Постанова

від 19.02.2015 по справі 910/11080/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2015 року Справа № 910/11080/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Кота О.В., Кочерової Н.О., Саранюка В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Кохан Трейд" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 у справі№ 910/11080/14 господарського суду міста Києва за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю "Кохан Трейд" Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Асгард" стягнення 74 813,00 грн. за участю представників сторін: позивача: відповідача:Дубовського П.В. Стамбули О.М.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.09.2014 (суддя: Мудрий С.М.) задоволено позов (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) Товариства з обмеженою відповідальністю "Кохан Трейд" (надалі - ТОВ "Кохан Трейд") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Асгард" (надалі - ТОВ "БК "Асгард"): з відповідача на користь позивача стягнуто основну заборгованість по орендній платі у розмірі 66 485,45 грн, компенсаційні платежі в розмірі 811,76 грн, штраф у розмірі 40 638,91 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 (судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В.) рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятою у справі постановою апеляційного господарського суду, ТОВ "Кохан Трейд" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про її скасування, просить рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2014 залишити в силі.

Скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 617, 762 Цивільного кодексу України, статті 218 Господарського кодексу України, статей 22, 42, 43 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "БК "Асгард" просить оскаржувану постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 17.06.2010 між ТОВ "Кохан Трейд" (орендодавець) та ТОВ "БК "Асгард" (орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень, відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець надає (за умови, що договір оренди нежитлових приміщень, який був укладений між ТОВ "Кохан Трейд" та ТОВ "БК "Асгард" 16.06.2010 не був достроково розірваний за будь-яких на те причин), а орендар отримує у строкове платне користуванні нежилі приміщення, описані у пунктах 2.1 договору, які належать орендодавцю на праві власності за договором купівлі-продажу від 07.02.2007.

Згідно з пунктами 1.2 та 2.1 договору об'єкт оренди буде використовуватись орендарем виключно для кафе - "ЧАЙКОФ"; об'єкт оренди розташований за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик/Заньковецької, буд. № 15/4 (в літ. "А"), підвал-приміщення № 1 по № 3 та № 6 по № 9 (групи приміщень № 170), загальною площею 44,7 кв.м.

Відповідно до пункту 4.1 договору за користування об'єктом оренди протягом 1 (одного) місяця орендар сплачує на користь орендодавця суму, яка складає гривневий еквівалент 1 157,62 дол. США (у тому числі ПДВ).

До моменту передачі орендодавцем орендарю об'єкта оренди (не пізніше 15.06.2013) орендар сплачує на користь орендодавця авансовий платіж у розмірі двохмісячної орендної плати, передбаченої цим договором за перший та останній місяць дії цього договору. У подальшому орендна плата за даним договором нараховується орендодавцем та сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря відповідно до пунктів 4.1- 4.4 даного договору (пункти 4.1.1, 4.1.2 договору).

У пункті 4.2 договору визначено, що орендна плата сплачується орендарем у повному обсязі у гривнях по курсу НБУ на день здійснення платежу шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця передоплатою не пізніше 15 числа кожного календарного місяця, за який здійснюється такий платіж.

Згідно з пунктом 4.3 договору сторони прийшли до згоди, що розмір щомісячної орендної плати починаючи з: 01.05.2014 до 30.04.2015 буде становити гривневий еквівалент 1 215,51 дол. США (у тому числі ПДВ).

У пункті 4.4 договору передбачено, що орендар, крім оплати орендної плати згідно з пунктом 4.1 договору, повинен компенсувати в повному обсязі та в обумовлений договором та сторонами термін орендодавцю плату за землю (земельний податок), експлуатаційні витрати та витрата на комунальні послуги, якими орендар користується на об'єкті оренди (електроенергія, водопостачання, опалення, використання каналізаційних стоків, вивіз сміття, експлуатація інших систем забезпечення та інші послуги, потрібність в яких виникла у орендаря). Ці компенсаційні платежі не входять в орендну плату, їх оплата здійснюється орендарем додатково на підставі рахунків, складених за даними технічних (контрольних) засобів обліку електричної енергії, водопостачання, вивіз сміття, каналізація та інші комунальні послуги.

Згідно з пунктом 7.2.3 договору орендар зобов'язується своєчасно і вчасно здійснювати оплату орендної плати, компенсаційних платежів за комунальні послуги, інших платежів до договору на умовах і в строки, встановлені у договорі.

Відповідно до пункту 8.1 договору об'єкт оренди повертається орендарем орендодавцю на підставі підписаного акта № 2 передачі та приймання об'єкту оренди, не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дати припинення дії даного договору, а у разі дострокового розірвання договору не з вини орендаря протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту розірвання договору.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про припинення 30.06.2014 дії договору оренди від 17.06.2010 з урахуванням пунктів 11.2.5, 11.2.6 договору та направлення позивачем відповідачеві 28.05.2014 повідомлення про припинення цього договору.

Так, згідно з пунктами 11.2.5, 11.2.6 договору у разі порушення орендарем строків сплати орендної плати, компенсаційних платежів та (чи) будь-яких інших платежів по договору у повній мірі на отрок більше ніж на 3 (три) календарні дні та/або неодноразового більше ніж два рази неповної сплата цих платежів - у цьому випадку даний договір оренди припиняє свою дію на 30 (тридцятий) календарний день з моменту отримання поштовим відділенням, що обслуговує адресу орендаря, повідомлення про дострокове припинення дії даного договору.

У випадку несплати орендарем на вимогу орендодавця у визначені останнім строки штрафних санкцій, передбачених пунктом 9.2 цього договору, договір оренди припиняє свою дію на 30 (тридцятий) календарний день з моменту отримання поштовим відділенням, що обслуговує адресу орендаря, повідомлення про дострокове припинення дії даного договору.

31.05.2014 поштовим відділенням № 112 (Київ-112), яке обслуговує ТОВ "БК "Асгард": 04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 48, оф.609, було отримано цінний лист з описом вкладення, яким було надіслано повідомлення про припинення договору.

Судом першої інстанції встановлені факти: неповернення відповідачем позивачу об'єкта оренди (відсутній акт приймання-передачі № 2) та наявності у відповідача заборгованості зі сплати орендної плати в розмірі 66 485,45 грн та компенсації комунальних витрат у розмірі 811,76 грн за період з грудня 2013 року по липень 2014 року (включно). Крім того, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав (пункт 9.2.1 договору та положення статті 549 ЦК України) для стягнення з відповідача штрафу в розмірі 40 638,91 грн у зв'язку з наявністю заборгованості з орендної плати.

Проте місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку щодо стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати та компенсації комунальних витрат за липень 2014 року та сплати орендної плати за грудень 2013 року та, відповідно, сплати штрафу, з огляду на таке.

Відповідно до частини 6 статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Отже, наймач не несе обов'язку вносити плату за користування майном у період, коли він не мав змоги використовувати майно внаслідок обставин, за які він не відповідає, у тому числі дій чи бездіяльності наймодавця (незалежно від наявності в них ознаки вини).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідачу 04.06.2014 стало відомо, що позивач змінив замки на вхідних дверях до орендованих приміщень, поставив охорону, яка не допускає відповідача до орендованих приміщень, де знаходиться майно відповідача, чим позбавив відповідача можливості користуватися орендованим майном.

Указаним обставинам справи судом першої інстанції не надано правової оцінки.

Крім того, у матеріалах справи наявний лист відповідача від 14.01.2014 № 03/01-14, згідно з яким відповідач зазначає про оплату орендної плати за грудень 2013 року відповідно до пункту 4.2 договору оренди від 17.06.2010, укладеного між ТОВ "Кохан Трейд" та ТОВ "БК "Асгард". При цьому, ТОВ "БК "Асгард" додає платіжне доручення від 16.12.2013 № 5592.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції не з'ясовано дійсних обставин стосовно періоду заборгованості по орендній платі та, відповідно, заборгованості по іншим платежам, які повинен сплатити відповідач позивачеві за договором оренди від 17.06.2010. Отже, місцевий господарський суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Апеляційний господарський суд припустився порушень норм матеріального та процесуального права з огляду на таке.

Господарськими судами встановлено, що 17.06.2010 між ФОП Кохненко М.Г. (орендар) та ТОВ "БК "Асгард" (суборендар) укладено договір суборенди нежитлових приміщень, відповідно до пункту 1.1 якого орендар надає, а суборендар отримує у строкове платне користування нежилі приміщення, описані у пунктах 2.1 договору. Об'єкт суборенди буде використовуватись суборендарем виключно для кафе - "ЧАЙКОФ" (пункт 1.2 договору суборенди).

Згідно з пунктом 2.1 договору суборенди об'єкт суборенди розташований за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик/Заньковецької, буд. № 15/4 (в літ. "А"); перший поверх - з приміщень № 1 по № 3, з № 5 по № 9 (групи приміщень № 192 ), площею 173,6 кв.м. (крім приміщень ГРЩ магазину - частина коридору № 2 згідно експлікації плану БТІ загальною площею 2,5 кв.м.); підвал - приміщення № 4 та № 5 (групи приміщень № 170), площею 144,3 кв.м. (крім приміщення, де знаходиться водоточка - частина приміщення № 5 згідно експлікації плану БТІ загальною площею 6,7 кв.м.).

Приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил Інспекції державного архітектурного-будівельного контролю у місті Києві від 25.12.2013 заборонено експлуатацію самовільно реконструйованого приміщення залу (приміщення № 192-1 ), а також зазначено, що власником приміщення є Товариство з обмеженою відповідальністю "Зоряне".

У матеріалах справи наявний технічний паспорт на нежитловий будинок (м. Київ, вул. Хрещатик/Заньковецької, буд. 15/4,), з планами за поверхами, відповідно до яких зазначені приміщення №№ 170, 170 а; №№ 192 а, 192 а, 192 в, 192 г. Приміщення № 192-1 , стосовно якого винесено припис від 25.12.2013, у даних планах не зазначено.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку, що вказана заборона Інспекцією експлуатації приміщення, де розташоване кафе "Чайкоф", з 25.12.2013 означає заборону його використання та користування ним. Апеляційним господарським судом не встановлено дійсних обставин щодо наявності (відсутності) можливості доступу до користування приміщеннями за договором оренди (групи приміщень № 170 ) при наявності припису Інспекції про заборону експлуатації приміщення № 192-1 .

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що відповідно до пунктів 10.1- 10.3 договору оренди сторони звільняються від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання умов договору у випадку форс-мажорних обставин, що як обґрунтовано вважається, не залежать від сторін і безпосередньо позначаються на сторонах даного договору.

Обставини форс-мажору включають, серед іншого, війну, військові дії, збройні конфлікти, пожежу, вибух, дії та акти органів законодавчої, виконавчої або судової влади, що унеможливлюють або ускладнюють діяльність сторін, зовнішній вплив на об'єкт оренди природних явищ, як то: підтоплення, затоплення, внаслідок дощової зливи, сильні пориви вітру, землетрус, гнус та інше, а також інші обставини надзвичайного характеру, які сторона, що перебуває під їхнім впливом не могла ані передбачити на дату укладання договору, ані запобігти розумними діями.

Постраждала від форс-мажорної обставини сторона протягом 3-х днів з дня, коли їй стало відомо про обставини форс-мажору, повідомляє іншу сторону в письмову вигляді про початок та припинення такої обставини.

Листом вих. № 56/12 від 10.12.2013 ТОВ "БК "Асгард" повідомило, що територія кафе "Чайкоф" з усіх боків оточена співробітниками силових структур, у зв'язку з чим відвідувачі не мають можливості потрапити в приміщення кафе. ТОВ "БК "Асгард" також зазначає, що вимушене закрити кафе не у зв'язку із ускладненням чи унеможливленням здійснення господарської діяльності, а через створення ймовірної небезпеки для здоров'я співробітників кафе "Чайкоф".

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що починаючи з 30.11.2013 і до кінця лютого 2014 року на Майдані Незалежності та вулиці Хрещатик у місті Києві відбувалися події, які є загальновідомими та не потребують доведення та які не могли бути передбачені сторонами договору оренди, не залежали від сторін та на які сторони не мали впливу, а саме: масові акції протесту, збройні конфлікти, пожежі, вибухи; починаючи з 09.12.2013 TOB "Будівельна компанія "Асгард" не використовувало об'єкт оренди, оскільки фізично не мало такої можливості через події, що відбувалися на Майдані Незалежності та вулиці Хрещатик у місті Києві.

Проте апеляційний господарський суд дійшов також передчасного висновку, не врахував наступне.

Загальновідомість обставин полягає в тому, що вони відомі широкому загалу, зокрема суду та особам, які беруть участь у справі. Загальновідомість того чи іншого факту є відносною і залежить від часу, що сплинув після події, поширеності інформації про подію в певній місцевості. Загальновідомі обставини не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність - очевидна, і доказування їх є зайвим.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частина 1 статті 614 ЦК України формулює загальний принцип відповідальності за наявності вини, відповідно до якої особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, з урахуванням указаних норм Кодексу у випадках, коли порушення зобов'язання сталося внаслідок випадку або непереборної сили, боржник відповідальності не несе.

У пункті 1 частини 1 статті 263 ЦК України непереборна сила визначена як надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Частина 2 статті 218 ГК України визначає непереборну силу як таку, що одночасно має ознаки надзвичайності і невідворотності.

Згідно з частиною 4 статті 219 ГК України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Таким чином, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Отже, для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання за статтею 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) її надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цією обставиною і понесеними збитками.

Указане відповідає правовій позиції, викладеній в ухвалі Верховного Суду України від 03.02.2010 у справі № 6-4932св09.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що сам по собі загальновідомий факт про форс-мажорні обставини не може звільнити особу від відповідальності за статтею 617 ЦК України.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України, зокрема засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Апеляційний господарський суд на вказані норми та викладене належної уваги не звернув.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових актів були неповно з'ясовані обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, порушено та неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим суди дійшли передчасних висновків у справі, а постановлені судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими.

Встановлення зазначених обставин виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції та є підставою для скасування рішення і постанови з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, а також вжити заходів щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи та прийняти рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кохан Трейд" у справі № 910/11080/14 задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 у справі № 910/11080/14 скасувати.

Справу № 910/11080/14 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя: О. Кот

судді: Н. Кочерова

В. Саранюк