Рішення від 17.02.2015 по справі 914/4234/14

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2015 р. Справа № 914/4234/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Малого приватного підприємства "Скарб", м.Львів

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго", м.Львів

про визнання протиправними дій та визнання недійсною вимоги ПАТ "Львівобленерго" №057821 від 21.11.2014р. та її скасування.

За участю представників сторін:

від позивача Борщевський О.А. - представник (довіреність б/н від 01.12.2014р.)

від відповідача Борис В.Ю. - представник (довіреність №112-7157 від 19.12.2012р.)

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Малим приватним підприємством "Скарб" подано позов до Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" про визнання протиправними дій та визнання недійсною вимоги ПАТ "Львівобленерго" №057821 від 21.11.2014р. та її скасування.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві та у додаткових поясненнях.

Представник відповідача проти позову заперечив, у задоволенні позовних вимог просив відмовити з підстав викладених у поданому відзиві та у додаткових поясненнях.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши доводи та заперечення представників позивача та відповідача, суд -

встановив:

04.10.2007р. між Відкритим акціонерним товариством «Львівобленерго» (постачальник), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго» та Малим приватним підприємством "Скарб" (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії №66005 (далі по тексту - договір), відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю за зазначеною в додатку №9 "Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точка продажу електричної енергії: зазначена в додатку №6 "Однолінійна схема".

Відповідно до умов п.2.1. договору під час виконання умов цього договору, а також

вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватись чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

Пунктом 2.1.2 договору передбачено, що у випадку зміни чинного законодавства України, зокрема нормативно правових актів, які регулюють правовідносини, що виникають з приводу постачання електричної енергії та стосуються предмету цього договору, зобов'язань, прав, обов'язків та відповідальності сторін; порядку визначення та узгодження договірних величин споживання електричної енергії та потужності; порядку обмеження та припинення електропостачання; обліку електричної енергії та порядку розрахунків; відносин із третьою стороною та інших правовідносин, які випливають з приводу постачання електричної енергії, застосовуються положення цих нормативно-правових актів, які мають перевагу перед положенням цього договору. Сторони зобов'язуються керуватися вимогами цих нормативно-правових актів з дня набрання ними чинності незалежно від внесення змін до цього договору.

Як зазначено у позовній заяві, МПП „Скарб" стало відомо про лист ПАТ „Львівобленерго" №134-6895 від 17.11.2014 року з вимогою №057821 від 12.11.2014 року щодо приведення розрахункових засобів обліку і схем їх підключення у відповідність до вимог ПКЕЕ та нормативно-технічних документів. Даний лист та вимога містяться в матеріалах справи.

У вказаному листі зазначено, що у випадку невиконання вимоги будуть вжиті заходи, передбачені п.7.5 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996 року.

Як вбачається з вимоги №057821 від 12.11.2014 року ПАТ „Львівобленерго" вимагає до 12 грудня 2014 року виконати наступні заходи: перенести на межу балансової належності прилади обліку електричної енергії (п.1.5.6., п.1.5.29, п.1.5.31 ПУЕ); у разі зміни електричної схеми обліку розробити проект встановлення розрахункового обліку електричної енергії (п.3.1, п.3.8 ПКЕЕ); проект улаштування обліку погодити зі службою технічного аудиту за адресою: м. Львів, вул. Сяйво, 10 (п.3.1, п.3.8 ПКЕЕ).

У вказаній вимозі також зазначено, що згідно п.8.1.10 ПКЕЕ вимога є обов'язковою до виконання. Ненадходження письмового повідомлення до вказаного терміну буде розцінено, як невиконання вимоги з наступним застосуванням санкцій відповідно до п.7.5 та 7.6 ПКЕЕ. Про виконання даної вимоги повідомити письмово інспекцію ПАТ «Львівобленерго» РЕМ (ЛМЕМ) до 12.12.2014р. за адресою м.Львів, вул. Шевченка, 1.

Відповідно до п.1.5.6. «Правил улаштування електроустановок» із змінами та доповненнями внесеними наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України «Про внесення змін та доповнень до розділу 1 Правил улаштування електроустановок» за №469 від 20.06.2014 р., розрахункові ВК потрібно встановлювати на межі поділу мережі за балансовою належністю або на визначеній межі експлуатаційної відповідальності (за винятком випадків, передбачених 1.5.10-1.5.11). Якщо напруга в точці вимірювання становить 110 кВ і більше, ВК має бути забезпечено основним і дублюючим лічильниками електричної енергії. Дублюючі лічильники, як правило, повинні отримувати вимірювальні сигнали від інших обмоток трансформаторів струму, ніж основні лічильники. Засоби обліку треба встановлювати таким чином, щоб забезпечити технічну можливість безперешкодного доступу до них відповідальних працівників зацікавлених сторін.

Позивач стверджує, що вищевказані вимоги ПАТ „Львівобленерго" є протиправними неправомірними, незаконними, оскільки, суперечать закону та умовам укладеного договору. Додатком №6 до договору сторони погодили однолінійну електричну схему в якій вказано, де саме має знаходитись вимірювальний прилад і погодили решту технічних вимог. Засоби РОЕЕ знаходяться на місці, що узгоджене сторонами договору.

Як стверджує позивач, вимога відповідача ґрунтується на п.1.5.6 ПУЕ, що має рекомендаційний характер, а тому на його думку є протиправною.

Зокрема позивач у поясненнях зазначає, що в оскаржуваній вимозі №057821 від 12.11.2014 року ПАТ «Львівобленерго» покликається на п.1.5.6. ПУЕ і вказує, що розрахункові засоби обліку електроенергії потрібно встановлювати на межі поділу мережі за балансовою належністю або на визначеній межі експлуатаційної відповідальності. Однак, місце встановлення засобу обліку електроенергії та точка його встановлення була погоджена сторонами в 2007 році, про що свідчить укладений Договір №66005 від 04.10.2007 року та Додаток №6 до цього договору, яким було погоджено та затверджено електричну схему МПП «Скарб». Нова редакція п.1.5.6. ПУЕ, на який покликається відповідач, зворотної сили не має і не поширюється на правовідносини, які існували до набрання ним чинності. Згідно п.1.1.1. Глави 1.1. Розділу 1 Правил улаштування електроустановок (ПУЕ) в редакції, затвердженій наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 20.06.2014 року №469 та чинні від 18.09.2014 року, нові положення правил не є обов'язковими для застосування в діючих електроустановках, улаштованих за Правилами, чинними на час створення електроустановок. Пункт 1.5.6. ПУЕ, в редакції на 2007 рік, мав рекомендаційний характер, а тому, п.1.5.6. ПУЕ в редакції, що діє на даний час, не може застосовуватись до правовідносин сторін, які виникли в 2007 році.

З огляду на викладене, позивач просить визнати протиправними (неправомірними, незаконними) дії ПАТ «Львівобленерго» щодо складення вимоги №057821 від 12.11.2014 року про приведення розрахункових засобів обліку і схем їх підключення у відповідність до вимог ПКЕЕ та нормативно-технічних документів та визнати протиправною (неправомірною, незаконною) та скасувати, визнати недійсною, вимогу ПАТ «Львівобленерго» №057821 від 12.11.2014 року щодо приведення розрахункових засобів обліку і схем їх підключення у відповідність до вимог ПКЕЕ та нормативно-технічних документів.

Відповідач у відзиві на позов та в додаткових поясненнях проти позову заперечив, зокрема зазначив, що вимога є законною та обгрунтованою.

Також відповідач зазначив, що з 21.09.2014 р. змінилося законодавство, що регулювало питання обліку електричної енергії, а саме 21.09.2014 р. втратив чинність п. 1.5.6. ПУЕ в редакції 1986 року і набрав чинності п. 1.5.6. ПУЕ в новій редакції, а сторони у п. 2.1.2. договору такі зміни у законодавстві визнали обов'язковими, тому цей пункт 1.5.6. ПУЕ в новій редакції є обов'язковим до виконання позивачем та відповідачем (незважаючи на альтернативність щодо необхідності застосування змін в ПУЕ до діючих електроустановок, позивач та відповідач у договорі домовилися про обов'язковість застосування таких змін в ПУЕ до діючих електроустановок) та цей пункт ПУЕ в новій редакції має перевагу над Додатком №6 до договору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

04.10.2007р. між Відкритим акціонерним товариством «Львівобленерго» (постачальник), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго» та Малим приватним підприємством "Скарб" (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії №66005 (далі по тексту - договір), відповідно до

умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю за зазначеною в додатку №9 "Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точка продажу електричної енергії: зазначена в додатку №6 "Однолінійна схема".

Відповідно до умов п.2.1. договору під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватись чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

Відповідно до підпункту 10 пункту 8.1. Правил користування електричною енергією (надалі-ПКЕЕ), затверджениих Постановою НКРЕ від 31.07.1996 № 28, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України за № 417/1442 від 02.08.1996р. постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право надавати обов'язкові до виконання вимоги щодо приведення належних споживачу розрахункових засобів обліку і схем їх підключення у відповідність до вимог цих Правил та нормативно-технічних документів.

Листом ПАТ „Львівобленерго" №134-6895 від 17.11.2014 року направлено позивачу вимогу №057821 від 12.11.2014 року щодо приведення розрахункових засобів обліку і схем їх підключення у відповідність до вимог ПКЕЕ та нормативно-технічних документів. Даний лист та вимога містяться в матеріалах справи.

У вказаному листі зазначено, що у випадку невиконання вимоги будуть вжиті заходи, передбачені п.7.5 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996 року.

Як вбачається з вимоги №057821 від 12.11.2014 року ПАТ „Львівобленерго" вимагає до 12 грудня 2014 року виконати наступні заходи: перенести на межу балансової належності прилади обліку електричної енергії (п.1.5.6., п.1.5.29, п.1.5.31 ПУЕ); у разі зміни електричної схеми обліку розробити проект встановлення розрахункового обліку електричної енергії (п.3.1, п.3.8 ПКЕЕ); проект улаштування обліку погодити зі службою технічного аудиту за адресою: м. Львів, вул. Сяйво, 10 (п.3.1, п.3.8 ПКЕЕ).

У вказаній вимозі також зазначено, що згідно п.8.1.10 ПКЕЕ вимога є обов'язковою до виконання. Ненадходження письмового повідомлення до вказаного терміну буде розцінено, як невиконання вимоги з наступним застосуванням санкцій відповідно до п.7.5 та 7.6 ПКЕЕ. Про виконання даної вимоги повідомити письмово інспекцію ПАТ «Львівобленерго» РЕМ (ЛМЕМ) до 12.12.2014р. за адресою м.Львів, вул. Шевченка, 1.

Відповідно до п.7.5. ПКЕЕ, постачальник електричної енергії (електропередавальна організація або основний споживач за погодженням постачальника електричної енергії) зобов'язаний, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії (передачу або спільне використання технологічних електричних мереж), у тому числі на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади, у разі, зокрема, невиконання обґрунтованих вимог електропередавальної організації (постачальника електричної енергії) щодо приведення розрахункового обліку в технічний стан відповідно до вимог нормативних документів.

У пункті 1 Роз'яснення Президії вищого арбітражного суду від 26.01.2000 р. № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» зазначено, що акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Пунктом 6.2.5. Рекомендацій встановлено, що господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих (виданих) іншими, крім державних, органами, у тому числі актів органів господарських товариств, громадських організацій тощо, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер.

Вимога ПАТ «Львівобленерго» № 057821 від 12.11.2014р. щодо приведення розрахункових засобів обліку і схем їх підклучення, складена уповноваженими особами ПАТ «Львівобленерго», має юридичну форму виразу, передбачену Правилами користування електричною енергією, зокрема у підпункті 10 п.8.1. ПКЕЕ зазначено, що постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право надавати обов'язкові до виконання вимоги щодо приведення належних споживачу розрахункових засобів обліку і схем їх підключення у відповідність до вимог цих Правил та нормативно-технічних документів. Крім цього, вимога відповідача містить індивідуальні приписи щодо МПП «Скарб», які зобов'язують МПП «Скарб» перенести засіб обліку електроенергії в інше місце і попереджає, що у разі невиконання будуть застосовані санкції, передбачені п.7.5. та п.7.6. ПКЕЕ.

Отже, дана вимога ПАТ «Львівобленерго» є офіційним письмовим документом, який породжує певні правові наслідки і має обов'язковий характер для позивача, відтак за основними ознаками це є індивідуальним актом, який породжує обов'язки у позивача, а згідно зі статтю 12 ГПК господарським судам підвідомчі спори про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві. Разом з цим, відповідно до ч.2 ст. 20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Як вбачається з вимоги №057821 від 12.11.2014 року ПАТ „Львівобленерго" вимагає до 12 грудня 2014 року виконати наступні заходи: перенести на межу балансової належності прилади обліку електричної енергії (п.1.5.6., п.1.5.29, п.1.5.31 ПУЕ); у разі зміни електричної схеми обліку розробити проект встановлення розрахункового обліку електричної енергії (п.3.1, п.3.8 ПКЕЕ); проект улаштування обліку погодити зі службою технічного аудиту за адресою: м. Львів, вул. Сяйво, 10 (п.3.1, п.3.8 ПКЕЕ).

Тобто основою вимоги відповідача до позивача є перенесення на межу балансової належності приладів обліку електричної енергії відповідно до п.1.5.6. Правил улаштування електроустановок (надалі - ПУЕ). Пункти 1.5.29, п.1.5.31 ПУЕ встановлюють правила установлення лічильників.

Пунктом 1.5.6. «Правил улаштування електроустановок» із змінами та доповненнями внесеними наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України «Про внесення змін та доповнень до розділу 1 Правил улаштування електроустановок» за №469 від 20.06.2014 р. встановлено, що розрахункові ВК потрібно встановлювати на межі поділу мережі за балансовою належністю або на визначеній межі експлуатаційної відповідальності (за винятком випадків, передбачених 1.5.10-1.5.11).

Як зазначає позивач, місце встановлення засобу обліку електроенергії та точка його встановлення була погоджена сторонами в 2007 році, про що свідчить укладений Договір

№66005 від 04.10.2007 року та Додаток №6 до цього договору, яким було погоджено та затверджено електричну схему МПП «Скарб». Нова редакція п.1.5.6. ПУЕ, на який покликається відповідач, зворотної сили не має і не поширюється на правовідносини, які існували до набрання ним чинності.

Однак, як зазначає відповідач, наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України «Про внесення змін та доповнень до розділу 1 Правил улаштування електроустановок» за №469 від 20.06.2014 р. внесено зміни та доповнення до розділу 1. Загальні правила улаштування електроустановок ПУЕ шляхом викладення у новій редакції глави 1.1-1.3., 1.5-1.9.ПУЕ.

Відповідач зазначає, що в порядку п. 2.1., 2.1.2. договору про постачання електричної енергії №66005, нова редакції п. 1.5.6 розділу 1 ПУЕ є обов'язковою для виконання позивачем та цей пункт ПУЕ має перевагу над Додатком №6 до цього договору незалежно від внесення змін до нього.

Так, пунктом 2.1.2 договору передбачено, що у випадку зміни чинного законодавства України, зокрема нормативно правових актів, які регулюють правовідносини, що виникають з приводу постачання електричної енергії та стосуються предмету цього договору, зобов'язань, прав, обов'язків та відповідальності сторін; порядку визначення та узгодження договірних величин споживання електричної енергії та потужності; порядку обмеження та припинення електропостачання; обліку електричної енергії та порядку розрахунків; відносин із третьою стороною та інших правовідносин, які випливають з приводу постачання електричної енергії, застосовуються положення цих нормативно-правових актів, які мають перевагу перед положенням цього договору. Сторони зобов'язуються керуватися вимогами цих нормативно-правових актів з дня набрання ними чинності незалежно від внесення змін до цього договору.

Проте суд не погоджується з вищезазначеними доводами відповідача, оскільки відповідно до п.1.1.1. ПУЕ викладених у новій редакції, ці правила є обов'язковими для застосування під час проектування нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення або капітального ремонту електроустановок. Нові положення правил не є обов'язковими для застосування в діючих електроустановках, улаштованих за правилами, чинними на час створення електроустановок.

Отже з огляду на викладене, оскаржувана вимога є необґрунтованою та безпідставною. У даному випадку переносити чи не переносити на межу балансової належності прилади обліку електричної енергії є правом, а не обов'язком позивача, оскільки, як зазначено вище, нові положення правил не є обов'язковими для застосування в діючих електроустановках, улаштованих за правилами, чинними на час створення електроустановок.

Таким чином, позовна вимога позивача про визнання недійсною вимоги ПАТ «Львівобленерго» №057821 від 12.11.2014р. є підставною та підлягає до задоволення.

Разом з тим слід зазначити, що відповідно до п. 3.33. ПКЕЕ роботи з контрольного огляду засобу обліку та технічної перевірки розрахункових засобів обліку електричної енергії проводяться у присутності уповноважених представників споживача, а в разі, якщо споживач купує електричну енергію у постачальника електричної енергії за нерегульованим тарифом - додатково в присутності представників постачальника за нерегульованим тарифом та оформляються актом про проведені роботи із зазначенням в акті прізвища уповноваженого представника електропередавальної організації, який проводив роботи, та номера його службового посвідчення, підстави проведення технічної перевірки або контрольного огляду засобу обліку та детального опису результатів обстеження.

Проте в матеріалах справи відсутні докази проведення робіт з контрольного огляду засобу обліку, результат яких мав бути оформлений актом про проведені роботи, а також докази повідомлення позивача про проведення таких робіт.

Що стосується позовної вимоги, відповідно до якої позивач просить визнати протиправними (неправомірними, незаконними) дії ПАТ «Львівобленерго» щодо складення

вимоги №057821 від 12.11.2014 року про приведення розрахункових засобів обліку і схем їх підключення у відповідність до вимог ПКЕЕ та нормативно-технічних документів суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Такими способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Предметом позову може бути матеріально-правова вимога чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматися від їх вчинення.

Заявлена позивачем вимога щодо визнання протиправними (неправомірними, незаконними) дії ПАТ «Львівобленерго» щодо складення вимоги №057821 від 12.11.2014 року про приведення розрахункових засобів обліку і схем їх підключення у відповідність до вимог ПКЕЕ та нормативно-технічних документів не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

З огляду на викладене, вказана позовна вимога задоволенню не підлягає, оскільки не відповідає встановленим законом способам захисту прав.

Відповідно до абз. 3 ч.2 ст.6 Закону України «Про судовий збір», у разі якщо позовну заяву подано після подання заяви про вжиття запобіжних заходів чи заяви про забезпечення доказів або позову, розмір судового збору зменшується на розмір судового збору, сплаченого за подання заяви про вжиття запобіжних заходів чи заяви про забезпечення доказів або позову.

У пункті 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 21 лютого 2013 року N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що Законом передбачено (абзац третій частини другої статті 6) зменшення розміру судового збору з позовної заяви, поданої після подання заяви про вжиття запобіжних заходів або забезпечення позову, на розмір судового збору, сплаченого за подання заяви про вжиття запобіжних заходів чи заяви про забезпечення позову. Зазначене зменшення розміру судового збору здійснюється і в разі одночасного (в один і той же день) подання до господарського суду позовної заяви і заяви про забезпечення позову, в тому числі при об'єднанні їх в одному документі . Якщо заяву про забезпечення позову подано після подання позовної заяви, то відповідне зменшення суми судового збору не здійснюється. Передбачене згаданою нормою зменшення розміру судового збору не ставиться Законом у залежність від результатів судового розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, заява про забезпечення позову була подана одночасно з позовною заявою і є її додатком.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №157 від 01.12.2014р. на суму 1 218,00 грн. та платіжним дорученням №158 від 01.12.2014р. на суму 1 827,00 грн. за подання заяви про забезпечення позову. З урахування вищенаведеного у пункті 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 21 лютого 2013 року N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» до сплати підлягає 2436,00 грн. судового збору.

Враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку на підставі ст.49 ГПК

України стягнути з відповідача на користь позивача 1218,00 грн. судовго збору.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу адвоката, про які позивач зазначає у заяві про відшкодування судових витрат, понесених МПП «Скарб» суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 27.11.2014р. між Фізичною особою-підприємцем Борщевським О.А. та МПП «Скарб» укладено договір про надання правової допомоги.

Відповідно до ч.5 ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Відповідно до п.6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

З огляду викладене, суд дійшов висновку, що вимога щодо відшкодування судових витрат на правову допомогу адвоката задоволенню не підлягає, оскільки такі послуги були надані представником позивача як фізичною особою-підприємцем, а не адвокатом.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Визнати недійсною вимогу ПАТ «Львівобленерго» №057821 від 12.11.2014р. щодо приведення розрахункових засобів обліку і схем їх підключення у відповідність до вимог Правил користування електричною енергією та нормативно-технічних документів.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" (79026, м.Львів, вул.Козельницька, 3, код ЄДРПОУ 00131587) на користь Малого приватного підприємства "Скарб" (79008, м.Львів, пл.Яворського, 1, код ЄДРПОУ 13805975) 1 218,00 грн. судового збору.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати згідно вимог ст. 116 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 23.02.2015р.

Суддя Петрашко М.М.