Постанова

від 18.06.2015 по справі 925/1221/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2015 року Справа № 925/1221/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівДобролюбової Т.В., Данилової М.В., Швеця В.О. (доповідач) розглянувши касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на ухвалуГосподарського суду Черкаської області від 20.02.2015 на діїЦентрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.03.2015 у справі№ 925/1221/13 Господарського суду Черкаської області за позовомОбласного об'єднання колгоспних ринків Черкаської обласної спілки споживчих товариств доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 проусунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

Згідно з Розпорядженням Вищого господарського суду України №03-05/998 від 12 червня 2015 року для розгляду касаційної скарги у цій справі сформовано колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. (головуючого), Данилової М.В., Швеця В.О. (доповідач).

за участю представників сторін від:

позивача : Півнюк К.М. (дов. від 05.01.2015),

відповідача : ОСОБА_6 (дов. від 06.02.2015),

ДВС : не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги

ВСТАНОВИВ:

Обласне об'єднання колгоспних ринків Черкаської обласної спілки споживчих товариств звернулося з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, яка знаходиться у м. Черкаси на АДРЕСА_1 (Центральний ринок) шляхом знесення за власний рахунок розташованого торговельного павільйону площею 55,4 кв.м. в центральній частині цієї земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 26.09.2013, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 позов задоволено повністю. На виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 26.09.2013 було видано наказ від 11.02.2014.

У зв'язку з ухиленням відповідача від виконання судового рішення у період з 20.02.2014 по 11.08.2014, за заявою позивача ухвалою Господарського суду Черкаської області від 06.11.2014 змінено визначений спосіб і порядок виконання судового рішення у даній справі про його виконання відповідачем за власний рахунок на спосіб, не пов'язаний із виконанням рішення за власний рахунок.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 у лютому 2015 року звернулася до Господарського суду Черкаської області зі скаргою, в якій просила визнати недійсною постанову старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції від 06.02.2015 про відкриття виконавчого провадження з виконання судового наказу у даній справі. Обґрунтовуючи скаргу, Підприємець зазначав про відсутність підстав для відкриття виконавчого провадження, з огляду на те, що постановою державного виконавця від 11.08.2014 виконавче провадження з виконання судового наказу вже було закінчено. Підприємець зазначав, що на час прийняття державним виконавцем оспорюваної постанови від 06.02.2015, постанова державного виконавця від 11.08.2014 про закінчення виконавчого провадження була чинною та у визначеному законом порядку не скасована. Підприємець вказував і на те, що в подальшому на звернення позивача про відкриття виконавчого провадження, постановою державного виконавця від 28.11.2014 позивачу було відмовлено у відкритті виконавчого провадження, зокрема, з підстав його закінчення. На думку Підприємця, зазначені обставини виключають підстави для повторного відкриття виконавчого провадження з виконання наказу у даній справі.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 20.02.2015, винесеною суддею Спаських Н.М., скаргу Підприємця задоволено, постанову про відкриття виконавчого провадження від 06.02.2015 скасовано. Вмотивовуючи ухвалу, суд виходив з обставин пропуску позивачем строку пред'явлення виконавчого документа до виконання при повторному зверненні до ДВС. При цьому суд керувався приписами статей 22, 26 Закону України "Про виконавче провадження".

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Коротун О.М. - головуючого, Гаврилюка О.М., Корсакової Г.В., постановою від 26.03.2015 перевірену ухвалу місцевого господарського суду скасував, у задоволенні скарги Підприємця відмовив. Вмотивовуючи постанову, апеляційний суд виходив з обставин переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання у період перебування наказу на виконанні в ДВС з 20.02.2014 по 11.08.2014. Водночас апеляційним судом враховано і доводи представника ДВС щодо помилкового прийняття постанови від 28.11.2014 про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулася з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі. В обґрунтування доводів касаційної скарги, скаржник вказує на неврахування апеляційним судом того, що завершене виконавче провадження не є підставою для переривання строку, оскільки всі дії передбачені законом були вчинені державним виконавцем та прийнято остаточне рішення. При цьому посилається на порушення апеляційним судом приписів статей 23, 26, 49, 50 Закону України "Про виконавче провадження".

На адресу Вищого господарського суду України від Обласного об'єднання колгоспних ринків Черкаської обласної спілки споживчих товариств надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови апеляційного суду, у зв'язку з чим просить залишити її без змін, а касаційну скаргу відповідача - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 26.09.2013 у даній справі (яке набрало законної сили 16.12.2013) зобов'язано відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, яка перебуває у постійному користуванні позивача та знаходиться у м. Черкаси на АДРЕСА_1 (Центральний ринок), шляхом знесення за власний рахунок розташованого торговельного павільйону площею 55,4 кв.м. в центральній частині цієї земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан. На виконання цього рішення Господарським судом Черкаської області 11.02.2014 виданий відповідний наказ зі строком пред'явлення до виконання по 17.12.2014. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 06.11.2014 змінено визначений спосіб і порядок виконання судового рішення у даній справі про його виконання відповідачем за власний рахунок на спосіб, не пов'язаний із виконанням рішення за власний рахунок. Судами також установлено, що 06.02.2015 старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання судового наказу від 11.02.2014 з урахуванням ухвали суду від 06.11.2014 про зміну визначеного способу і порядку виконання судового рішення у даній справі. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, подана в порядку приписів статті 121 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій підприємець (боржник) просив визнати недійсною постанову державного виконавця від 06.02.2015 про відкриття виконавчого провадження. Підставою оскарження постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження визначено закінчення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання та прийняття державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження. Відповідно до приписів статті 4 5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. За приписами статей 115, 116 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, що набрало законної сили, є обов'язковим на усій території України і виконується на підставі виданого господарським судом наказу, який є виконавчим документом. Статтею 117 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів, посадових осіб, які здійснюються на підставах, у спосіб і в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню . За приписами статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Окремі питання організації виконання рішень судів, що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню, визначені Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5. Відповідно до статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом. За приписами статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Отже, визначені законом повноваження державного виконавця повинні використовуватися останнім у повному обсязі з метою фактичного виконання прийнятого судового рішення. Статтею 22 вказаного Закону передбачено, що виконавчі документи, зокрема судові накази, можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом, з наступного дня після набрання рішенням законної сили. Разом з тим, відповідно до статті 23 цього Закону строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема пред'явленням виконавчого документа до виконання . Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. Частинами 1, 2 статті 25 названого Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Як установлено судом апеляційної інстанції та убачається з матеріалів справи, наказ у даній справі від 11.02.2014 вже перебував на виконанні в державній виконавчій службі з 20.02.2014 (постанова про відкриття виконавчого провадження) по 11.08.2014 (постанова про закінчення виконавчого провадження). З огляду на установлене, апеляційний суд дійшов підставного висновку про те, що зазначений період не зараховується до строку, відведеного для пред'явлення виконавчого документа до виконання, оскільки відбулось переривання строку на 170-ти денний термін, а відтак, пред'явлення 06.02.2015 наказу (з ухвалою про зміну способу та порядку виконання рішення) відбулося в межах встановленого законом строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання. За таких обставин, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для визнання недійсною постанови державного виконавця від 06.02.2015 про відкриття виконавчого провадження визнається правомірним. Виконання рішення суду є невід'ємною частиною права на справедливий суд. Правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах. Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси осіб і є завершальною стадією судового провадження. Виконання судового рішення втілює норми законів у життя, сприяє зміцненню їх авторитету. Невиконання судового рішення унеможливлює досягнення кінцевої мети правосуддя - реальне поновлення порушених прав юридичних осіб і підприємців. Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують. Відповідно до статті 111 10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування, зокрема, норм процесуального права. З огляду на те, що судом касаційної інстанції не виявлено порушень судом норм матеріального та процесуального законодавства, підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2015 у справі № 925/1221/13 Господарського суду Черкаської області залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: М. Данилова

В. Швець