Постанова

від 15.10.2014 по справі 804/8823/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2014 р. Справа № 804/8823/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Тулянцевої І.В.,

при секретарі Ломідзе Д.Г.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Горобець К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

28.07.11 року фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області ДПС України (правонаступником якої являється - Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 14.07.2011 року № 0001071742 та № 0001031742.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновок акту перевірки в частині заниження позивачем суми податку з доходів фізичних осіб у розмірі 112539,91 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Суворова» і ТОВ «Дергачівський жировий комбінат» та заниження податку на додану вартість за взаємовідносинами з ТОВ «ВВМ-Вилиджтрейд», ТОВ «Южторгпоставка», ТОВ «Віст - Оіл» на суму 150958,00 грн., є неправомірним, оскільки у позивача в наявності всі необхідні первинні документи, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами, а товар, придбаний у зазначених контрагентів, використаний ним у господарській діяльності. Крім того, помилковими є висновки відповідача щодо заниження валових доходів та валових витрат за перевіряємий період, оскільки в результаті проведених взаємозаліків з підприємствами - покупцями, доходи від таких операцій нівелюються витрати, понесеними за цими договорами. Отже, податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі таких висновків, є незаконними та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити із вказаних у позові підстав.

Відповідач - Західно-Донбаська об'єднана Державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області проти позову заперечував, подав до суду письмові заперечення, які залучені до матеріалів справи (т. 2 а.с. 212-130, т. 4 а.с. 40-44). Представник відповідача суду пояснив, що в ході перевірки позивача було встановлено порушення ним ст.203, ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а також відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів за період з 01.07.2009 р. по 31.12.2010 р., які підпадають під визначення п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Віднесення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту за взаємовідносинами з ТОВ «ВВМ-Вилиджтрейд», ТОВ «Южторгпоставка», ТОВ «Віст - Оіл» є безпідставним, адже наданими до перевірки первинними документами не було підтверджено реальне виконання зобов'язань вказаними контрагентами. Крім того, в ході перевірки було встановлено реалізацію товару (олії соняшникової) покупцям за ціною, нижчою ціни придбання, що стало причиною заниження податку з доходів фізичних осіб, так як по даним операціям сума валових витрат перевищила суму валових доходів. Отже, нарахування податковим органом сум податкових зобов'язань в розмірі 150958,00 грн. з податку на додану вартість та в розмірі 112539,91 з податку з доходів фізичних осіб, є правомірним. За вказаних обставин, просили у задоволенні позову відмовити.

Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що в період з 10.05.11 р. по 14.06.11 р. посадовими особами Західно - Донбаської ОДПІ була проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_3 (рнок - НОМЕР_3) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.09 р. по 31.12.10 р. Перевірка проведена на підставі наказу ОДПІ від 27.04.11 р. №656, факт отримання письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки від 27.04.11 №12540/10/17/2 та копії зазначеного наказу позивачем не заперечується. Результати перевірки оформлені Актом від 21.06.11 р. №63/17/2-1942018982 (т. 1 а.с. 17-38). З посиланням на згаданий акт ОДПІ було винесено:

- податкове повідомлення-рішення від 14.07.11 р. № 0001071742 про донарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 188697,50 грн., з яких 150958,00 грн. - сума грошового зобов'язання за основним платежем, 37739,5 грн. - сума грошового зобов'язання за штрафними санкціями;

- податкове повідомлення-рішення від 14.07.11 р. № 0001031742 про донарахування суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності в розмірі 112539,91 грн. (т. 1 а.с. 15-16).

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті від 21.06.11 р. №63/1742/НОМЕР_3 висновки податкового органу про порушення п.п. 7.3.1 п. 7.3, пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість в розмірі 150958,00 грн. та порушення ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності на суму 112539,91 грн. На думку ОДПІ, позивачем також порушені вимоги ч. 5 ст.203, ч. 1,2 ст.215, ст.216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обмовлені ними по правочинах з ТОВ «ВВМ - Вилиджтрейд» та ТОВ «Южторгкомпані», здійснених за період з 01.07.2009 р. по 31.12.2010 р.2011 р., по яким встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 т. 4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку із чим, задекларовані ФОП ОСОБА_3 показники податкових зобов'язань підлягають зменшенню за липень 2009 р. на 2009,70 грн., за серпень 2009 р. на 409,00 грн., за жовтень 2009 р. на 9085,93 грн., податковий кредит підлягає зменшенню за липень 2009 р. на суму 10805,30 грн.

Наведені висновки зроблені відповідачем в тому числі і з посиланням на Акти перевірок, складеними податковими органами за місцем реєстрації контрагентів - покупців ТОВ «ВВМ-Вилиджтрейд», ТОВ «Южторгкомпані», ТОВ «ВІСТ-ОІЛ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, якими встановлено укладання нікчемних правочинів з метою отримання податкової вигоди по ланцюгу постачання. Відсутність товарно-транспортних накладних на транспортування товару за перевіряємий період від постачальників до ФОП ОСОБА_3 та від ФОП ОСОБА_3 до покупців, на думку ОДПІ унеможливлює встановити походження товару, його наявність, транспортування та перевізника.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Правовідносини з приводу оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім тих, що обрали спрощену систему оподаткування та визначення податкових зобов'язань і формування податкового кредиту з податку на додану вартість до 01.01.11 р. регулювались Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі - Закон України №168/97-ВР), Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV (далі - Закон України № 889-IV), Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок громадян» від 26.12.1992 № 13-92 (далі - Декрет № 13-92).

З матеріалів справи свідчить, що ОСОБА_3 була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Павлоградської міської ради Дніпропетровської області 17.09.1998 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, залученого до матеріалів справи (т. 1 а.с.90). На податковому обліку в Західно - Донбаській ОДПІ знаходиться з 20.10.1999 р., являється платником податку на додану вартість з 02.04.2005 р. (т. 1 а.с. 88-89). ФОП ОСОБА_3 оподаткування доходів одержаних від здійснення господарської діяльності з 31.07.2009 р. по 31.12.2010 р. здійснювала на загальній системі оподаткування.

Судом встановлено, що визначена відповідачем заниженою сума податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 2559353,00 грн. та завищеною сума податкового кредиту у розмірі 2450898,00 грн. за рахунок чого занижено податок на додану вартість за період з 01.07.2009 р. по 31.12.2010 р. в розмірі 150958,00 грн., встановлена відповідачем в результаті аналізу взаємовідносин позивача з ТОВ «ВВМ-Вилиджтрейд», ТОВ «Южторгпоставка», ТОВ «Віст - Оіл», ТОВ «Павлоградторгбуд» та ТОВ «Агро - Союз», що на думку ОДПІ носять ознаки нікчемності, а також в результаті включення позивачем сум ПДВ з вартості товару, який не відноситься до складу валових витрат (в результаті реалізації продукції за ціною нижчою ціни придбання сировини) та ненаданням до перевірки фіскальних звітних чеків на підставі яких був сформований податковий кредит.

Так, як свідчить з матеріалів Акту перевірки від 21.06.11 р. №63/17/2-1942018982 «Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства ФОП ОСОБА_3 за період з 01.07.2009 р. по 31.12.2010 р.», за результатами перевірок контрагентів позивача, а саме:

- Акту перевірки від 02.04.2010р. №560/23-300/36701022 ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «ВВМ-Вилиджтрейд» (код ЄДРПОУ 36701022) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з платниками податків за період з 01.12.2009р. по 31.01.2010р.»;

- Акту перевірки від 14.07.2010р. №1095/23-300/36701022 ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «ВВМ-Вилиджтрейд» (код ЄДРПОУ 36701022) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з платниками податків за березень 2010р.»;

- Акту перевірки від 02.08.2010р. №868/23-36587237 ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Южторгкомпані» (код ЄДРПОУ 36587237) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «СКЦ-МІЛЕНІУМ» (код ЄДРПОУ 3662223039) за період березень 2010р., квітень 2010р., травень 2010р.»;

- Акту перевірки від 16.11.2010р. №1270/23-30934014 ДПІ у Миколаївському районі Миколаївської області «Про результати виїзної планової перевірки ТОВ «ВІСТ-ОІЛ» (код ЄДРПОУ 30934014) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року», контролюючим органом зроблено висновок, що податкові зобов'язання по податку на додану вартість підлягають зменшенню за липень 2009 р. в сумі 2009,70 грн., серпень 2009 р. в сумі 409,00 грн., жовтень 2009 р. в сумі 9085,93 грн., податковий кредит по податку на додану вартість підлягає зменшенню за липень 2009 р. на суму 10805,30 грн., за грудень 2009 р. на суму 47619,00 грн., за березень 2010 р. на суму 61770,37 грн., за квітень 2010 р. на суму 10739,17 грн., валові витрати підлягають зменшенню за 3-4 квартали 2009 р. на 292121,50 грн., за 2010 р. на 362546,68 грн. (т. 1 а.с. 33).

В ході розгляду справи було встановлено, що податковий кредит в розмірі 130934,84 грн. був сформований позивачем по взаємовідносинам з ТОВ «ВВМ-Вилиджтрейд», ТОВ «Южторгпоставка» і ТОВ «Віст - Оіл» за період - липень 2009 р., грудень 2009 р., березень 2010 р. і квітень 2010 р., податкові зобов'язання в розмірі 11504,63 грн. були сформовані по взаємовідносинам з ТОВ «Агромарс» і ЗАТ «Павлоградхліб» за період липень 2009 р., серпень 2009 р. та жовтень 2009 р. на підставі наявних в матеріалах справи: 1) договорів поставки між ТОВ «ВВМ-Вилиджтрейд» (постачальник) та ФОП ОСОБА_3 (покупець) від 10.11.2009 р. №10/11-09 (т.2 а.с. 204) та від 25.02.2010 р. №25/02-10 (т.2 а.с. 209), за умовами яких постачальник власним транспортом здійснює поставку продукції (насіння соняшника) до складу покупця; між ТОВ «Южторгкомпані» (постачальник) та ФОП ОСОБА_3 (покупець) від 01.03.2010 р. №01/03-10 та від 01.06.2010 р. №01/06-10 (т.1 а.с. 102, 105), за умовами яких постачальник власним транспортом здійснює поставку продукції (насіння соняшника) до складу покупця; між ТОВ «Віст - Ойл» (постачальник) та ФОП ОСОБА_3 (покупець) від 16.07.2009 р. (т. 1 а.с. 112), за умовами якого постачальник доставляє продукцію (олію соняшникову) до складу покупця; 2) видаткових та податкових накладних (т. 1 а.с. 53-54, 75-78, 80-82, 99, 101, 106-109, 116, 124-126, 129-130), які були досліджені перевіряючими в ході перевірки позивача. Розрахунки за отриманий та поставлений товар проведені позивачем у безготівковій формі та шляхом сплати через касу підприємств, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками та квитанціями до прибуткових касових ордерів (т. 1 а.с. 55, 77, 79, 83,100, 106, 108, 113-115). Транспортування товару, що здійснювалось транспортом контрагентів - покупців підтверджується наявними в матеріалах справи копіями товарно - транспортних накладних. Судовим оглядом зазначених документів не виявлено недотримання в їх оформленні вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Чітких зауважень з приводу оформлення зазначених документів з порушеннями вказаних норм, відповідачем не наведено.

Суд зазначає, що за змістом положень пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна. Відповідно до пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) не підлягають включенню до складу податкового кредиту. Податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) (пп.7.2.3 п.7.2. ст.7 Закону про ПДВ).

Суд зауважує, що аналіз положень Закону про ПДВ, зокрема ст.3, дає підстави для висновку, що податкова накладна має юридичну силу документу, що підтверджує дані податкового обліку та дає право на формування податкового кредиту, якщо вона складена в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не відбулось, складені документи, в тому числі і податкова накладна, не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону про ПДВ, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на

податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Отже, досліджуючи обставини реальності здійснення господарських операцій позивача з означеними контрагентами, на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку, а саме податкові зобов'язання та податковий кредит, суд приймає на підтвердження таких даних лише достовірні первинні документи, тобто ті, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Досліджуючи обставини реальності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «ВВМ-Вилиджтрейд», ТОВ «Южторгпоставка», ТОВ «Віст - Оіл», ТОВ «Агромарс» і ЗАТ «Павлоградхліб» на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку, суд приймає на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, тобто ті, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції між певними суб'єктами господарської діяльності. Адже, якщо фактичного здійснення господарської операції не відбулось, відповідні документи, в тому числі податкові накладні, не можуть вважатись первинним документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів. Як вбачається з підсумкових випискок по розрахункових рахунках позивача, отримані від контрагентів на підставі договорів від 10.11.2009 р. №10/11-09 (т.2 а.с. 204), від 25.02.2010 р. №25/02-10 (т.2 а.с. 209), від 01.03.2010 р. №01/03-10 та від 01.06.2010 р. №01/06-10 (т.1 а.с. 102, 105), від 16.07.2009 р. (т. 1 а.с. 112) та усної домовленості з ТОВ «Агромарс» і ЗАТ «Павлоградхліб» товари (насіння соняшника, олія соняшникова) оплачені позивачем в повному розмірі, що також встановлено і посадовими особами ОДПІ під час перевірки та не заперечується представником відповідача в судовому засіданні. Зазначений факт, як і вище зазначені видаткові та податкові накладні, а також довіреності та товарно-транспортні накладні, що підтверджують факт отримання позивачем товарів від контрагентів - ТОВ «ВВМ-Вилиджтрейд», ТОВ «Южторгпоставка» та ТОВ «Віст - Оіл», та подальшу їх реалізацію підприємствам ТОВ «Агромарс» і ЗАТ «Павлоградхліб», вказують на фактичність здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами.

З огляду на наведені положення Закону України про ПДВ, враховуючи фактичність здійснення позивачем та ТОВ «ВВМ-Вилиджтрейд», ТОВ «Южторгпоставка», ТОВ «Віст-Оіл», ТОВ «Агромарс» і ЗАТ «Павлоградхліб» спірних господарських операцій, наявність відповідних первинних документів, порушень в оформлені яких та невідповідність вимогами ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» судом не встановлено, а відповідачем чітко не зазначено, а також податкових накладних, оформлених відповідно до вимог п. 7.2 ст. 7 Закону України про ПДВ, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на податковий кредит за операціями за договорами з ТОВ «ВВМ-Вилиджтрейд», ТОВ «Южторгпоставка» та ТОВ «Віст - Оіл» в розмірі 130934,84 грн. та відображення в податковій звітності податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ТОВ «Агромарс» і ЗАТ «Павлоградхліб» в розмірі 11504,63 грн., а відтак включення позивачем сум ПДВ за відповідними податковими накладними до Декларацій з ПДВ за липень 2009 р., серпень 2009 р., жовтень 2009 р., грудень 2009 р., березень 2010 р. і квітень 2010 р., є правомірним.

Суд також звертає увагу і на той факт, що товари, придбані позивачем у ТОВ «ВВМ-Вилиджтрейд», ТОВ «Южторгпоставка» та ТОВ «Віст - Оіл», які були реалізовані в подальшому підприємствам ТОВ «Агромарс» і ЗАТ «Павлоградхліб» відповідають характеру господарської діяльності позивача, тобто пов'язані з його господарською діяльністю, якою відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців є виробництво нерафінованої олії та жирів (т. 1 а.с.86-87).

Щодо викладення в акті перевірки від 21.06.2011 р. висновків з приводу порушення позивачем вимог ст.ст.203, 215, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, суд зазначає наступне. За змістом ст.215 ЦК України нікчемним правочином визнається лише той правочин, недійсність якого встановлена законом. У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Суд відмічає, що фактів, за наявністю яких законодавець визначає правочин нікчемним, наведених зокрема в ст.ст. 219, 220, 221, 224, 226, 228 ЦК України, податковим органом в обґрунтування своєї позиції не наведено.

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визначений судом недійсним (оспорюваний правочин). Зазначаючи про не спрямованість правочину між позивачем та ТОВ «ВВМ-Вилиджтрейд», ТОВ «Южторгпоставка» та ТОВ «Віст - Оіл» на реальне настання правових наслідків, податковим органом не враховано, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесені законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. Щодо доводів відповідача про відсутність власних основних фондів, технічного персоналу, власних виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів у контрагентів ФОП ОСОБА_3, що на думку фахівців податкового органу унеможливлює сам факт здійснення господарської діяльності таких платників, суд зауважує, що такі доводи, за належним їх документальним підтвердженням, можуть служити доказами фіктивності або удаваності цих правочинів (ст.234, 235 ЦК України) при оспорюванні їх в судовому порядку, але не є підставами для визнання їх нікчемними. Між тим, рішення суду про визнання правочину між позивачем та його контрагентами - ТОВ «ВВМ-Вилиджтрейд», ТОВ «Южторгпоставка» та ТОВ «Віст - Оіл» недійсним ОДПІ до суду не надано, в акті перевірки про наявність таких рішень не зазначено, судом на виконання вимог ст.11 КАС України існування таких рішень не встановлено.

За викладених обставин суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсними правочинів, за яким платником податків був сформований податковий кредит з ПДВ, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки висновків про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином, а відображення податковим органом в акті перевірки висновків про вчинення позивачем порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином є безпідставним.

З приводу посилань відповідача на інформацію податкових органів, викладених в актах перевірок відносно контрагентів позивача - ТОВ «ВВМ-Вилиджтрейд», ТОВ «Южторгпоставка» та ТОВ «Віст - Оіл» (с. 7-33 Акту перевірки від 21.06.2011 р. №63/17/2-1942018982), суд зазначає, що з огляду на положення ч.3 ст.70 КАС України суд не бере їх до уваги, оскільки відповідачем не надано обґрунтованих та достовірних доказів, що в ході перевірок вказаних підприємств досліджувались взаємовідносини саме з ФОП ОСОБА_3

Окрім того, платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. Відповідачем не наведено доводів та доказів тому, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним про допущення його контрагентами - ТОВ «ВВМ-Вилиджтрейд», ТОВ «Южторгпоставка» та ТОВ «Віст - Оіл» певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності.

Як свідчать матеріали справи, на момент здійснення господарських відносин позивача з ТОВ «ВВМ-Вилиджтрейд», ТОВ «Южторгпоставка», ТОВ «Віст - Оіл», ТОВ «Агромарс» і ЗАТ «Павлоградхліб» вказані підприємства були зареєстровані в установленому законом порядку, являлись платниками податку на додану вартість, рішення щодо припинення їх діяльності в матеріалах справи відсутні (т. 1 а.с.56-57,110-111, т. 3 а.с. 111-113).

Отже, з огляду на реальний характер операції між позивачем та ТОВ «ВВМ-Вилиджтрейд», ТОВ «Южторгпоставка», ТОВ «Віст - Оіл», ТОВ «Агромарс» і ЗАТ «Павлоградхліб» за наслідками виконання яких позивачем сформована сума податкового кредиту у розмірі 130934,84 грн. та суми податкових зобов'язань в розмірі 11504,63 грн. та оприбуткований відповідний товар, порушення контрагентом положень податкового законодавства та правил здійснення господарської діяльності (як-то відсутність за місцем реєстрації, несплата податків та зборів у необхідному розмірі тощо) не може бути підставою для позбавлення платника податку - позивача права на отримання податкової вигоди за умови відсутності доказів недобросовісності такого платника.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо нереальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Агромарс» і ЗАТ «Павлоградхліб» у зв'язку із відсутністю письмових договорів із вказаними контрагентами та не підтвердженням транспортування товару до покупця виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Разом з тим, згідно зі ст.218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Статті 655-657, 712 ЦК України (норми про договір поставки та купівлі-продажу) не передбачають обов'язкового укладення договору в письмовій формі. Також, відповідно до ч.1 ст.181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як зазначено вище, судом встановлено, що фактичне виконання Договору позивача з ТОВ «Агромарс» і ЗАТ «Павлоградхліб» щодо поставки товару (олія соняшникова) підтверджується матеріалами справи (накладними, довіреностями, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками, податковими накладними (том 1 а.с. 113-128). Отже, на підтвердження реальності і фактичності здійснених господарських операцій за договірними відносинами з ТОВ «Агромарс» і ЗАТ «Павлоградхліб», позивачем були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Зазначені докази у їх сукупності та взаємозв'язку, на думку суду, спростовують твердження податкового органу про «нереальність» здійснення операцій позивачем з ТОВ «Агромарс» і ЗАТ «Павлоградхліб».

Суд також зауважує, що положеннями ч.2 ст. 8 КАС України передбачений обов'язок суду застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейським судом з прав людини висловлено позицію, що платник податків не повинен нести відповідальність за наслідки не виконання його постачальником обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ (справа « «Булвес» АД проти Болгарії»), а також зазначено, що у разі виявлення податковим органом невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, він міг би розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим, щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції, але прямого впливу на оподаткування організації-заявника це б не мало (справа «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії»).

З огляду на викладене, враховуючи, що судовим розглядом справи встановлено, що позивачем правомірно сформований податковий кредит в розмірі 130934,84 грн. та податкові зобов'язання в розмірі 11504,63 грн. за господарськими операціями з ТОВ «ВВМ-Вилиджтрейд», ТОВ «Южторгпоставка», ТОВ «Віст - Оіл», ТОВ «Агромарс» і ЗАТ «Павлоградхліб», відповідний товар отриманий від останніх та оплачений позивачем, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 14.07.2011 р. № 0001071742 підлягає частковому скасуванню в частині донарахування суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 119430,00 грн. за основним платежем та відповідно в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 29857,50 грн.

Що стосується висновків відповідача щодо порушення п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168 в результаті чого:

- в липні 2009 р. в розмірі 1166,67 грн. (обсяг придбання 5833,33 грн.) за придбаний у ТОВ «Павлоградторгбуд» товару - котел КЧМ у кількості 1 шт., який не був оприбуткований в книзі обліку доходів та витрат та не використовувався в оподатковуваних операціях, а також відсутній в залишках товарів станом на 31.12.2010 р.;

- в липні 2009 р. в розмірі 198,53 грн. (обсяг придбання 992,65 грн.) за придбаний у ТОВ «Агро-Союз» товару - котел транспортера, який не був оприбуткований в книзі обліку доходів та витрат та не використовувався в оподатковуваних операціях, а також відсутній в залишках товарів станом на 31.12.2010 р.;

- в жовтні 2009 р. в розмірі 17,00 грн. (обсяг придбання 85,00 грн.), в листопаді 2009 р. в розмірі 38,13 грн. (обсяг придбання 190,64 грн.) та в розмірі 6,08 грн. (обсяг придбання 30,42 грн.), в серпні 2010 р. в розмірі 62,98 грн. (обсяг придбання 314,92 грн.), в вересні 2010 р. в розмірі 30,00 грн. (обсяг придбання 150,00 грн.) до податкового кредиту віднесено ПДВ з фіскальних звітних чеків ТОВ «МС ОЙЛ КАРД», ВАТ «УКРНАФТА», ТОВ «Нафта-Капітал, ТОВ «НК-Партнер», які не були надані до перевірки (т. 1 а.с. 37);

- в жовтні 2009 р. сума податкових зобов'язань з ПДВ занижена на 10762,77 грн. (не включення до податкових зобов'язань суми податку на додану вартість від реалізації 10,902 т селітри, 1,1 т. насіння соняшника) (т. 1 а.с. 36) суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону про ПДВ, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на

податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно пп. 7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В ході розгляду справи було встановлено, що позивачем факт не включення до податкових зобов'язань з ПДВ суми 10762,77 грн. (від реалізації 10,902 т селітри та 1,1 т. насіння соняшника) не заперечувався в ході проведення перевірки про що свідчать пояснення, що знаходяться на а.с. 152 в т. 2 справи. Будь - яких пояснень з приводу правомірності своїх дій та додаткових доказів до суду з цього приводу, позивачем не надано. За таких обставин, суд вважає, що висновки відповідача щодо заниження податкових зобов'язань в розмірі 10762,77 грн. за жовтень 2009 р. є обґрунтованими та базуються на нормах діючого законодавства, у зв'язку із чим підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення рішення від 14.07.2011 р. № 0001071742 в цій частині, відсутні.

Суд також зазначає, що в ході розгляду справи позивачем не було надано обгрунтованих пояснень та не надано жодного доказу щодо отриманого у ТОВ «Павлоградторгбуд» і ТОВ «Агро-Союз» товару (котел КЧМ у кількості 1 шт., котел транспортера), причини, з яких вказані товари не були оприбутковані в книзі обліку доходів та витрат та не використовувались в оподатковуваних операціях, а також були відсутні в залишках товарів станом на 31.12.2010 р. Між тим, в ході проведення перевірки вказані обставини позивачем не заперечувались, що підтверджується поясненнями, наданими на адресу ОДПІ 18.06.2011 р. (т. 2 а.с. 149). За таких обставин, суд вважає, що висновки відповідача щодо завищення податкового кредиту в розмірі 1519,18 грн. за період- липень 2009 р., жовтень 2009 р., листопад 2009 р., серпень 2010 р., вересень 2010 р., є правомірними і підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення рішення від 14.07.2011 р. № 0001071742 в цій частині, відсутні.

Стосовно правомірності висновків контролюючого органу щодо порушення ФОП ОСОБА_3 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок громадян» від 26.12.1992 № 13-92 та заниження валового доходу в розмірі 207669,15 грн. і завищення валових витрат на суму 96330,30 грн., в результаті чого податковим повідомленням - рішенням від 14.07.2011 р. № 0001031742 позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності на суму 112539,91 грн., суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що проведеною перевіркою відомостей про доходи з центральної бази даних державного реєстру фізичних осіб ДПА України, первинних банківських документів, даних книг обліку розрахункових операцій №0410001404/1 та №0410001405/1, даних книг обліку доходів та витрат №2 та № 3 (форма №10), декларацій про отримані доходи встановлено, що до складу валових доходів декларацій ФОП ОСОБА_3 не включено:

в 2009 році

- сума доходу, отриманого шляхом проведення взаємозаліку від ТОВ «Суворова» в жовтні на суму 104666,67 грн. (без ПДВ);

в 2010 році

- сума доходу, отриманого на поточний рахунок від ЗАТ «Павлоградхліб» в січні у розмірі 11,68 грн. за олію соняшникову;

- сума доходу, отриманого шляхом проведення взаємозаліку від ТОВ «Дергачівський жировий комбінат» в березні 2010 р. у розмірі 94147,92 грн. за олію соняшникову;

- сума доходу, отриманого шляхом проведення взаємозаліку від ТОВ «Дергачівський жировий комбінат» в квітні 2010 р. у розмірі 8518,41 грн. за олію соняшникову;

- сума доходу, отриманого на поточний рахунок від ПП «Агро-Полюс» в червні 2010 р. у розмірі 261,88 грн.;

- сума відсотків банку, отриманих на поточний рахунок у розмірі 62,59 грн.

Тобто, на думку контролюючого органу, у зв'язку з неналежним веденням позивачем обліку доходів та витрат, а саме, не відображення в книзі обліку доходів та витрат доходів, отриманих у формі взаємозаліків з контрагентами, ФОП ОСОБА_3 валові доходи в 2009 році занижено на суму 104666,67 грн., в 2010 році на суму 103002,48 грн. (т. 1 а.с. 33).

Суд зазначає, що відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній

формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків в податковій декларації, вважається узгодженим. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації,

такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі Закон №996) визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як зазначено в ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Судовим оглядом Книги обліку доходів і витрат по торгівельній діяльності (т. 1 а.с. 131-227), яка заведена 15.12.2009 р. не встановлено відображення в книзі доходів, отриманих у формі взаємозаліків з контрагентами - ТОВ «Суворова» в жовтні на суму 104666,67 грн. (без ПДВ), ЗАТ «Павлоградхліб» в січні у розмірі 11,68 грн., ТОВ «Дергачівський жировий комбінат» в березні та квітні 2010 р. на суми 94147,92 грн. та 8518,41 грн., ПП «Агро-Полюс» в червні 2010 р. у розмірі 261,88 грн. та сума відсотків банку, отриманих на поточний рахунок у розмірі 62,59 грн.

В ході розгляду справи позивачем не було надано будь - яких обґрунтованих пояснень та достовірних доказів з приводу причини невідображення вказаних сум у бухгалтерському та податковому обліку, що свідчить про правомірність висновків відповідача щодо заниження оподатковуваного доходу позивача в 2009 році на суму 104666,67 грн., в 2010 році на суму 103002,48 грн.

Судом також встановлено, що перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_3 в липні, серпні та жовтні 2009р. було реалізовано олію соняшникову нижче ціни придбання насіння соняшника, яке використано на виготовлення олії, та насіння соняшника нижче ціни придбання підприємствам - ТОВ «Олійно-жировий альянс», ЗАТ «Павлоградхліб», ТОВ «Комплекс «Агромарс», що на думку контролюючого органу свідчить про завищення позивачем валових витрат за 2009 рік в розмірі 96330,30 грн. (т. 1 а.с. 34).

Щодо формування Позивачем за результатами господарських операцій з ТОВ «Олійно-жировий альянс», ЗАТ «Павлоградхліб» і ТОВ «Комплекс «Агромарс» валових витрат, суд зазначає наступне.

Валові витрати виробництва та обігу на час виникнення спірних правовідносин визначались Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94 ВР (далі - Закон №334), відповідно до п.5.1 ст.5 якого, такими витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Законодавець визначає, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 ст.5 (пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334). Згідно з пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону № 334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; - або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до ст.13 Декрету КМУ №13-92, оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, як вбачається з наведених норм Закону та вказаних вище первинних документів, витрати позивача на оплату товарів, придбаних у контрагентів - продавців та реалізовані ТОВ «Олійно-жировий альянс», ЗАТ «Павлоградхліб» і ТОВ «Комплекс «Агромарс», правомірно віднесені позивачем до складу його валових витрат у розмірі 815315,63 грн. (т. 1 а.с. 34) згідно з вимогами п. 5.1., пп. 5.2.1 п. 5.2. ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону №334, ст. 13 Декрету КМУ №13-92.

Щодо доводів податкового органу, викладених в акті перевірки, стосовно заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 96330,30 грн. у зв'язку з реалізацією товару (олії соняшникової та насіння) за ціною, нижчою ціни придбання, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, такі висновки Відповідача ґрунтуються на факті дослідження первинних документів - податкових накладних, видаткових накладних, банківських виписок, реєстрів отриманих податкових накладних, податкових декларацій з ПДВ, записів книги обліку доходів та витрат (т. 1 а.с. 33 зв.).

Суд зазначає, що відповідно до ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд зазначає, що згідно з п.1.32 ст.1 Закону №334 господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Як свідчать матеріали перевірки, прибуток, що підлягає оподаткуванню, відображений Позивачем в деклараціях за 2009 рік (т. 2 а.с. 229-230). Наведені обставини свідчать про здійснення позивачем дійсної господарської діяльності, тобто такої діяльності, яка направлена на отримання прибутку.

Також слід зазначити, що Закон № 334 не містить положень про те, що продукція суб'єкта господарювання не може бути реалізована за ціною, що є нижчою за цини придбання такої продукції. Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону №334 база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни. Отже, Позивач може придбавати та реалізувати свій товар на ринку за вільною ціною, однак така ціна має знаходитись в межах звичайних цін.

Проте, в порушення вимог підпункту 1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону №334 Відповідачем не проведено детального та обґрунтованого аналізу цін, які існували на ринку товарів, відносно яких Позивачем здійснювались господарські операції, не здійснено аналізу договорів з ідентичними (однорідними) товарами у співставних економічних умовах, не проаналізовано та не дана оцінка наявності або відсутності будь-яких інших об'єктивних умов, що існували на ринку ідентичних (однорідних) товарів та могли вплинути на ціну. Таким чином, Відповідачем не доведений як факт придбання так і факт реалізації господарчих товарів у липні, серпні і жовтні 2009р. за цінами вищими або нижчими за звичайні, адже не доведена звичайна ціна такого товару. Викладене спростовує і висновки акту перевірки щодо порушення Позивачем в цій частині пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168.

Як свідчить з матеріалів справи, перевіркою встановлено порушення вимог ст. 13 Декрету КМ України № 13-92 - заниження оподатковуваного доходу за період з 01.07.2009 р. по 31.12.2010 р. на загальну суму 751334,63 грн., в т.ч. за 3-4 квартали 2009 р. на суму 388451,80 грн., за 2010 рік на суму 362882,83 грн. Згідно розрахунку податку з доходів фізичних осіб за перевіряємий період з урахуванням вимог ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV, донарахований податок у сумі 112539,91 грн., в т.ч. за 3-4 квартал 2009 р. в розмірі 58107,49 грн. (387383,27 грн. х 15%), за 2010 рік в розмірі 54432,42 грн. (362882,83 грн. х 15%) (т. 1 а.с. 35).

Оскільки в ході розгляду справи не знайшли свого підтвердження правомірність висновків відповідача щодо завищення позивачем валових витрат за 2009 рік у розмірі 96330,30 грн. (реалізація товару (олії соняшникової та насіння) за ціною, нижчою ціни придбання), суд вважає, що податкове повідомлення - рішення від 14.07.2011 р. №0001031742 про донарахування сум грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності підлягає скасуванню в розмірі 81389,54 грн. (112539,91 грн. (податок, донарахований за результатом перевірки) - 31150,35 грн. (оподатковуваний дохід за 2009 р. у розмірі 1044666,67 грн. + оподатковуваний дохід за 2010 р. у розмірі 103002,48 грн. х 15% = 31150,35 грн. (сума податку, що підлягає донарахуванню) = 81389,54 грн.).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Відповідач правомірність своїх висновків та винесених на їх підставі податкових повідомлень-рішень належним чином не довів. Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, лише частково підкріплені належними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Беручи до уваги наведене, позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 підлягають задоволенню частково.

Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до ч.3 ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 14.07.2014 року № 0001071742 про донарахування сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 188697,50 грн., в частині донарахування сум грошового зобов'язання з ПДВ на суму 149287,05 грн. (в.т.ч. за основним платежем в розмірі 119430,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 29857,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 14.07.2011 року № 0001031742 про донарахування суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 112539,91 грн. в частині донарахування сум грошового зобов'язання на суму 98694,04 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору в сумі 1,70 грн. (одна грн. 70 коп.)

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд за правилами, визначеними ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева