Ухвала

від 12.02.2015 по справі 810/2962/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2962/14 Головуючий у 1-й інстанції: Спиридонова В.О. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

12 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Оліщук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пенодом» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пенодом» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області та просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.12.2013 №0008782202 та №0008772202.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що позивачем були неправомірно віднесені до складу валових витрат та податкового кредиту суми за господарськими операціями з ПП «Інфініті Центр», ТОВ «Торгова компанія «Смарт», ТОВ «БС Консалтинг Юкрейн», ВАТ «Агропромислова група «Закарпатський сад», ТОВ «Київ-Восток-Сервіс» та ТОВ «Технопром-7», оскільки господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.

Сторони в судове засідання не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін. Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, з 06.11.2013 по 12.11.2013 податковим органом проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Пенодом» в частині дотримання вимог податкового законодавства за взаємовідносинами з ПП «Інфініті Центр», ТОВ «Торгова компанія «Смарт», ТОВ «БС Консалтинг Юкрейн», ВАТ «Агропромислова група «Закарпатський сад», ТОВ «Київ-Восток-Сервіс» та ТОВ «Технопром-7» за період з 01.10.2010 по 30.06.2013, за результатами якої складено Акт від 19.11.2013 №286/10-06-22-02/33584144.

В ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем: частин 1, 5 ст. 203, пунктів 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податку на додану вартість на загальну суму 149662 грн., пп. 139.1.1 , пп. 139.1.9 , п. 139.1 ст. 139 ПК України , в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 169523 грн.

На підставі вищеозначеного Акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.12.2013 №0008782202, за яким позивачеві нараховано податок на додану вартість у розмірі 192829,00 грн. та №0008772202, за яким позивачеві нараховано податок на прибуток у розмірі 199809,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано будь-яких доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання спірних господарських операцій, доводили б невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи, за період, що перевірявся, позивач мав господарські взаємовідносини з ПП «Інфініті Центр», ТОВ «Торгова компанія «Смарт», ТОВ «БС Консалтинг Юкрейн», ВАТ «Агропромислова група «Закарпатський сад», ТОВ «Київ-Восток-Сервіс» та ТОВ «Технопром-7».

Фактичне виконання договірних зобов'язань за вказаними господарськими операціями підтверджується наступними первинними бухгалтерськими документами, а саме: договорами, видатковими накладними, податковими накладними та банківськими виписками.

Вищеозначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. На момент укладення договорів, всі контрагенти позивача мали Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. При цьому, подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Київ-Восток-Сервіс» саме по собі не призводить до недійсності усіх правочинів, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.12.2013 у справі №К/9991/66881/11.

Стосовно посилань податкового органу на висновки Актів перевірки та Актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, як на докази «фіктивності» спірних господарських операцій, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Поряд з цим, вказані в Акті перевірки (звірки) недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні правочинів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Так, публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на що посилається відповідач, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, суд вважає, що за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили. Всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем таких доказів надано не було.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.04.2012 у справі № К-9574/08.

Разом з тим, податковим органом не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання контрагентами позивача господарських операцій за спірними Договорами, наявності факту узгодженості їх дій з ТОВ «Пенодом» з метою незаконного отримання податкових вигод або обізнаності позивача з такими діями контрагентів.

Таким чином, твердження відповідача про нікчемність укладених позивачем з ПП «Інфініті Центр», ТОВ «Торгова компанія «Смарт», ТОВ «БС Консалтинг Юкрейн», ВАТ «Агропромислова група «Закарпатський сад», ТОВ «Київ-Восток-Сервіс» та ТОВ «Технопром-7» правочинів є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями, оскільки, позиція податкового органу щодо суперечності спірних Договорів інтересам держави не підкріплена належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 08.01.2013 у справі №К/9991/34364/12.

Таким чином, судом встановлено, що правочини між ТОВ «Пенодом» та ПП «Інфініті Центр», ТОВ «Торгова компанія «Смарт», ТОВ «БС Консалтинг Юкрейн», ВАТ «Агропромислова група «Закарпатський сад», ТОВ «Київ-Восток-Сервіс», ТОВ «Технопром-7» були укладені з метою здійснення підприємницької діяльності, наявність у посадових осіб підприємств умислу на укладення вказаних Договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на що підстави для її задоволення відсутні.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи, викладені відповідачем у акті перевірки, не містять правового підґрунтя та спростовуються матеріалами справи, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.

Керуючись ст.ст.41, 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2014 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 17 лютого 2015 року.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Шостак О.О.

Мамчур Я.С