Рішення

від 19.02.2015 по справі 922/5969/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2015 р.Справа № 922/5969/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Кулабуховою А.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Зварконтакт", м. Харків до Публічного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 96 531,36 грн. за участю представників сторін:

представник позивача - Удовікова І.М., довіреність від 15.01.2015р.;

представник відповідача - Шевченко К.І., довіреність №49 від 14.01.2015р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Зварконтакт", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря", в якій просить суд:

- стягнути з відповідача на користь позивача збитки, які виникли внаслідок неналежного виконання договору постачання № 34/532 від 12.08.2013 року, а саме: пеню у розмірі 26 220,68 грн., штраф у розмірі 37 500,00 грн., інфляційні збитки у розмірі 28 300,00 грн. та три проценти річних у розмірі 4 510,68 грн.

- покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 24.12.2014 р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20.01.2015 р. о 10:45 год.

Ухвалою господарського суду від 31.01.2015р. повернуто зустрічний позов Публічного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" без розгляду.

Ухвалою господарського суду від 20.01.2015р., 05.02.2015р. розгляд справи відкладався на 05.02.2015р., 19.02.2015р.

У призначеному 19.02.2015р. судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях, через канцелярію суду надав додаткові пояснення (вх. №6788). Надані пояснення судом досліджені та долучені до матеріалів справи.

У призначеному 19.02.2015р. судовому засіданні представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 19.02.2015р. сторони наголосили на тому, що ними надані всі необхідні для розгляду справи докази та вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

12 серпня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Зварконтакт" (постачальник) було укладено договір поставки № 34/532 (надалі - Договір поставки), за умовами якого постачальник зобов'язується передати в обумовлений договором строк покупцю продукцію та/або товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього узгоджену суму.

Відповідно до п. 1.2 Договору поставки кількість, ціна та асортимент товару, умови та терміни постачання партії товару визначаються специфікаціями, які є складовими та невід'ємними частинами договору.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи Специфікації № 1 від 12.08.2013р., яка є невід'ємною частиною до Договору поставки №34/532 від 12.08.2013р., постачальник зобов'язаний поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, а саме - зварювальні апарати в комплек ті (подавальний механізм ПДГ-601С на візку, пальник, джгут кабельний -15 м (кабель КГ 1x70, РПШ 7x1,5, рукав кисневий), зворотний кабель КГ 1x70 - 1,5м, комплект запасних ро ликів, ЗІП, редуктор газовий) у кількості 25 штук, загальною вартістю, з урахуванням ПДВ, - 1 000 000,00 грн.

Пунктом 2 вищенаведеної Специфікації № 1 від 12.08.2013р. сторони погодили порядок оплати:

- 150 000,00 грн. - попередня оплата;

- 510 000,00 грн. - оплата протягом 60 календарних днів з дати поставки першої партії товару (15 шт.);

- 340 000,00 грн. - оплата протягом 60 календарних днів з дати поставки другої партії товару (10 шт.).

Пунктом 3 вищенаведеної Специфікації № 1 від 12.08.2013р. сторони погодили, що перша партія зварювальних апаратів у кількості 15 штук постачається протягом 30 календарних днів з мо менту попередньої оплати, а друга партія у кількості 10 штук постачається протягом 60 ка лендарних днів. Постачання товару здійснюється на умовах поставки DDP "ИНКОТЕРМС- 2000" (п. 4 специфікації).

Пунктом 4.3. Договору поставки сторонами встановлено та кий порядок оплати:

- 15% від загальної вартості товару (передоплата від загальної ціни товару) сплачу ються протягом 30 календарних днів з моменту підписання договору;

- 85% від ціни кожної конкретної узгодженої в специфікації партії товару сплачуються з відстрочкою платежу на 60 календарних днів з дати фактичної поставки кожної партії товару.

21.10.2013 року відповідач сплатив передоплату у розмірі 150 000,00 грн.

15.11.2013 року позивач на виконання умов укладеного договору поставки на підставі видаткової наклад ної №71 від 15.11.2013р. здійснив постачання першої партії товару на адресу відповідача у кількості 15 шт. на загальну суму 600 000,00 грн. Відповідач товар отримав без будь - яких зауважень, про що свідчить підпис уповноваженої особи підприємства в акті прийому-передачі обладнання №1 від 15.11.2013р., зокрема, підписаний Базуліним Є.О. на підставі довіреності за №1789 від 14.11.2013р.

20.12.2013 року позивач на виконання умов укладеного договору поставки на підставі видаткової наклад ної №84 від 20.12.2013р. здійснив постачання другої партії товару на адресу відповідача у кількості 10 шт. на загальну суму 400 000,00 грн. Відповідач товар отримав без будь-яких зауважень, про що свідчить підпис уповноваженої особи підприємства в акті прийому-передачі обладнання №1 від 25.12.2013р., зокрема, підписаний Базуліним Є.О. на підставі довіреності за №2015 від 20.12.2013р.

Пунктом 5.3. Договору поставки сторони передбачили, що у разі порушення покупцем грошового зобов'язання, останній сплачує постачальнику неустой ку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, яка діє у пері од порушення зобов'язань, за кожен день прострочення.

Обумовлену оплату товару протягом 60 календарних днів з дати фактичної поставки кожної партії товару відповідач здійснював з порушенням умов пункту 4.3. Договору поставки, що і стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Зварконтакт" до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" пені у розмірі 26 220,68 грн., штрафу у розмірі 37 500,00 грн., інфляційних збитків у розмірі 28 300,00 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 4 510,68 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як свідчать матеріали справи, позивач виконав свої зобов'язання за Договором поставки №34/532 від 12.08.2013р. та вчасно передав відповідачу товар за специфікацією №1 на загальну суму 1 000 000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №71 від 15.11.2013р. та №84 від 20.12.2013р. Однак, в порушення умов договору поставки, відповідач свого обов'язку щодо вчасної сплати за отриманий товар не виконав.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати товару по договору поставки №34/532 від 12.08.2013р.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 26 220,68 грн., штраф у розмірі 37 500,00 грн., інфляційні збитки у розмірі 28 300,00 грн. та три процента річних у розмірі 4 510,68 грн.

Розглядаючи питання щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 26 220,68 грн., даючи правову оцінку вказаним вимогам, суд виходить з наступного.

Приписами ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 5.3. Договору поставки №32/532 від 12.08.2013р. сторони передбачили, що у разі порушення покупцем грошового зобов'язання, останній сплачує постачальнику неустой ку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, яка діє у пері од порушення зобов'язань, за кожен день прострочення.

За приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, що міститься в матеріалах справи, а також періоди її нарахування, суд приходить до висновку, що арифметично вірний розмір пені, нарахованої позивачем, становить 26 231,37 грн. Відтак, вимога про стягнення пені у розмірі 26 220,68 грн. підлягає задоволенню повністю, оскільки суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог.

Позивачем за невиконання відповідачем зобов'язання за договором нарахована сума штрафу у розмірі 37 500,00 грн. за прострочення виконання зобов'язання за видатковими накладними №71 від 15.11.2013р. та №84 від 20.12.2013р.

Відповідно до п. 5.3. Договору поставки №34/532 від 12.08.2013р. при прострочені покупцем грошових зобов'язань понад 10 календарних днів останній додатково сплачує штраф у розмірі 5% від суми простроченого платежу.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Перевіривши розрахунок позивача, нарахування штрафу судом визнається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з розрахунку за отриманий товар позивачем нараховано 28 300,00 грн. інфляційних збитків та 4510,68 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, а також періоди нарахування 3 % річних арифметично вірний розрахунок 3 % річних складає 5 144,36 грн. Відтак, вимога про стягнення 3% річних у розмірі 4510,68 грн. підлягає задоволенню повністю, оскільки суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок нарахування інфляційних збитків у розмірі 28 300,00 грн., суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Як вбачається з відзиву відповідача на позовну заяву, останній позов не визнає та просить відмовити в його задоволенні, з тих підстав, що при передачі товару позивачем не була надана належна до товару документація, а саме: сертифікати (посвідчення) якості, сертифікати відповідності на товар та інше, що на думку відповідача свідчить про неналежне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором.

Відповідно до ч.2 ст. 678 Цивільного кодексу України У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

- відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

- вимагати заміни товару.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що твердження відповідача є хибними, оскільки всі документи надані позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог (специфікації, видаткові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, акти прийому-передачі обладнання) підписані уповноваженими особами обох сторін та скріплені печатками. Тож, підписуючи вказані документи та ставлячи на них свою печатку, відповідач погоджувався прийняти та оплатити товар. Вказаний факт також свідчить, що на момент прийняття товару у відповідача були відсутні жодні заперечення чи претензії до позивача щодо кількості, якості та комплектності поставленого товару.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Зварконтакт" обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 ГПК України, відповідно до якої судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 11, 509, 525, 546, 549, 598, 599, 612, 625-629, 678, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 179, 193, 216, 230, 232 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло шахтаря" (61001, м. Харків, вул. Світло Шахтаря, буд. 4/6, код ЄДРПОУ 00165712) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Зварконтакт" (61033, м. Харків, вул. Шевченка, буд. 335, кв. 79, код ЄДРПОУ 31439564) пеню у розмірі 26 220 (двадцять шiсть тисяч двiстi двадцять) грн. 68 коп., штраф у розмірі 37 500 (тридцять сiм тисяч п'ятсот) грн. 00 коп., інфляційні збитки у розмірі 28 300 (двадцять вiсiм тисяч триста) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 4 510 (чотири тисячi п'ятсот десять) грн. 68 коп. та судовий збір у розмірі 1 930 (одна тисяча дев'ятсот тридцять) грн. 61 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.02.2015 р.

Суддя Т.О. Пономаренко

справа № 922/5969/14