Ухвала

від 18.05.2016 по справі 826/19708/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2016 року м. Київ К/800/20930/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддів Зайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Шведа Е.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу компанії з обмеженою відповідальністю «Четлайн Лімітед» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 23 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року у справі за позовом компанії з обмеженою відповідальністю «Четлайн Лімітед» до Державної реєстраційної служби України, державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_4, третя особа Реєстраційна служба Сколівського районного управління юстиції про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Компанія з обмеженою відповідальністю «Четлайн Лімітед» (далі - КОВ «Четлайн Лімітед») пред'явила позов до Державної реєстраційної служби України, державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_4, третя особа Реєстраційна служба Сколівського районного управління юстиції про визнання неправомірним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України від 26 серпня 2014 року №15361687; зобов'язання Державної реєстраційної служби України повторно розглянути заяву ОСОБА_5, зареєстровану за № 7603416, поданої в інтересах компанії з обмеженою відповідальністю «Четлайн Лімітед» 31 липня 2014 року про реєстрацію права власності на земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції скаржник оскаржив їх.

У касаційній скарзі КОВ «Четлайн Лімітед», посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає із огляду на наступне.

Судами встановлено, що Компанія «Четлайн Лімітед» є приватною компанією з обмеженою відповідальністю, що зареєстрована в Англії та Уельсі, має офіс за адресою: 11 Чорч Роад - Грейт Букгем - Саррей - КТ23 3РВ.

31 липня 2014 року ОСОБА_5 в інтересах компанії «Четлайн Лімітед» звернувся із заявою до Реєстраційної служби Сколівського районного управління юстиції Львівської області про проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1.

Розглянувши вказану заяву та подані документи, державний реєстратор 26 серпня 2014 року прийняв рішення про відмову у державній реєстрації права власності на зазначену земельну ділянку з підстав невідповідності поданих документів вимогам законодавства та в зв'язку із тим, що вказана земельна ділянка є сільськогосподарського призначення, а тому, відповідно до частини 5 статті 22 Земельного кодексу України не може бути передана у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що в процесі судового розгляду справи позивачем не доведена протиправність рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно від 26 серпня 2014 року № 15361687 про відмову у державній реєстрації права власності на земельну ділянку, а тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що державний реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_4 діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд апеляційної інстанції із висновком суду першої інстанції погодився та залишив постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 лютого 2015 року без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій погоджується з огляду на наступне.

Згідно статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

внесення записів до Державного реєстру прав;

видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно частин 1, 2 статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом. Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Пунктом 36 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17 жовтня 2013 року (далі - Порядок) передбачено, що для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Відповідно до пункту 37 Порядку документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, зокрема, є 1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат; 4) видані нотаріусом свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікати; 9) державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою; 16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до договору іпотеки (застави нерухомого майна) № 712 від 02 червня 2006 року земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 надана для обслуговування житлового будинку без зміни її цільового призначення, земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 надані для введення особистого селянського господарства без зміни їх цільового призначення.

Договором № 1531 від 09 жовтня 2006 року про внесення змін до договору іпотеки № 712 від 02 червня 2006 року під кадастровим номером НОМЕР_1 було об'єднано чотири земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, що були надані для введення особистого селянського господарства без зміни їх цільового призначення.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що договором іпотеки і договором про внесення змін до договору іпотеки було визначено, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 є землею сільськогосподарського призначення.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

В інформаційних системах Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відсутня державна реєстрація договору іпотеки, посвідченого 02 червня 2006 року приватним нотаріусом Сколівського районного нотаріального округу Батлюк Ю.П. за № 712 та договору про внесення змін до договору іпотеки № 712 від 02 червня 2006 року, посвідченого 09 жовтня 2006 року приватним нотаріусом Сколівського районного нотаріального округу Батлюк Ю.П. за № 1531, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Згідно статті 4 Закону України «Про іпотеку» іпотека земельних ділянок здійснюється відповідно до цього Закону.

Частиною 1 статті 15 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека земельних ділянок здійснюється відповідно до цього Закону. Заборони та обмеження щодо відчуження і цільового використання земельних ділянок, встановлені Земельним кодексом України, є чинними при їх іпотеці.

Частиною 5 статті 22 Земельного кодексу України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Розглянувши подані документи, з огляду на положення Закону України «Про іпотеку» та Земельного кодексу України державний реєстратор виявив, що документи не відповідають вимогам законодавства, а земельна ділянка, що розташована по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1 не може бути зареєстрована, оскільки землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Згідно частин 1, 2 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, зокрема, у разі, якщо 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 6) заявлене право вже зареєстровано.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 серпня 2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно прийнято рішення про відмову в реєстрації прав власності на приватну земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1 за КОВ «Четлайн Лімітед».

Рішення державним реєстратором прав на нерухоме майно обґрунтоване тим, що подані документи не відповідають вимогам законодавства, вказана земельна ділянка є сільськогосподарського призначення, а тому, відповідно до частини 5 статті 22 Земельного кодексу України не може передаватись у власність позивачу, так як той є іноземною юридичною особою.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права та прийшли до правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки державний реєстратор прийняв рішення від 26 серпня 2014 року про відмову у державній реєстрації права власності на зазначену земельну ділянку на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, підстав для задоволення касаційних скарг немає.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу компанії з обмеженою відповідальністю «Четлайн Лімітед» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 23 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: