарги на дії ДВС від 09.02.2015 року )

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 26.09.2013 року позовні вимоги було задоволено повністю. Зобов'язано фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що перебуває у постійному користуванні Обласного об'єднання колгоспних ринків Черкаської обласної спілки споживчих товариств (18000, м. Черкаси, вул. Леніна, 30, ідентифікаційний код 01564199), яка розташована за адресою: м. Черкаси, вул. Леніна, 30 (Центральний ринок) шляхом знесення за власний рахунок розташованого торговельного павільйону площею 55,4 кв. м. в центральній частині цієї земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан та стягнуто на користь позивача судові витрати.

Рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 року.

На виконання рішення видано наказ від 11.02.2014 року зі строком пред'явлення до виконання по 17.12.2014 року (а.с. 134 том 1).

22.08.2014 року позивач звертався до суду із скаргою на дії ДВС від 22.08.2014 року № 90, якою просив визнати неправомірними дії державного виконавця Центрального відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції Діденка С.Б. по виконанню рішення суду у даній справі, скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 11.08.2014 року та зобов'язати Центральний відділ ДВС Черкаського міського управління юстиції здійснити примусове виконання рішення господарського суду Черкаської області від 29.09.2013 року у справі № 925/1221/163.

Ухвалою від 04.09.2014 року суд відмовив позивачу у задоволенні скарги на дії ДВС, оскільки за змістом судового рішення у даній справі відповідачку було зобов'язано за власний рахунок усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою позивача шляхом знесення торгівельного павільйону. Суд погодився із заперечення відділу ДВС про те, що будучи зв'язаним змістом рішення про зобов'язання відповідачки вчинити певні дії виключно за власний рахунок, а відповідачка при цьому ухилялася від особистого виконання рішення, орган ДВС на підставі ч. 3 ст. 75 ЗУ "Про виконавче провадження" мав право закінчити виконавче провадження через неможливість виконання судового рішення без участі боржника.

Ухвала від 04.09.2014 року набрала законної сили.

Через неможливість виконання судового рішення без участі боржника позивач 11.09.2014 року звернувся до суду із заявою про зміну способу та порядку виконання судового рішення (а.с. 193) та з урахуванням остаточної заяви про уточнення своїх вимог від 05.11.2014 року № 105 просив змінити спосіб та порядок виконання судового рішення, виключивши із нього умову про виконання рішення за власний рахунок відповідачки, щоб виконавча служба могла самостійно та не за особистий рахунок боржника виконати судове рішення у відповідності до положень ЗУ "Про виконавче провадження".

Ухвалою від 06.11.2014 року суд заяву позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення задовольнив повністю та змінив визначений спосіб та порядок виконання судового рішення господарського суду Черкаської області у справі № 925/1221/13 від 26.09.2013 року згідно наказу від 11.02.2014 року про його виконання відповідачем за власний рахунок на спосіб, не пов'язаний із виконанням рішення за власний рахунок. Відповідача було зобов'язано усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що перебуває у постійному користуванні Обласного об'єднання колгоспних ринків шляхом знесення розташованого торговельного павільйону площею 55,4 кв. м. в центральній частині цієї земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан.

В ухвалі від 06.11.2014 року суд вказав, що вона є невід'ємною частиною судового рішення у справі від 26.09.2013 року та наказу про примусове виконання рішення від 11.02.2014 року і набирає чинності з моменту проголошення.

Як вбачається із матеріалів справи позивач 27.11.2014 року зареєстрував заяву № 110 від 26.11.2014 року про повторне відкриття виконавчого провадження у ЦВ ДВС Черкаського міського управління юстиції ( а.с. 5 том 2) і просив відкрити виконавче провадження на підставі наказу у даній справі від 11.02.2014 року та ухвали від 06.11.2014 року про зміну способу виконання судового рішення.

Постановою від 28.11.2014 року відділом ДВС було відмовлено позивачу у відкритті виконавчого провадження з мотивів, що судовий наказ у даній справі вже виконувався органом ДВС і після закриття виконавчого провадження позивач позбавлений права повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання в порядку ст. 49 ЗУ "Про виконавче провадження" (а.с. 7 том 2).

Позивач звернувся до суду із скаргою № 115 від 17.12.2014 року на рішення ДВС та просив скасувати постанову від 28.11.2014 року і зобов'язати прийняти до виконання наказ суду від 11.02.2014 року з ухвалою від 06.11.2014 року про зміну способу виконання судового рішення, оскільки зі спірної постанови ДВС не вбачається, що її було прийнято з урахуванням існування ухвали суду про зміну способу виконання судового рішення.

В ході розгляду скарги позивача на дії ДВС № 115 від 17.12.2014 року позивач відкликав свою скаргу, оскільки 06.02.2015 року органом ДВС було порушено виконавче провадження і ухвалою суду від 06.02.2015 року скаргу було залишено без розгляду ( а.с. 55 том 2).

Отримавши інформацію про відкриття Центральним Відділом ДВС Черкаського міського управління юстиції виконавчого провадження згідно постанови від 06.02.2015 року, відповідач 09.02.2015 року подав скаргу на дії ДВС і просить скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 06.02.2015 року (а.с. 57 том 2).

В обґрунтування скарги відповідач вказує, що нове відкриття виконавчого провадження було неправомірним з підстав, що виконавче провадження по виконанню наказу у справі від 11.02.2014 року органом ДВС вже завершувалося через неможливість виконання судового рішення без боржника в порядку ст. 75 ЗУ "Про виконавче провадження", що виключає можливість повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання. Також відповідач просить врахувати положення п. 7.9. постанови Пленуму ВГСУ від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень. ухвал. постанов господарських судів України" про те, що в порядку ст. 121 ГПК України суд може затвердити мирову угоду між сторонами на стадії виконання судового рішення лише за умови наявності відкритого виконавчого провадження. Крім того, в рішенні Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26.06.2013 року вказано, що органами ДВС крім судових наказів виконуються також і ухвали судів як окремі виконавчі документи, на виконання яких накази не видаються і які не є актами вирішення спору по суті ( наприклад, ухвали про забезпечення позову). Ухвали про розстрочку виконання судового рішення мають похідний характер від рішення суду і є обов'язковою для державної виконавчої служби при виконанні відповідного судового наказу у межах відкритого виконавчого провадження. З цих підстав відповідач вважає, що ДВС не мав права приймати до виконання наказ із ухвалою про зміну способу виконання, оскільки на момент останнього звернення позивача до ДВС 06.02.2015 року виконавче провадження вже було закрито і відповідна постанова органу ДВС не скасована.

Також відповідач звертає увагу, що судові накази приймаються до виконання протягом року з наступного дня після набрання рішенням законної сили. Строк пред'явлення наказу до виконання встановлено до 17.12.2014 року, тому слід вважати, що звернення позивача до ДВС 06.02.2015 року відбулося поза межами річного строку пред'явлення наказу до виконання, що виключало порушення виконавчого провадження.

В судовому засіданні представники відповідача свою скаргу на дії ДВС від 09.02.2015 року підтримали і просять її задовольнити.

Представник позивача проти задоволення скарги заперечив і вказав, що доводи відповідача щодо застосування Постанови Пленуму ВГСУ від 17.10.2012 року № 9 та рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26.06.2013 року до суті відносин між сторонами не стосуються, оскільки в них відображено правові позиції лише щодо укладення мирової угоди та виконання ухвали про розстрочення виконання судового рішення.

Позивач також вважає, що прийняття судом ухали про зміну способу і порядку виконання судового рішення від 06.11.2014 року дає право позивачу обраховувати новий річний строк пред'явлення цієї ухвали до виконання з наступного дня після набрання ухвалою законної сили, тому позивач не пропустив строки звернення до органів ДВС із заявою від 06.02.2015 року про відкриття виконавчого провадження.

Представник ДВС при вирішенні скарги поклався на розсуд суду.

Заслухавши доводи і пояснення представників сторін та органу ДВС, суд вважає, що скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного:

За змістом ст. 22 ЗУ "Про виконавче провадження", судові накази можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. При цьому цей строк встановлюється з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його постановлення.

Зі змісту наказу у даній справі вбачається, що строк його пред'явлення до виконання встановлено до 17.12.2014 року ( а.с. 134 том 1).

При застосуванні судом ст. 121 ГПК України і зміні способу виконання судового рішення за ухвалою від 06.11.2014 року, суд не видавав стягувачу новий наказ та не встановлював новий строк для пред'явлення його до виконання. В ухвалі від 06.11.2014 строку прямо вказано, що ухвала є невід'ємною частиною судового рішення у справі від 26.09.2013 року та наказу про примусове виконання рішення від 11.02.2014 року.

ЗУ "Про виконавче провадження" не містить прямих норм про інший облік строку пред'явлення наказу до виконання при зміні способу виконання судового рішення, на відміну від ситуації у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, про що прямо вказано у ст. 22.

Позивач не підтвердив свої доводи про те, що з моменту прийняття ухвали від 06.11.2014 року про зміну способу виконання судового рішення почав текти новий строк для пред'явлення наказу до виконання, який ніби обліковується з наступного дня після набрання вказаною ухвалою законної сили, оскільки прямої норми про це у законодавстві не існує.

Суд погоджується із доводами скаржника про те, що ухвала від 06.11.2014 року не є самостійним виконавчим документом, бо вона не є актом вирішення спору у справі по суті. Крім того дана ухвала є лише невід'ємною частиною судового рішення і наказу суду у справі, про що прямо вказано в ухвалі від 06.11.2014 року і ця ухвала була подана позивачем у відділ ДВС не окремо, а разом із наказом суду від 11.02.2014 року.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивач не мав права ставити питання про зміну способу і порядку виконання рішення в період, коли виконавче провадження за наказом суду у справі вже було закрито, оскільки таку заборону не містить ст. 121 ГПК України.

Представник відділу ДВС не зміг пояснити суду правомірність порушення виконавчого провадження згідно постанови від 06.02.2015 року, в той час як строк пред'явлення виконавчого документу до виконання чітко визначений наказом суду до 17.12.2014 року. Також представник ДВС не пояснив, яке вирішальне значення мало попереднє звернення позивача із наказом та ухвалою від 06.11.2014 року, якщо постановою від 28.11.2014 року ЦВ ДВС відмовив позивачу у відкритті виконавчого провадження і цю постанову не було визнано недійсною.

Також при прийнятті спірної постанови від 06.02.2015 року відділ ДВС не керувався жодною статтею ЗУ "Про виконавче провадження", яка б пояснювала підстави прийняття наказу з ухвалою від 06.11.2014 року до виконання після спливу терміну пред'явлення наказу до виконання, визначеного у наказі суду від 11.02.2014 року.

Позивач в межах визначеного наказом строку ще у листопаді 2014 року звернувся до ДВС із наказом та ухвалою від 06.11.2014 року за відкриттям виконавчого провадження, однак не довів до кінця розгляд своєї скарги на відмову 28.11.2014 року у відкритті виконавчого провадження. Також позивач до 17.12.2014 року міг ще декілька разів подати вказані документи на виконання і домогтися їх прийняття, як йому це вдалося зробити 06.02.2015 року, однак таких дій не вчинив, подавши виконавчий документ вже після закінчення строку пред'явлення його до виконання.

У відповідності до ст. 19 Конституції України органи влади повинні діяти лише способами та в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст.26 ЗУ "Про виконавче провадження" державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання.

Оскільки суду не було доведено правомірності порушення виконавчого провадження 06.02.2015 року по наказу від 11.02.2014 року з ухвалою від 06.11.2014 року, який було подано позивачем до відділу ДВС поза межами строку пред'явлення наказу до виконання встановленого судовим наказом, то скарга відповідача підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 121-2 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу фізичної особи-суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 від 09.02.2015 року на дії ДВС задовольнити повністю.

2. Скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження старшого державного виконавця Центрального відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції Діденка С.Б. від 06.02.2015 року по виконанню наказу господарського суду Черкаської області у справі № 925/1221/13 від 11.02.2014 року з ухвалою від 06.11.2014 року про зміну способу виконання судового рішення.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в установленому порядку.

Суддя Н.М. Спаських

СудГосподарський суд Черкаської області
Дата ухвалення рішення20.02.2015
Оприлюднено24.02.2015
Номер документу42804165
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —925/1221/13

Постанова від 18.06.2015

Господарське

Вищий господарський суд України

Швець В.О.

Ухвала від 08.06.2015

Господарське

Вищий господарський суд України

Швець В.О.

Постанова від 26.03.2015

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Коротун О.М.

Ухвала від 04.03.2015

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Коротун О.М.

Ухвала від 20.02.2015

Господарське

Господарський суд Черкаської області

Спаських Н.М.

Ухвала від 19.02.2015

Господарське

Господарський суд Черкаської області

Спаських Н.М.

Ухвала від 09.02.2015

Господарське

Господарський суд Черкаської області

Спаських Н.М.

Ухвала від 06.02.2015

Господарське

Господарський суд Черкаської області

Спаських Н.М.

Ухвала від 26.01.2015

Господарське

Господарський суд Черкаської області

Спаських Н.М.

Ухвала від 26.12.2014

Господарське

Господарський суд Черкаської області

Спаських Н.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні