Постанова

від 23.02.2015 по справі 826/19708/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 лютого 2015 року 11:40 № 826/19708/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Амельохіна В.В., суддів: Аблова Є.В., Шулежка В.П., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомКомпанії з обмеженою відповідальністю «Четлайн Лімітед» до третя особаДержавної реєстраційної служби України, державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Нілової Ангеліни Олександрівни Реєстраційна служба Сколівського районного управління юстиції провизнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Компанія з обмеженою відповідальністю «Четлайн Лімітед» (далі по тексту - позивач/ КОВ «Четлайн Лімітед») звернулась з позовом до Державної реєстраційної служби України (далі по тексту - відповідач-1), державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Нілової Ангеліни Олександрівни (далі по тексту - відповідач-2), третя особа Реєстраційна служба Сколівського районного управління юстиції, в якому просить:

- визнати неправомірним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України від 26.08.2014 №15361687;

- зобов'язати Державну реєстраційну службу України повторно розглянути заяву ОСОБА_2, зареєстровану за №7603416, поданої в інтересах Компанії з обмеженою відповідальністю «Четлайн Лімітед», від 31.07.2014 про реєстрацію права власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: Львівська область, Сколівський район, смт Славське, АДРЕСА_1, кадастровий номер 4624555700:01:009:0087.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем-1 безпідставно відмовлено в державній реєстрації права власності на зазначену земельну ділянку.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача-1 проти задоволення позову заперечив, що безпосередньо здійснювати державну реєстрацію прав на нерухомість та приймати інші рішення є виключне дискреційне повноваження державного реєстратора. Щодо позовної вимоги про повторний розгляд заяви відповідач-1 наголошує, що після розгляду заяви оригінали документів повертаються заявнику, що в свою чергу унеможливлює повторний розгляд заяви.

Відповідача-2 проти задоволення позову заперечив, вважає законним рішення від 26.08.2014 №15361687 про відмову у державній реєстрації права власності на земельну ділянку, оскільки воно прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України.

Представники відповідача-2 та третьої особи в судове засідання, призначене на 11.02.2015 р., не прибули, належним чином були повідомлені про дату, місце та час проведення судового засідання. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надавались.

Від представника третьої особи подано клопотання з проханням розглядати справу без їх участі.

В судовому засіданні 11.02.2015р. суд по справі перейшов в письмове провадження на підставі статті 128 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Заявою від 31.07.2014 №14827067 ОСОБА_2 в інтересах Компанії «Четлайн Лімітед» звернувся до Реєстраційної служби Сколівського районного управління юстиції Львівської області щодо проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку, що розташована за адресою6 Львівська область, Сколівський район, смт Славське, АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 4624555700:01:009:0087.

Розглянувши подані документи, державний реєстратор прийняв рішення від 26.08.2014 про відмову у державній реєстрацїї права власності на зазначену земельну ділянку, кадастровий номер 4624555700:01:009:0087 на підставі ч.5 ст.22 Земельного кодексу України,в якій зазначено, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Досліджуючи правомірність спірного рішення відповідача, суд враховує наведене нижче.

У відповідності до ч.1 ст.182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон N 1952-IV та Порядок №868.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону N 1952-IV державна реєстрація прав є обов'язковою.

Пунктом 1 ч.1 ст.4 Закону N 1952-IV передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягає право власності на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

В силу ч.1 ст.5 Закону N 1952-IV у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону N 1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком (п. 36 Порядку №868).

Згідно до п.37 Порядку №868 документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, зокрема, є: 1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат; 4) видані нотаріусом свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікати; 9) державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою; 16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Частиною 4 ст.3 Закону N 1952-IV встановлено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

В силу ст.2 Закону N 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, Законом N 1952-IV передбачено, що у тому випадку, коли право власності на нерухоме майно виникло та зареєстроване відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення до набрання чинності цим Законом, державний реєстратор лише підтверджує факт виникнення такого права власності шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Так, у ході розгляду заяви від 31.07.2014 №7603416 про державну реєстрацію прав власності та доданих до неї документів на приватну земельну ділянку, що розташована за адресою: Львівська область, Сколівський район, смт. Славське, АДРЕСА_1 кадастровий номер земельної ділянки:4624555700:01:009:0087, державним реєстратором було встановлено, що подані документи не відповідають вимогам законодавства або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Так, ч.1 ст.19 Земельного Кодексу України ( далі - ЗК України) передбачені наступні категорії землі України за цільовим призначенням: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; є) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до ст.22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Згідно частини 5 статті 22 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Відповідно до договору іпотеки (застави нерухомого майна) від 02.02.2006 №712, земельна ділянка з кадастровим номером:4624555700:01:009:0087 надана для введення особистого селянського господарства без зміни її цільового призначення. В подальшому, договором від 09.10.2006 №1531 про внесення змін до договору іпотеки від 02.02.2006 №712 під кадастровим номером 4624555700:01:009:0087 об'єднують декілька земельних ділянок, змінюючи при цьому надання їх для обслуговування готельного комплексу без зміни їх цільового призначення. Тобто договором іпотеки і договором про внесення змін до договору іпотеки було визначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 4624555700:01:009:0087 є землею сільськогосподарського призначення.

Крім того, відповідно до статті 4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону. У той же час в інформаційних системах Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відсутня державна реєстрація договору іпотеки посвідченого 02.06.2006 приватним нотаріусом Сколівського районного нотаріального округу ОСОБА_3 за №712 та договором про внесення змін до договору іпотеки № 712 від 02.02.2006 посвідченого 09.10.2006 приватним нотаріусом Сколівського районного нотаріального округу ОСОБА_3 за №1531, що вбачається з витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Крім цього, слід зазначити, що ст.4 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека земельних ділянок здійснюється відповідно до цього Закону. Заборони та обмеження ще відчуження і цільового використання земельних ділянок, встановлені Земельним кодексом України, є чинними при їх іпотеці. Реалізація переданих в іпотеку земельних ділянок сільськогосподарського призначення при зверненні стягнення на предмет іпотеки здійснюється на прилюдних торгах. Покупцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення можуть бути особи, визначені Земельним кодексом України.

Отже, під час розгляду заяви позивача від 31.07.2014 №7603416 відповідачем-2 було встановлено, що подані документи не відповідають вимогам законодавства або не дають змоги встановив відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують на підставі пункту 4 частини 1 статті 24 закону №1952- IV.

Пунктом 23 Порядку №703 встановлено, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень визначений ст. 24 Закону N 1952-IV.

За змістом ч.1 ст. 24 Закону N 1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, зокрема, у разі, якщо: У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 6) заявлене право вже зареєстровано.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень (ч.2 ст. 24 Закону N 1952-IV).

Враховуючи встановлені обставини та надані докази відповідача-2, суд вважає, що надані документи, подані із заявою від 31.07.2014 №7603416 позивачем для реєстрації права власності на спірну земельну ділянку, не відповідають вимогам ч.1 ст. 19 Закону N 1952-IV та суперечать вимогам ч.5 ст.22 ЗК України, що породжує невідповідність вимогам законодавства або не дають змоги встановив відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують на підставі пункту 4 частини 1 статті 24 закону №1952- IV, а тому є підставою для відмови у державній реєстрації права власності позивача.

Крім цього, суд не бере до уваги посилання позивача, що право власності на вказану земельну ділянку належить ОСОБА_4 (позичальник за договором іпотеки від 02.06.2006) на підставі державного акту, виданого Славською селищною радою 21.09.2006, зареєстрованого в книзі записів за №020646000040, де вбачається що цільовим призначенням вказаної земельної ділянки є обслуговування готельного комплексу, а тому у державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Нілової А.О. відсутні підстави не брати даний документ до уваги при розгляді заяви про державну реєстрацію прав на приймання рішення про відмову в державній реєстрації прав на земельну ділянку, враховуючи наступне.

До матеріалів справи надано копію вищевказаного державного акту на право власності на земельну ділянку ЯГ№514174, виданого ОСОБА_4, згідно з яким підтверджуються посилання позивача, що цільове призначення земельної ділянки є обслуговування готельного комплексу.

Водночас, колегія суддів наголошує, що як вбачається з картки заяви позивача №14827067 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятою 31.07.2014 за реєстраційним №7603416, на підставі якої прийнято спірне рішення, в переліку документів, поданих до заяви, вищезазначений акт про право власності на земельну ділянку відсутній.

Отже, в процесі судового розгляду справи позивачем не доведена протиправність рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно від 26.08.2014 №15361687 про відмову у державній реєстрації права власності на земельну ділянку, в свою чергу доведеність відповідачем-2 прийняття такого ріщення обґрунтовано, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги про його скасування не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Державну реєстраційну службу України повторно розглянути заяву ОСОБА_2, зареєстровану за №7603416, поданої в інтересах Компанії з обмеженою відповідальністю «Четлайн Лімітед», від 31.07.2014 про реєстрацію права власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: Львівська область, Сколівський район, смт Славське, АДРЕСА_1, кадастровий номер 4624555700:01:009:0087, слід зазначити наступне.

Частиною першою статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено порядок державної реєстрації прав та їх обтяжень. При цьому, відповідно до пункту 8 Порядку № 868, для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Міністерство юстиції України.

Зважаючи на наведене, адміністративне провадження у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно розпочинається з прийняття заяви і завершується наданням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно де пункту 29 Порядку № 868 орган державної реєстрації прав, нотаріус у день прийняття рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень видає або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення заявникові таке рішення разом з документами, що подавалися заявником для проведення державної реєстрації прав.

При цьому положеннями чинного законодавства України, зокрема Порядком № 868, Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.10. 2011 №1141 (далі - Порядок №1141), а також положеннями Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 № 3502/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.12.2011 за №1429/20167, не передбачено процедури проведення державної реєстрації права власності на підставі заяв, за результатами розгляду яких було прийнято рішення про відмову в державній реєстрації прав на нерухоме майно.

Крім цього, колегія суддів бере до уваги судову практику, зокрема, викладену в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.10.2014 по справі К/800/21310/14, що «зобов'язавши Державну реєстраційну службу України повторно розглянути заяву ПАТ «Полтавахіммаш» від 22.07.2013 про державну реєстрацію прав на нерухоме майно - нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_2, з урахуванням підстав скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 5008697 від 15 серпня 2013 року, суди попередніх інстанцій не врахували, що всі оригінальні примірники документів повертаються заявнику, що унеможливлює повторний розгляд заяви ПАТ «Полтавахіммаш» від 22.07.2013».

Отже, оскільки діючим законодавством України визначено процедуру державної реєстрації речових прав на нерухоме майно органами державної реєстрації прав за заявницьким принципом, вимога щодо зобов'язання відповідача-1 про повторний розгляд заяви позивача від 31.07.2014 №7603416 про проведення державної реєстрації є необґрунтованою, та такою що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку поро відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 128, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Компанії з обмеженою відповідальністю «Четлайн Лімітед» відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя В.В. Амельохін

Судді: Є.В. Аблов

В.П. Шулежко