Постанова

від 17.02.2015 по справі 826/18929/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 лютого 2015 року № 826/18929/14

Суддя Окружний адміністративний суд міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер Безпека Груп» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лідер Безпека Груп» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Лідер Безпека Груп») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішень №0010892208 та №0010882208 від 05 листопада 2014 року.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями - рішеннями, вважаючи їх протиправними, необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного податкового законодавства. Позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем помилково за наслідками перевірки договірних відносин з контрагентом позивача виніс податкові повідомлення - рішення про визначення грошових зобов'язань по податку на прибуток та податку на додану вартість, чим неправомірно переклав відповідальність за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договорів на сторону договору, на яку такі обов'язки, а отже, і відповідальність зазначеним договором покладені не були.

Відповідач проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити. Зауважив, що висновки Акта перевірки являються правомірними та ґрунтуються на достовірних і належних доказах, а надані позивачем документи не можуть вважатись належними доказами виконання договірних відносин, що мали місце між позивачем та його контрагентами. Крім того, посилався на постановлення Шевченківським районним судом міста Києва 24 вересня 2013 року вироку по справі №761/22932/13-к, яким визнано винним ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 27, частинами 1, 2 статті 205 КК України.

Суд, керуючись приписами частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

На підставі наказу від 07 жовтня 2014 року №2574, виданого ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, згідно з пунктом 79.1 статті 79 Податкового кодексу України, посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Лідер Безпека Груп» з питань правильності неарахування, повноти і своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) при взаємовідносинах з ТОВ «К.А.М. Трейд Груп» за період з 01 червня 2013 року по 30 червня 2013 року, за результатами якої складено акт перевірки від 20 жовтня 2014 року № 499/1-22-08-38376967 (далі по тексту - Акт перевірки).

Під час проведення контрольного заходу працівниками податкового органу встановлено порушення позивачем вимог:

- підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у 2013 році у сумі 60396,00 грн.;

- пунктів 198.3, 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 63574,00 грн., в тому числі по періодам: червень 2013 року в сумі 63574грн.

НЕ погоджуючись з висновками Акту перевірки ТОВ «Лідер Безпека Груп» 27 жовтня 2014 року були подані заперечення на Акт перевірки, за результатами розгляду яких листом ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 03 листопада 2014 року №44/10/26-50-22-08 висновки залишені без змін.

Виявлення під час перевірки порушень стало підставою для винесення відповідачем 05 листопада 2014 року податкових повідомлень - рішень:

- №0010882208, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у сумі 63574,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 15894,00 грн.;

- №0010892208, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем у сумі 60396,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 15099,00 грн.

Не погоджуючись з правомірність висновків податкового органу, які стали підставою для збільшення грошових зобов'язань по податку на прибуток та податку на додану вартістю, платник податків звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010р. №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України).

В розумінні підпункту 14.1.27 пункту 14.1. статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Одночасно згідно підпункту 14.1.36 названої статті господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 138.1. статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1. пункту 138.1. статті 138 ПК України).

Згідно абзацу 1 пункту 138.2. статті 138 названого Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

У той же час, підпунктом 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати.

При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу пункту 198.2. названої статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (пункт 201.1. статті 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

В силу пункту 201.4. статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункту 201.6. статті 201 ПК України).

Згідно з пунктом 201.7. статті 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Наступним пунктом названої статті встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10. статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та був чинний станом на момент виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - Порядок) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (пункт 6.2 Порядку).

Одночасно відповідно до положень пункту 6.3 цього Порядку не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України від 16.07.1999р. №996-XIV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні названого Закону первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частою 1 статті 9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 зазначеної статті).

За приписами частини 3, 4 та 5 статті 9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Отже, виходячи з аналізу зазначених норм Закону облік господарських операцій здійснюється у регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 з наступними змінами та доповненнями в редакції на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Положення №88), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (пункт 2.2 названого Положення).

В силу пункту 2.4. Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (пункт 1.3. Положення №88).

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції, про що зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Так, в ході судового розгляду справи судом встановлено, що 01 червня 2013 між ТОВ «Лідер Безпека Груп» (замовник) та ТОВ «Будівельна компанія «Стройбуд» (субпідрядник), укладено договір за №10/06/2013-С субпідряду на виконання монтажних робіт.

За умовами названого договору субпідрядник зобов'язується власними силами та засобами з використанням обладнання та / або матеріалів замовника, у визначені даним договором строки, виконати наступні роботи:

- прокладання кабельних мереж системи автоматичного та кондиціювання повітря ПрАТ «Фармацевтична фірма «Фаркос»;

- прокладання кабельних мереж системи автоматичного контролю концентрації етилового спирту в об'ємі приміщень цеху субстанцій ПрАТ «Фармацевтична фірма «Фаркос»;

- прокладання кабельних мереж ТОВ «Євробудсурвіс», на об'єкті що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Довженка, 3.

Всі роботи за цим договором субпідрядник виконує згідно з діючими будівельними нормами і правилами, іншим приписам чинного законодавства України та вимогам, що звичайно ставляться до такої документації.

Сторони домовились, що вартість робіт визначається в протоколі погодження договірної ціни, який є додатком №1 та невід'ємною частиною даного договору і становить 30221,82 грн. крім ПДВ - 6044,36 грн.

Пунктом 3.1. договору закріплено, що субпідрядник зобов'язується виконати усі роботи протягом 30 календарних днів з дати підписання даного договору.

Роботи вважаться виконаними та прийнятими за умови наявності підписаного сторонами Акту приймання - передачі виконаних робіт.

На виконання умов названого договору сторонами підписано додаток 1 до договору - кошторис витрат на суму 36266,19 грн.

03 червня 2013 року ТОВ «Будівельна компанія «Стройбуд» виставлено позивачу рахунок - фактуру №1006 на зазначену суму.

17 червня 2013 року на адресу ТОВ «Лідер Безпека Груп» від ТОВ «Будівельна компанія «Стройбуд» надійшов лист №45/3, яким останній повідомив про неможливість виконання взятих на себе зобов'язань в обумовлені договором №10/06/2013-С від 01 червня 2013 року, у зв'язку з чим просить надати дозвіл на укладення договору переведення боргу з ТОВ «К.А.М. Трейд Груп».

За результатами отримання згоди від позивача 17 червня 2013 року ТОВ «Будівельна компанія «Стройбуд» (первісний боржник) підписала з ТОВ «К.А.М. Трейд Груп» (новий боржник) договір про переведення боргу / зобов'язань №9-17/06, згідно з яким первісний боржник переводить борг за договором виконання робіт №10/06/2013-С від 01 червня 2013 року, укладений між первісним боржником та ТОВ «Лідер Безпека Груп» (кредитор), а новий боржник приймає на себе зобов'язання за названим договором виконати роботи з виготовлення електронних креслень приміщень ТОВ «ФарКос» та ТОВ «Адмірал-Клуб».

Названий договір укладено на підставі письмової згоди кредитора на переведення боргу, що підтверджується його повідомленням №47/1-07 від 17 червня 2013 року.

Відповідно до пункту 2.2 названого договору первісний боржник сплачу новому боржнику за переведення боргу винагороду в розмірі 31234,00 грн.

За результатами виконання договору №10/06/2013-С субпідряду на виконання монтажних робіт ТОВ «К.А.М. Трейд Груп» 25 червня 2013 року склало акт надання послуг №923 на суму 36266,19 грн., в тому числі ПДВ 6044,37 грн., а також 12 червня 2013 року виписало податкову накладну №10 на зазначену суму.

Також 04 червня 2013 року між ТОВ «Лідер Безпека Груп» (замовник) та ТОВ «Будівельна компанія «Стройбуд» (субпідрядник), укладено договір за №11/06/2013-С субпідряду на виконання робіт (виготовлення електронних креслень).

За умовами названого договору замовник доручає, а субпідрядник приймає на себе зобов'язання по виготовленню електронних креслень:

плану території та приміщень адміністративно-виробничого корпусу ТОВ «ФарКос»;

приміщення спортивно-оздоровчого комплексу з котелем при реконструкції піонертабору «Вогник» під спортивно-оздоровчий комплекс ТОВ «Адмірал-Клюб» за адресою: вул. Радянська, 116, м. Ірпінь, Київська область.

Всі роботи за цим договором субпідрядник виконує згідно з діючими будівельними нормами і правилами, іншим приписам чинного законодавства України та вимогам, що звичайно ставляться до такої документації.

Сторони домовились, що вартість робіт визначається в протоколі погодження договірної ціни, який є додатком №1 та невід'ємною частиною даного договору і становить 26028,33 грн. крім ПДВ - 5205,67 грн.

Пунктом 3.1. договору закріплено, що субпідрядник зобов'язується виконати усі роботи протягом 30 календарних днів з дати підписання даного договору.

Роботи вважаться виконаними та прийнятими за умови наявності підписаного сторонами Акту приймання - передачі виконаних робіт.

На виконання умов названого договору сторонами підписано додаток 1 до договору - протокол погодження договірної ціни на виконання робіт субпідряду на суму 31234,00 грн. та додаток 2 - кошторис витрат на аналогічну суму.

12 червня 2013 року ТОВ «Будівельна компанія «Стройбуд» виставлено позивачу рахунок - фактуру №776 на зазначену суму.

17 червня 2013 року на адресу ТОВ «Лідер Безпека Груп» від ТОВ «Будівельна компанія «Стройбуд» надійшов лист №46/3, яким останній повідомив про неможливість виконання взятих на себе зобов'язань в обумовлені договором №11/06/2013-С від 04 червня 2013 року, у зв'язку з чим просить надати дозвіл на укладення договору переведення боргу з ТОВ «К.А.М. Трейд Груп».

За результатами отримання згоди від позивача 17 червня 2013 року ТОВ «Будівельна компанія «Стройбуд» (первісний боржник) підписала з ТОВ «К.А.М. Трейд Груп» (новий боржник) договір про переведення боргу / зобов'язань №10-17/06, згідно з яким первісний боржник переводить борг за договором виконання робіт №11/06/2013-С від 04 червня 2013 року, укладений між первісним боржником та ТОВ «Лідер Безпека Груп» (кредитор), а новий боржник приймає на себе зобов'язання за названим договором виконати наступні роботи:

прокладання кабельних мереж системи автоматичного та кондиціювання повітря ПрАТ «Фармацевтична фірма «Фаркос»;

прокладання кабельних мереж системи автоматичного контролю концентрації етилового спирту в об'ємі приміщень цеху субстанцій ПрАТ «Фармацевтична фірма «Фаркос»;

прокладання кабельних мереж ТОВ «Євробудсурвіс», на об'єкті що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Довженка, 3.

Названий договір укладено на підставі письмової згоди кредитора на переведення боргу, що підтверджується його повідомленням №47/2-07 від 17 червня 2013 року.

Відповідно до пункту 2.2 названого договору первісний боржник сплачу новому боржнику за переведення боргу винагороду в розмірі 36266,19 грн.

За результатами виконання договору №11/06/2013-С субпідряду на виконання робіт ТОВ «К.А.М. Трейд Груп» 25 червня 2013 року склало акт надання послуг №90 на суму 31234,00 грн., в тому числі ПДВ 5205,67 грн., а також 12 червня 2013 року виписало податкову накладну №11 на зазначену суму.

07 червня 2013 року між ТОВ «Лідер Безпека Груп» (покупець) та ТОВ «Будівельна компанія «Стройбуд» (продавець), укладено договір поставки №07062013.

За умовами названого договору постачальник зобов'язується поставляти та передати у власність покупця продукцію, визначену у пункту 2.1 договору, а покупець прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у додатках до цього договору, які є невідємною його частиною Під додатками до договору розуміються додаткові угоди, специфікації, додатки, узгоджені постачальником, замовлення покупця, рахунки та видаткові накладні, які видаються постачальником.

Поставка продукції здійснюється окремими партіями. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) кожної партії продукції узгоджується сторонами шляхом оформлення замовлень на поставку продукції відповідно до умов, визначених договором.

Згідно з розділом 5 договору доставка продукції здійснюється транспортом сторони, зазначеної у відповідним чином узгодженому замовленні покупця. Одночасно з передачею кожної партії продукції постачальник передає покупцю наступні документи: товарно-транспортну накладну чи / або накладну на відпуск товару, податкову накладну та рахунок - фактуру на партію.

Оплата за партію продукції, яка підлягає поставці відповідно до прийнятого постачальником до виконання замовлення покупця, здійснюється в якості 100% попередньої оплати на підставі наданого постачальником рахунку протягом трьох банківських днів з дати отримання покупцем відповідного рахунку постачальника.

07 червня 2014 року сторонами договору було підписано специфікацію №1 з переліком товарів та їх вартістю на суму 172945,17 грн., в тому числі ПДВ - 28824,19 грн., а 12 червня 2013 року ТОВ «Будівельна компанія «Стройбуд» виставила позивачу рахунок на оплату №774 на зазначену суму.

13 червня 2013 року на адресу ТОВ «Лідер Безпека Груп» від ТОВ «Будівельна компанія «Стройбуд» надійшов лист №38/3, яким останній повідомив про неможливість виконання взятих на себе зобов'язань в обумовлені договором №07062013 від 07 червня 2013 року, у зв'язку з чим просить надати дозвіл на укладення договору переведення боргу з ТОВ «К.А.М. Трейд Груп».

За результатами отримання згоди від позивача 13 червня 2013 року ТОВ «Будівельна компанія «Стройбуд» (первісний боржник) підписала з ТОВ «К.А.М. Трейд Груп» (новий боржник) договір про переведення боргу / зобов'язань №5-13/06, згідно з яким первісний боржник переводить борг за договором поставки товару №07062013 від 07 червня 2013 року, укладений між первісним боржником та ТОВ «Лідер Безпека Груп» (кредитор), а новий боржник приймає на себе зобов'язання за названим договором поставити товар в кількості та асортименті зазначені в Специфікації №1 до зазначеного договору.

Названий договір укладено на підставі письмової згоди кредитора на переведення боргу, що підтверджується його повідомленням №44/2-07 від 13 червня 2013 року.

У той же час, в пункті 1.3 зазначеного договору закріплено, що первісний боржник підтверджує, що умови договору на виконання робіт №07062013 від 07 червня 2013 року, зазначеного у пункті 1.1 цього договору, відповідають чинному законодавству.

Відповідно до пункту 2.2 названого договору первісний боржник сплачу новому боржнику за переведення боргу винагороду в розмірі 172945,17 грн.

За результатами виконання договору №07062013 ТОВ «К.А.М. Трейд Груп» 13 червня 2013 року склало видаткову накладну №88 на суму 172945,18 грн., в тому числі ПДВ 28824,20 грн., а також 12 червня 2013 року виписало податкову накладну №9 на зазначену суму.

Крім того, 11 червня 2013 року між ТОВ «Лідер Безпека Груп» (замовник) та ТОВ «Будівельна компанія «Стройбуд» (субпідрядник), укладено договір за №12/06/2013-С субпідряду на малярних робіт.

За умовами названого договору замовник доручає, а субпідрядник виконує в порядку та на умовах, визначених договором, малярні роботи:

дерев'яних конструкцій приміщення бару «Гадкий Койот», що знаходиться по вул. Мечнікова, 9 в Печерському районі м. Києва;

металевих та дерев'яних конструкцій, приміщення ресторану «Шоті» (ТОВ «Тоне»), що знаходиться по вул. Мечнікова, 9 в Печерському районі м. Києва.

Роботи, що є предметом договору, виконуються з використанням механізмів та матеріалів замовника.

Субпідрядник зобов'язується виконати усі роботи, що є предметом договору, протягом 14 робочих днів, з моменту оплати.

Сторони домовились, що вартість робіт визначається в додатку №1, який є невід'ємною частиною даного договору і становить 140999,00 грн., в тому числі ПДВ - 23499,83 грн.

Розрахунок здійснюється замовником на умовах 100% передоплати протягом 3 робочих днів з моменту отримання рахунку - фактури від субпідрядника.

Приймання виконаних робіт здійснюється відповідно до умов договору на підставі Акту приймання - передачі виконаних робіт, який у свою чергу є підставою для здійснення повного розрахунку між сторонами.

На виконання умов названого договору сторонами підписано додаток 1 до договору - протокол погодження договірної ціни на виконання робіт на суму 140999,00 грн. та додаток 2 - акт прийому - передачі фронту робіт, згідно з яким субпідрядник підтвердив передачу замовником будівельного майданчику (фронту робіт).

21 червня 2013 року на адресу ТОВ «Лідер Безпека Груп» від ТОВ «Будівельна компанія «Стройбуд» надійшов лист №25/11, яким останній повідомив про неможливість виконання взятих на себе зобов'язань в обумовлені договором №12/06/2013-С від 11 червня 2013 року, у зв'язку з чим просить надати дозвіл на укладення договору переведення боргу з ТОВ «К.А.М. Трейд Груп».

За результатами отримання згоди від позивача 21 червня 2013 року ТОВ «Будівельна компанія «Стройбуд» (первісний боржник) підписала з ТОВ «К.А.М. Трейд Груп» (новий боржник) договір про переведення боргу / зобов'язань №12-21/06, згідно з яким первісний боржник переводить борг за договором виконання робіт №12/06/2013-С від 11 червня 2013 року, укладений між первісним боржником та ТОВ «Лідер Безпека Груп» (кредитор), а новий боржник приймає на себе зобов'язання за названим договором виконати малярні роботи.

Названий договір укладено на підставі письмової згоди кредитора на переведення боргу, що підтверджується його повідомленням №25/11 від 21 червня 2013 року.

Відповідно до пункту 2.2 названого договору первісний боржник сплачу новому боржнику за переведення боргу винагороду в розмірі 140999,00 грн.

За результатами виконання договору №12/06/2013-С субпідряду на виконання малярних робіт ТОВ «К.А.М. Трейд Груп» 24 червня 2013 року склало акт надання послуг №92 на суму 140999,00 грн., в тому числі ПДВ 23499,83 грн., а також 20 червня 2013 року виписало податкову накладну №13 на зазначену суму.

На підтвердження виконання зазначених вище договорів позивачем надано копії договорів, укладені між ТОВ «Лідер Безпека Груп» як підрядником та ПрАТ «Фармацептична фірма «Фаркос», ТОВ «Євробудсервіс», ТОВ «Адмірал Клуб», ТОВ «ФарКос», ТОВ «Бар Тайм КВ», ТОВ «Шоті» як замовниками на виконання робіт.

Проте, зі змісту зазначених договорів вбачається, що саме позивач бере на себе зобовязання виконати роботи та не передбачено його право на залучення до виконання робіт третіх осіб.

Крім того, суд звертає увагу, що позивачем ані до позовної заяви, ані під час розгляду справи не надано документів на підтвердження правомірності складення ТОВ «К.А.М. Трейд Груп» податкових накладних до моменту підписання договорів про переведення боргу / зобов'язань.

Додатково суд звертає увагу, що зміст робіт по договору про переведення боргу / зобов'язань №9-17/06 та №10-17/06 не відповідає змісту робіт договорів на виконання робіт №10/06/2013-С та №11/06/2013-С, відповідно. Так само і вартість відповідних робіт не співпадає.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факт здійснення господарських операцій з виконання роті та поставки товару від контрагента ТОВ «К.А.М, Трейд Груп», а тому віднесення сум коштів та податку на додану вартість з вартості таких робіт та товару до валових витрат і податкового кредиту є безпідставним, що свідчить про правомірність донарахування податковим органом позивачу сум податку на прибуток і податку на додану вартість із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями - рішеннями.

Допущення посадовими особами відповідача описок в Акті перевірки та податковому повідомленні - рішенні №0010882208 не свідчать про помилковість висновків податкового органу, а тому судом до уваги не приймається.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про судовий збір, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Законом України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" встановлено у 2014 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня - на рівні 1218,00 грн.

Враховуючи розмір майнових вимог, позивачу, в даному випадку, за звернення до адміністративного суду із майновим позовом слід було сплатити 3099,26 грн.

Водночас, частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 309,93 грн., а тому, враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та розмір сплаченого судового збору, решта суми судового збору у розмірі 2789,33 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер Безпека Груп» відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер Безпека Груп» (код ЄДРПОУ 38376967) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31218206784007, код класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 2789,33 грн. (дві тисячі сімсот вісімдесят дев'ять гривень тридцять три копійки).

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник