Постанова

від 18.02.2015 по справі 917/224/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2015 року Справа № 917/224/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Полянського А.Г.,

суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,

розглянувши

касаційну скаргу управління майном комунальної власності міста

Полтава

на постанову Харківського апеляційного господарського

суду від 01.12.2014 року

у справі № 917/224/14 Господарського суду Полтавської області

за позовом управління майном комунальної власності міста

Полтава

до товариства з обмеженою відповідальністю

"Полтавська інвестиційна компанія"

про визнання дійсними змін та доповнень до договору

оренди

за участю представників сторін:

позивача - Ткаченко В.І. дов. від 02.01.2015 р., Курнакова Н.О. дов. від 17.02.15 р.,

відповідача - Андріїшина Н.П. дов. від 16.02.2015 р.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 18.09.2014 року (суддя - Іваницький О.Т.) позов задоволено повністю. Визнано зміни та доповнення від 21.06.2011 року № 231/197 до договору оренди від 7 грудня 2004 року, укладеного між управлінням майном комунальної власності міста та товариством з обмеженою відповідальністю "Полтавська інвестиційна компанія", посвідченого державним нотаріусом Четвертої Полтавської державної нотаріальної контори Оканенко Т.Є. і зареєстрованого в реєстрі за № 1-4161 - дійсними. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавська інвестиційна компанія" на користь управління майном комунальної власності міста суму сплачених судових витрат у розмірі 1218 гривень.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.12.2014 р. (судді - Слободін М.М., Гончар Т.В., Гребенюк Н.В.) рішення Господарського суду Полтавської області від 18.09.2014 року скасовано та прийнято нове рішення. Відмовлено в позові про визнання дійсними змін та доповнень від 21.06.2011 року за № 231/197 до договору оренди від 07 грудня 2004 року, укладеного між управлінням майном комунальної власності міста Полтава та товариством з обмеженою відповідальністю "Полтавська інвестиційна компанія", посвідченого державним нотаріусом Четвертої Полтавської державної нотаріальної контори Оканенко Т.Є і зареєстрованого в реєстрі за № 1-4161. В частині позовних вимог про визнання дійсними змін та доповнень від 14.02.2006 р. за № 20п/197, від 09.07.2007 р. за № 118п/197, від 14.10.2010 р. за № 704/197 до договору оренди від 07.12.2004 року провадження у справі припинено. Стягнуто з Управління майном комунальної власності міста Полтава на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавська інвестиційна компанія" 2 436 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючиcь з постановою апеляційного господарського суду, управління майном комунальної власності міста Полтава звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.12.2004 року між управлінням майном комунальної власності міста Полтава (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Полтавська інвестиційна компанія" (орендар) був укладений договір оренди № 197/25 (договір), у відповідності до умов якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар - прийняти в оренду нежитлове приміщення (кінотеатр), загальною площею 494,30 кв. м. у будинку № 31 по вул. Жовтнева у місті Полтава для демонстрації кінофільмів.

Згідно договору, термін дії договору встановлений сторонами з 10.11.2004 року до 31.12.2014 року. Договір був нотаріально посвідчений державним нотаріусом Четвертої Полтавської державної нотаріальної контори Оканенко Т.Є. та зареєстрований в реєстрі за № 1-4161.

21.02.2005 р. та 01.06.2005 р. до договору були внесені зміни, за умовами яких була збільшена площа орендованих приміщень до 648,40 кв.м., та змінено розмір орендної плати, яка становить 8 498,58 грн. (в т.ч. орендна плата -7 082,15 грн. та ПДВ - 1 486,43 грн.). Ці зміни також були нотаріально посвідчені та внесені до реєстру за № 1-334 та № 2-1078, відповідно.

14.02.2006 р., 09.07.2007 р.,14.10.2010 р. та 21.06.2011 р. між орендодавцем та орендарем були підписані зміни та доповнення № 20п/197, № 704/197, № 118п/197 та № 231/197, відповідно, до договору оренди № 197/25 від 07.12.2004 р., якими збільшено розмір орендної плати, і які не були нотаріально посвідчені.

Орендодавець 07.12.2010 р., 10.02.2011 р. та 21.06.2011 р. листами - повідомленнями, звертався до орендаря про нотаріальне посвідчення змін та доповнень з призначенням місця та часу вчинення дій, однак відповідач від нотаріального посвідчення змін та доповнень до договору ухилився, що і стало підставою Управлінню майном комунальної власності міста Полтава для звернення до господарського суду Полтавської області з відповідним позовом.

Приписами ст. 188 ГК України та ст.ст. 651, 654 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Апеляційним господарським судом зазначено, що порядок нотаріального посвідчення визначено Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, чинною на момент виникнення спірних відносин, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. № 20/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за № 283/8882. Відповідно до положень п.48 зазначеної інструкції договір сторін про зміну або розірвання нотаріально посвідченого договору оформляється шляхом складання окремого договору. Договір про зміну договору підписується сторонами і посвідчується нотаріусом. На всіх примірниках основного договору робиться відмітка про його зміну, у якій зазначаються номер за реєстром та дата посвідчення договору про зміну. Відмітка підписується нотаріусом і скріплюється його печаткою. Про зміну договору робиться запис у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, де зареєстровано основний договір. Саме у такій спосіб було внесені зміни 21.02.2005 р. та 01.06.2005 р. до договору оренди № 197/25 від 07.12.2014 р., які внесені до реєстру за № 1-334 та № 2-1078, відповідно.

Згідно приписів ст.ст. 645, 793 та 794 Цивільного кодексу України вимагається нотаріальне посвідчення змін та доповнень від 21.06.2011 року за № 231/197 до договору оренди № 197/25 від 07.12.2004 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Вказана обставина встановлена постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.08.2014 року у справі № 917/757/14.

Частиною 3 статті 35 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи вище викладене, зміни та доповнення від 14.10.2010 року за № 704/197 та від 21.06.2011 року за № 23/197 до договору оренди № 197/25 від 07.12.2004 року є нікчемними, оскільки вони всупереч вимогам ч. 1 ст. 220, ч.2 ст. 793 ЦК України, не були нотаріально посвідчені та всупереч вимогам ст.ст. 210, 640 та 794 ЦК України, (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) і п. 5-8, 13 та 14 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів нотаріусом, не була проведена їх державна реєстрація, а отже не мають юридичної сили і не можуть породжувати для їх учасників правових наслідків і відповідних прав.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК України).

Отже, зміни та доповнення від 21.06.2011 року за № 231/197 до договору оренди № 197/25 від 07.12.2004 року є нікчемними.

Статтею 640 Цивільного кодексу України, чинною на момент виникнення спірних правовідносин, було передбачено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення, або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до частини 1 статті 58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Позивачем 17.09.2014 р. була подана заява про уточнення позовних вимог в якій він просив замінити вимоги, що зазначені в позовній заяві та "…визнати зміни та доповнення від 21.06.2011р. № 231/197 до договору оренди від 07.12.2004 року….- дійсними" та стягнути з відповідача суму сплачених судових витрат - 1 218,00 грн.".

Відповідно до п.п.3.11 та 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", "…збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову. Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК".

Апеляційним господарським судом обґрунтовано зазначено, що має місце часткова відмова від позову, оскільки в одній позовній заяві об'єднано чотири вимоги, а саме про визнання дійсними змін та доповнень від 14.02.2006 р. за № 20п/197, від 09.07.2007 р. за № 118п/197, від 14.10.2010 р. за № 704/197, від 21.06.2011 р. за № 231/197 до договору оренди від 07.12.2004 року, і позивач відмовився від частини цих вимог.

Пунктом 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

В порушення вказаних норм процесуального закону, місцевий господарський суд не вирішив питання про прийняття відмови від позову в частині позовних вимог про визнання дійсними змін та доповнень від 14.02.2006 р. за № 20п/197, від 09.07.2007 р. за № 118п/197, від 14.10.2010 р. за № 704/197 до договору оренди від 07.12.2004 року та не припинив провадження у справі.

У зв'язку з цим, суд апеляційної інстанції прийняв відмову в частині позовних вимог про визнання дійсними змін та доповнень від 14.02.2006 р. за № 20п/197, від 09.07.2007 р. за № 118п/197, від 14.10.2010 р. за № 704/197 до договору оренди від 07.12.2004 року та правомірно припинив провадження у справі в цій частині вимог.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111 5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів вважає, що суд в порядку ст. ст. 4 3 , 4 7 , 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , п. 1 ст. 111 9 , 111 11 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу управління майном комунальної власності міста Полтава залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.12.2014 у справі № 917/224/14 Господарського суду Полтавської області залишити без змін.

Головуючий суддя Полянський А.Г.

Судді Кравчук Г.А.

Мачульський Г.М.