Ухвала

від 05.02.2015 по справі 2а-1935/10/2370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2015 року м. Київ К/9991/3837/11

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.02.2015К/9991/3837/11 Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Карася О.В. (головуючого), Моторного О.А., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24.04.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2010 у справі № 2а-1935/10/2370

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4

до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області

про визнання дій незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2010 року Підприємець звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції, в якому просив визнати незаконними дії Державної податкової інспекції щодо винесення податкових повідомлень-рішень від 19.04.2010 № 0000271720/0, № 0000251720/0 та скасувати зазначені податкові повідомлення-рішення, якими позивачеві донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 84 062,03 грн. та податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 60 110,19 грн. за порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб". Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю з боку позивача порушень вимог названого Закону.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено.

Ухвалюючи рішення, суди виходили з того, що на момент вчинення господарських операцій, за якими Державна податкова інспекція визначила оспорювані суми податкових зобов'язань з ПДВ та з податку з доходів фізичних осіб, контрагент позивача (ТОВ "ВПФ Велам") мав господарську правосуб'єктність, а факт визнання у судовому порядку недійсними свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ, установчих та реєстраційних документів контрагента позивача саме по собі не призводить до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи та не позбавляє правового значення виданих за господарськими операціями податкових накладних.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, Державна податкова інспекція посилається на те, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по податкових накладних, що отримані від контрагента (ТОВ "ВПФ Велам"), установчі документи якого та свідоцтво платника ПДВ в судовому порядку визнано недійсними з моменту державної реєстрації, а отже вказані вище податкові накладні, на думку контролюючого органу, складено особою, що не зареєстрована в установленому порядку платником ПДВ та не можуть бути включеними позивачем до податкового кредиту. Крім того, контролюючий орган зазначає, що суми витрат по зазначеному правочину позивачем також безпідставно включено до валових так, як вони не підтверджені первинними документами, що в свою чергу призвело до заниження чистого доходу та несплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить її відхилити з мотивів необґрунтованості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена невиїзна документальна перевірка Підприємця з питань правових відносин з ТОВ "ВПФ Велам" за період з 01.04.2007 по 31.03.2008, за підсумками якої складено акт від 01.04.2010 № 584/17/НОМЕР_1.

У ході вказаної перевірки працівниками Державної податкової інспекції було встановлено порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" та пп. "а" п. 19.1 ст. 19 Закону України від 22.05.2003 №889-ІV "Про податок з доходів фізичних осіб" що полягало у безпідставному віднесенні до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 56 041,35 грн. та заниженні податку з доходів фізичних осіб на суму 60 110,19 грн. Такі висновки фахівців контролюючого органу вмотивовано відсутністю у Підприємця законодавчих підстав формувати податковий кредит на підставі податкових накладних, виданих продавцем таких товарів (послуг), який втратив статус платника ПДВ (свідоцтво платника визнано недійсним з 05.03.2007) та запис про проведення державної реєстрації якого визнано недійсним з моменту реєстрації (26.02.2007) в судовому порядку (рішення Святошинського районного суду м. Києва від 29.07.2008). Крім того, контролюючий орган зазначив, що під час проведення перевірки Підприємцем не було надано первинних документів, що позбавляє можливості визначити, в якому періоді позивачем було віднесено до складу валових витрат витрати по придбанню у контрагента ТОВ "ВПФ Велам" товару та подальшу його реалізацію, що свідчить про заниження чистого доходу та, як наслідок, несплату до бюджету податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності.

На підставі вищезазначеного акту перевірки та вказаних висновків Державна податкова інспекція прийняла оспорювані податкові повідомлення-рішення.

У ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту включено суми ПДВ за податковими накладними, які були виписані на його користь контрагентом ТОВ "ВПФ Велам" по фактично здійсненим господарським операціям.

Судами також встановлено, що податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, були оформлені у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону та наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165 "Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення".

Так, згідно положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону).

Відповідно до вимог пп. 7.2.3 та пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закон № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, який зареєстрований платником ПДВ у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Частиною 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" визначено, у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства з підстав визнання його установчих документів недійсними має бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, зокрема держави. Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не є підставою для визнання недійсними всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації та до моменту виключення з державного реєстру.

Таким чином, факт визнання у судовому порядку недійсним запису про проведення державної реєстрації контрагента позивача (ТОВ "ВПФ Велам") з моменту реєстрації та анулювання свідоцтва платника ПДВ, саме по собі не призводить до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за господарськими операціями податкових накладних.

Також, відповідно до вимог пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Починаючи з дати анулювання реєстрації платника податку на додану вартість такий платник втрачає право на виписування податкових накладних.

Відповідно до Положення про реєстрацію платників ПДВ, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 № 79, у редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин, дата затвердження акта про анулювання реєстрації платника ПДВ вважається днем прийняття такого рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно акту від 30.09.2008 контролюючим органом було анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "ВПФ Велам", а отже на момент здійснення господарських операцій, у квітні, липні - вересні 2007 року та січні 2008 року, контрагент позивача був зареєстрований у якості платника ПДВ, а також перебував в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.

Отже, позивач цілком правомірно, у відповідності до законодавства, включив до податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними отриманими від ТОВ "ВПФ Велам".

Крім того, твердження контролюючого органу про неможливість встановлення, через ненадання первинних документів позивачем, в якому саме періоді фактично віднесено платником до складу валових витрат придбаний товар у контрагента ТОВ "ВПФ Велам" та кому в подальшому товар був реалізований фактично спростовується актом від 19.06.2008, складеним за результатами планової виїзної перевірки за період з 01.01.2006 по 31.03.2008 (період в якому фактично були здійснені господарські операції позивача з ТОВ "ВПФ Велам" та витрати по яким позивачем було віднесено на валові), в якому зазначено про використання під час перевірки первинних документів, зокрема, рахунків-фактур, накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень, чеків, касових ордерів, виписок банку про рух коштів по рахунках, тощо.

Отже, висновок Державної податкової інспекції про завищення позивачем сум валових витрат, а відтак і заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 60 110,19 грн. є також безпідставним.

Враховуючи викладене та з огляду на встановлені попередніми судовими інстанціями обставини справи, висновок судів першої та апеляційної інстанцій - правильний і ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області відхилити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24.04.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2010 у справі № 2а-1935/10/2370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді О.А. Моторний

А.О. Рибченко