Постанова

від 17.02.2015 по справі 907/875/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2015 р. Справа № 907/875/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Давид Л.Л. Данко Л.С.

при секретарі судового засідання Лялька Н.Р.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача-1: Мартин М.М. - начальник відділу ДВС Іршавського РУЮ;

від відповідача-2: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу Державної виконавчої служби Іршавського районного управління юстиції, б/н від 20.11.2014

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.11.2014 (суддя Русняк В.С.)

у справі № 907/875/14

за позовом: Приватного консалтингового підприємства "Консульт" м. Хруст

до відповідача 1: Відділу Державної виконавчої служби Іршавського районного управління юстиції, м. Іржава

до відповідача 2 : Головного управління юстиції у Закарпатській області, м. Ужгород

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1: Управління державної казначейської служби України Іршавському районні Закарпатської області

про стягнення суми 66 511.78 грн., витрат за проведені роботи по оцінці майна, в т.ч. 5600,00 грн., - основного боргу, 385,71 грн. - 3% річних та 667,07 грн. - інфляційних витрат.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 04.11.2014р. у справі № 907/875/14 позовні вимоги задоволено частково.

Присуджено до стягнення з відповідача-1 на користь позивача 5 600, 00 грн витрат на проведення оцінки майна, а також 1 537, 97 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору із рахунку Головного управління юстиції в Закарпатській області.

В задоволенні решти позовних вимог та вимог до Головного управління юстиції в Закарпатській області відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач-1 - Відділ Державної виконавчої служби Іршавського районного управління юстиції, звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.11.14, мотивуючи свої доводи порушенням місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права.

Зокрема, покликається на те, що спір, який виник між сторонами, не відноситься до підвідомчості господарський судів в силу ст.ст.1, 2, 12 Господарського процесуального кодексу України та постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", оскільки у даному випадку відсутня така обов'язкова умова віднесення спору до підвідомчості господарського суду, як наявність між сторонами спору про право, що виникає з господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України і іншими актами господарського та цивільного законодавства. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про наявність між позивачем та скаржником організаційно-господарських відносин, а також не з'ясував характер взаємовідносин сторін, про що, на думку апелянта, свідчить застосування в однаковому контексті тексту рішення різних за змістом юридичних понять "винагорода" та "витрати" на проведення оцінки майна.

Також, вказує, що господарський суд безпідставно визнав належними та допустимими доказами акти приймання-передачі звітів про оцінку вартості майна в частині обґрунтування суми стягнення з ВДВС, оскільки начальник ВДВС Іршавського РУЮ в силу Положення про районний, районний у місті, міський (міста обласного значення), міськрайонний, міжрайонний відділ державної виконавчої служби, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №549/5 від 10.04.2012, не уповноважений визначати вартість робіт експерта, укладати договори на проведення оцінки і оплачувати вартість робіт за проведену оцінку. Оцінка майна проводиться виключно на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна, однак, апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно витлумачив норми ст.ст. 7, 10 Закону України "Про оцінку майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", щодо можливості оплати роботи експерта за відсутності договору.

Крім того, зазначає щодо помилковості застосування місцевим господарським судом Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 74/5від 15.12.1999, оскільки така на момент погодження начальником ВДВС акту приймання-передачі «Звітів про оцінку вартості майна» втратила чинність.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.14 у складі колегії суддів: головуючий суддя: Юрченко Я.О., судді Зварич О.В., Хабіб М.І. апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 05.01.14.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 05.01.15 у зв'язку з перебуванням суддів Зварич О.В. та Хабіб М.І. у відпустці, у склад судової колегії внесено зміни, замість суддів Зварич О.В. та Хабіб М.І. введено суддів Давид Л.Л. та Данко Л.С.

5 січня 2015 року позивач, скориставшись правом, передбаченим ст. 96 ГПК України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що доводи апеляційної скарги є надуманими та безпідставними, зокрема зазначає, що факт використання у виконавчому провадженні відповідачем-1 звіту про оцінку вартості майна підтверджується актом приймання-передачі звітів, у яких відповідачем 1 погоджено отримання від позивача вказаних звітів на загальну вартість виконаних послуг по оцінці майна 5 600 грн. Даний факт відповідачем 1 не заперечувався.

Одночасно щодо перевищення суми виплат, то позивач у відзиві зазначив наступне. В даному випадку акт прийому-передачі звітів містить зведений перелік виконавчих проваджень, по яких надавалась оцінка вартості майна та зведену суму вартості наданих послуг, однак, вартість кожної окремої оцінки не перевищує суму у 500 грн, як і передбачено п.2.2.2. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999 акт приймання-передачі підписаний начальником ВДВС Іршавського РУЮ та скріплені печаткою, а тому, позивач вважає, що такі дії можна розцінювати, як прийняття виконаної роботи без зауважень та з вказаною в актах ціною.

В свою чергу зроблені позивачем звіти використані торгівельними організаціями під час реалізації майна. На думку позивача, між сторонами виникли організаційно-господарські правовідносини, оскільки правовідносини, які виникають у сфері господарського управління, є організаційно-господарськими, у той час, як договір про надання послуг з оцінки майна породжує господарсько-виробничі відносини, тому є необхідною передумовою правочину. Також у своєму відзиві позивач посилається на ст.ст.2-4, 7, 18, 58 Закону України "Про державну виконавчу службу", ст.ст.1, 13, 41 Закону України "Про виконавче провадження", вважає, що аргументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують факту виконання ним роботи, прийняття актів виконаних робіт щодо передачі "Звітів про оцінку вартості майна" та обов'язку ВДВС Іршавського РУЮ у Закарпатській області по оплаті за виконану роботу, а тому просить апеляційну скаргу відхилити.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 05.01.2015 та 27.01.2015 розгляд справи відкладався з підстав, викладених у них.

17 лютого 2015 року від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, за наявними доказами в матеріалах справи.

В дане судове засідання з'явився начальник відділу ДВС Іршавського РУЮ та підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.11.2014 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Позивач, відповідач-2 та третя особа явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення скаржника, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.11.2014 у справі № 907/875/14 - залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою ВП № 4314334 від 16.11.2011 про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, для участі у виконавчому провадженні, винесеною головним державним виконавцем відділу ДВС Іршавського районного управління юстиції на підставі ст. 13 Закону України „Про виконавче провадження", було призначено експертом, суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання Боднар Єлизавету Юріївну, директора і експерта ПКП „Консульт" - позивача у справі. Цією ж постановою, судовий виконавець зобов'язав експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання надати письмовий висновок, звіт про оцінку майна (акт оцінки майна) з питань визначення вартості обладнання та колісних транспортних засобів, б/у, в кількості 14 штук та попередив про відповідальність за відмову або ухилення від дачі звітів чи за дачу за відомо неправдивих звітів.

Факт використання державним виконавцем звітів суб'єкта оціночної діяльності ПКП "Консульт" при встановленні ціни майна, а саме 337 244, 66 грн, яка була предметом аукціону підтверджується копією договору № 6/237/12 від 27.08.2012 про надання послуг по організації і проведенню аукціону з реалізації арештованого майна, укладеного між ВДВС Іршавського РУЮ та ПП "Спеціалізоване підприємство Юстиція". При цьому сума вартості предмета Лоту за цим договором у розмірі 98823,40 грн. була перерахована 19.11.2012 на депозитний рахунок відділу ДВС, що підтверджується наявними у справі поясненнями відповідача 2.

Актом № 6/3 прийому-передачі "Звіту про оцінку вартості майна" від 17.05.2012. підтверджено, що позивачем надано, а начальником ВДВС Іршавського РУЮ погоджено приймання останнім згідно договору № 6/3 "Звіту про оцінку вартості майна", а саме: обладнання та колісних транспортних засобів, б/у, в кількості 14 шт., що належать ДП "Кук" , згідно постановою ВП №4314334 від 16.11.2011.

Суд першої інстанції встановив, що відповідач 1 факт прийняття та використання здійснених позивачем робіт по оцінці вартості (звіти) та використання цих робіт у своїй діяльності визнав. Тому, є вірним висновок господарського суду, що складений позивачем акт прийому - передачі звітів про оцінку вартості майна, в яких начальник ВДВС Іршавського РУЮ М.М. Мартин погодив прийняття звітів про оцінку вартості майна з вартістю послуг на загальну суму 5 600 грн. шляхом вчинення підпису та скріплення печаткою ВДВС Іршавського РУЮ, і це є належним доказом прийняття і використання у виконавчому провадженні звітів про оцінку вартості майна.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що судовий виконавець ВДВС Іршавського РУЮ владним приписом зобов'язав позивача здійснити оцінку майна з питань визначення вартості автотранспортних засобів та нерухомого обладнання та колісних транспортних засобів, б/у, в кількості 14 шт., що належать ДП "Кук", згідно постановою ВП №4314334 від 16.11.2011, встановивши вартість оцінки в загальній сумі 5 600 грн. У свою чергу, позивач, у зв'язку з відсутністю правових підстав для відводу, здійснив оцінку майна, а результати оцінки, у вигляді звітів, - передав державному виконавцю для використання у виконавчому провадженні, а держаний виконавець прийняв вказані звіти.

Згідно з ч.3 ст.3 Закону України „Про державну виконавчу службу" районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції є юридичними особами, мають відповідні рахунки в органах Державного казначейства України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках, гербову печатку.

Міністерство юстиції України через Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснює керівництво органами державної виконавчої служби та контроль за їх діяльністю, добір кадрів, методичне керівництво діяльністю державних виконавців, підвищення їх професійного рівня, фінансове і матеріально-технічне забезпечення органів державної виконавчої служби, розглядає скарги на дії державних виконавців, організовує виконання рішень відповідно до закону, надає роз'яснення та рекомендації щодо виконання державними виконавцями рішень у порядку, встановленому законом (ч.1 ст.5 Закону України „Про державну виконавчу службу").

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України „Про державну виконавчу службу", державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Згідно з ч. 1 та 4 статті 2 Закону України „Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, а інші органи, організації і посадові особи проводять окремі виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі і у відповідності до ст.5 цього закону, на вимогу чи за дорученням державного виконавця.

Частиною 1 статті 7 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання.

Згідно з п.2.2.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року №74/5 для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають при здійсненні виконавчого провадження й потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста та суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, а при потребі - кількох спеціалістів або експертів.

Відповідно до ст. 58 Закону України „Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". При цьому, п.4 ст.13 Закону України „Про виконавче провадження", експерт, спеціаліст і суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання мають право на винагороду за надані ними послуги, розмір якої визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Винагорода та інші витрати, зумовлені проведенням експертизи, наданням висновку спеціаліста або звіту суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання належать до витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Відтак, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що правовідносини, що виникають у сфері господарського управління (владні приписи господарським суб'єктам), є організаційно-господарськими відносинами (ст.176 ГК України), в той час, як договір на надання послуг з оцінки майна, що укладається згідно ст.10 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну діяльність", як юридичне явище, породжує господарсько-виробничі відносини (ст.175 ГК України), а тому він є необхідною передумовою правочину. Зміст такого зобов'язання визначається домовленістю сторін згідно з законом, іншим нормативно-правовим актом або актом управління господарською діяльністю. В даній ситуації виникли організаційно-господарські правові відносини, і Закон України „Про виконавче провадження" є спеціальним законом.

Законом України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" визначаються правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів. Аналіз норм наведеного закону, зокрема ст.ст.1, 7, 10, та Законів України „Про державну виконавчу службу", Закону України „Про виконавче провадження", а також положень Інструкції № 74/5 (п.2.2.1.) у сукупності дають достатні підстави для висновку, що господарський договір не являється єдиною правовою підставою для здійснення суб'єктом оціночної діяльності оплатних дій, спрямованих на оцінку майна та майнових прав. Оцінка майна проводиться і у інших випадках, встановлених законодавством України, що передбачено ст.7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність".

Згідно ст.ст. 10, 11 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" відносини із суб'єктом оціночної діяльності можуть бути побудовані на підставі договору, який визначає права і зобов'язання його контрагентів. Наявність такого договору є обов'язковою умовою, коли між суб'єктами права мають виникнути майново-господарські відносини.

Відповідно до п.4 ст.13 Закону України „Про виконавче провадження", експерт, спеціаліст і суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання мають право на винагороду за надані ними послуги. Розмір винагороди визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Винагорода та інші витрати, зумовлені проведенням експертизи, наданням висновку спеціаліста або звіту суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання належать до витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Статтею 41 Закону України „Про виконавче провадження" встановлено, що витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України

Частиною 1 статті 18 Закону України „Про державну виконавчу службу" також передбачено, що фінансове і матеріальне забезпечення діяльності працівників органів державної виконавчої служби та фінансування витрат на проведення та організацію виконавчих дій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, порядок формування яких встановлюється Законом України "Про виконавче провадження".

Одночасно п.2.2.2. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999 зазначає, що експерт або спеціаліст та суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання має право на винагороду за надані ним послуги, розмір якої визначає начальник відповідного органу державної виконавчої служби за розрахунком, поданим експертом або спеціалістом (у разі, якщо розмір винагороди не перевищує 500 грн.). Ця винагорода та інші витрати на проведення експертизи належать до витрат, пов'язаних із здійсненням виконавчих дій. Про виплату винагороди державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником органу державної виконавчої служби .

Приймаючи звіти позивача та визначаючи вартість робіт по оцінці майна з розрахунку 400 грн. за одиницю предмета оцінки, судовим виконавцем правомірно було застосовано правила п.2.2.2. Інструкції про проведення виконавчих дій, затверджених Наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999, згідно з якими експерт або спеціаліст та суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання має право на винагороду за надані ним послуги, розмір якої визначає начальник відповідного органу державної виконавчої служби за розрахунком, поданим експертом або спеціалістом (у разі, якщо розмір винагороди не перевищує 500 грн.).

Крім того, відповідно до п.2 Порядку використання коштів виконавчого провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 №554, передбачено право Державної виконавчої служби використовувати кошти на організацію та проведення виконавчих дій (у тому числі і на оплату праці експертів).

У відповідності до Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" цим законом визначаються правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів. Аналіз норм наведеного закону, зокрема ст..ст.1, 7, 10, та Законів України „Про державну виконавчу службу". Закону України „Про виконавче провадження", а також положень Інструкції №74/5 (п.2.2.1.) у сукупності дають достатні підстави для висновку, що господарський договір не являється єдиною правовою підставою для здійснення суб'єктом оціночної діяльності оплатних дій, спрямованих на оцінку майна та майнових прав. Оцінка майна проводиться і у інших випадках, встановлених законодавством України, що передбачено ст.7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність".

Апеляційна інстанція зазначає, що з огляду на викладене, відповідачі володіють механізмом та достатніми правовими підставами для самостійного вирішення питань відшкодування витрат.

Доводи скаржника щодо помилковості застосування місцевим господарським судом Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 74/5від 15.12.1999, оскільки на момент погодження начальником ВДВС акту приймання-передачі «Звітів про оцінку вартості майна» така втратила чинність, є безпідставними, оскільки у спірній ситуації, що відбулася протягом 2011 року залучення до участі у виконавчому провадженні суб'єкта оціночної діяльності регламентувався положеннями Інструкції про проведення виконавчих дій, затверджених Наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999р.

Заперечення відповідача1 є недостатніми для висновку про відсутність події (як юридичного явища), яка зініційована самим державним виконавцем в силу реалізації його владних прав. Залучення суб'кта оціночної діяльності до участі у виконавчому провадженні та використання результатів його діяльності у цьому ж виконавчому провадженні є юридичними фактами, правові наслідки яких обумовлені правом такого суб'єкта на відшкодування унормованих витрат на проведення цих дій.

Враховуючи наведене, місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку про наявність правових підстав для 5 600 грн. витрат за проведення незалежної оцінки на підставі постанови про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні від 16.11.2011.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимоги позивача щодо стягнення 385,71 грн. - 3% річних та 667,07 грн. - інфляційних втрат, є також вірним, оскільки акт прийому - передачі звітів про оцінку не містить строку виконання грошового зобов'язання щодо оплати винагороди за виконані роботи, а лише розмір вартості робіт, а надісланий позивачем на адресу начальника Головного управління юстиції в Закарпатській області лист (вимога) № 12 від 18.09.2012 не може вважатися вимогою сплати винагороди за проведену оцінку майна, оскільки адресований відповідачу 2, тобто особі, яка не є стороною у спірних правовідносинах, а являється лише розпорядником коштів відповідача 1.

Відповідно до ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи, і всупереч вищевказаних норм ГПК України скаржником, не подано доказів, які б спростовували факти, викладені у позовній заяві, а твердження, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірність висновків, викладених в оспорюваному рішенні суду першої інстанції.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Закарпатської області відповідає законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав його для зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.11.14 у справі № 907/875/14 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Данко Л.С.