Ухвала

від 21.01.2015 по справі 2а/0270/256/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2015 року м. Київ К/9991/31401/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Вінниці

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2011 року

у справі № 2а/0270/256/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквавіт-А»

до Державної податкової інспекції у місті Вінниці

про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аквавіт-А» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Вінниці (далі - відповідач) про скасування рішення про скасування рішення ДПІ у м. Вінниці № 0009712340 від 21 грудня 2010 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 178208,20 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 04 березня 2011 року у задоволені позову було відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2011 року постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 березня 2011 року було скасовано. Позов задоволено. Скасовано частково рішення ДПІ у м. Вінниці № 0009712340 від 21 грудня 2010 року в частині застосування до ТОВ «Аквавіт-А» суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 178208,20 грн.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Вінниці, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2011 року та залишити в силі постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 березня 2011 року

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Аквавіт-А», посилаючись на те, що постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2011 року є законною та обґрунтованою, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПА у Вінницькій області була проведена перевірка за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, а саме: господарської одиниці - складу-магазину, що розташований за адресою: м. Вінниця, пров. К.Маркса, 13, та належить суб'єкту господарської діяльності - ТОВ «Аквавіт-А», за результатами якої був складений акт від 25 листопада 2010 року на бланку № 101205 (зареєстрований за № 1237/02/32/23/31414953).

За висновками акта перевірки позивачем були порушені: вимоги пунктів 1, 2, 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», які полягали у тому, що: розрахункові операції на загальну суму 35641,64 грн. з продажу товарів в кредит (із відстрочкою платежу) при проведенні через реєстратор розрахункових операцій були здійснені без роздрукування відповідних розрахункових документів, оскільки документи, які були роздруковані господарською одиницею позивача, не містили обов'язкових реквізитів розрахункового документа; господарською одиницею позивача при проведенні розрахункових операцій не використовувався режим попереднього програмування найменувань та цін товарів та обліку їх кількості,.

Акт перевірки був підписаний позивачем із зауваженнями.

21 грудня 2010 року ДПІ у м. Вінниці на підставі вказаного акта перевірки прийняла рішення № 0009712340, яким на підставі пунктів 1, 6 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосувала до ТОВ «Аквавіт-А» штрафні (фінансові) санкції у сумі 178293,20 грн.

Правомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 85,00 грн. за порушення вимог пункту 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» позивачем не заперечувалась.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволені позову, виходив з того, що перевіркою було встановлено проведення розрахункових операцій з роздрукуванням розрахункових документів невстановленої форми, оскільки такі документи не містили обов'язкових реквізитів, з огляду на що застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог пункту 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є правомірним.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що недолік реквізиту розрахункового документа не прирівняний в Положенні про форму та зміст розрахункових документів, затвердженому наказом ДПА України від 01 грудня 2000 року № 614 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до відсутності розрахункового документа, тоді як факт проведення розрахункових операцій із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та видачею розрахункового документа податковим органом не заперечувався.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Як убачається зі встановлених судами обставин, позивача притягнуто до відповідальності, зокрема за пунктом 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яким (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачені фінансові санкції за нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розрахунковий документ - це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Статтею 8 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, зокрема, що форма, зміст розрахункових документів, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.

На виконання приписів цієї норми було прийняте Положення про форму та зміст розрахункових документів, затверджене наказом ДПА України від 01 грудня 2000 року № 14, у пункті 3.2 якого (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, зокрема, що касовий чек повинен містити такі обов'язкові реквізити, як назву та адресу господарської одиниці, а пунктом 2.1 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі відсутності хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим.

Водночас недолік реквізиту розрахункового документа не прирівняний в Положенні до відсутності розрахункового документа.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, перевіркою було встановлено факт надання послуг із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та видачею розрахункових документів на всю суму (арк. справи 63-65).

При встановленні факту роздрукування та видачі під час перевірки чеків, які були предметом оцінки у цій справі та підтверджували виконання розрахункової операції, притягнення особи до відповідальності, встановленої у пункті 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суперечить закону.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність оспорюваного рішення №0009712340 від 21 грудня 2010 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 178208,20 грн. та наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Вінниці підлягає залишенню без задоволення, а постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2011 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Вінниці залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

А.М. Лосєв

---

Т.М. Шипуліна